вівторок, 2 серпня 2016 р.

Вивчаємо українську мову: Скоромовки


Українські скоромовки

***
Бабин біб розцвів у дощ —
Буде бабі біб у борщ.
***
Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
***
У бобра добра багато.
***
Боронила борона по боронованому полю.
***
Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.
***
Був бик тупогуб,
Тупогубенький бичок.
У бика була тупа губа.
***
Був господар, був господар,
Та й розгосподарився.
***
Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята.
***
Був собі паламар, його діти паламаренята перепаламарилися.
***
Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята перецебренята.
***
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.
***
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.
***
В домі Дими дим.
Ой ходім туди, ходім.
Рятувати Димин дім.
***
В сіренької горлички туркотливе горлечко.
***
Варка варила вареника,
Василь взяв вареника.
Варка Василя варехою.
Василь Варку вареником.
***
Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків.
Не вередуйте, вередниченьки,
Ось поваряться варениченьки.
***
Вовк-вовцюг вівцю волік.
Вова вовку — вила в бік.
Як завив же вовк-вовцюг,
Миттю випустив вівцю,
***
Водовоз віз воду з водопроводу.
***
Ворона проворонила вороненя.
***
Всім подобається це куце цуценя.
***
Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки.
Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть.
***
Дрова рубали два дроворуби.
***
Дзижчить над житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.
***
Жовтий жук купив жилет,
Джемпер, джинси та жакет.
***
Ішов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп — кипить окріп, як при Прокопі, так і при Прокопі і при Прокопенятах.
***
Ішов хлопець із ярмарку, по колоді через воду.
Тільки став він на колоду, бовть у воду.
Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду.
Та знов — бовть у воду.
***
Їхав Прокіп мимо кіп.
Лічив снопи по три копи:
Одна копа ковпаком,
Друга копа ковпаком,
Третя копа ковпаком.
***
Їхали крамарі, стали на горі
та й забалакались про Прокопа,
про Прокопиху і про маленькі Прокопенята.
***
Їла Марина малину.
***
Їхав Прокіп з Прокопихою ще й з маленькими прокопенятами.
***
Кіт котові каже: «Коте,
до комори кадуб вкотили.
В кадуб вкинеш капустину,
Кілька китичок калини».
***
Коваль кулю кував, кував і перековував.
***
Ковпак на ковпаку, під ковпаком — ковпак.
***
Копа на копі,
Під копою копа,
А хто їх копнув?
Копоклад Хома.
***
Коса косить — бруса просить,
Косар Герасим погострив — клин окосив.
***
Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.
***
Курочка-златоперочка по двору ходить, писклят водить, хохол надимає, півня утішає.
***
Король орел, орел король,
У Кіндрата куртка короткувата.
***
Летів горобець, сів на хлівець,
А як вийшов стрілець, то утік горобець.
***
Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
***
Лежить п’ять п’ятаків.
На кожному п’ятаку
Ще по п’ятаку.
***
Летів горобець через безверхий хлівець.
Ніс четверик гороху, без червотоку,
Без червоточини, без почервоточини.
***
Лізе кусіня з-за cусіка, зуби зазубрила, очі заочила.
***
Мусію, Мусію.
Муку сію,
Печу паляниці,
кладу на полиці.
Мусій, муку сій,
печи паляниці,
клади на полиці.
