пʼятниця, 21 жовтня 2016 р.

Мовні цікавинки

НІЖНА КРИХІТКО МАЛА

Чому ми так любимо вихідні дні? Тому що вони дають нам можливість побавитись зі своїми крихітками і радісно заповнити ними весь наш батьківський чи материнський простір!
А звідки ж пішло це слово, яким ми називаємо справді найдорожче, що в нас є? Так от, слово «крихітка» - зменшувально-пестлива форма слова «крихта», яке словниками тлумачиться так: «дрібненька частинка, шматочок, грудочка чого-небудь (переважно хліба)».
Але з часом «крихта хліба» трансформувалась і набула багато нових значень. Правдиво кажуть: не хлібом єдиним! І от крихтами стали міряти щастя, сором, совість, правду, та, власне, багато що.
«Крихітко!» - кажемо ми своїм дітям чи дуже близьким людям, підкреслюючи їхню дефіцитність і необхідність присутності у нашому житті. Бережімо один одного і вивчаймо нашу рідну прекрасну мову!
Джерело: Словоопис.

четвер, 20 жовтня 2016 р.

Офіційна інформація

Хоча навчальний рік нещодавно почався, випускникам 2017 року вже варто зазирнути в майбутнє: як відбуватиметься державна підсумкова атестація (ДПА) цьогоріч?
Для визначення результатів державної підсумкової атестації випускників загальноосвітніх навчальних закладів, яка у 2017 році відбуватиметься у формі зовнішнього незалежного оцінювання, зараховуватимуться результати виконання всіх або частини завдань сертифікаційної роботи, що залежить від конкретного навчального предмета. Наприклад, сертифікаційні роботи з української мови і літератури, а також історії України міститимуть субтест, за результатами виконання якого, випускники загальноосвітніх навчальних закладів 2017 року отримають оцінки за державну підсумкову атестацію. Для української мови – це завдання частин «Українська мова» і «Власне висловлення», для історії України – «Історія України ХХ – початку ХХІ ст.».
Для визначення результатів державної підсумкової атестації випускників 2017 року з іноземних мов та російської, а також з математики, зараховуватиметься частина завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання. Щодо інших навчальних предметів: географії, хімії, фізики, біології, то оцінка за державну підсумкову атестацію визначатиметься за результатами виконання всієї сертифікаційної роботи.
Абітурієнтам: http://osvita.ua/vnz/consultations/52481/
Умови прийому до вишів: http://osvita.ua/vnz/consultations/52534/

середа, 19 жовтня 2016 р.

Вивчаємо українську мову

Мови, як люди, взаємодіють, що сприяє їхньому постійному розвитку. Лексичні запозичення з інших мов істотно їх збагачують.
Однак іноді, замість прийняття в мову нового поняття чи явища, відбувається недоречне калькування чужорідного слова чи фрази. Цей процес є надзвичайно шкідливим, бо лише засмічує мову, а мовлення робить кострубатим і незрозумілим. Тож починаємо боротьбу з кальками! 

вівторок, 18 жовтня 2016 р.

Краєзнавство

Так починався Донецьк
Народне училище

Частина 6

У 80 – 90-х рр. ХІХ ст. Юзівка вже охоплювала територію Ленінського району та частину Ворошиловського. Тоді в Юзівці було 200 торгівельних і промислових підприємств з оборотом у 25 мільйонів рублів, 2 банки, 4 аптеки, 5 типографій, кілька клубів, самодіяльний музично-драматичний гурток, бібліотека. 
Жіноча гімназія С.К.Ромм

У кінці ХІХ ст. існували школи різних типів: зокрема, з 1876 р. працювало Початкове народне училище Новоросійського товариства; з 1896 р. функціонувала однокласна церковно-приходська школа Свято-Преображенського братства (1914 року вона отримала нову будівлю на 9-й лінії (вул.Челюскінців), з 1917 р. це Перше міське двокласне училище; у тридцяті роки в будівлі розташовувалися навчальні аудиторії Донецького індустріального інституту ім. М.С.Хрущова, потім – вечірня школа № 1); приватна жіноча гімназія С.К.Ромм-Гаргер (знаходилася на Садовому проспекті навпроти сучасного Палацу творчості школярів) і приватна жіноча прогімназія М.М.Левицької (розташовувалася на початку 8-ї лінії (вул.Горького),
Жіноча прогімназія М.М.Левицької та Міське училище
Братська школа (сучасний вигляд)
поруч з якою згодом побудували Міське чотирикласне училище (будівля училища збереглася й досі, відреставрована, на фронтоні навіть видно, що збудовано воно 1908 року, будівля прогімназії збереглася частково). 







