Вивчаємо українську мову: Знаки зодіаку

Новий рік розпочався вже за всіма, здається, офіційними календарями світу. Яким він буде для кожного з нас - запитання, що цікавить, мабуть, усіх. Якщо своє майбутнє ви довіряєте гороскопам, запам'ятайте назви астрологічних сузір'їв українською мовою. 

А я бажаю кожному знаку зодіаку щастя! 

Вчимося вчитися: Як швидко опанувати мову

Пропоную цікавий тест "Як тонко ти відчуваєш мови?" Якщо схильність до опанувння мов і відповідне бажання у вас є, то ось кілька порад, які стануть у пригоді й під час вивчення рідної мови.

Як швидко вивчити мову

Як швидко і надовго запам'ятовувати інформацію, докладаючи мінімум зусиль? Кореспондент BBC Future зустрівся з групою вчених і чемпіонами світу із запам'ятовування та розпитав їх про найбільш ефективні мнемонічні прийоми.

Зустріч з провідними світовими експертами з питань пам'яті змушує соромитись щодо моїх скромних мнемонічних талантів. Бен Вейтлі, приміром, розповідає мені про знаменитого мнемоніста Маттео Ріккі. Він був єзуїтським монахом XVI століття і першим європейцем, який зміг скласти іспит на посаду чиновника найвищого рангу в Китаї.

Іспит був справжнім випробуванням і передбачав запам'ятовування великого обсягу класичних китайських поем – завдання, на яке може піти все життя.

"Тільки 1% людей, які спробували складати цей іспит, змогли витримати випробування, але Ріккі склав іспит всього через 10 років, при чому він не знав жодного слова китайською до цього".

Прийоми чемпіонів-мнемонистів допоможуть всім нам навчатися більш ефективно

Чи може психологія навчити нас так дивовижно володіти своєї пам'яттю? Бен Вейтлі намагається досягти цього. Разом з екс-чемпіоном з мнемоністики Едом Куком він розробив навчальну програму Memrise, яка використовує низку мнемонічних прийомів.

Зараз вони об'єднали свої зусилля з дослідниками з Університетського коледжу в Лондоні і планують організувати змагання із запам'ятовування, щоб покращити їхні методи. Міжнародним експертам з питань пам'яті запропонували провести серію експериментів, щоб знайти найпростіший і найефективніший спосіб запам'ятовувати нову інформацію.

Я приїхав на змагання, щоб подивитись, як відбувається перший раунд відбору. Спочатку вчені відкривають цікаві факти про те, як функціонує наша пам'ять. Їхні ідеї допоможуть полегшити процес засвоєння інформації, незалежно від того, що і навіщо ви вивчаєте – готуєтесь до сесії в університеті або вирішили запам'ятати кілька фраз французькою перед поїздкою за кордон.

Завдання конкурсу на перший погляд здаються надто простими, каже Розалінда Поттс з Університетського коледжу в Лондоні. "Ми спробували дізнатись, за допомогою яких прийомів можна вивчити 80 слів за годину так, щоби пам'ятати їх через тиждень". Завдання ускладнюється тим, що всі ці 80 слів литовською мовою. Дослідники мають перевірити ефективність мнемонічних прийомів на двох групах учасників, одна з яких використовує спеціальну методику запам'ятовування, а інша – ні.

В експерименті беруть участь провідні вчені світу, але деякі методи, запропоновані ними, виявились геть неефективними. "Це доводить, наскільки важко втілити наукові принципи в реальній ситуації навчання", – каже Девід Шенкс, інший вчений з Університетського коледжу в Лондоні.

Нудьга, приміром, є суттєвою перешкодою. Один з учасників заснув впродовж годинної сесії запам'ятовування, хоча вони отримували тістечка як нагороду за участь в експериментах. "Таке трапляється", – каже Яна Вайнстайн з Університету штату Массачусетс Ловелл, одна з членів журі.

Проте багато дослідників отримали суттєві результати: учасники їхніх команд змогли подвоїти кількість вивчених слів за допомогою мнемонічних прийомів. Важливо те, що вони зазвичай використовували кілька прийомів одразу, а не один. Найбільш ефективними виявилися наступні стратегії:

Я знаю, що нічого не знаю

Вигадування незвичайних історій зі словами, які ви вивчаєте, суттєво сприяє запам'ятовуванню

Самоперевірка є одним з найкращих способів поліпшити пам'ять. Найбільше мене здивував такий корисний прийом – "помилкове відтворення". Без будь-якої підготовки учасникам пропонували вгадати значення литовських слів. "Спочатку вони завжди помиляються, – каже Девід Шенкс, проте психологічні дослідження показали, що помилки на першому етапі сприяють запам'ятовування слів. – Ця техніка значно ефективніша, ніж звичайне завчання".