***
На возі коза, під возом лоза.
***
На полиці в коробиці
Півкороваю і паляниця.
***
На річці Лука спіймав рака в рукави.
***
На кому шапка найковпакуватіша.
***
Наш садівник розсадівникувався.
***
На дворі трава, на траві дрова.
***
Напекли млинців, назвали кравців.
А кравець за млинці та й побіг у танець!
***
На річці Лука спіймав рака у рукав.
***
Наш Карпо з своїми карпиненятами полукалу-карпився.
***
Наша верба найкорчукуватіша.
***
Не йди попри Прокопові ворота, попри прокопишині.
***
Не турбуйте курку, курчаточок, кучерявих клубочаточок.
***
Не клюй, курко, крупку, не кури, котику, люльку.
***
Невеличка перепеличка під полукіпком розпідпадьомкалась.
***
Ніс Пилип плуг через поріг.
***
Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок
Та й сховався в куточок.
***
Пилип прилип, прилип Пилип.
Пилип плаче.
Пилип посіяв просо,
Просо поспіло,
Пташки прилетіли,
Просо поїли.
***
Побіля Прокопа паляниці пекла.
***
Пиляв Пилип поліна з лип, притупив пилку Пилип.
***
Пік біля кіп картоплю Прокіп.
Прийшов Прокіп, налляв окріп.
Іде Гаврило — ще не зварилось,
Прийшов Денис — налляв сім мис.
Прийшов Тарас — з’їв все враз.
***
Побачив вовк козу,
Забув про грозу.
***
Поля поле поливає, поле й переполює.
***
Руки заручила, ноги заножила.
***
Семен сіно віз — не довіз:
Лишив сани — узяв віз.
***
Семен сказав синам «Скосіть сіно».
Сини скосили сіно.
Старий Семен сказав синам «Спасибі».
***
Серед корчів корч найкорчакуватіший.
***
Сидів горобець на сосні, —
Заснув — і упав уві сні.
Якби не упав уві сні.
Сидів би він ще на сосні.
***
Сидить Прокоп — кипить окроп,
Пішов Прокоп — кипить окроп.
Як при Прокопові кипів окроп,
Так і без Прокопа кипить окроп.
***
Синку, принеси синьку.
Принеси синьку, Васильку.
***
Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню:
«Ти не вмієш так, як я — так, як ти, не вмію я».
***
Став на горіх — упав на поріг.
***
Стоїть піп на копі,
Копа під попом,
Піп під ковпаком.
***
Стриб-стриб-стриб — підстрибує по стерні рідня: перепілка, перепел, перепеленя.
***
Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.
***
Туман в траві стеріг отару,
Не дасть отару на поталу.
***
У Кіндрата куртка короткувата.
***
Улас у нас, Панас у вас.
***
У нас надворі погода розмокропогодилася.
***
У нашого діда капелюх не по-капелюхівськи.
***
У сіни Мусій сіно носив.
***
У чотирьох черепашок четверо черепашенят.
***
Улас у нас, Панас у вас.
***
У садочку барвінок,
На барвінку втінок,
Заберемо втінок,
Вирвімо барвінок.
***
Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок — сорок морок.
***
Ходить посмітюха по смітничку з своїми посмітюшенятами.
***
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток, дрібних квіток.
***
Ходить перепел між полукіпками зі своїми перепеленятками.
***
Ходить Прокіп — руками тіп.
***
Через грядку гріб тхір ямку.
***
Чорний баран, рябе ярча.
***
Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи.
Треба його перековпакувати, щоб він був перековпакований.
***
Через грядку гріб тхір ямку.
***
Черепашці з черепашенятами
Важко змагатися із жабенятами.
***
Шишки на сосні, шашки на столі,
***
Як при страхові не перестрашені,
Так при перестрахові не приперестрашені.
***
Я принесу рядно, а ти занеси рядно.