Був закладений парк «Городской сад» (нині це невеликий сквер за зупинкою «Золоте кільце», яку й досі називають «Горсад»), у центрі якого розташовувався фонтан (вода подавалася водогоном від водокачки біля загати Першого ставка), навколо – алея, у саду знаходився літній павільйон, де розміщався ресторан, а в 20-ті рр. казино й лото, поруч була літня естрада. Спочатку сад мав кам’яну огорожу, але 1932 року її замінили на чавунну (подейкують, ніби майстри їздили до Санкт-Петербурга, щоб перемалювати візерунки для неї зі знаменитої литої решітки Літнього саду); у 70-ті рр. її замінили кам’яним парапетом. 
Огорожа "Горсаду". 1962 р.
Активно створювалися різноманітні маленькі виробництва, які згодом переросли у великі підприємства. Наприклад, артіль «Голка» 1920 року стала великою майстернею, яка за радянських часів оформилася у швацьку фабрику ім. В.Володарського об’єднання «Донбас», що й досі знаходиться в старій частині міста, неподалік від металургійного заводу.
Міський пруд № 1

понеділок, 17 жовтня 2016 р.

Цього дня народилися

Я п'ять років займався політикою 
І став дурнішим у п'ять разів - 
Проспиртований злободенною пліткою, 
Я іще й досі не протверезів. 
А в такій неймовірній спиртовості, 
Хоч тебе вже вітають світи, 
Дуже легко слизатись на совісті, 
Дуже тяжко по правді іти.
Це сьогоднішній ювіляр Іван Федорович Драч (17.10.1936) - український поет, перекладач, драматург, громадський діяч. І він знав, про що пише! 
Дивовижна, суперечлива особистість! Був виключений з Київського університету за "не ті" політичні погляди, а наступного року став членом КПРС. Товаришував з українськими десидентами, а потім написав "покаянного" листа. За часів перебудови знову відновив зв'язки з десидентами, став першим головою Народного Руху України. Писав вірші українською і російською мовою (отримав державні премії і за ті, і за інші). За радянських часів створив цілі цикли віршів, присвячених Леніну й комуністичній партії, до якої належав. Тричі обирався народним депутатом України... 
Але я люблю його поезію, а "Крила", "Баладу про соняшник" - просто обожнюю!
А ще ж є інші глибокі, часом екстравагантні, іноді геніально прості поезії!
ЕТЮД КОХАННЯ

Кохати — нові землі відкривати,
Нюанси свіжі і відтінки нові.
Кохати — це щомиті дивуватись,
Це — задихатись з подиву — любові.

Це — припадати до джерел незнаних
І дикої жаги не втамувати.
Порушувати дивовижні плани,
А потім дивовижніші сплітати.

Кипіти і згоряти од розпуки
І все спізнати, все знайти в любові —
Шалене щастя і пекельні муки…
Коли не маєш риб'ячої крові.
ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ

Десь там, у найвищих глибинах, 
Десь там, у найглибших висотах, 
Таємниця вродилося, як пелюстина, 
Як бджола в золотистих сотах. 

Уся — з найтемнішого світла, 
Уся — з найсвітлішого змроку 
Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, 
Долаючи купіль жорстоку. 

Ген там з найгіркішого солоду, 
Ген там з найсолодшого болю 
Зростала вона аж блакитна від голоду 
І рвалася тужно на волю. 

Десь там, в найпалкішому холоді, 
Ген там, в холоднючій спекоті, 
Таємниця життя вибухала, 
Золотиста і зірна насподі. 

І жахала вона бездонністю, 
І манила вона мерехтливістю. 
У закони лягла беззаконністю — 
Таємничою справедливостю. 

Таємнице буття — моя болісна рано, 
Прадавній мій зболений кореню, де ти? 
Сонця вибухають ранісінько-рано 
Й народжують бджіл, і людей, і планети. 

