середа, 7 грудня 2016 р.

Цього дня народилися

Талант здобувається великою любов'ю.
К.Білокур

Сьогоднішня іменинниця - художниця, казкові твори якої я дуже люблю, - Катерина Білокур. Як могло трапитися, що в долю звичайної української селянки мав поміститися великий талант живописця, не знаю. І розказувати про стражденне життя мисткині важко. Давайте просто помилуємося її чарівними квітами і згадаємо світло про дивовижну жінку.
Квіти на блакитному фоні (1942-1943)
Цар-Колос (1949)
Буйна (1944-1947)
Більше про художницю читайте тут: 
Райські квіти Катрі Білокур написані в пеклі
Український феномен
Картини К.Білокур

вівторок, 6 грудня 2016 р.

Цього дня народилися

О рідна земле, люба моя нене!
Чому, припавши до твоїх грудей,
Я тільки плачу, як дитя нужденне,
А сил не набираюсь, як Антей?
Сьогодні виповнюється 145 років від дня народження Миколи Вороного (06.12.1871 - 07.06.1938) - надзвичайно обдарованого лірика, перекладача, режисера й актора, театрального критика і громадського діяча, розстріляного за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області. 
Сьогодні надзвичайно актуальною, на мій погляд, є його громадянська лірика, особливо поема "Євшан-зілля". Не можу втриматися і від такої цитати:
Серце хай йому пусте,
Хай він буде ідіотом,
Він уславився, проте,
Українським патріотом.

"Євшан-зілля" (аудіокнига)


Краєзнавство

Так починався Донецьк
Прапор Донецька

Частина 13

У ті часи мова про символіку поселення чи регіону не йшла: у молодого, але стрімко зростаючого міста було безліч інших проблем. 
Герб Донецька
(версія 1968 року)
Уперше питання про герб Донецька було підняте в середині 60-х рр., а 31 січня 1967 р. обкомом КПУ та виконкомом облради була ухвалена постанова № 64 «Про герби міст і районів Донецької області», 14 лютого 1968 р. журі обрало з 43 проектів проект під девізом «Срібне коло» донецького архітектора Георгія Володимировича Еттинга, який і є автором ідеї руки з молотом, що стала центральним об’єктом сучасного офіційного герба Донецька. Доопрацювати проект було доручено скульптору Леоніду Артемовичу Бриню, і герб отримав такий зовнішній вигляд: знак був виконаний у формі давньоруського щита-п’ятигранника, у центрі скульптурний рельєф на міді – могутня вольова рука, що міцно тримає високо піднятий молот, уособлюючи міць і велич робочого класу; рельєфна п’ятиконечна мідна зірка у правому верхньому кутку вказує, що місто стало розвиватися в роки радянської влади; 
Великий герб м.Донецька
нижнє чорне поле герба означає багаті природні поклади й інтенсивну розробку кам’яного вугілля, а верхнє сріблясте символізує розвиток ливарної промисловості; зображення обрамлене мідним кантом, чорне і срібне поля розділені горизонтальним рельєфним кантом меншого перерізу.
Сучасний вигляд герба Донецька майже повністю повторює цей знак, змінився лише колір верхнього поля (тепер він світло-синій) та смислове наповнення елементів. Рішення № 13/5 про прийняття герба міста, повного герба та прапора було ухвалене міськрадою 27 вересня 2004 року.

понеділок, 5 грудня 2016 р.

Цього дня народилися


Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
О.Олесь
Вам не вистачає ріки, а мені й краплі достатньо.
Гр.Тютюнник

Сьогоднішній день подарував нам двох чудових митців: поета-символіста Олександра Олеся (05.12.1878 - 22.07.1944) і письменника Григора Тютюнника (05.12.1931 - 06.03.1980).
Зі шкільної парти знаємо ніжного лірика Олеся. І майже нічого як про громадянина. Перебуваючи в еміграції, у 1919–1922 роках разом з Антоном Крушельницьким та іншими земляками він збирав кошти на допомогу голодуючим в Україні. Моторошні події голодомору 1921–1923 років поет зобразив у циклі «Голод». У драмі «Земля обітована» (1935 р.) Олесь одним із перших в українській літературі розкрив суть сталінської політики .

О.Олесь "Пам'ятай"

А в моменти відчаю, зневіри згадаймо його символічні айстри, що завчасно померли, не дочекавшись омріяного сонця. Пам'ятаймо: надія є!