понеділок, 1 серпня 2016 р.

Місяцелік: Серпень

М.Пимоненко. Жниця. 1889

Цікавинки про народні свята цього тижня

СЕРПЕНЬ (жнивень, хлiбосол, капусник, густир, спасiвець,
зарев, льонорост, копень, ґедзень, хлiбочас, осемник,
великалемняк, кимовець, коловець, зiрничник,  прашник,
госопонник, рiзносол, густоїд)

Серпень – рiзносол, усього удосталь.
У серпні серпи гріють, вода холодить.
У серпні мужику три турботи:  і косити, і орати, і сіяти.
Що в серпні збереш, із тим і зиму проведеш.
У серпні всього в запасі: і дощ, і сухо, і сiропогоддя.
У серпні всьому час: тримай рукавички про запас.
У серпні до обіду – літо, посля обіду – осінь.
Коли грибовно, так і хлiбовно.
У серпні дуб жолудями багатий – до врожаю.
Якщо листя на деревах у серпні жовтіє знизу – рання сiвба буде  гарна.
У серпні граки улаштовують пробні обльоти, збираються зграйками.
Серафима, Мокрини (1 серпня). Від імені Макрини, сестри Василія Великого. Походила вона зі знатного роду. Батько був ритором у Неокесарії, брат став одним із отців християнської церкви. Разом із матір'ю вона постриглася в дівочому монастирі. Померла у 380 р. У нас ім'я св. Макрини перетворилось на Мокрину і, звичайно, стало пов'язуватись зі словом «мокрий», чому сприяють дощі. Тому кажуть: „Який день на Мокрини, такою буде й осінь”.
Як на Мокрину дощ іде, то буде дощова осінь (І.Гурин).
Дивись осінь по Мокрині: Мокрина мокра - і осінь мокра, сухо на Мокрину - осінь буде суха.
Якщо зранку йтиме дощ, то початок осенi  буде дощовим; задощить опiвднi – чекай дощiв у середенi осенi; якщо ж дощ пiде надвечiр, то буде з дощем кiнець осенi.
Дощовий день також застерiгав: наступного року вродять жита, але лiто буде мокрим.
Пророка Iллi (2 серпня). Це лiтнє свято одне з найбiльших. Воно пов'язане з аграрною магiєю. Прообразом Iллi є дайбожий бог Перун як покровитель грому та блискавок. На Херсонщинi його називали “громовим святом”, або “святом грому”. У цей день намагалися не працювати, навiть не ходити на полювання, боячись гнiву Iллi, котрий того, хто не святкує, може вдарити блискавкою.
Зачувщи грiм, люди вiрили, що це “Iлля їде по небу на золотiй колiсницi”. Серед гуцулiв iснує повiр’я: якщо працювати на Iллю, то грiм неодмiнно вдарить у “салаш” – полонинське стiйлище.
Справдi-бо, пiд цю пору припадає найбiльше грозових днiв i горобиних ночей. Із цього приводу iснує цiкава легенда. Якось чорти забажали повергти Бога, але вiн звелiв Iллi прогнати нечестивцiв із неба. Ось тому пророк i гониться за ними на колісницi, вiд якої чути грiм, i пускає в них свої стрiли-блискавицi. Вiдтак дехто вважав, що пожежа вiд грому – то Божа кара. Застерегтись од неї можна лише страсною (посвяченою в Чистий четвер) свiчкою, запаливши її перед iконою. Коли ж трапиться пожежа, то гасити її годилося кислим молоком.
На Iллю жiнки до сходу сонця йшли на городи в однiй сорочцi й стискали голiвки капусти, приказуючи: “Святий Iлля, складай голiвки тугi та бiлi такi, як я!”
У цей день дехто не випускав на пашу худобу, бо “великий грiх”, оскiльки “нечиста всiх комарiв з’їла”. Воно й справдi так – пiд цю пору вже зникають комарi.
Крiм горобиних ночей, у серпнi спостерiгається найбiльший зорепад. Однi вважали, якщо зiрка падає i згоряє, “то вiдьма пiдхопила її та сховала у глечик”, iншi стверджували: “Коли зоря залишає по собi довгий пучок свiтла, то це країна втрачає дiвчину”.
Традицiйно з Iллею закiнчувалися жнива. У прислiв’ях мовиться: “Жнива кiнчаються – осiнь починається” чи “В цей день до обiду – лiто, а по обiді – осiнь”. У пiвденних регiонах Укрїни, де збiжжя достигало ранiше, на житньому полi залишали пучок колоса – “Iллi на бороду”.
Останнiм термiном, коли дiтям дозволяли купатися, також було 2 серпня. Пiсля нього, оскiльки ночi вже були прохолодними i вода помiтно вистигала, дiтям  забороняли ходити до рiчки, приказуючи: “Пiсля Iллi купається тiльки свиня”. Iснувало повiр’я, що в того, хто скупається, на спинi  виросте вербове галуззя.
Як запрядеш кукурудзи до Iллi, то будеш у млинi.
Тiльки до Iллi добрi рої, а по Iллi – повiсь роя на гiллi.
До Iллi мужик купається, а пiсля Iллi i на кущi не сохне.
Iлля на полi копи лiчить.
На Iллю новий хлiб на столi.
Як прийде Iлля, то наробить у полi гнилля.
Хто на Iллi парить, той з торбою шарить.
Як не буде волоти в Iллi, то не буде ся молоти в млинi.
Коли жито дозрiває до Iллi, то воно найкраще на насiння.
Якщо цього дня хмари з’являться зрання, то наступного року вродить хлiб на раннiх посiвах, в обiд – на середнiх, а ввечерi – на пiзнiх.
Цiлий день сонячно – на недорiд.
До Iллi дощ ходить за i проти вiтру - як  накаже Пророк, а пiсля нього – лише за вiтром.
Свято Українських Сiчових стрiльцiв (3 серпня). В цей день 1914 р. створено Бойову управу Українських Сiчових стрiльцiв. Українська Бойова управа – органiзаiйно-координацiйний центр легiону Українських Сiчових стрiльцiв.
Ікона святої рівноапостольної
Марії Магдалини. ХVІІ ст.
Марiї Магдалини (4 серпня). За біблійними розповідями, вона народилася в селищі Магдали, згодом стала однією з улюблених учениць Ісуса Христа. Після його поховання разом з іншими жінками вона поспішила до гробу Ісуса, щоб помазати тіло Господнє миром — ароматичною олією. Однак тіло зникло. Та у неділю Ісус Христос воскрес. Після воскресіння він першим з'явився перед Марією Магдалиною, яка й повідомила його учням, що Христос живий. Вона проповідувала учення Христа в Римі, померла в Ефесі, де її поховали. Церква приєднала її до лику рівноапостольних, її вважають заступницею від холери.
У народі її називають Марією-ягідницею, бо о цій порі в лісах збирають смородину та порічки, інші ягоди. Її вважають заступницею вiд холери. На святу Марiю не працюють – грiм уб’є.