Отам, у найвищіх глибинах, 
Отам, у найглибших висотах, 
Таємниця, наша вічна жар-птиця, 
Наше серце бездонням висотує…

Кінопритча "Криниця для спраглих" (1965)


Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

Священномученика Єрофея, єпископа Афiнського (17 жовтня). Свято Єрофея, або Єрофеїв день, за  народними прикметами, вiдзначається посиленням холодiв. У цей день не радили ходити до лiсу: лiсовики бiсяться – ламають дерева, заганяють звiрiв у нори, на галявинах виривають землю на сiм п’ядей, а самi провалюються пiд землю. Тому цього дня в лiсах виють вiтри.
Після Єрофея і зима шубу одягає.
Після Єрофея холод і буря лісовика примушує крізь землю провалюватися.

Також у цей день готують весiльну  корогву або напередоднi весiлля, або в недiлю. Вона нагадувала прапор з двох хусток. Древко зверху прикрашалось квiтками i стрiчками.
У “корогодi” – ритуальному круговому триразовому обходi обори – брали участь старости, один ішов попереду з гiльцем, другий – з короваєм, дружба (брат молодої) вiв молоду за хустку до хати, за ними йшла дружка i найближчi родичi молодої – лише чоловiки. Такий же “корогiд”, у якому були також чоловiки i свiтилка, вiдбувався й у молодого. Учасникiв “корогоду” мусило бути обов’язкого непарне число.
Ритуальний обряд супроводжувався грою музик, що стояли в центрi “корогоду”, пiснями свах. Мати кропила “корогод” свяченою водою, родички обсипали його вiвсом та сушеницями. (За Н.Здоровегою).
Мучениці Харитини, Пилипа, святителів Петра, Олексiя, Йони Київських (18 жовтня). Від цього дня починали прясти i ткати холщове полотно.
Харитини — перші полотнини.
У народi казали: “У Пилипiвки день до обiду”.
Хоми (апостола Фоми) (19 жовтня). До цiєї пори пiдраховували, скiльки заготували хлiбних та iнших запасiв. “Фома (Хома) – велика корма (сума)” – так називали заможного хазяїна.
Якщо весiлля припадало на цей день, то батьки молодого (зокрема на Волинi) благовловляли сина i сватiв “близнятами” – випеченими разом двома буханцями хлiба, на Гуцульщинi йшли сватати з двома маленькими хлiбчиками. (За Н.Здоровегою).

Сергiя Послушного (20 жовтня). Преподобний Сергiй Послушник обрав собi для жительства порослий лiсом високий берег рiки Нурми. Незабаром навколо нього зiбралося бiля сорока чоловiкiв, якi хотiли присвятити себе служiнню Богу. Тодi й виник монастир, який проiснував до 1764 року.

Від цього дня вже чекали справжнього холоду.

Якщо земля вкривається снiжком, то за мiсяць буде справжня зима.
Сергій — відбіли отаву, покрий інеєм дубраву.
Цього дня сікти капусту — то довго буде смачною і довго зберігатиметься.

Пелагія в оточенні залицяльників і св. Нонн, 
що молиться про її спасіння. ХІV ст.
Richard de Montbaston
Трифона i Пелагеї (21 жовтня). Красуня Пелагея була покровителькою танцiвниць, проводила життя в розвагах, однак завдяки молитві святого Нонна покаялася і прийняла постриг.
У народi про цей день казали: Трифон шубу чинить, Пелагея рукавички шиє баранячi”.
Трифон шубу чинить, Пелагія рукавиці шиє.
Після Трифона-Пелагії все холодніє.
Якова (22 жовтня). Зима стає на ноги. Можна сподiватися й на снiжну крупу.
Яків — брат Божий, пошле град або крупу.
Пiсля Якова осiнь уже заплакала.
Пiсля Якова тепла нiякого.
Євлампiя (23 жовтня).
Куди рiжки мiсяця покажуть, звiдти чекай вiтрiв; якщо на пiвнiч – скоро настане зима, снiг ляже на суху землю; якщо на пiвдень – скорої зими не чекай, буде дощити аж до самої Казанської (4 листопада), осiнь снiгом не вмиється, в бiле полотно не одягнеться (у білий жупан не причепуриться).
(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар" )

неділя, 16 жовтня 2016 р.