Айстри

Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
1905
Доля Григора Тютюнника теж склалася важко:
Фільм "Климко" (за мотивами повісті Гр.Тютюнника, режисер - М.Вінграновський)

Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

Прокопа (5 грудня). У давнину в цей день на шляхах ставили вiхи, щоб подорожнi не збилися з дороги. Тому казали: “Прийшов Прокіп – розбив розмiт, по снiгу ступає – дорогу копає”.
Канун святої Катерини (6 грудня). Від цього вечора дiвчата починали ворожити. Робили це в такий спосiб: ламали в чужому садку гiлочку вишнi та ставили її у воду. Якщо вона до Рiздва розквiтне, то  того ж року дiвчина вийде замiж.
Із цього дня починалися зимовi гуляння на санчатах. У будинок, де було восени весiлля, збиралися рiднi подивитися, як будуть кататися молодi. За ними снаряжався довгий поїзд усiх рiдних.
Катерини (7 грудня). Як свiдчить давня легенда, святая Катерина походила зі знатного, багатого роду i була благородною, вродливою i премудрою. Хотiла знайти чоловiка, рiвного собi. Такого жениха вона не знайшла, а полюбила Iсуса Христа. Цього дня відбулося заручення Катерини з самим Господом.
Називають цей день ще Святом дівочої долi. Кожен народ має свою покровительку долi. Наприклад, в українцiв – це Катерина, у давніх грекiв – Мойра, богиня долi. Образ же Катерини як захисницi  жіночої долi знаходимо в багатьох слов’янських i європейських народiв.

Дiвчата робили те, що й напередодні, особливо захоплювалися ворожiнням. Брали стiльки гiлочок вишнi чи сливи, скiльки членiв сiм’ї. Ставили їх у горщиках на покутi пiд образами і чекали, чи розквiтнуть вони. Якщо гiлки розцвiтали до Рiздва або Нового року, це було доброю прикметою. Рахували галузки, що не розвиваються: начебто стiльки людей помре в родинi наступного року.
Ворожили i в такий спосiб. Дiвчата насипали в миску кашi й ішли гуртом надвiр кликати судженого на вечерю, б’ючи по воротах макогонами по черзi i приказуючи: “Iди, iди, суджений, кашу їсти!” Звiдки загавкає пес, туди й замiж пiде.
Парубки ж напередоднi цього свята колись постилися, щоб Бог послав їм добру жiнку. Улаштовували веселi вечорницi. Увечері сходилися до однієї хати, дівчата варили спільну вечерю - борщ і кашу. Танцювати не можна було, бо піст, але й без танців було весело: сміх, співи... Опівночі дівчата брали горня з вечерею, обгортали його новим рушником і йшли закликати долю. Простували до воріт, кожна по черзі вилазила на ворота, тримаючи в руках горня, і тричі гукала: "Доле, доле, йди до мене вечеряти!" Якщо в цей час заспіває півень, "доля обізвалася"; якщо ж ні - "доля оглухла, не чує мого голосу". Журиться тоді дівчина і проклинає долю: "Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!" Та це ще півлиха: горе, якщо зірка з неба впаде. "Погасне доля!" - злякано шепчуть дівчата. 
Із приходом Катерини чекали на люті морози:
На святу Катерину ховайся пiд перину.
Катерина по водi, то Рiздво по льодi.
Як на Катерини холодно, то буде голодно.
Климента (8 грудня). Свята, пов’язанi з iменем Климентина (Климентiя) вiдзначаються 7 разiв на рiк – 17 сiчня, 5 лютого i 17 тавня, 9  та 23 серпня, 8 грудня. Значення iменi – “милостивий”.
