Оповідачем виступає один із чотирьох «нявкістів» (як охрестив хвостатих урятований хлопчак – Веніамін Ігорович Непужайкіт, а простіше – ВІН), і всі події набирають дещо іншого змісту: фантастичні здаються не такими вже й надуманими, а реальні – не занадто жахливими. Тонкий гумор, притаманний оповіді (самі лише дотепні вступи до кожного розділу змушують посміхатися навіть коли зовсім не до сміху, а ще ж чудові каламбури, гра слів тощо!), допомагає не зосереджуватися на важких емоціях і думках про жахіття війни, а зрозуміти дуже важливу думку: війна – це наша сьогоднішня реальність, і ми маємо в ній не просто вижити, а й зробити все можливе й неможливе, щоб перемогти і залишитися при цьому Людьми. А ще така от ідея: кожен із нас (навіть найбоязкіший і найслабший) може посприяти перемозі. Чи не так, котохлопці? Ой пробачте, - друзі 

1 коментар:
Заінтригована! Візьму до уваги! Дякую, Марино!
Дописати коментар