Виявляється, просте усвідомлення прогалин в своїх знаннях, змушує ваш розум діяти з подвійною силою: учасники, які застосовували цей прийом, були здатні відтворити вдвічі більше слів, порівняно з тими, хто не використовував цю техніку. Результати експерименту підтверджують ідею "корисних труднощів" у психології. Якщо складність завдання трохи підвищити, ви зможете краще зосередитись на ньому, а результати - довше утримати в пам'яті.

Відпочивайте

Надмірне навчання – це марна трата часу. Тому експерти розробили алгоритми, які рахують, скільки потрібно докласти зусиль для запам'ятання кожного з 80 слів. Memrise також використовує такий алгоритм, і зараз дослідники знають, як покращити його ефективність.

З іншого боку, ви можете інтуїтивно визначити час, необхідний для вивчення слів, залишаючи все більш тривалі періоди для повторного тестування і роботи над помилками.

Один з експертів дозволяв своїй команді робити короткі перерви у запам'ятовування, під час яких учасники дивились відеозаписи з водоспадом, очевидно для того, щоб покращити засвоєння інформації. Робити короткі паузи під час навчання, безперечно, дуже важливо, адже вони не дозволяють втомі відволікати вашу увагу.

"Шведський стіл"

Може бути ефективним розподілити матеріал на тематичні групи і вивчати їх по черзі. Деякі учасники змагань так і зробили. Однак, вчені довели протилежне: запам'ятовування всіх слів поспіль – більш ефективне.

Навчання за принципом "всього по троху" вважається дуже ефективним

Девід Вейтлі зазначає, що мнемоністи-чемпіони, яким треба запам'ятати колоду карт, теж так роблять. Вони швидко перегортають всю колоду, не розподіляючи її по категоріях.

Хай би там як, головне, стверджують дослідники, це різноманітність у процесі навчання. Краще витратити невеликі відрізки часу на вивчення різних дисциплін і навичок, ніж концентруватись на одній темі впродовж тривалого часу. Уявіть собі цей підхід як "шведський стіл", а не комплексний обід.

Створюйте історії

Розробка деталей та створення історій активують зв'язки між нейронами в головному мозку та закріплюють інформацію. Один з експертів запропонував свої групі вигадати історію зі словами, які вони вчили. Дослідникам Куку і Вейтлі сподобалась ідея однієї команди побудувати "палац пам'яті" – прийом, під час якого учасники намагались встановлювати асоціації між словами і предметами у кімнаті.

Програма, яку вони розробили, демонструвала, приміром, зображення спальні і литовське слово lova "ліжко". Ви можете уявити свого коханого на дивані (слово lova нагадує love - "кохання" англійською. – Ред.).

Після того, як ви організували ваше навчання таким шляхом, ви можете легко згадати всі слова, подорожуючи будинком в зворотному напрямку.

До речі, саме за допомогою цього методу монах Маттео Ріккі зміг вивчити китайську на такому високому рівні. Чемпіон з мнемоністики Ед Кук також використовує цей прийом, що дозволяє йому запам'ятовувати 2 265 двійкових чисел менш ніж за 30 хвилин. Комп'ютерна програма, яку розробила команда експертів, спрощує цей процес, роблячи його автоматичним. "Якщо цей спосіб переможе – це стане серйозним відкриттям", – додає пан Кук.

Навчання не має бути виснажливим, важливо розуміти, які прийоми є найбільш ефективними для вас

Але мене не покидає думка, наскільки це все корисно в нашому повсякденному житті. Справді, у попередньому завданні я за допомогою мнемонічних прийомів намагався вивчити близько тисячі данських слів. І хоча методика виявилася доволі ефективною - я запам'ятав окремі слова - я не розумію, як вони допоможуть мені підтримати спонтанну розмову з носієм мови в літаку, барі або ресторані.

Ед Кук погоджується, що це лише перший крок. "Багато з цих прийомів націлені насамперед на тренування і підготовку пам'яті", – каже він.

Головне, вважає фахівець, що ці методи корисні не лише при вивченні мов, але й інших дисциплін: історії, математики або різних фактів для вікторини. "Повторення через різні проміжки часу є ефективним прийом у вивченні будь-чого".