субота, 15 жовтня 2016 р.

Унікальна Україна

Українські етнопарки: кольори національного духу


Скільки їх у нас в країні, чудових колоритних етнографічних музеїв! Водяні млини, біленькі автентичні хатки, сакральні старовинні церкви, багаті князівські маєтки – допоможуть познайомитися нам з побутом та культурою наших прадідів.
Етнографічний музей, що знаходився під відкритим небом, вперше був створений у Швеції – це був Скансен. Його назва стала поширюватися і на решту подібних музеїв. Познайомимо вас з самими колоритними скансен-музеями України, що можуть стати для нас машиною часу і віднести нас до життя наших предків.
Музей «Пирогово»
В межах Києва просто неба знаходиться найбільший в усій Європі етнопарк.
Його площа 130 гектарів, і розміщено на ній понад 300 експонатів: хати XVII-XX століть, виконані з дерева храми, млини-вітряки, що займають ціле поле, школи, сільська управа.
Тут можна побачити і зовсім унікальну будову – хату XVI століття. Музей звісний і своєю неймовірно багатою колекцією - більш ніж 40 тисяч експонатів національного одягу.
Розміри музею та його експонати дозволяють провести тут цілий день, захоплено роздивляючись місцевість. Можна прискорити пересування по парку – наприклад, взяти напрокат велосипед, або під’їхати електропоїздом, або відчути себе в минулому на упряжці коней. Найголовніше, щоб ви були зручно взуті.
Вартість відвідування складає 30 грн., для дітей є знижки. Екскурсії проводяться різними мовами, вартість однієї екскурсії - 60-140 грн.
Щодо пошуків житла, то ви з легкістю можете підшукати готель або хостел в самому місті Київ. Наприклад, стануть в нагоді Святошинский чи Голосіївський район.
Дістатися можна машиною по Столичному шосе, до вулиці Академіка Заболотного. Можна проїхати від станції метро «Либідьська» - тролейбус № 11, або від станцій «Лук’янівська», «Академмістечко», «Дружба народів», від Бессарабського ринку та Софіївської площі – на маршрутці.
Ви можете пропрацювати свій маршрут подорожі на вікенд, навіть поділитися ним потім з друзями. А можна скористатися маршрутом, що вже розроблений («Таємниці Печерських особняків» наприклад).
Музей архітектури і побуту, Середня Наддніпрянщина
Це є найстаріший в Україні музей, що розташований під Переяслав-Хмельницьким, він займає 30 гектарів. Його включено до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». В ньому можна побачити охайні сільські хатки, водяні млини, вітряки, церкви як пам’ятки старовини.
Князівський мисливський будиночок, чепурний та вишуканий, будинок лісової охорони, церковно-парафіяльна школа.
Тут є працюючі 13 музеїв різних тематик, де ви можете послухати про культуру. Ремесла. Історії тощо українців.
Територія парку велика, тому вам не завадить зручне взуття.
Відвідати парк можна, оплативши 2-5 грн за кожен з музеїв, екскурсії коштують 3-10 грн. Вам будуть вдячні за дрібні гроші, коли ви сплатите без здачі.
Щодо мешкання, то можна знайти притулок в готелях міста Переяслав-Хмельницького та у столиці.
Парк «Київська Русь»
Вражаюче видовище – древній Київ V-XIII століть, масштаб 1:1 – ви можете побачити в селі Копачів, що під Києвом. Цей приголомшливий комплекс є «Київська Русь».
Тут є чим зайнятись: розглянути княжий двір і невеличкі будинки звичайних людей, походити по крамницях різних промислів та купити сувеніри, завітати до живого музею коней, де зібрано більше 30 порід цих прекрасних тварин. Парк надає чудову можливість для проведення грандіозних фестивалів. До того ж працює без вихідних.
Ціна відвідування визначається окремо для кожного заходу, але зазвичай це 30 грн школярам, дорослим коштує 100 грн, а пенсіонерам – 50 грн. Дошкільнята можуть радіти видовищам безкоштовно.
Проживання можна знайти в готелях Києва чи Обухова.
Парк знаходиться недалеко – 45 хвилин на авто від Києва, їхати по трасі Нова Обухівська. Від Києва можна доїхати маршрутним автобусом від станції метро «Видубичи»
«Українське село»
