Мовні цікавинки: Походження мови

Що ми знаємо про походження української мови? 

Традиційна наука вважає, що наша мова виділилася з праслов'янської в VІ - VІІ ст. і формувалася на основі київського койне (міська говірка) у період Київської Русі. Однак навіть серед мовознавців досі точаться суперечки щодо історії мови, до яких долучаються й аматори від науки; створюються різні концепції походження української мови, часто взаємовиключні. Усі дослідники згодні, по-моєму, лише в тому, що наша мова належить до слов'янської групи. 

Таке розмаїття думок можна пояснити тим, що кілька «початкових» століть слов'янської мовної історії залишилися без будь-якої письмової фіксації з боку самих слов'ян. Тим не менше, наукове вивчення слов'янських мов дає підстави до окреслення імовірного «початкового» історичного стану, з якого далі розвинулися сучасні слов'янські мови.
Слов'янські мови належать до центральної групи "сатем" індоєвропейських мов, від яких відокремилася на початку нашої ери. Порівняно спільна мова слов'ян існувала імовірно до VII ст. (або лише до IІІ ст.), коли внаслідок діалектного подрібнення та міґрацій почали формуватися окремі слов'янські мови.
Проте є всі підстави ствержувати хибність теорії про початково єдину слов'янську прамову. Її не вдається узгодити з отриманою етимологічною картиною реконструйованої слов'янської лексики. Тобто, монолітності праслов'янської мови не було. Праслов'янська була «живою мовою з усіма атрибутами складності живої мови, а значить, був і діалектний поділ. Праслов'янська мова також не має територіально-обмеженої «прабатьківщини». Тобто, праслов'янська сформувалася «не на одному місці». Поряд зі слов'янськими завжди були присутні й неслов'янські етнічні елементи.
З дослідженого матеріалу видно, що в колі індоєвропейських племен існувала прадавня суміжність або принаймні близькість мовних територій слов'ян, ілірійців, фракійців і кельтів. Узагалі об'єднавчий етнонім *slověne є лише пізнішим витвором самих слов'ян.

Крім того, "споконвічність балто-слов'янської мовної близькості" підлягає сумніву. Особливо уразлива відома теорія походження слов'янської з балтійської, що наражається на опір мовного матеріалу (неможливо, наприклад, вивести вельми архаїчні слов'янські ряди чергувань голосних з інноваційних балтійських рядів).
Балти – не одвічні мешканці Верхнього Подніпров'я. Так, виявлено й досліджено балто­-фракійські контакти без участі слов'ян. Виявлені й інші докази близкості давніх балтів та фракійців.
Натомість етимологічні дослідження висувають на передній план центрально-європейські зв'язки слов'ян з давніми італіками, причому балти довго залишаються осторонь (детальніше див. - Українській державності понад IV тис. років).
Лише по міґрації балтів і слов'ян на нинішні терени стає помітне їхнє зближення і пізніше сусідство. Балто-слов'янські мовні стосунки починаються для праслов'янських мов як уже сформованого мовного типу з процесами, відмінними від балтійських.

Іще суперечливішою зараз видається теорія східнослов'янської мовної спільності. Занадто мало спільних рис мають українська, білоруська та російська мови. Тому вважаємо більш правильним говорити про те, що Русь становила спільний період (або етап) в історичному розвитку трьох східнослов'янських народів.

Українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VІ-XVІ ст. внаслідок інтеґрації нащадків трьох слов'янських племен – полян, деревлян, сіверців за участю груп степового населення – іраномовного (В. Петров; О. Стрижак) і тюркомовного (О. Пріцак) – і був носієм трьох місцевих діалектів історичного продовження праслов’янської мови полянських, деревлянських, сіверянських), що лише згодом дістали назву “українська мова”.

Українці не успадкували мовних особливостей таких слов'янських племен, як радимичі, кривичі, в'ятичі чи новгородські словени: мовним продовженням їхніх діалектів є сучасна білоруська й російська мови. Справжня, «жива» українська мова ніколи не була «давньоруська», ніколи не була «спільноруська», ніколи не була тотожна з російською, не була предком або нащадком, або відгалуженням російської мови. Вона поставала і постала з праслов’янської, формуючися від VI до XVI ст.. На підставі об'єктивних фактів стає очевидним, що українська мова є таким само мовним родичем російської, як сербська або чеська.