Навчання – гра

Експерти планують проводити змагання щороку і удосконалювати мистецтво запам'ятання. Безперечно, в майбутньому з'являться ще більше винахідливих прийомів, які потребуватимуть перевірки на практиці. Девід Шенкс розповідає, приміром, про один проект, який не зміг потрапити до конкурсу цього року, але методика, яку він пропонує все одно дуже цікава.

"Команда цього проекту розробила відеогру, в якій гравець стріляє в космічні кораблі в небі, а на кораблях випадково з'являються литовські та англійські слова, – каже пан Шенкс. – Це блискуча ідея".

Але основна проблема, вважають експерти-мнемоністи, це не швидкість та ефективність навчання, а відволікання уваги в процесі. Кожному студенту відомо, як важко іноді відмовитися від прогулянки з друзями у сонячному парку або від ТБ. Ще багато експериментів потрібно провести до того, як ми зможемо подолати цю перешкоду.

Джерело: http://www.bbc.com/ukrainian/vert_fut/2016/01/160120_vert_fut_how_to_learn_with_zero_effort_vp?ocid=socialflow_facebook

Якщо ви серйозно вирішили опанувати англійську мову, скористайтеся порадами досвідчених людей: 6 методів самостійного вивчення мови, правила вичення іноземних мов.

Мовні цікавинки: Походження фразеологізмів

Чи знаєте ви, як виникли приказки "Що з возу впало, те пропало" і "Язик до Києва доведе"?

Давній Київ. Десятинна церква

Давній Київ був великим торгівельним містом.  Купці з усіх усюд приїжджали сюди. Місто брало з них мито не за кількість привезеного товару, а за транспортний засіб, що в'їжджав до міста. Торгівці, які прагнули зекономити, навантажували свої вози так, що ті буквально ломилися від краму, аби тільки платити один збір - за один віз. Таким чином середньовічні бізнесмени оминали додаткове оподаткування. У відповідь на ці хитрощі один із київських князів (за однією з версій, це сталося за часів Ярослава Мудрого) видав наказ: "Якщо з возу товар випаде на бруківку, він конфіскується на користь скарбниці" - так купців змушували використовувати більше возів. Тож, "Що впало, те пропало" - це і не приказка взагалі, а такий собі податковий закон Давнього Києва.

Паломники в Києво-Печерській Лаврі.
ХІХ століття

Появу приказки "Язик до Києва доведе" пов'язують із Києво-Печерською Лаврою. Коли монастир став духовним центром Русі, сюди масово йшли паломники з різних, часто дуже далеких, місцевостей. Найпростішим способом дізнатися шлях до Києва було постійно уточнювати його в місцевих жителів. І язик справді доводив до мети! Власне, "Язик до Києва доведе" - це коротка дорожня інструкція популярного протягом століть маршруту.

Джерело: http://kyiv.changeua.com/practices/yazyik-do-kieva-dovedet-kak-rodilas-izvestnaya-pogovorka/

Офіційна інформація: Реєстрація на ЗНО 2016

Усе про реєстрацію на ЗНО 2016 року

ви знайдете тут: http://osvita.ua/test/topics/49698/

Краєзнавство: Історія Донеччини

Короткий нарис

 з історії заселення Донецького краю

Частина 2

Аби цілісно уявити розвиток Донецького краю, варто заглибитися в історію людства на багато тисячоліть. Уперше на території нашого краю люди з’явилися приблизно 150 тисяч років тому, в епоху середнього палеоліту (наприклад, стоянки в с.Амвросіївка на березі ріки Кринки, у Макіївці, неподалік від м.Артемівська).

Вони вирізнялися величезною фізичною силою та витривалістю, але не вміли говорити, як сучасні люди, користувалися вигуками та жестами, що позначали найважливіші в побуті поняття. Стоянок неандертальців знайдено ще більше: у с.Антонівка Мар’їнського району, с.Білокузьминівка Костянтинівського району, с.Курдюмівка неподалік від Артемівська тощо. Homo Sapiens (лат. людина розумна; неоантроп), людина сучасного фізичного типу, яка сформувалася на Ближньому Сході 40 тис. років тому, за часів пізнього палеоліту (35 – 10 тис. років тому) з’являється на території нашого регіону. Цікаво, що незважаючи на суворий клімат (це був час останнього льодовикового періоду), він обирає для своїх стоянок практично ті ж місцевості, що й попередники: балка Казенна в Амвросіївці, с.Сидорово, с.Пришиб Слов’янського району. Клімат змінювався, а з ним і людина: до мисливства і збиральництва додалося примітивне землеробство, ускладнювався соціальний устрій, змінювалася культура. За часів неоліту (VI – IV тис. до н.е.) у долині Сіверського Дінця мешкали в основному чисельні племена дніпро-донецької культури (поширені в межиріччі 