Уважається, що вiдзначається свято на честь мандрiвного поета Климентiя Зиновiєва, який ще замолоду постригся у ченцi. Ученi вважають, що вiн навчався в Києво-Могилянський академiї. Свої вiршi писав живою розмовною українською мовою. Це був початок ХVII ст. Ще цiле столiття до Iвана Котляревського (За М.Слабошницьким).
Георгiя Побєдоносця, Єгорiя, Юр’їв день (9 грудня). Одна з легенд мовить, що Георгiй перемiг страшного змiя-дракона. На честь цiєї подiї й запроваджено свято, яке, на вiдмiну вiд травневого, не пов’язане з помiтними дiйствами. Лише на Полiссi, як переповiдали лiтнi люди, в давнину вiдзначали  “свято вовкiв”. Селяни звечора мiцно закривали стайнi, не ходили до лiсу й остерiгалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрiчатися зі звiрами. Нещодавно на Рiвненщинi записано романтичну легенду, пов’язану з юр’ївським “святом вовкiв”.
Якось один гончар вiз продавати на ярмарок свої вироби. Дорогою серед лiсу його застала нiч. З усiх бокiв чулося тривожне виття вовкiв, котрi вiдзначали своє свято. Щоб убезпечити себе й коня, вiн узяв глечика й погукав у нього рiзними голосами.
Але зненацька з’явилося кiлька голосiв.
-   Чого ти нас кликав? – запитав найстарший звiр.
-   Я вас не кликав, - вiдповiв гончар. – Я лишень звiрiв одганяв…
-               Але ж таки не людським, а вовчим голосом кричав, - оскалився вовк. - Пiшли з нами!
Подорожньому нiчого не лишалося, як пiдкоритися наказовi.
Невдовзi вiн опинився на великiй галявинi, де горiло яскраве багаття i грiлися вовки. Серед них був i чоловiк з довгою бородою.
Подорожнього також запросили до товариства.
-               А тепер розказуй, - звернувся до нього старець, - навiщо ти кликав моїх братiв?
Чоловiк розповiв йому все, як було. Тодi бородань мовив:
-               Оскiльки ти порушив наш спокiй, то мусиш почастуватися вовчою їжею, щоб стати членом нашого товариства, - i, наклавши у миску конячого м’яса, подав гончаревi.
Подорожнiй слiзно почав вiдмовлятися, посилаючись на те, що вiн не їсть конини.
Старець знову нагадав:
-               Але ж ти порушив наш спокiй, мусиш спокутувати. Коли ж ти вiдмовишся вiд нашого звичаю, то вовки з’їдять твого коня або тебе.
Чоловiк, бачачи безвихiдь, почав слiзно просити вiдпустити його, бо вiн бiдний, має велику родину i малих дiтей. Вовки порадилися i вирiшили вiдпустити мандрiвника, але коня таки загризли. При цьому наказали горопасi, щоб вiн оповiстив усiх людей, аби тi на холодного Юрiя нiколи не турбували вовкiв, бо то їхнє свято.
Який день на Юрiя, така й зима.
Романа (10 грудня). День пам'яті святого преподобного Романа-чудотворця (V ст.), який прославився як прозорливець, цілитель. Варто згадати сьогодні й іншого Романа. Князь Роман Мстиславич по смертi Володимира, сина Ярослава,  у  1199 роцi об’єднав Волинь з Галичиною i став князем Галицько-Волинської  держави. Незабаром прилучив вiн до цiєї держави також i Київ. Згодом приєднав i Чернiгiвське князiвство i став “самодержцем усiєї України”.
День пам’ятi померлих (11 грудня). День пам'яті мученика та сповідника Стефана Нового, який народився в Константинополі (715 - 767 рр.).
Вiдзначають так звану  Батькiвську суботу.
(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"


