 |
| М.Пимоненко. Жниця. 1889 |
Цікавинки про народні свята
цього тижня
СЕРПЕНЬ (жнивень, хлiбосол, капусник, густир,
спасiвець,
зарев, льонорост, копень, ґедзень, хлiбочас,
осемник,
великалемняк, кимовець, коловець, зiрничник, прашник,
госопонник, рiзносол, густоїд)
Серпень – рiзносол, усього
удосталь.
У серпні серпи гріють, вода
холодить.
У серпні мужику три
турботи: і косити, і орати, і сіяти.
Що в серпні збереш, із тим і
зиму проведеш.
У серпні всього в запасі: і
дощ, і сухо, і сiропогоддя.
У серпні всьому час: тримай
рукавички про запас.
У серпні до обіду – літо,
посля обіду – осінь.
Коли грибовно, так і
хлiбовно.
У серпні дуб жолудями
багатий – до врожаю.
Якщо листя на деревах у
серпні жовтіє знизу – рання сiвба буде
гарна.
У серпні граки улаштовують
пробні обльоти, збираються зграйками.
Серафима, Мокрини (1 серпня). Від імені Макрини, сестри Василія Великого. Походила вона зі знатного роду. Батько був ритором у Неокесарії, брат став одним із отців християнської церкви. Разом із матір'ю вона постриглася в дівочому монастирі. Померла у 380 р. У нас ім'я св. Макрини перетворилось на Мокрину і, звичайно, стало пов'язуватись зі словом «мокрий», чому сприяють дощі. Тому кажуть: „Який день на Мокрини, такою буде й осінь”.
Як на Мокрину дощ іде, то буде дощова осінь (І.Гурин).
Дивись осінь по Мокрині: Мокрина мокра - і осінь мокра, сухо на Мокрину - осінь буде суха.
Якщо зранку йтиме дощ, то початок осенi буде дощовим; задощить опiвднi – чекай дощiв
у середенi осенi; якщо ж дощ пiде надвечiр, то буде з дощем кiнець осенi.
Дощовий день
також застерiгав: наступного року вродять жита, але лiто буде мокрим.
Пророка Iллi (2 серпня). Це лiтнє свято одне з найбiльших. Воно пов'язане з аграрною магiєю.
Прообразом Iллi є дайбожий бог Перун як покровитель грому та блискавок. На
Херсонщинi його називали “громовим святом”, або “святом грому”. У цей день
намагалися не працювати, навiть не ходити на полювання, боячись гнiву Iллi,
котрий того, хто не святкує, може вдарити блискавкою.
Зачувщи грiм, люди вiрили,
що це “Iлля їде по небу на золотiй
колiсницi”. Серед гуцулiв iснує повiр’я: якщо працювати на Iллю, то грiм
неодмiнно вдарить у “салаш” – полонинське стiйлище.
Справдi-бо, пiд цю пору
припадає найбiльше грозових днiв i горобиних ночей. Із цього приводу iснує
цiкава легенда. Якось чорти забажали повергти Бога, але вiн звелiв Iллi
прогнати нечестивцiв із неба. Ось тому пророк i гониться за ними на колісницi,
вiд якої чути грiм, i пускає в них свої стрiли-блискавицi. Вiдтак дехто вважав,
що пожежа вiд грому – то Божа кара. Застерегтись од неї можна лише страсною
(посвяченою в Чистий четвер) свiчкою, запаливши її перед iконою. Коли ж
трапиться пожежа, то гасити її годилося кислим молоком.
На Iллю жiнки до сходу сонця
йшли на городи в однiй сорочцi й стискали голiвки капусти, приказуючи: “Святий Iлля, складай голiвки тугi та бiлi
такi, як я!”
У цей день дехто не випускав
на пашу худобу, бо “великий грiх”, оскiльки “нечиста всiх комарiв з’їла”. Воно й справдi так – пiд цю пору вже
зникають комарi.
Крiм горобиних ночей, у
серпнi спостерiгається найбiльший зорепад. Однi вважали, якщо зiрка падає i
згоряє, “то вiдьма пiдхопила її та
сховала у глечик”, iншi стверджували: “Коли
зоря залишає по собi довгий пучок свiтла, то це країна втрачає дiвчину”.
Традицiйно з Iллею
закiнчувалися жнива. У прислiв’ях мовиться: “Жнива кiнчаються – осiнь починається” чи “В цей день до обiду – лiто, а по обiді – осiнь”. У пiвденних
регiонах Укрїни, де збiжжя достигало ранiше, на житньому полi залишали пучок
колоса – “Iллi на бороду”.
Останнiм термiном, коли
дiтям дозволяли купатися, також було 2 серпня. Пiсля нього, оскiльки ночi вже
були прохолодними i вода помiтно вистигала, дiтям забороняли ходити до рiчки, приказуючи: “Пiсля Iллi купається тiльки свиня”.
Iснувало повiр’я, що в того, хто скупається, на спинi виросте вербове галуззя.