Артефакти дніпро-донецької
культури:1-2 - кераміка,
3-4 - кремяні пластинки,
5 - візерунок денця горщика

Дону та Дніпра), які говорили однією мовою, вели подібне господарство, схожим чином будували житло, виготовляли знаряддя праці (на ранньому етапі кераміка їм ще не була відома). Також у Придінців’ї зустрічаються поселення північної ямно-гребінчатої культури лісових мисливців (така назва пов’язана зі способом орнаментації глиняних виробів).

Кераміка дніпро-донецької культури.
Біля 5000 р. до н.е.

За часів енеоліту (IV – ІІІ тис. до н.е.), коли у центральних і південно-західних районах України розвивається трипільська культура, між Дніпром і Доном жили племена скотарів, які першими приручили коней й використовували їх для їзди верхи. До цього періоду й належить дивовижна знахідка

Трипільська чаша-календар

археологічної експедиції, яку очолював викладач Маріупольського гуманітарного інституту В.Кульбана; біля селища Старий Крим була розкопана кибитка, колеса якої були вистругані в ХХХІІ ст. до н.е., що приблизно на 500 років раніше відомих раритетів! Поруч із індоєвропейцями ямної культури певний час співіснували племена катакомбної культури. Саме в їхніх похованнях з’являються особливі символи влади у вигляді булав з дорогого привезеного каменя. У 1984 році біля с.Олексієво-Дружківка (поблизу м.Дружківка) донецькі археологи провели розкопки городища одного з іраномовних племен, яке мешкало тут близько 5 тисяч років тому. Ці люди спілкувалися з іншими місцевими племенами (як вважають, трипільцями). Їхні примітивні говірки трансформувалися в одну спільну мову, яку вчені назвали індоєвропейською мовою.

Предмети зрубної культури (бронза)

У ХVI ст. до н.е. в Донбасі кочували племена так званої багатоваликової культури. У ХV ст. до н.е. з Поволжя в Придінців’я прийшли чисельні іраномовні племена зрубної археологічної культури, які швидко освоїли ці землі. Вони займалися землеробством (обробляючи ґрунт сохою і збираючи зернові, переважно ячмінь, бронзовими або кремнієвими серпами) і скотарством (вирощуючи овець і биків). Житла будували з використанням дерева та каменя (залежно від природних особливостей місцевості) із напівземлянок. Люди цієї культури були прекрасними гончарами, у різний спосіб обробляли шкури тварин, зналися на виробництві бронзи. Саме вони першими почали видобувати мідну руду (їхні кар’єри розташовувадися поблизу сіл Вискрівка, Пилипчатине, Клинове Артемівського району), існували навіть окремі поселення металургів (наприклад, Усове Озеро). Померлих ховали в курганах, рідко зустрічаються грунтові поховання без них. «Один із таких могильників розкопаний у Дружківці. Над кам’яним ящиком з похованням підлітка знайдений зрубна посудина із загадковими письменами і зображенням стилізованої голови бика. Письмена й бик ілюструють давньоіндійські міфи про сворення світу». На межі ХІІ – ХІ ст. до н.е. в Придінців’ї з’являються племена так званої бондарихінської археологічної культури з північних районів лісостепу. Знову відбувається змішування населення, традицій. 

У ХІ – Х ст. до н.е. істотно змінюється клімат України: стає більш сухим і спекотним. Відповідно розширюються межі степів. Населення змушене було перейти на північ і захід – в більш сприятливі для землеробства райони, у степах залишилися нечисленні племена, які змогли змінити спосіб життя, перейшовши на кочове скотарство. Таким чином, з ІХ ст. до н.е. донецькі землі (майже на 15 століть!) населяють кочівники.

Зображення кімерійських вершників
 на стародавній вазі

Першим із кочових племен, відомих історикам, були кімерійці, що прийшли з-за Дону в Х ст. до н.е. й, асимілювавши місцеве населення, кочували в басейні Кальміусу й Сіверського Дінця. Саме про них писав у поемі «Одіссея» давньогрецький поет Гомер:

Там кімерці живуть, і їх місто і ціле їх царство

Хмарами вкутане вічно й туманом, бо яснеє сонце

Не поглядає на той край гарячим промінням ніколи.

А в «Іліаді» так описав цих кочівників:

… славних кобилодоїльців,

Молокоїдів убогих, найсправедливіших між людьми. 

