Всі б хотіли, а не зважився жоден.
Тим часом починається жовтень.
Небо робиться глибоким і темним.
Хочеться бути з тобою дотепним.
Ріка тече собі темнотою.
Мучиться своєю водою,
набирається світел і вражень.
Хочеться бути з тобою відважним.
Всім потрібна буде перерва.
Повільно освітлюються дерева,
доки ріка витікає на світло
легко, виснажено, незвикло,
в напрямку моря, в напрямку гирла.
Пам‘ятаєш, як ти говорила?
«Я колись увійду в цю пітьму глибоку.
Але що там діється — з того боку?
Часом це тішить, бентежить часом.
Мені снилося, що ми знову разом,
що ріка ховається між полинами,
що цю чорноту колись поєднає
міст за ламаними димами.
Ось тільки моста в цьому місці немає».
Жовтень теж перемерзне згодом.
Хочеться бути з тобою не згодним.
Що там із того боку, пташе?
Знають усі. Жоден не скаже.
С. Жадан