Джерело: 

http://spadok.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=408%3A2015-03-15-00-25-18&catid=97%3A2015-03-15-00-17-20&Itemid=127

Деякі дослідники пов'язують українську мову безпосередньо із санскритом: http://spadok.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=476%3A2015-04-18-16-33-18&catid=57%3Asacrallingvistic&utm_source=feedburner&utm_medium=twitter&amp

Як на мене, така гіпотеза є надзвичайно суперечливою, однак цікавою.

Вчимося вчитися: Запам'ятовування

Як полегшити запам'ятовування шкільного матеріалу?

Обсяг навчального матеріалу, який дитині необхідно осягнути достатньо великий, хоча й посильний. Аби зробити його ефективним, необхідно розуміти механізми запам'ятовування, мнемонічні закони.

Запам'ятовування — один з основних процесів пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового шляхом поєднання його з набутим раніше. Як і інші психічні процеси, запам'ятовування буває мимовільним і довільним.
Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. На нього впливають яскравість, емоційна забарвленість об'єкта. Це така форма запам'ятовування, яка є продуктом певної діяльності (пізнавальної, рухової та ін.), але здійснюється автоматично, без мнемонічної мети. Мимовільному запам'ятовуванню сприяє наявність інтересу. Усе цікаве запам'ятовується легше і довше утримується у свідомості.
Довільне запам'ятовування відрізняється ступенем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування. Залежно від міри розуміння матеріалу, що треба запам'ятати, довільне запам'ятовування може бути механічним і смисловим.
Механічне — це запам'ятовування, яке здійснюється без розуміння сутності інформації. Воно призводить до її формального засвоєння (зубріння).
Смислове (логічне) спирається на розуміння матеріалу у процесі опрацювання, оскільки організація та упорядкування матеріалу, виокремлення його суті сприяють запам'ятовуванню.

Мнемонічні закони

Закон осмислення: чим глибше ми осмислюємо, розуміємо те, що запам'ятовується, тим краще воно зберігається у пам'яті. При цьому дуже важливо знати прийоми змістового опрацювання інформації: визначення логіки матеріалу, поділ його на окремі частини, виокремлення головного і другорядного тощо.
Закон інтересу: цікаве легко запам'ятовується, оскільки для цього ми не докладаємо певних зусиль.
Закон установки: а) установка на запам'ятовування за часом: запам'ятовування стає продуктивнішим, якщо людина ставить за мету запам'ятати матеріал на тривалий час; б) установка на сприйняття матеріалу за змістом: у матеріалі ми насамперед сприймаємо те, що сподіваємось у ньому знайти.
Закон підсилення першого враження: чим яскравіше перше враження від того, що слід запам'ятати, тим міцнішим буде запам'ятовування. Перше враження можна підсилити раціонально й емоційно. При раціональному підсиленні слід спрямовувати інформацію за кількома каналами: записати, намалювати, проговорити, проспівати, обговорити інформацію, особливо з тими, хто має щодо неї інше бачення. При емоційному підсиленні слід викликати максимум емоцій, пов'язаних з інформацією, що запам'ятовується.
Закон контексту: інформація краще запам'ятовується та відтворюється, якщо співвіднести її з іншими одночасними враженнями. Контекст, в якому відбувається якась подія (міститься інформація) інколи краще запам'ятовується, ніж сама подія, а оскільки схожа інформація зберігається у пам'яті поряд, то асоціації, які виникають у контексті, допоможуть згадати необхідне.
Закон обсягу знань: чим більше знань з певної теми має людина, тим краще запам'ятовується нове.
Закон оптимальної довжини ряду, що запам'ятовується: чим більшу довжину має ряд інформації, що запам'ятовується, порівняно з обсягом короткотривалої пам'яті, тим гірше він запам'ятовується. Отже, для кращого запам'ятовування необхідно, щоб кількість стимулів, що постають перед особою (в інформації, яка поєднується), дорівнювала або ж не набагато перевищувала середній обсяг короткочасної пам'яті: 7 ± 2 (закон Міллера).
Закон гальмування: будь-яке подальше запам'ятовування гальмує попереднє. Виходячи з цього, не слід намагатися запам'ятати матеріал подібний, близький до того, який нещодавно завчався. Наприклад, не доцільно запам'ятовувати матеріал з фізики після математики, з літератури після історії. Для того, щоб будь-яка інформація краще запам'яталася, вона повинна "відстоятися".
Закон краю: краще запам'ятовується те, що стоїть (написане) на початку або наприкінці інформаційного ряду, гірше — те, що всередині ряду (пригадайте Штірліца: під час розмови запам'ятовується остання фраза).
Закон повторення: повторення сприяє кращому запам'ятовуванню. Г. Еббінгауз установив, що більша частина того, що запам'ятовується, "губиться" відразу після запам'ятовування, а з плином часу забувається значно менша кількість інформації. Для того, щоб краще і надовго щось запам'ятати, необхідно використовувати не менше п'яти повторень: перше повторення необхідно зробити зразу ж після запам'ятовування, друге — за 20—30 хвилин, третє — за 8—9 годин, четверте — за добу, п'яте — за 2—3 тижні.