Кімерійці були войовничим народом, у своїх походах вони сягнули навіть Малої Азії, де створили свою державу Гаммір. У VІІ ст. до н.е. їх витіснили подібні кочові скотарські племена скіфів, про історію, культуру й побут яких ми дізнаємося з творів давньогрецького історика Геродота. Згідно з його свідченнями, на правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі, у степах на схід від Борисфена (р.Дніпро) до Геррос (р.Молочна) жили скіфи-кочівники, а далі до Меотиди (Азовське море) й до Танаїса (р.Дон) були землі царських скіфів, які називали всіх інших своїми рабами.
Згадуються ці жорстокі завойовники навіть у Старому Заповіті: «Ось іде народ з країни північної, і народ великий піднімається з країв землі; тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні, голос їхній шумить, як море, і несуться на конях, розташовані, як одна людина… Ми почули звістку про них, і руки в нас опустилися, жаль обійняв нас… Не виходьте у поле й не ходіть по дорозі, бо – меч ворога, жах з усіх боків». На нашій землі скіфи залишили по собі багато кам’яних статуй (найвідоміша – статуя скіфського воїна, знайдена біля с.Ольховчик (м.Шахтарськ), а також величні кургани (наприклад, Двогорба Могила поблизу Маріуполя й Передерієва Могила біля Шахтарська).

Місяцелік: Лютий

Цікавинки про народні свята цього тижня

Напiвхлiбницi (8 лютого).

Із нею пов’язували перелом зими, тому казали: “Який день – така й весна”.

День святителя Iоанна Златоуста (9 лютого).

Це день великого богослова Івана Золотоустого – учителя, просвiтителя, засновника шкiл, одного зі  святителiв православної церкви, її подвижника. Життя його було переповнене вболіванням за людей, стражнаннями за них, але дух його був непереможним. За легендою, слова, якi вiн часто повторював, були: “Слава Богу за все!” Жив Iоанн Златоуст у IV ст. н.е.

Юхима (10 лютого). Юхим принiс вiтер на сире лiто.

Називають ще цей день Днем Єфрема Сирого та Панкратiя-затворника.

Трьох Святих (12 лютого). Називають ще цей день Собором трьох святителiв церкви Iвана Златоуста, Василя Великого та Григорiя Богослова. Вони заслужили велику повагу давнiх християн своїми добрими дiлами: засновували школи й лiкарнi, писали церковнi твори i повчальнi листи. Їхнє життя є добрим служiнням народовi, а праця цих проповiдникiв приносить користь донинi.

У цей день не можна прясти, щоб протягом року не було наривiв.

Вселенський батьківський м’ясопусний день, в який всi православнi  поминають своїх батькiв (13 лютого).

Цей день почав вiдзначатися з часу прийняття християнства. Будь-кому вiдомо, що наша м’ясопуста абсолютно вiдповiдає захiдному карнавалу, назва якого складається з двох латинських слів: carnos-bale, тобто “яловичина прощай”. Є iнша версiя походження слова “м’ясопусний”. Це похiдне вiд слiв: carnos-abut, тобто “яловичину поїдай”.

Валентина, Трифона (14 лютого). Якщо вiтряно, то лiто буде мокрим.

Вважається днем закоханих. Саме любов – саме життя людини. I нехай не до всiх вона прийшла, але кожен її прагне, навiть несвiдомо – єдиної, неповторної, на все життя.

Чому святий Валентин – покровитель закоханих?

Існує певна проблема з усталенням про якого святого докладно йдеться у Мартирологові (тобто книзі, в яку на кожний день вписані імена святих, яких згадує Римська Церква). Справа в тому, що в той самий день згадується двоє святих Валентинів – один священик і лікар, який працював у Римі і якого стратили (ймовірно через усікновення голови) під час гонінь на християн за панування Клавдія II Готіка (268-270) якраз 14 лютого. Його поховали на вулиці Фламінія. На місці його поховання у 350 році була збудована базиліка. Другий Валентин – це єпископ з Терні (місцевість неподалеку від Риму), який практично повторив історію свого попередника. Єпископ Валентин у 270 році прибув до Риму і згодом за свою приналежність до християн був страчений у 273 році, тобто за часів імператора Авреліана, наступника імператора Клавдія II Готіка. Ті самі імена, той самий час, та сама смерть, те саме місце поховання, та сама дата згадування – все це спричинилося до неодноразового ототожнення цих двох святих протягом історії, починаючи від найдавніших Римських Мартирологів. Тому сьогодні важко у деталях розрізнити, що саме відноситься до римського священика Валентина, а що відноситься до Тернійського єпископа тезки. Не виключено також, що тут насправді мова про одну й ту ж саму особу. Одне можемо сказати з впевненістю, що покровителем закоханих слід вважати єпископа Терні, саме він є тією легендарною особою, про якого ми вестимемо мову далі.