і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )

неділя, 4 грудня 2016 р.

Для гарного настрою

Сьогодні разом із "Океаном Ельзи" повторюю: "Сонце, забери мене і веди за собою..." Приєднуйтеся, друзі! 

"Сонце"

"Без меж"

"Джерело"


субота, 3 грудня 2016 р.

Цього дня народилися

Прижиттєвий портрет Гр.Сковороди.
Г.Лук'янов. 1794 р.
Бери вершину і матимеш середину.


Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

Що вподобав, на те й перетворився.


3 грудня народився видатний український філософ Григорій Савич Сковорода (03.12.1722 - 09.11.1794).

Цікаві факти про Григорія Сковороду 

Народився Григорій Савич Сковорода у 1722 році на Полтавщині в родині козака. Незважаючи на те, що він не мав вищої освіти (хоча були неоднократні спроби отримати вищу освіту у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле), він досконало оволодів такими мовами, як латина, єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька. 
До того, ж він прекрасно грав на флейті та органі. Мав чудовий голос.
Він був неординарною особистістю, взяти хоча б факт його вчителювання у Харкові. Замість оцінок, Григорій Савич писав: «туповат» , «туп», «весьма туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «наверное понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту. 
Цікаво, що будучи досить відомою людиною в Україні завдяки своїм поглядам, переконанням – за життя не було надруковано жодного твору, хоча в рукописному варіанті вони все-таки були. 
Найвідоміші його твори «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські». Загалом він написав 17 філософських творів, 7 перекладів. 
Інколи підписував свої листи подвійним іменем Григорій Вар-Сава (син спокою) Сковорода, Даниїл Майнгард. 
Ще зі школи образ Сковороди асоціюється з образом мандрівного чоловіка, який ходив по селах, проповідуючи свою філософію і живучи по хатах. Але це далеко не так. Він дійсно любив ходити пішки та влітку жив у лісах-полях, а взимку по хатах та монастирях. Але при цьому був надзвичайним естетом, який полюбляв вишукані та дорогі речі. Так, наприклад, його друзі з елітних кіл щедро обдаровували Григорія Савича – висилали йому окуляри (а їх непросто було дістати в ті часи), найдорожчі інструменти, виготовлені на замовлення за кордоном, сир пармезан. У його торбинці завжди були елітні трубки з тютюном та пляшечка скобельського вина. 
Малюнок Сковороди "Фонтан "Нерівна всім рівність"
Його улюбленою місцевістю було село Іванівка, що на Харківщині (нині Сковородинівка). Відчуваючи свою смерть Григорій Сковорода у 1794 році прийшов сюди помирати. До обіду він скликав своїх друзів, провівши весело час. Потім пішов і викопав собі могилу в парку, уславши її дубовим листям. Зайшовши до хати – перевдягнувся в чистий одяг, поклав торбу під голову й заснув вічним сном. Григорій Сковорода заповів ставити не хреста на своїй могилі, а камінь з його крилатою фразою «Світ ловив мене та не спіймав».
Джерело: http://dovidka.biz.ua/grigoriy-skovoroda-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Цікавинки про Сковороду:


пʼятниця, 2 грудня 2016 р.

Поетична сторінка

Давай, скажи їй щось, зупини
Немає жодної ночі, немає війни
Серед цієї темряви та висоти
Є лише її вперте бажання піти
Хто іще, скажи, заспокоїть і зупинить, якщо не ти?

Просто спини її, не відпускай її
Хай далі говорить усі дурниці свої
Хай далі змішує кров свою зі слізьми
Потім колись вона піде
Але хай залишиться до зими
Подивись, які тепер довгі ночі, які тягучі дими

Навіть якщо світло зранку буде сліпуче та голубе
Вона все одно послухає лише тебе!
Навіть якщо її святі будуть суворі та злі
Хай це станеться потім чи не станеться взагалі
Але не відпускай її доки сонце проступає в імлі
Навіть якщо завершиться осінь і почнеться зима
Вона все одно найбільше боїться лишатись сама
Навіть якщо її святі будуть добрими у своїй журбі
Вона все одно може поскаржитись лише тобі
Можливо тому, що найсамотніше почувається саме в юрбі

Скажи їй щось, чого ніколи не говорив
Щось про людей і птахів, про тварин і риб
Щось про вічність вугілля і невагомість зерна
Про те, що життя має тривати навіть тоді, коли триває війна
Хто тобі, зрештою, ще повірить, якщо не вона?
Сергій Жадан

четвер, 1 грудня 2016 р.

Поради психолога

Як навчити дитину самодисципліни

Основні принципи стосунків між батьками і дітьми:
  • Намагайтеся регулярно знаходити час для того, щоби весело проводити його з вашою дитиною.
  • Батьки ніколи не повинні суперечити один одному в питаннях, що стосуються дисципліни, у присутності дітей.
  • Ніколи не віддавайте дитині розпорядження, якщо не можете проконтролювати їх виконання.
  • Будьте послідовними, тобто винагороджуйте або карайте за певний прояв поведінки одним і тим же способом на постійній основі.
  • Узгодьте, який прояв поведінки є бажаним і небажаним.
  • Домовтеся про те, як реагувати на небажаний прояв поведінки.
  • Поясніть дитині, чого вона має очікувати, якщо проявить небажану поведінку.
  • Доступно поясніть, що є небажаною поведінкою. Недостатньо сказати: «У твоїй кімнаті безлад». Безлад треба визначити конкретно: «Ти залишив брудний одяг на підлозі, брудні тарілки на столі й не застелив ліжко».
  • Після того як ви заявили про свою позицію, а дитина їй чинить опір, припиніть її відстоювати. Просто викладіть позицію ще раз, а потім перестаньте відповідати на заперечення.
  • Зверніть увагу на поступові зміни в поведінці. Не слід очікувати занадто багато. Заохочуйте поведінку, яка наближається до бажаної мети.
  • Пам'ятайте, що ваша поведінка є моделлю поведінки ваших дітей.
  • Якщо один із батьків проводить з дитиною виховну бесіду, а інший у цей момент входить у кімнату, другий з батьків не повинен втручатись у виховний процес.
  • Винагороджуйте бажану поведінку словесно, підбадьорливими дотиками або чимось матеріальним, таким як іграшка, їжа або відвідування зоопарку.
  • Обоє батьків повинні нести однакову відповідальність за дисципліну дитини.
Більше читайте тут: http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/2645/