Неподалік від Києва, в 15 км, в селі Бузова, скупчились хатки – представники шести регіонів України: Середня Слобожанщина, Полісся, Карпати, Наддніпрянщина, південь України. Поруч працює дерев’яний храм. Цей комплекс має назву «Українське село».
В деяких хатах, наприклад поліських, можна якийсь час пожити, тут працює етно-отель, внутрішнє оздоблення якого – з старовинних предметів побуту. А взагалі номери в комплексі є як у народному стилі, так і на вибір ще сучасні та в стилі модерн.
Вхід до парку безкоштовний, а відвідування самого будиночка коштує 5 грн. за екскурсію бажаючі сплатять 30 грн. До речі, екскурсії можуть проходити англійської мовою.
Дістатися ви можете з Києва по Житомирській трасі, доїхати до Бузової, повернути звідти на Миколаївку – і за 1,5 км від місця, де повернете, починається парк. Громадським транспортом можна дістатися на рейсовому автобусі – він ходить до Миколаївки з Києва, від метро «Святошин».
У Києві можна побачити будинки з цікавою історією або незвичної архітектури. Прочитавши статтю, в якій описано розвиток київського будинку, ви ознайомитеся з історією архітектури Києва з прадавнини до сьогодення.
«Шевченківський гай»
Є у Львові куточок, де ви можете насолоджуватись кожною годиною перебування в ньому – де повітря духмяне, а культура автентична. Саме тут ховаються серед дерев хати дерев’яні та мазанки – залишки XVI-XIX століть.
Всередині цих хаток збережений інтер’єр того часу, включаючи предмети побуту. Сам етнопарк «Шевченківський гай» поділений на сектори: Коломия, Гуцульщина, Лемківщина тощо. Допомагають створити атмосферу дерев’яні церкви, дбайливо перенесені на нове місце в розібраному вигляді та уважно зібрані.
Відвідати парк можна за 20 грн, пільговий вхід – 10 грн.
Враховуючи, що за один день насолодитися парком неможливо, радимо забронювати готель або хостел у Львові, відшукати житло буде не складно.
Дістатися до парку можна пішки, почати дорогу від львівської площі Ринок, по часу це займе 40 хв, йти доведеться не більше 3 км. Для тих, хто не любить ходити пішки, є маршрут трамваїв 2, 7, 10 або автобусів - вам потрібна зупинка «Шевченківський гай».
Ви можете скористатися можливістю спланувати свій маршрут на сайті, та з його допомогою ділитися цим із своїми друзями. Також ви можете скористатися вже складеним маршрутом, розробленим для вас попередніми користувачами чи турагентствами.
Музей народної архітектури і побуту в Чернівцях
Скансен-музей в Чернівцях ще молодий. В ньому можна знайти дві сільські вулиці, що відображають XIX-XX століття, сільські хати різних районів Буковини вздовж них, кузню, корчму, вітряки, церкву, сільську управу, дзвіницю – все, що було притаманне селу того часу.
Саме тут можна відчути атмосферу побуту та традицій гуцулів – автентичних жителів Карпат.
Відвідати парк дорослим коштує 10 грн, студентам – 7 грн, дітям – 5 грн. Кожного дня проходять екскурсії вартістю 50-40-30 грн.
Мешкати ви можете в одному з готелів Чернівців.
Дістатися до парку можна за допомогою тролейбуса №4.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту
Цьому етнопарку вже більше 40 років, на відміну від попереднього. Розміри його трохи менші, ніж у Київського або Львівського парків, але він привітно вітає вас своїм гостинним українським селом.
Хати закарпатських жителів, сільські садиби, корчма – всього в парку нараховується більш 30 пам’яток історіє та архітектури цього регіону, а експонатів ще більше – понад 14 тисяч. Тут можна помилуватися колекцією предметів місцевого декоративно-прикладного мистецтва. Найбільш цінним місцевим експонатом просто неба є церква Архангела Михаїла, складена з дерева ще в XVIII столітті. Поруч з етнопарком знаходиться Ужгородський замок.
Відвідати парк можна за 15 грн, квиток за пільгами коштує 5 грн.
Знайти собі житло не складно в готелі Ужгорода або відшукати квартиру по інтернету.
Дістатися можна пішки – і замок, і музей розташовані на схилі Замкової гори, зовсім недалеко, в 10 хвилинах пішки від центру міста.