Добрий день. Великі роси.
Якщо великі сильні роси - льон буде сірий та косий.
Якщо на Магдалини гроза - сіна буде багато.
У цей день завжди буває грім.
Копають квiтковi цибулини.
Свято мученикiв Трохима i Теофiла. Почаївської  ікони Божої Матері (5 серпня). Ця ікона вважається однією зі святинь Української церкви. До Почайна ікона потрапила з Костянтинополя в XVI ст. і деякий час була в хатній каплиці опікунки монастиря, волинської поміщиці Ганни Гойської. Згодом челядь помітила, що ікона випромінює яскраве світло. За переказами, після молитви до ікони прозрів сліпий від народження брат поміщиці. Після цього чудотворну ікону Ганна Гойська урочисто передала ченцям Почаївського монастиря. У 1675 р. на Почайну напали турецькі та татарські війська, але незабаром вони зняли облогу та відступили. Легенда пояснює це заступництвом Божої Матері. Нині ікона знаходиться в Успенському соборі Почаївської лаври.
Назва дня - Трохима-безсонника - походить від імені мученика Трофима (III ст.). На селі о цій порі тривають напружені господарські роботи і, звичайно, люди сплять мало: "Довго спати — добра не бачити".
М.Пимоненко. Жнива в Україні. 1896
Полiкарпа, Бориса i Глiба (6 серпня). Це день пам’яті мученикiв, князiв Бориса i Глiба (навеснi є таке свято – 15 травня). Друге свято, присвячене першим українським святим. На відміну від весняного (див. 15 травня), називається літнім, іноді звуть його осіннім. Борис (у хрещенні Роман) був князем Ростовським, а Гліб (Давид) княжив у Муромі. Після смерті вони були визнані церквою святими страстотерпними, оскільки їх убивство мало політичний характер. Це свято особливо популярне серед сільського населення, адже це період завершення дуже важливих польових робіт — жнив. Однак здавна цього дня селяни вважали за краще відпочивати, аби не накликати біди: через часті грози від блискавок нерідко загорялися копи. Можливо, тому й виникло прислів'я: "На Гліба й Бориса за хліб не берися". 
Уже завершується дозрiвання всiх хлiбiв, починається перiод найбiльшого збору грибiв.
Борис i Глiб сiють раннiй хлiб.
Прийшов Борис i Глiб – вистигай у полi хлiб.
Макара, Анни (7 серпня). З нагоди Успіня праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці.
За цим дней завбачували зиму:
Яка погода до обiду, така зима до грудня, а яка по обiдi, то така пiсля грудня.
Якщо ранок холодний, то й зима буде сувора.
Іде дощ – часто випадатимуть снiги.
(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")

неділя, 31 липня 2016 р.

Для гарного настрою: Brunettes Shoot Blondes

Група з Кривого Рогу всього за місяць опинилася на головних сторінках більшості світових музичних видань, включаючи Billboard, - пише Інсайдер.
Їхнє відео на англомовну баладу "Knock Knock" зібрало понад 6,5 мільйона переглядів на YouTube, тим самим побивши всі рекорди інших українських виконавців.
Ще рік тому про інді-групу з дивною назвою, вимовити яку з першого разу не вдавалося майже нікому, знали тільки затяті меломани.
Більше їхніх пісень - на SoundCloud:

субота, 30 липня 2016 р.

Унікальна Україна: Вишиванка

Українка у вишиванці на обкладинці відомого у США журналу 1928 року

У мережі віднайшли старовинну обкладинку популярного у США та Канаді журналу, де зображена українка у вишиванці, повідомляє VIDIA.
На передовиці жіночого журналі “Good Housekeeping” – молода українка із немовлям на руках. Одягнена вона у традиційну вишивану сорочку.
Зазначимо, “Good Housekeeping”  -  відомий жіночий журнал, що виходить з 1885 року. Перший випуск вийшов у Нью-Йорку. Журнал публікує матеріали на жіночу тематику, серед них – рецепти, дієти, матеріали про здоров’я та літературу. Журнал видається й нині.
Нагадаємо, українські сорочки від відомого американського бренду розкуповують до останньої.
А нещодавно дизайнер Оксана Караванська показала колекцію унікальних вишиванок у США.
Джерело: http://vidia.org/2014/29283

пʼятниця, 29 липня 2016 р.