Полегшити процес запам'ятовування шкільного матеріалу можна також за допомогою різних психологічних і педагогічних прийомів. 

Мнемонічні методи

Метод асоціативного запам'ятовування — матеріал, що запам'ятовується, можна асоціювати з подіями, які добре зберігаються у пам'яті. Чим більша кількість різноманітних асоціацій використовується, тим міцніше вони закріплюються у пам'яті. Ірраціональні, нелогічні асоціації також сприяють кращому запам'ятовуванню. Розрізняють три види асоціацій: за суміжністю, за схожістю, за контрастом.
Асоціація за суміжністю утворюється, наприклад, при заучуванні іноземних слів, при запам'ятовуванні розташування предметів, послідовності прийомів та дій. Асоціація за схожістю має місце при порівнянні, наприклад, різних типів літаків, будівель тощо. Асоціація за контрастом — при протиставленні малого великому, білого — чорному, чистого — брудному тощо.
Метод ключових слів — це мнемонічний прийом, який полягає у тому, що перелік слів, вивчених заздалегідь, або певні рими слугують як своєрідні "гачки для виуджування" інформації, яку необхідно запам'ятати. Наприклад, ключові слова можуть бути подані у вигляді коротенького вірша, який легко заучується:
Один — це млин, Шість — це кість,
Два — це дрова, Сім — борода,
Три — це бугрі, Вісім — весна,
Чотири — це гирі, Дев'ять — це морква, а
П'ять — це рать. Десять — гілля.
Тепер наведемо перелік слів, які треба запам'ятати. Для цього необхідно пов'язати їх зі словами поданого вище вірша. Наприклад, перше слово — хліб. Уявіть собі хліб, який спекли з борошна, змеленого на млині, оскільки млин згадується у першому рядку вірша. Тепер прочитайте не поспішаючи всі слова, подані нижче, так, щоб у вас було достатньо часу для створення образу:
1. Хліб 6. Собака
2. Дим 7. Анекдот
3. Річка 8. Листя
4. Стіл 9. Місто
5. Картина 10. Дерево
Тепер закрийте ці слова і згадайте, яке слово стоїть під номером вісім. Під яким номером слово "стіл"?
Метод місць ґрунтується на зорових асоціаціях, які становлять певну послідовність предметів або місць. Треба чітко уявляти предмет, який слід запам'ятати, і об'єднати його образ із образом місця, яке легко "добувається" з пам'яті. Насамперед необхідно обрати постійний "маршрут", наприклад, шлях до місця роботи, розташування предметів (стіл, стілець, шафа та ін.) у кімнаті тощо. Далі за обраним маршрутом розмістити предмети, які необхідно запам'ятати, і зафіксувати у пам'яті їх зорові образи. Таким чином досягається запам'ятовування необхідної інформації у певній послідовності.
Метод зв'язків — усі опорні слова тексту об'єднуються в єдину цілісну структуру, єдине оповідання.

