* * *

Всі б хотіли, а не зважився жоден.

Тим часом починається жовтень.

Ріка наповнюється водою.

Мова наповнюється тобою.

Небо робиться глибоким і темним.

Хочеться бути з тобою дотепним.

Ріка тече собі темнотою.

Мучиться своєю водою,

набирається світел і вражень.

Хочеться бути з тобою відважним.

Всім потрібна буде перерва.

Повільно освітлюються дерева,

доки ріка витікає на світло

легко, виснажено, незвикло,

в напрямку моря, в напрямку гирла.

Пам‘ятаєш, як ти говорила?

«Я колись увійду в цю пітьму глибоку.

Але що там діється — з того боку?

Часом це тішить, бентежить часом.

Мені снилося, що ми знову разом,

що ріка ховається між полинами,

що цю чорноту колись поєднає

міст за ламаними димами.

Ось тільки моста в цьому місці немає».

Жовтень теж перемерзне згодом.

Хочеться бути з тобою не згодним.

Що там із того боку, пташе?

Знають усі. Жоден не скаже.

С. Жадан