понеділок, 11 липня 2016 р.

Місяцелік: Липень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Преподобних Костянтина i Косми Косинських (11 липня). На свято Костянтина i Косми вдома сидiти – взимку хлiба не мати. 
У цей день дозріває бузина. Люди помітили, що цього дня соловей співає востаннє, проте якщо зозуля припинила співати, буде рання зима.
Петра i Павла (12 липня). Цей святодень пов’язаний із лiтнiм сонцестоянням. Найурочистiше його вiдзначали пастухи. У карпатському регiонi власники тварин органiзовували обхiд (“петрiвку”) на вигонi. Гуцули, скажiмо, приносили пирiжки з сиром (мандрики, перевертанки), пiсля чого пастухи влаштовували рiзноманiтнi змагання, розваги, танцi. У цей день юним пiдпасичам дозволялося зiбрати один удiй з усiх тварин i вигiдно продати. Вирученi грошi йшли на їхнi потреби.
 Напередоднi Петра-Павла пастухи викопували квадратнi канавки такої  глибини, що можна було спускати в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного мiсця, яке правило за стiл, застеляли скатертиною i клали на неї принесенi з дому продукти (переважно пирiжки з сиром, капустою), а також  безалкогольну наливку. Кожен намагався почастувати iнших поживним їством. Нерiдко пастухи й самi готували зi сметани й сиру пирiжки – мандрики. Розмова точилася неквапом. Згадували хлопчики цiкавi бувальщини, забавнi iсторiї. Брати участь у таких дiйствах було за велику честь для пiдлiткiв.  До свого товариства приймали не всiх, i вважалося великою ганьбою, коли когось залишали “поза гуртом”. Натомiсть старшi чи однолiтки нерiдко намагалися “засипати Петра”, а тому за ямкою вели постiйний нагляд.
Петропавлiвське свято мало i свiй пiсенний цикл. Ось кiлька таких спiванок:
А на Петра вода тепла,
Лиш би ся купати,
Ой на Петра личко бiле,
Лиш би цiлувати!
Ой на Петра вода тепла,
Лишень її пити.
-               Який, мамцю, Петрусь файний,
Лиш би го любити!