Метод перших букв — мнемонічний прийом, відповідно до якого з перших букв слів, які потрібно запам'ятати, утворюють якесь слово.

Поради про правопис

Використовуйте вірші для запам'ятовування правил орфографії. Наприклад, «Совісному й чесному буква «Т» не потрібна! За шістнадцятим форпостним буква «Т» – до неба!».

Омоніми: щоб дитина могла розрізняти слова-омоніми, нагадайте їй, наприклад, що є коса піщана, коса дівоча, коса, якою косять траву. Або ось такі вірші, побудовані на омоформах "діти" (іменник) - "діти" (дієслово) тощо:

Думи мої, думи мої,

Квіти, мої діти.

Виростав вас, доглядав вас.

Де ж мені вас діти?

(Т.Шевченко)

Жук пішов у сад за дачу

І розв’язує задачу.

А комар години цілі

Лиш тиняється без цілі.

То з нудьги, без всяких діл,

Полетів з гори у діл,

Повернув за тин до льоху,

Розбудив за сажем Льоху,

У смолі липкій зав’яз,

Зачепив крилом за в’яз,

З бузини упав, незграба,

І радіє, що не з граба.

(В. Плахотников)

Вгадайте, про яке словечко мова:

Простий числівник це і водночас

Це – наказовий спосіб дієслова.

То яке ж це слово? (Три.)

Для цього також можна використовувати загадки у віршах:

Звичайна, друзі, загадка для вас;

Вгадайте, про яке словечко мова:

Простий числівник це і водночас

Це – наказовий спосіб дієслова.

То яке ж це слово? (Три.)

Запам'ятовування слів складного правопису: щоб дитина правильно запам'ятала написання слова, придумайте акронім для запам'ятовування кожної букви. Наприклад, «Сидять Катя, Рома, Андрій, Юра – для слова «скраю». Так можна й запам’ятовувати різні правила правопису. Наприклад, - «Мавпа Буф» - для запам'ятовування приголосних, після яких пишеться апостроф.

У статті сайту "Розвиток дитини" ви також знайдете поради щодо математики, природознавства:  http://childdevelop.com.ua/articles/e

Для того, щоб полегшити процес вивчення матеріалу, необхідно також розвивати вміння дитини зосереджуватися. Про методи розвитку концентрації ідеться в іншій статті: http://childdevelop.com.ua/articles/develop/1135/

І ще: якщо хочете щось пам'ятати зранку (і потім ), треба вивчити і заснути, бо саме під час сну інформація переміщається в довгострокову пам'ять. Успіхів вам на нелегкому, але такому цікавому шляху навчання! 

Вивчаємо українську мову: Пароніми

Разом з Лепетуном продовжуємо розбиратися в нюансах значень паронімів.

Краєзнавство: Історія Донеччини

Короткий нарис

 з історії заселення Донецького краю

Частина 7

Нова хвиля заселення степів почалася після підписання між польським урядом і Б.Хмельницьким Білоцерківського миру 28 вересня 1651 року, за яким повсталі селяни та козаки мали повернутися в кріпацтво до своїх польських поміщиків. Аби уникнути такої долі, вони тисячами тікали на прикордонні землі, де могли жити вільними козацькими слободами. Формально землі запорожців з 1667 року знаходилися під обопільним російсько-польським протекторатом, а з 1686 р. повністю перейшли під владу московського царя. Слобожанська Україна користувалася автономією в межах Московської держави, суспільство тут мало самоврядування за козацьким зразком. До кінця ХVІІ ст. її чоловіче населення нараховувало 86 тисяч осіб, з них 22 тисячі були приписані до козацьких полків, названих за найбільшими містами: Харківський, Сумський, Охтирський, Острогозький, Ізюмський.

Карта українських слобідських полків. ХVІІ ст.

Проте самостійної політичної сили вони не мали, адже територія Слобожанщини та запорізьких козаків пильно контролювалася Російською державою: була введена російська армія й адміністрації, заборонені вільні вибори гетьмана, слобідські полковники підпорядковувалися призначеному Москвою воєводі, резиденція якого знаходилася в Бєлгороді.