Початок вшанування святого Валентина як покровителя людської любові має давню історію. Стародавні легенди розповідають про його пастирську діяльність серед молодих людей. Розповідають, що у той час імператор Клавдій II для зміцнення боєздатності своєї армії ввів заборону чоловікам одружуватися і мати дітей. Звичайно, що такий наказ розлучив багатьох закоханих. Таємно і всупереч владі єпископ благословив молодих, які бажали з’єднати своє життя. За цю свою „антидержавницьку” діяльність святий неодноразово був ув’язнений і остаточно страчений. Таким чином людська вдячність приписала йому титул покровителя закоханих і прикрасила його пам’ять багатьма легендами.
Папа Геласій I у 496 році присвятив йому день пам’яті 14 лютого, ймовірно для того, щоб витіснити язичницьке свято римських «люперкаліїв», свято плідності і материнства, а у практиці розв’язної любові і еротизму. Образ святого Валентина мав підкреслити передусім романтичну любов між чоловіком і жінкою, показати її духовний вимір. Адже всі легенди про святого Валентина сповнені саме романтизму. Наприклад ця: одного разу єпископ, прогулюючись, побачив двох молодих людей, які сварилися, і підійшовши до них, вручив їм троянду і попросив, що вони вдвох потримали її: молоді відійшли примирившись. Інша версія цієї ж легенди розповідає про те, що святому вдалося привернути їм любов, наказавши чудесним способом кружляти довкола них молодим голубкам, які воркували любовні пісні.
Звичайно, свого найбільшого романтизму свято святого Валентина набрало у час романтиків Середньовіччя. Одним з перших письмових записів про день святого Валентина як день закоханих знаходимо у Джеффрі Чосера (1344?–1400), батька англійської літератури, у його творі «Пташиний парламент», де розповідається про сон, в якому птахи влаштували собі Валентинин день, і який звичайно відображає атмосферу цього дня в епоху письменника, і, звичайно, не без іронії.
У святому Валентинові християни вбачали також покровителя подружньої любові. Так, наприклад, під покровительством святого у Парижі 14 лютого 1400 року був заснований Верховний Трибунал любові – інституція, яка була інспірована засадами лицарської любові. Трибунал мав за завдання вирішувати справи, які стосувалися подружніх контрактів, зрад, насильства над жінками тощо. Судді вибиралися на основі знайомства з поезією любові.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")

Джерело: http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/46732/

Краєзнавство: Історія Донеччини

Сьогоднішній допис - початок невеликого дослідження, яке я провела півтора роки тому, аби знайти відповідь на запитання, що в той час стало актуальним: Схід України - це українська чи російська територія? Протилежні, але однаково категоричні, думки щодо цього не просто мене здивували, а в якийсь момент навіть змусили засумніватися: а раптом наш край - справді "споконвічна російська земля"? Історія дала однозначну відповідь. Яку - ви дізнаєтеся, якщо разом зі мною пройдете довгим, однак захоплюючим шляхом минулого. Аби можна було перевірити фактичний матеріал, наприкінці цієї частини вміщую перелік використаної літератури і джерел.

Короткий нарис

з історії заселення Донецького краю

Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть… та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Т.Г.Шевченко.

Вивчати історію рідного краю – це пізнавати себе, зрозуміти глибинні мотиви власних учинків, усвідомити своє місце на землі. Це надзвичайно важливо! А дослідження історії заселенння Донецьких степів – справа ще й надзвичайно цікава, сповнена багатьох відкриттів. Наприклад, побутує думка, ніби землі північного Причорномор’я та Степу довгий час залишалися порожніми; проте виявляється, після сходження останнього льодовика ці землі постійно були заселені людьми! Або чи знали ви, що річку Сіверський Донець довгий час ототожнювали з Доном і в документах і фольклорних творах навіть ХVІІ століття її називають Дон (іноді – Малий Дон). Однак про все це йтиметься далі. Спочатку варто з’ясувати географічні межі території, яка є предметом нашого вивчення. Придінців’я – це землі, які прилягають до басейну річки Сіверський Донець і сягають таких меж: на півночі – до верхів’їв Псла, Дінця й Осколу; на півдні – до Азовського моря і Дніпра; на сході – до ріки Дон; на заході – до ріки Ворскли.