Якщо на Прикарпаттi “копали Петра” не лише пастухи, то в iнших регiонах це було винятково префесiйне свято.
Казимир Сіхульський. Пастух (Гуцул з вівцями). 1906
На Поднiстров’ї  пiдпасичi ходили селом, а господарi обдаровували їх продуктами та грiшми. На Полiссi та Лiвобережжi пастухи або господарi худоби спецiально готували мандрики. Особливо урочисто проходив цей обряд на Херсонщинi. Кожна господиня збирала маслянку – сколотину, яка залишалася пiсля збиття масла, - зливала її в горнятко i стоплювала. Із цього продукту, додавши яєць i муки, робила кругленькi сирники, власне, мандрики, якi варила в олiї чи смальцi. Тому й казали: “На Петра зозуля мандрикою вдавилася”. Як вiдомо, із цього часу вона вже переставала кувати.
Крiм того, на Петра й Павла господинi виготовляли з ячного борошна нового врожаю обрядовий хлiб i несли до церкви на посвяту. Священик розламував книшi та причащав, наче проскурками, усiх присутнiх. У такий спосiб жiнки вiддячували Петровi, що запровадив цей демократичний пiст (на Петра-Павла, власне, й завершувалася Перiвка).
Про Петрове свято  в народi побутує безлiч  прислiв’їв:
Раз у рiк Петра.
Бабське лiто до Петра тiльки.
До Петра молочка вiдерце, а по Петровi – глек, i той неповний.
До Петра не сподiвайся тепла, а по Петровi та й по тепловi.
На Петра i душа тепла.
Вiд Петра красне лiто.
Йшло до Петра, а тепер до Рiздва.
За Петра Афонського сонце повертається на зиму, а лiто – на жару, а зi Спиридона Сонцеворота (25 грудня) сонце повертається на лiто, а зима – на мороз.
Кожний то знає, що Петро колоски пiдпалює.
На Петра – колос, а на Iллю (2 серпня) – жнива.
Не все в середу Петра.
По Петровi на дворi пусто, а в полi густо.
Соловей спiває до Петра.
Як хлiба вродили, то нi Петро, нi Павло їх не вiднiмуть.
Прийшов Петро – вирвав било (листок), прийшов Iлля – вирвав два, прийшов Спас (19 серпня) – бери рукавицi про запас, прийшла Пречиста (21 вересня) -  на деревi чисто, а прийшла Покрова (14 жовтня) – на деревi голо.
Коли на Петра сьота, то буде в лiтi багато болота.
Як на Петрiв день спека, то на Рiздво мороз.
Як на Петра один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий.
Полупетра, або Петрового батька (13 липня). Деякi селяни вважали, що ця назва на честь Петрового батька, iншi – лише самого Петра, а дехто пов’язував її з тим, що свято наполовину менше. Щоб там не було, але на Полупетра вшановували також пастухiв i тварин. Деiнде навiть не доїли корiв, варили борщ у трьох горщиках, оскiльки Петро тричi вiдмовлявсь од Христа. У цей день пастухи мали змогу вiдпочити – не пасли худобу, а тому казали: “На Полупетра щаслива дiтвора!”
Із Полупетром  пов’язано чимало молитов про худобу. Ось зразок однiєї, зафiксованої на Полiссi:
“Христе, Боже наш, оберiгай i опасай худобицю нашу вдень пiд сонцем, уночi пiд мiсяцем, пiд зорями i на пiзнiм ляганнi, i на раннiм вставаннi, i на досвiтнiх годинах, де вона роси спасає, де води спиває.
Сохрани її, Боже, вiд звiра лютого, що її подстерiгає, вiд язика злого, клеветучого, i вiд гада гадовитого, усякого чорного зла, щоб повсякчасне обминало її воно. Щоб зло обминало, а добро зустрiчало.
Нехай прибуває нашiй худобцi усього: iз роси, iз води, iз усякого цвiту, що квiтує на нашiй землi!”
Щаслива та хата, де худоби багато.
Коло худоби походиш, то сам собi вгодиш.
Як корова у полi, то є харч на столі.
У ледачого господаря кiнь не побiжить.
Кузьми i Дем’яна (14 липня). Усе свiдчить  про початок лiтної спеки, адже, за старим календарем, це полудень лiта. Лiтнi кузьминки – це жiноче свято.
Кузьма i Дем’ян згубили жупан.
Фотiя (15 липня). Закiнчували косовицю сiна й починали готуватися до жнив, тому й казали: “З сiножатi пiшли пожинки”. На гробках висаджували фiалку.
Т.Яблонська. Сінокіс. 1974
Якщо з’являлися жовтi листочки на деревах – на ранню  осiнь i зиму.
Демида (16 липня). Маків день вважається нещасливим. Наші предки в цей день намагалися не розпочинати нових справ та були обережними.
На травi роса – легше ходить коса.
Андрiя (17 липня).
У цей день дивляться, як поводиться місяць. Якщо його видно при сході, а ще здається, що він ніби перебігає з місця на місце та міняє колір, буде хороший врожай. Також вважають, що цей день визначає погоду на 11 серпня: "Який Андрій - такий і Калинник (11 серпня)".
На Андрiя озимина наливається.
Батечко овес до половини дорiс. 
(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")

субота, 9 липня 2016 р.

Цього дня народилися: Ігор Калинець


9 липня 1939 року народився український поет і прозаїк, один із чільних представників так званої "пізньошістдесятницької" генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв'язень, почесний доктор Львівського національного університету ім.Івана Франка Ігор Калинець.  







Документальні стрічки про Ігоря Мироновича:
Фільм про дружину І.Калинця Ірину - поетесу, активну діячку дисидентського руху:
Ігор Калинець читає свої вірші:
Я ж надзвичайно люблю його дитячу поезію, особливо "Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки".

пʼятниця, 8 липня 2016 р.

Цього дня народилися: Олег Ольжич


8 липня народився Олег Ольжич (08.07.1907 - 09.06.1944) - український поет, археолог. Син відомого поета Олександра Олеся. 
Олег Олександрович Кандиба (справжнє ім'я Ольжича) був видатним політичним діячем України періоду визвольних змагань ХХ ст.: очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (1937) і Революційний Трибунал ОУН (1939—1941), був заступником Голови ПУН та Головою ПУН на українських землях (з 05.1942), голова ПУН ОУН (01.1944—†10.06.1944).
"Вже сучасники визначили місце О.Ольжича: поміж найсвітліших героїв української історії," - стверджує дослідник Л.Череватенко. "Ольжич був романтик," - засвідчує дружина. На мій погляд, кришталеву душу цього непересічного чоловіка, його незламну волю й глибоку віру в Україну, найкраще розкриває його поезія. 
***
Поцілуєш, різко і суворо,
А в очах — морозяна блакить,
А в очах — розриви і простори…
Ет, не нам, товаришу, любить!