16 квітня 1663 р. бєлгородський воєвода Г.Ромодановський отримав царський наказ: «На Тору поставить стоялый острог со всеми крепостьми. В том остроге устроить на вечное житье людей из украинских городов». У червні він відправив сюди людей з Валуйок, Чугуєва та Харкова, очолював експедицію Я.Филимонов, який вирішив звести поселення біля Маяцького озера.

План Маяцького острогу за описом 1666 р.
(В.В.Давиденко, А.М.Усачук)

Під прикриттям Маяцького острога в 1664 р. були збудовані казенні (тобто які належали російській казні) соляні варниці. Однак острог знаходився майже за 5 верст від промислів і не міг надійно захищати солеварів від татарських набігів. У 1676 р. біля варниць побудували Соляне містечко (згодом – Тор, нині – Слов’янськ), у якому та навколо вже 1677 р. нараховувалося 245 сімей «черкасів». За описом 1684 року, в острозі мешкали: «русские люди: на конях с пищалями 3 человека, с саадаком 1 человек, с пищалями 44 человека, с рогатинами 2 челов. – итого 50 человек. Черкассы: на конях с пищалями – 59 человек, с пищалями – 80 челов., с пищалью и рогатиною – 1 челов., с рогатинами – 9 человек, с саадаками – 2 человека – итогу 151 человек».

У зв’язку з посиленням набігів татар на Слобідську Україну під час війни за Чигирин (1673 – 1679 рр.) царський уряд вирішив побудувати Ізюмську оборонну лінію, а в 1684 р. збудували Торську лінію як продовження попередньої. Керував роботами харківський полковник Г.Донець. У гирлі р.Тор (Казенний Торець) був збудований укріплений Городок, який після перенесення на початку ХVІІІ ст. у більш зручне місце отримав назву Райгородок. Від нього по лівому березі Тору й Сухого Торця, Голої Долини, далі степом до Сіверського Дінця були насипані земляні вали, а в лісах вирубані засіки. Усе це дало можливість захистити населення Придінців’я від несподіваних набігів кочівників. Однак 1697 року Торські варниці все ж були зруйновані татарами. Місцеві солевари переселилися на Бахмут, де ще 1666 року козаками Сухаревського юрту були відкриті нові соляні джерела. Для захисту нового поселення 1702 року було побудовано острог. Так з’явилося нове укріплене місто – Бахмут.

Вітаю!

Сьогодні Всесвітній день поезії.

У день поезії пропоную кілька ліричних творів про призначення поета і поезії зі збірки Ліни Костенко "Відлуння десятиліть".

***
Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.

***
Коли поетів буде, як машин,
вони вже не ходитимуть ногами.
Тоді старі критерії вершин
покриються навіки вже снігами.

І буде форма, буде навіть зміст,
шасі, таксі, готелі і мотелі...
Благословен останній альпініст,
що буде вгору дертися по скелі!

***
Не треба думати мізерно...
Безсмертя є ще де-не-де...
Хтось перевіяний, як зерно,
У ґрунт поезії впаде.

Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила,
Коли в людини є народ,
Тоді вона уже людина.

***
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Місяцелік: Березень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Афанасiя. Весняне рiвнодення. Свято Жайворонкiв (21 березня). За народними віруваннями, цього дня вiдбувається зустрiч Сонця з Мiсяцем.

Перший пташиний спів, який можна почути ранньою весною, належить маленькій буруватій пташці з жовтим черевцем - вівсянці: “Покинь сани, вiзьми вiз, викинь шубу, з печi злiзь”. В українському фольклорі пісня вівсянки імітується ще такими словами: "Діду, діду, сій ячмінь!", "Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдемо по рогіз-з-з!" або "Телегіз-з-з!.. покинь сани, бери віз-з-з!"

О.С.Степанов. Журавлі летять

У народі вірили, що на дванадцятій неділі після Різдва Христового вилітають із вирію журавлі. Б.Грінченко записав народний звичай: "Як летять журавлі, так стань оце та кажи: "Веселик, веселик, колесом, перев'яжи дорогу красним поясом!" А О.Воропай записав таке: "...У нас ще зав'язували вузли на хустці, - але це вже тільки дівчата робили, - і кидали той вузол на землю поперед журавлів, щоб вони побачили. Як побачать, то не полетять далі: покружляють, покружляють і сядуть..." 