пʼятниця, 14 жовтня 2016 р.

Вітаю!


Молюся нашій Пресвятій Покрові. 

Благослови і пера, і шаблі! 
Бо лиш народи, явлені у Слові, 
достойно жити можуть на землі.

Л.Костенко

Вітаю, дорогі друзі, зі святом Покрови Богородиці та Днем українського козацтва, а чоловіків - із Днем захисника України! Зичу нам усім сили й мужності вистояти в цю лиху годину, гідно здолати всі випробування і перемогти!

Мовні цікавинки

КАВА

У п'ятницю особливо хочеться помріяти про спокійні вихідні, які в багатьох зазвичай асоціюються з домашнім затишком та запашною кавою, що робить ці дні особливо приємними. Духмяний гарячий напій зі смажених кавових зерен допомагає прокинутись, збадьоритись, підсумувати тиждень, що минув, виокремити головне.
А звідки ж походить це слово? Українське «кава» прийшло до нас із турецької мови, а до турецької це слово потрапило з арабської, і з походженням його немає остаточної ясності. Деякі дослідники пов'язують його з назвою провінції Каффа в Ефіопії - батьківщиною кави, бо її мешканці ще в І столітті знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда, у той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими у тваринний жир. Такі енергетичні «палички» були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих та виснажливих походів у пустелі.
Близько І століття араби через Ємен привезли кавове дерево й почали його вирощувати на своїх землях. Саме араби почали заварювати кавові зерна в окропі й пити цей напій (за іншими версіями, це почали робити турки). З арабських країн і прийшло до нас слово кава, арабською qahwa, буквально «те, що позбавляє сну» (за іншою версією, арабською це слово означає «напій, що надає сил», і з цим важко сперечатися!). 
Споживання кави швидко поширилось серед арабів. Проте певний час воно було забороне: у Мецці в 1511, Каїрі в 1532, але через величезну популярність напою, заборона була анульована. Близько 1450 р. кава з'явилася у Туреччині, де у Стамбулі відкрилися перші кав'ярні (різні джерела надають різні дати між 1450 та 1560 роками).
Мало також хто знає, що популярним цей запашний напій став у Європі саме завдяки козакам. Козаки, запозичивши вживання кави у турків, дуже її полюбляли.
Так, наприклад, бувалий запорожець-характерник Семен Палій (а так його називав сам гетьман Іван Мазепа) говорив своїм козакам: «…вживаючи каву, українському воїнству буде легше зрозуміти турецькі думки, маневри і військові помисли…». Щоправда, козаки Семена Палія придумали свій унікальний рецепт вживання кави: з молоком та медом. 
Портрет Ю.Кульчицького
(хроніка Готфріда Уліха)
Випадок, який трапився у 1683 році під Віднем, став уже відомим історичним фактом: кмітливий шляхтич Юрій-Франц Кульчицький (1640 - 1694) попросив собі у винагороду кілька сотень мішків нікому ще не потрібної в Європі кави в зернах, що залишилась в таборі розгромленої турецької армії. А було це так.
Під час облоги турками Відня у 1683 він, перевдягнувшись у турецький одяг, проніс листа про допомогу місту, за що був щиро нагороджений віденцями, у тому числі 300 мішками кави, що їх європейці вважали непотрібом - кормом для верблюдів, з турецького обозу. Перебуваючи в Туреччині, Юрій ознайомився з технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців — почав додавати до кави цукор. 
Кав'ярня Кульчицького "Під синьою пляшкою"
А далі цей підприємливий козак відкрив 13 серпня 1684 року першу кав`ярню в Європі, де продавав порцію кави по крейцеру за філіжанку.  І – пішло-поїхало: завдяки старанням козака Юрія Кульчицького кава стала одним із наймодніших напоїв численних закладів харчування Відня, Будапешта, Праги, Мюнхена, Амстердама, Лондона та інших великих тогочасних європейських міст.
Тож наші прадіди почали вживати каву років на 100 - 150 раніше, ніж європейці.