Територія Дикого Поля в ХVІІ ст.

У різні історичні епохи ця територія або її частини змінювали назви, залежно від того, які племена її заселяли і навіть від ставлення до них з боку сусідів: Донецький басейн (Донбас), Придінців’я, Дике Поле, Лукомор’я тощо. Північно-західну частину цих земель відносять до Слобожанщини, де в 60-х рр. ХVІІ ст. було засновано 4 козацькі полки: Сумський, Харківський, Охтирський, Острогозький (тепер це територія Білгородської області Росії), а згодом сформовано Ізюмський полк, якому і підпорядковувалося все Придінців’я. Керівництво полками здійснювали виборні полковники, які у своїй діяльності керувалися звичаєвим правом і «козацькими вольностями» - пільгами для українського війська, а також указами та грамотами російських царів. Назва ж «Слобожанщина» (Слобідська Україна) пов’язана зі способом поселення українців, що тікали від свавілля поляків на Правобережній Україні, на цих землях – слободами, тобто невеликими селами вільних людей, які почали виникати тут у ХVІ ст. Південну частину нашого регіону називають Приазов’ям.

Є.П.Ковалевський

Найбільш поширеними в науці є топоніми «Донбас», «Придінців’я». Таке поняття, як Донбас, виникло на початку ХІХ ст. і пов’язане з геологією, яка виокремила цей регіон України за власними ознаками. А вжив уперше цю назву у 1827 році російський гірничий інженер Євграф Петрович Ковалевський у статті, надрукованій у санкт-петербурзькому «Гірничому журналі». Він також уклав геологічну карту Донбасу – земель, які прилягають до басейну річки Сіверський Донець та Донецького кряжу. Згодом тут завдяки значним покладам вугілля та інших цінних мінералів утворився потужний промислово-економічний район, який охоплює в основному дві східні області України – Донецьку та Луганську.

Література

1. Оліфіренко В.В., Пустова Ф.Д. Таємниця духовного скарбу. Із популярного народознавства // Донбас. – 1994. - № 1 – 6. – 189 с.

2. История родного края. Учебное пособие для 6 – 9 классов. Ч. 1. / А.В.Колесник, В.А.Пирко, С.М.Нестерцова, Е.В.Щербинина – Донецк: Издательство «Фирма «Кардинал», 1998. – 319 с.

3. Рубинштейн Л.А. Книга рекордов Донбасса: Проза / Леонид Рубинштейн. – Донецк: ЕАИ-ПРЕСС, 2002. – 304 с.

4. Грушевський М. Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх / Михайло Грушевський. – К.: Варта, 1993. – 249 с.

5. Субтельный О. Украина: история / Орест Субтельный. – К.: Либідь, 1994. – 736 с.

6. Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега // Давня українська література. Хрестоматія. – К.: Освіта, 1992. – С. 223 – 237.

7. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін. – 2-ге вид., доп. та перероб. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.

8. Аксенов В.С.Новые материалы по вопросу освоения населением Хазарии бассейна Северского Донца /В.С.Аксенов // Хазарский альманах. Том 12. – Київ – Харків. – С.4 – 33. http://cif-russia.ru/docs/ha12.pdf

9. Макарчук С. А. Етнічна історія України. Навчальний посібник / С.А.Макарчук. – К.: Знання, 2008. http://www.ebk.net.ua/Book/history/makarchuk_eiu/index.htm

10. Бубенок О.Б. Потомки сарматов в степях Восточной Европы (VI – XIV вв.) http://illhkomisc.ru/wp-content/uploads/2014/07/2012_11.pdf

11. Ильяшенко Т. История города: какова точка отсчета? // Наш дом. – 2003. - № 35 (113) от 29 августа. – С.6.

12. http://life.pravda.com.ua/person/2014/07/10/174784/

13. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

Вивчаємо українську мову: Акцентуація

Дотримання акцентуаційних норм (акцент - лат. наголос) є одим із найважливіших показників культури мовлення людини. Тож давайте говорити правильно: 

На першому складі мають наголос також слова: випадок, центнер, глибоко, легко, холодно, широко.

Зверніть увагу на наголошення таких слів: абетковий, вантажівка, веретено, випадок, вичерпний, вишиваний, вишиванка, вітчим, зазвичай, каталог, квартал, коромисло, листопад, наживо, олень, перепустка,  подруга, причіп, просіка, решето, тополя, ускочити, черпати.