У народi кажуть: “Якщо цього дня добра погода – буде погоже лiто, а сльота – холодне й дощове. Якщо наступного дня погода не встановиться, то рiк буде сухий”.

Сорок Святих, або Сорок Святих Мученикiв (22 бререзня). Вважається, що з цього дня має розпочатися справжня весна.

Тому матерi випiкали з тiста по сорок “жайворонкiв”, чи “голубiв”, i віддавали дiтям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахiв із вирiю. Дiти ж, узявши печиво, вибiгали за село, наспiвуючи веснянки, і залишали "жайворонків" на гілках дерев.

Власне, з цього дня дозволялося молодi починати веснянковi забави. За звичаєм, цього дня дiвчата варили сорок вареникiв. Хлопцi, побачивши диких гусей, кидали їм услiд соломинки з побажанням: “Гуси, гуси! Нате вам на гнiздечко i на здоров’ячко, а нам на тепло!”. У східних районах України у цей день молодь «розпочинала вулицю» — своєрідне весняне дозвілля, яке тривало до Семена (14 вересня).

І.Гончар. Веснянки. 1986

За традицією, з цього дня зачинали співати веснянки. У західних районах, де вплив церкви був значно сильнішим, веснянки виконували від Благовіщення, але найчастіше вони долучалися безпосередньо до молодіжних розваг на Великдень.

Але чи не найважливішим обрядовим дійством цього дня все ж була урочиста зустріч птахів, які поверталися з вирію. У цей день пекли до сорока коржиків — «жайворонків». Їх роздавали не лише дітям («щоб птиця велася»), а й усім членам родини. На Бойківщині ці коржики («коцики») кидали ще й бузькам у гнізда, якщо вони гніздились на подвір'ї. В iнших мiсцях таке печиво вiдносили сусiдам, щоб краще неслися гуси й висиджували яйця.

Чому так в Україні віддавна вшановують птахів, які повертають додому із вирію? Згадаймо: не лише птахи відлітають у вирій. Вирій, за народними уявленнями, — це і «той», «інший» світ, куди «відлітають» душі покійних предків. Ці давні вірування властиві не лише українцям, а й багатьом іншим народам. Може, через те такою пошаною й користуються у нас перелітні птахи, особливо ластівки і лелеки. Недарма важким гріхом вважалося в народі зруйнувати їхні гнізда. Відгомін цих вірувань зберігся у чудовій українській казці «Кривенька качечка», у сучасній пісні про журавлів на слова Расула Гамзатова, але найповніше — в українських похоронних плачах і голосіннях.

У такій урочистій зустрічі птахів найважливішим у давнину, очевидно, був мотив ушанування предків. А вже згодом на нього нашарувалися інші — те, що ми називаємо «проводами зими», «зустріччю весни» чи «закликанням весни».

Омшаник (с.Яснозір'я, Середня Наддніпрянщина)

На пiвднi України (в iнших регiонах – на Олекси) пасiчники починали виставляти вулики з омшаникiв. Якщо було холодно, то стукали в стiну, примовляючи: “Нуте ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдiть i не лiнуйтеся, приносьте густi меди й рiвнi воски, i частi рої Господу Богу на офiцур  (пожертву), а господаревi на пожиток”.

Але найсимволiчнiшим був обряд “Топтати ряст”. Вважалося: той, хто напровеснi потопче його, убезпечить собi життя й здоров’я протягом року. Тому всi, навiть лiтнi й кволi, виходили в поле i, притупцюючи ногами на зелених сходах, казали: “Топчу, топчу ряст. Дай Боже, потоптати й того году дiждати!”. У сучасній мові фразеологізм "топтати ряст" означає "жити, ходити по землі".

Завбачливi господарi починали готувати збiжжя для раннiх зернових, а жiнки – насiння капусти.