Ще зіниці тугою розкриті
І сухі тривого. уста
(Скоростріли мовкнуть, перегріті,
І кіннота лаву розгорта…)

В ухах досі ще п’янюче-лунко
Дзвін копит і скреготи землі…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хай дарують: в нашіх поцілунках
Наші хижі, спрагнені шаблі.

Пророк

Не сняться літа дитинні,
Не маряться дні юнацькі.
Дівчата з горбів зелених
Давно не сходять до танцю.

Давно не збирають смокви,
Не душать важкі виногрона.
Річки течуть не водою —
Камінням сухим і чорним.

О очі мої гарячі,
Уства мої сірі, спраглі,
Що бачите тільки Сонце,
Щоб тільки кричати Правду!

Щоб жовкли жіночі лиця,
Щоб важчали їх убори.
Щоб вогкі і плідні лона
Були, як сакви порожні.

Щоб кидали щит і панцир,
З плечей обривали шати,
З одним невблаганним лезом
Мужі допадали коней.

На грудях зводите руки,
Бороните душу вашу, —
Не ждіть ніхто милосердя:
Я камінь з Божої пращі.


Давнім трунком, терпкістю Каяли
Ці — і кров, і смерть.
Небо — княжі київські емалі.
Небо знову — твердь.


Знов не вгору несміливим зором —
В безкраї степів,
Жити повно, широко і скоро
І урвать, як спів.

Як колись, горіти і п’яніти,
Шоломом п’ючи,
І життя наопашки носити
На однім плечі.

1930

***
По рівній грані двох світів ідеш,
Що, наче скло, невидима і гостра.
І тягне, рве глибинами без меж
Одкрите серце ненаситний простір.

Ступи ліворуч: легкий буде спад,
Повільні луки, мляві серпантини.
Від інтелекту через хліб назад
До жаху і бєзсилости клітини.

А вправо ступиш — прірва і провал,
І знову сплеск, і в клекотінні виру —
Лише твій шал щитом проти навал.
Одвага ж, коли ти запрагнув. Віра.

1937


Цікава стаття Б.Червака "Олег Ольжич. Поет національного герїзму": http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/08/27/92187/
Сайт, що містить різні матеріали про Ольжича, його творчий доробок: http://oljich.at.ua/
Бібліографія життя та творчості: http://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/104/

понеділок, 4 липня 2016 р.

Місяцелік: Липень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Юлiана (4 липня). Середина лiта. Спека. Тому особливо оберiгали садиби вiд пожеж, адже бiльшiсть дахiв були солом’яними.
Уляни (5 липня). Улян Уляну кличе в поле рано. Уляна його чує, часу лiтнього не марнує.
Горпини Купальної (6 липня). Цей день вважається одним із найкращих для заготiвлi лiкарських трав. Усюди в Українi люди удосвiта, до сходу сонця, вирушали в лiс i на левади, щоб запастися природними ліками. Заборонялося заготовляти трави лише “нечистим” жiнкам, у яких у цей день були мiсячнi.
Цього дня починають купатися в рiчках та озерах. Кажуть: “Красуня Горпина поспiшає зустрiтися з Iваном”. Ранiше ставили столи посеред села, годували бiдних. Ворожили. Називали цей день ще так: День Святої жiнки  напередоднi свята чоловiка.
Г.Семирадський. Ніч на Івана Купала. 1880
Купайла, Iвана Купала, Іванів день (7 липня). Давнє дойбожиче свято Купала – свято краси, молодостi й очищення.  Первiсно Купалою називали ляльку, або опудало, яких купали-топили у водi (пізніше його спалювали на купальському вогнищі). Християнська церква включила свято в свiй календар, надавши йому назву “Iвана Купала” вiд наймення Iоанна Хрестителя – Предтечi Христового. Цiкавi обрядодiйства влаштовувала молодь бiля води у нiч з 6 на 7 липня. Хлопцi готували вогнище, а дiвчата вибирали Марену – живу гiлку, яку заквітчували стрічками, квітами, або робили солом'яне опудало, одягнене в жіночу сорочку, з намальованим обличчям. Із настанням сутiнкiв парубки запалювали багаття (це мав бути обов'язково живий вогонь - видобутий тертям дерев'яних паличок), через яке попарно перестрибували. Це нiбито очищувало i приворожувало любов, щастя. Натомiсть дiвчата топили Марену, яка символiзувала русалку, й пускали на воду вiночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя (поганою прикметою було, якщо вінок тонув, - значить цього року дівчина заміж не піде).