Слова з подвійним наголошенням - не дуже поширене явище в українській мові, однак і їх треба знати: весняний і весняний, вітчизняний і вітчизняний, первісний і первісний, помилка і помилка.

Коли ж сумніваєтеся, як правильно вимовляється слово, звертайтеся до словника-довідника С.І.Головащука "Складні випадки наголошення".

Раджу прочитати: Павло Кущ

Уперше за історію премії імені Лесі Українки її отримав наш земляк!

28 січня у Держкомтелерадіо відбулось засідання Комітету із присудження Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва за 2015 рік. Шляхом таємного голосування члени комітету, до якого входить представники міністерств, творчих спілок, науковці та бібліотекарі, визначили переможців конкурсу у чотирьох номінаціях.

У номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» змагалися 19 авторів, 26 творів що побачили світ у 17 видавництвах України. Лауреатом премії визнано книгу «АБВ, або Операція «Ставкозавр» Павла Куща, що видана 2014 року журналом «Донбас» та Національною спілкою письменників України.

Павло Кущ – відомий письменник-сатирик, лауреат Літературної премії імені Остапа Вишні. Він також є автором шести прозових книг для дітей. Його попередні книги для дітей «Далі буде», «Ревин хутір», «КотоВасія» відзначалися обласними літературними преміями ім. Павла Байдебури та ім. Григорія Кривди. До 2015 року Павло Кущ мешкав у Донецьку, працював власним кореспондентом газети «Урядовий кур’єр», очолював Донецьку обласну організацію НСПУ. Після окупації міста проросійськими терористами змушений був лишити домівку і переїхати на контрольовану Україною територію Донецької області. Пригодницька повість «АБВ, або Операція «Ставкозавр» розповідає про пригоди сільських друзів-зірвиголів, вона наповнена теплом і добротою, допомагає зберігати оптимізм і віру у перемогу добра над злом. Розрахована книга на дітей молодшого і середнього шкільного віку.

Джерело: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=126706&cat_id=126304

Книги Павла Куща є у фондах обласної бібліотеки ім.Н.Крупської. 

Місяцелік: Лютий

Цікавинки про народні свята цього тижня

ЛЮТИЙ (громник, бокогрiй, свiчник, межень, зимобор, криводорiг, вельяч, свiчень, свiчан, сечан, друїник, свiчковний, весiльний)

Народні прикмети лютого:

Якщо лютий буде дощовий, то такими ж можна очікувати весну та лiто, а якщо погiдливий, то це передвіщає посуху.

Лютий холодний і сухий – серпень жаркий.

Як у лютому гукнеться, так осінню відгукнеться.

У лютому багато інею на деревах – буде багато меду.

Дує вітер, а інею немає – бути бурану.

Сніг прилипає до дерев – тепло буде.

Місяць ніччю наче почервонів – чекай завтра вітру, тепла i снігу.

Якщо кішка стає на задні лапи і починає шкрябати пазурами стіни – буде хуртовина.

Макара (1 лютого). У давнину прадiди казали: “Який Макар – такий i  товар”, “На бiдного Макара скрiзь бiда напала ”. “Якщо погода ясна, - пiдказує нам iнше прислiв’я, - i весна буде красна” (себто рання й тепла).

Юхима зимового (2 лютого).

У народi кажуть: “Снiг падає, а сорока пiд дах заховалася – бути хуртовинi”.

Максима (3 лютого).

Яскравi зiрки цього дня – на мороз; лунко потрiскує лiд – на мiцний мороз.

Напiвзимника (4 лютого).

Якщо Напiвзимник дорогу перемете, то корiнь пiдмете.

Якщо схопиться худерлиця, то весь тиждень буде негожий; коли ж опiвднi усмiхнеться сонце, то закличе в гостi ранню весну.

На цей день вважали, що половина зими пройшла. I якщо опiвднi на небi було яскраве сонце – чекали ранню весну.

День пам’ятi померлих (5 лютого).

Оксани-Дороти (6 лютого).

За цим днем прогнозували весну. Тому його ще називають Днем Оксани-напiвзимницi, напiвгодувальницi, весновказiвницi.

В лютiм Дорота заповiдає снiги та болота.

Коли день ясний i тихий, весна буде гожою, якщо в обiд сонце, то рання весна, а коли худерлиця, то затягнеться надовго.

Григорiя Богомова (7 лютого).

Який день був зранку до обiда, такою очiкувалася перша половина наступної зими; а день з полудня до вечора обумовлював другу половину зими.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")