Хоч цей день i вважався провiсником весни, але люди вiрили, що можуть бути ще 40 приморозкiв (“Сорок Святих ще принесуть сорок приморозкiв”). Проте казали, що “на Сорок Святих сорока має покласти у гнiздо сорок паличок, а глухар – проспiвати сорок пiсень”.

Якщо в цей день тепло, то стiльки ж днiв утримається гожа днина, а холодно - бути сорока морозам.

Коли хмарно i мороз, то скоро стане тепло i можна буде сiяти.

Дружно тане снiг - до активної повенi й буйних трав.

Сорок Святих сорок лопат снiгу вкинули.

Напитав Сорок Святих i без великого посту.

На Сорок Святих погода – то на гречку урода.

Кiндрата, Григорiя, Анастасiї, Никона, Леонiда, Павла, Вiктора, Василини, Галини (23 березня). Якщо цього дня почуєш зозулю – будеш багатий. Прислухайтеся до цiєї народної поради: уважнiше слiдкуйте за змiнами в природi, вiдчуйте себе її частиною, почуйте її щедре багатоголосся!

Преподобного Сафронiя, затворника Перечерського, Захарiя (24 березня).

Якщо в цей день тепло, то й весна буде тепла.

Феофана, Григорiя (25 березня). У народi казали: “Прилети кулик з-за моря – принеси весну з неволi”.

Якщо цей день припадає на четвер, то в церквi вiдбувається богослужiння, що має назву Андрiївського стояння.

Олександра, Никифора, Терентiя, Христини (26 березня). У цей день православна церква вiдзначає Перенесення останкiв святого Никифора, партіарха Костянтинопольського.

Iснує прикмета: “Якщо граки прямо на гнiздо летять, буде дружна весна”.

Михайла (27 березня). У народi кажуть: “Якщо в цей день над вами прокричать птахи (крiм ворон) – це знак здоров’я i допомоги”.

Вітаю!

Сьогодні Міжнародний день щастя. Вітаю вас, друзі, та бажаю знайти своє щастя!
І трохи мудрого народного гумору вам у неділю - старий мульт "Як козак щастя шукав", аби пам'ятали, що справжнє щастя іноді зовсім не там, де ми його шукаємо... 

Для гарного настрою: О.Богомолець

Справжня поезія завжди несе в собі такий потужний заряд енергії, що легко втілюється в музиці. Лірика Ліни Костенко, музикальна по суті, відразу стала піснями, які виконують різні співаки - професійні й аматори, кожен по-своєму й у той же час в унісон, ніби це одна довга й різнобарвна, як саме життя, пісня...

"Що в нас було?" (виконують І.Жук і О.Богомолець)

"Любов Нансена" (виконують І.Жук і О.Богомолець)

"Руан" (виконують І.Жук і О.Богомолець)

"Маю день, маю мить" (гурт "Ойкумена")

Гарного дня! 

Цього дня народилися: Ліна Костенко

Сьогодні День народження геніальної Ліни Костенко!

Говорити про творчість Ліни Василівни можна багато: пророча громадянська поезія та проза, глибина її філософської лірики,  делікатність і ніжність інтимної, сила духу її героїв, авторська безкомпромісність у розв'язанні сучасних етичних проблем - усе вражає, зацікавлює, змушує думати й обирати, на якому ти боці, хто ти, зрештою. Однак читаючи  твори улюбленої поетеси часто ловлю себе на думці, що мені бракує слів, аби висловити те, що відбувається в душі, - настільки природньо кожне її Слово переплітається з моїми думками, враженнями, почуттями, стає органічною частиною мого світу. Сподіваюся, ви відчуваєте щось подібне, тож давайте просто поринемо в світ її поезії (а може, крізь призму її Слова - у глибинні прошарки власної душі?).

"Доля"

"І все на світі треба пережити..."

"Моя любове..." 

"Крила"

"Шукайте цензора в собі"

"Як пощастило дівчині в сімнадцять..."

"Послухаю цей дощ"

"Ісус Христос розп’ятий був не раз"

"Мадонна перехресть"

"Буває, часом сліпну від краси..."