І.І.Соколов. Ніч на Івана Купала. ІІ пол. ХІХ ст.
У цей день годилося обов’язково скупатися  (удень, до обряду купання Марени), а дiтям, замiсть вогню, пострибати через трави (для них влаштовували своєрідне купальське багаття, встромляючи в землю "букет" із кропиви та будяків). Якщо ж хтось, стрибаючи, зачепить "купайла", хлопець-"сторож" бив невдаху кропивою по ногах. Потім кропиву кидали в річку зі словами: "Іван купався та й у воду впав!"
Повертаючись із купайлiвського свята, намагалися не оглядатися, щоб не наздогнала вiдьма, котра обов’язково була присутня там. Для того, щоб її впiзнати, необхiдно було взяти попiл з купайлiвського вогнища, загорнутий у ганчiрочку. Тодi вiдьма неодмiнно пiдiйде (або прийде наступного ранку) i скаже “Вiддай менi те, що в тебе є”. Якщо цей попiл закопати бiля ворiт, то жодна з вiдьом не доїтиме корiв.
І.І.Соколов. Купало
У деяких регiонах наступного дня, себто на Купайла, дiвчата робили з соломи ляльку, одягали в жiночий одяг, вiшали намисто на шию, а голову прикрашали стрiчками, квiтами й вiночками (деiнде голову робили з глини, замiсть очей вставляли вуглини й фарбували щоки). Потiм у супроводi дiтей ходили з Мареною всiма вулицями, наспiвували купайлiвських пiсень; обiйшовши, йшли до рiчки чи ставу, роздягали ляльку й топили у водi:
Потонула Маренонька, потонула,
Наверх кiсонька зринула…
В iнших селах Марену закопували в левадi, ставили поруч стiл, накривали його скатертиною, клали хлiб з дрiбком солi i,  взявшись за руки, ходили довкола, наспiвуючи пiсень. Дiвчата й хлопцi намагалися облити один одного водою, хоч купатися з Мареною не годилося, бо вона накличе бурю.
Протягом усіх обрядодійств співали купальські пісні.
На Закарпаттi жiнки робили на Купайла вiночки й вiдносили на могилки своїх дiтей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли.
У цей день навiть не пускали корiв на пашу. До дiйних тварин на цiлу нiч i день пiдпускали малих телят, “щоб вiдьма  не повредила”.
Зiбраний на Купайла подорожник вважався помiчним од багатьох хвороб.
Купайлiвськi дiйства оспiванi й у прислiв’ях:
Зелене Купало в лiто упало.
До Iвана Купала дiтки просять дощу, а пiсля Купала вiн i сам йтиме.
Коли до Iвана проса буде з ложку, то буде i в ложку.
На Iвана Купала баба муки не мала, а на святого Петра (12 липня) пирогiв напекла.
Празник – Iван Бражник.
На Iвана нажала, а на Петра напекла.
Пiсля Купала не треба жупана.
До святого Iвана робить муха на пана.
Бджола каже: “Годуй мене до Iвана – я зроблю з тебе пана”.
Догодуй бджолу до Iвана, то вбере тебе як пана.
Згадай мене до Iвана, а я зроблю з тебе пана.
Люди вiрили, якщо пiти в лiс вночi на Купала, то можна побачити, як цвiте й “горить вогнем” папороть. Коли  зiрвану квiтку сховати за капелюх, то  обов’язково пощастить знайти пiд землею золотий скарб.
Велика роса на Iвана – буде врожай огiркiв та горiхiв.
Купальська нiч зоряна – вродять гриби.
Дощовий день – на неврожай.
Петра та Февронiї (8 липня). Муромський князь Петро дуже любив свою дружину Февронiю. Померли вони майже в один час, ставши символами вiрного, сильного i чарiвного кохання. Петро i Февронiя визнанi святими саме за любов i вiрнiсть один одному. Цей день щасливий для закоханих.
Усiєю родиною iдуть у поле до схiд сонця, щоб вклонитися хлiбному полю. У цей день печуть пирiжки, пригощають сусiдiв, родичiв. Вiд Петра та Февронiї починаються 40 спекотних днiв.
Свято Давида Суничника. Тихвинської iкони Божої Матерi (9 липня). У народi казали: “На Тихвинську ягода поспiває, дiвчат у лiс зазиває”. 
Якщо в цей день дощ, то буде йти до бабиного лiта.
Самсон Дощовий (10 липня). Його ще називали Сiногнiй. “На Самсона, - казали,- бiйся мусона”.
Якщо йтиме дощ, то негодитиме сiм тижнiв – аж до бабиного лiта.
(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

 і О.Воропая "Звичаї нашого народу")