Як запрядеш кукурудзи до Iллi, то будеш у млинi.
Тiльки до Iллi добрi рої, а по Iллi – повiсь роя на гiллi.
До Iллi мужик купається, а пiсля Iллi i на кущi не сохне.
Iлля на полi копи лiчить.
На Iллю новий хлiб на столi.
Як прийде Iлля, то наробить у полi гнилля.
Хто на Iллi парить, той з торбою шарить.
Як не буде волоти в Iллi, то не буде ся молоти в млинi.
Коли жито дозрiває до Iллi, то воно найкраще на насiння.
Якщо цього дня хмари з’являться зрання, то наступного року вродить хлiб на
раннiх посiвах, в обiд – на середнiх, а ввечерi – на пiзнiх.
Цiлий день сонячно – на недорiд.
До Iллi дощ ходить за i проти вiтру - як
накаже Пророк, а пiсля нього – лише за вiтром.
Свято Українських Сiчових стрiльцiв (3 серпня). В цей день 1914 р. створено Бойову управу
Українських Сiчових стрiльцiв. Українська Бойова управа –
органiзаiйно-координацiйний центр легiону Українських Сiчових стрiльцiв.
 |
Ікона святої рівноапостольної
Марії Магдалини. ХVІІ ст. |
Марiї Магдалини (4 серпня). За біблійними розповідями, вона народилася в селищі Магдали, згодом стала однією з улюблених учениць Ісуса Христа. Після його поховання разом з іншими жінками вона поспішила до гробу Ісуса, щоб помазати тіло Господнє миром — ароматичною олією. Однак тіло зникло. Та у неділю Ісус Христос воскрес. Після воскресіння він першим з'явився перед Марією Магдалиною, яка й повідомила його учням, що Христос живий. Вона проповідувала учення Христа в Римі, померла в Ефесі, де її поховали. Церква приєднала її до лику рівноапостольних, її вважають заступницею від холери.
У народі її називають Марією-ягідницею, бо о цій порі в лісах збирають смородину та порічки, інші ягоди. Її вважають заступницею вiд холери. На
святу Марiю не працюють – грiм уб’є.
Добрий день. Великі роси.
Якщо великі сильні роси - льон буде сірий та косий.
Якщо на Магдалини гроза - сіна буде багато.
У цей день завжди буває грім.
Копають квiтковi
цибулини.
Свято мученикiв
Трохима i Теофiла. Почаївської ікони Божої Матері (5 серпня). Ця ікона вважається однією зі святинь Української церкви. До Почайна ікона потрапила з Костянтинополя в XVI ст. і деякий час була в хатній каплиці опікунки монастиря, волинської поміщиці Ганни Гойської. Згодом челядь помітила, що ікона випромінює яскраве світло. За переказами, після молитви до ікони прозрів сліпий від народження брат поміщиці. Після цього чудотворну ікону Ганна Гойська урочисто передала ченцям Почаївського монастиря. У 1675 р. на Почайну напали турецькі та татарські війська, але незабаром вони зняли облогу та відступили. Легенда пояснює це заступництвом Божої Матері. Нині ікона знаходиться в Успенському соборі Почаївської лаври.
Назва дня - Трохима-безсонника - походить від імені мученика Трофима (III ст.). На селі о цій порі тривають напружені господарські роботи і, звичайно, люди сплять мало: "Довго спати — добра не бачити".
 |
| М.Пимоненко. Жнива в Україні. 1896 |
Полiкарпа, Бориса i Глiба (6 серпня). Це день пам’яті мученикiв, князiв Бориса i Глiба
(навеснi є таке свято – 15 травня). Друге свято, присвячене першим українським святим. На відміну від весняного (див. 15 травня), називається літнім, іноді звуть його осіннім. Борис (у хрещенні Роман) був князем Ростовським, а Гліб (Давид) княжив у Муромі. Після смерті вони були визнані церквою святими страстотерпними, оскільки їх убивство мало політичний характер. Це свято особливо популярне серед сільського населення, адже це період завершення дуже важливих польових робіт — жнив. Однак здавна цього дня селяни вважали за краще відпочивати, аби не накликати біди: через часті грози від блискавок нерідко загорялися копи. Можливо, тому й виникло прислів'я: "На Гліба й Бориса за хліб не берися".
Уже завершується дозрiвання
всiх хлiбiв, починається перiод найбiльшого збору грибiв.
Борис i Глiб сiють раннiй хлiб.
Прийшов Борис i Глiб – вистигай у полi хлiб.
Макара, Анни (7 серпня). З нагоди Успіня праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці.
За цим дней завбачували зиму:
Яка погода до обiду, така зима до грудня, а яка по обiдi, то така пiсля
грудня.
Якщо ранок холодний, то й зима буде сувора.
Іде дощ – часто випадатимуть снiги.
(За
матеріалами книги В.Скуратівського
"Місяцелік. Український народний
календар")