А наостанок - живе спілкування з письменницею: творча зустріч з Л.Костенко в Харкові (І.Малкович презентує «Записки українського самашедшого»).

Цього дня народилися: Е.Андієвська

19 березня, мабуть, один із тих дивовижних днів, коли зірки шикуються особливим чином, аби у наш світ приходили незвичайні люди - ПОЕТИ. Цього дня народилися видатні митці українського слова, творчість яких не лише не залишає нікого байдужим, вона змінює людину, її світогляд, а разом із тим і наш світ, роблячи його справедливішим, добрішим - кращим. Сьогоднішні іменинники:

Ліна Василівна Костенко (19.03.1930) - геніальна українська поетеса, письменниця, мова про яку йтиме окремо.

Емма Іванівна Андієвська (19.03.1931) - дуже цікава поетеса і прозаїк української діаспори, художниця, наша колишня землячка. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами. У 1992 р. авторка вперше після довгого часу побувала в Україні. Після 2000 р. Андієвська декілька разів відвідала свою малу батьківщину — Донеччину.  Власні поезії Емма Іванівна почала друкувати у діаспорній українській від 1949 року. Перша поетична збірка «Поезії» (1951) викликала захоплення літературної критики. Відтоді авторка публікувала всі свої твори під іменем Емма Андієвська. Поетична збірка «Вілли над морем» у 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка. 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СВІТЛА 

Струс. Поле закрутилося тюрбаном
І — до ноги — структури апатичні.
Усе, що доти — виважене й точне, —
На скрині дно, — на ній сидять бабуні

Із присмерку, із гною і ебену,
І — ні шпарини — в збочення чи втечу. —
Ядро буття — пришвидшену летючість, —
Долоню, що — й крізь ночі горобині. —

Головоногі дмухають в козиці,
Аби — на пил — процес механізацій
І — хоч на мить — у вічність контрамарку.

І кожен — на свою — єдину мірку —
Молотить прірву, що над ним тяжить. —
Для пітьми — й дух — бандитський ватажок.

РІЗНІ ВДАЧІ 

Коли я слухаю тебе,

Я здаюсь собі глибинною рибою,

Що приречена жити на поверхні.

Мій друже,

Юність, з якою ти носишся,

Як перекупка з ганчір’ям,

Це більш, ніж сумнівна річ,

І виїжджати на ній обома ногами. —

Якби я не вважав це

Аж таким несмаком,

Я сказав би, що це небезпечно.

Емма Андієвська є також авторкою короткої прози — збірок оповідань «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Проблема голови» (2000), «Казки Емми Андієвської» (2000) та твору «Джалапіта» (1962), а також романів: «Герострати» (1971), «Роман про добру людину» (1973), «Роман про людське призначення» (1982), «Лабіринт» (не завершений, фрагменти опубліковано в 1988 році). 

Живопис Емми Андієвської теж незвичайний, надреальний. Художниця виставлялася в багатьох країнах світу. Вперше глядачі (побачили її акварелі в Мюнхені в 1956 році, потім в Нью-Йорку — у 1989 році, Емма ілюструвала свої збірки «Архітектурні ансамблі» та «Знаки».

Максим Тадейович Рильський (19.03.1895 - 24.07.1964) - видатний український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, академік АН України. 

Синові

Ти був іще малий котигорошок,

Така собі одна із людських мошок,

Що виповзли на сонце, бо весна

Тепло лила із келиха без дна,

І щось собі блаженно лепетали,-

І от тебе розумники спитали

(Можливо, й сам слова сказав я ті):

Чим хочеш бути, хлопчику, в житті?

Серйозний, як усі котигорошки,

Ти на питання це подумав трошки

І відповів: людиною. Дитя!

Благословляючи твоє життя,

У трудну виряджаючи дорогу,

Яку пораду чи пересторогу

Я кращу дам, ніж дав собі ти сам?

Будь вірним слову, що усім словам

Із ним одним ніколи не зрівняться!

Хай веселять тебе любов і праця,

Хай дружби непогасної крило

Гірке від тебе відганяє зло,

І хай у час останній свій про сина

Спокійно я подумаю: людина!

21 жовтня 1948 р.