неділю, 28 квітня 2019 р.

Місяцелік: Великдень

Христос воскрес - воскресне Україна!

Великдень.
Антон Щепа, 2001
Великдень, Пасха. Одне з найбiльших, пiсля Рiздва, християнських свят на честь воскресiння Iсуса Христа.
У народнiй українськiй обрядовостi християнський церемоніал тiсно пов’язаний із язичницькими весняними звичаями. Так, за тиждень до Великодня у Вербну (Лозову) недiлю з церкви приносили освячену вербу i виганяли нею корову в череду, починали розписувати писанки, фарбувати крашанки, пекти обрядове печиво, солодку сирну бабку. У нiч з суботи на недiлю на пагорбах запалювали великоднi багаття. Протягом трьох днiв свята усiм парафiянам дозволялося дзвонити у церковнi дзвони, щоб вiдлякати нечисту силу. Великоднi iгри були рiзноманiтними: для дiтей, юнакiв, дiвчат, вони виявляли спритнiсть, швидкiсть, силу або вмiння танцювати, спiвати, грати. У першу недiлю пiсля Великодня (у деяких місцевостях у вівторок) провiдували померлих родичiв, несли на кладовище паски, яйця, iншi страви, годували старцiв, роздавали милостиню. Подекуди пов’язували рушники на хрестах.
 
Великодня утреня. Микола Пимоненко, 1904
Започатковується обряд усеношною церковною службою, під час якої вдосвiта священик сповіщає: “Христос воскрес!” На цвинтарi, бiля церкви, парубки виносили хоругви i хрест, старшi чоловiки брали образ Воскресiння Христового, Євангелiє, чотири поважнi дiдусi несли плащаницю. По закiнченнi лiтургiї коло церкви або в притворi святили їжу: паски, сир, яйця, порося, масло, сало та ковбаси. Пiсля богослужiння поздоровляють зi святами та христосуються, цiлуються, обмiнюються крашанками, писанками. Згодом люди розходяться по домiвках, щоб сповiстити про велику радiсть, вiтаючи один одного: “Христос воскрес!” Їм вiдповiдають: “Воїстину воскрес!” При христосуванні звичайно цiлуються тричi та обмінюються писанками чи крашанками.
Священна Пасха.
Олена Кульчицька. 1933
Найпершими поверталися iз всеношної дiвчата.
-               Як за нами люди йдуть додому, - казали одна однiй, - так би за нами й свати йшли!
В Українi iснує повiр’я, що на Великдень пiд час сходу сонце “грає”. Тому ранком до сходу люди вiдчиняють усi вiконницi та фiранки  на вiкнах, щоб чародiйне промiння великоднього сонця принесло у хату щастя та здоров’я. А дівчата виконували особливий обряд: вставали на Великдень до східсонця, ішли в садок, ставали під яблунею, лицем до сходу, і чекали сонця. Тільки-но воно з’являлося, складали руки, як перед образом, і молилися:
Добрий день тобі, сонечко яснеє!
Ти святе, ти ясне, прекраснеє,
Ти чисте, величне й поважне;
Ти освіщаєш гори й долини, і високії могили,
Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром:
Перед панами, перед царями,
Перед усім миром християнським
Добротою, красою,
Любощами й милощами;
Щоб не було ні любішої, ні милішої
Од раби Божої народженої, хрещеної, молитвеної (Марії).
Яке ти ясне, величне, прекрасне,
Щоб і я така була ясна, велична, прекрасна
Перед усім миром християнським на віки віків.
Амінь.
Після молитви позначали дерево, під яким стояли, плели з нього вінок і надівали на голову, а потім той вінок берегли і ним чарували на любов.
Перед тим, як сісти за стіл, уся родина вмивається. Мати наливає у велику череп’яну миску холодної води, а на дно кладе три червоні крашанки. Першою вмивається дівчина, потім хлопці й мати, останнім – батько. Після кожної особи воду міняють, а крашанки залишаються. Їх забирає дівчина – «щоб краща була». Умившись, сiдали до столу.  Стiл застеляли бiлим обрусом, посерединi ставили паску або “бабу”, різні наїдки та напої.
Про розкіш великоднього столу в Україні, імовірно в заможних родинах, із захопленням писав колись Олександр Терещенко: «В Україні святкують Великдень веселіше і заможніше, ніж на півночі. В кілька рядів ставлять на стіл паски, що пеклися на різних солодощах та пахучому корінні. Разом з паскою, в яку встрромлена гілочка свяченої верби і воскова свічка, - тарелі яєць, пофарбовані на різні кольори: жовтий, синій, червоний; начинене порося з хріном у зубах, а по боках його – зелень і овочі; смажена гуска, гиндик, телятина, вуджена свиняча шинка, ковбаса, сало, шматок чорного хліба, солодкі пиріжки, сир, сметана, сіль, карафка з горілкою, настоянки та наливки. Під вагою великодніх наїдків та напитків гнуться столи, і все це не здіймається протягом цілого тижня…»
Господар зi свяченої паски обрiзав з трьох сторiн скибочки, приказуючи: “Бог-отець, Бог-син, i Богодух святий”. Цi окрайцi тримали до закiнчення свят i потім вiддавали худобi (узагалі, крихти свячених страв ніколи не викидали, їх або спалювали в печі, або віддавали худобі чи закопували в землю). Варенi яйця розрiзали на четвертинки. Треба стiльки частинок, скiльки людей сяде за стiл. Господар пiдходив до кожного, вітав із Великоднем, складав побажання вiдповiдно до вiку, виголошуючи “Христос Воскрес!”, цiлував i дiлився яйцем, потім запрошував усіх розговлятися.
Після розговіння кожен господар поспішав першим прийти на дзвіницю й бодай кілька разів ударити в дзвін, бо це, за народним віруванням, приносило щастя, зокрема добрий урожай гречки.
Загалом Великдень – родинне свято, а тому в гостi майже не ходили. Лише дiти носили пироги до хрещених батькiв, а тi дарували їм гостинцi. При цьому виголошували поздоровчi пiснi та великоднi вiршi. Також молодь по обiдi збиралася в центрi села: дiвчата водили хороводи, а пiдлiтки, набравши крашанок, грали в «навбитки» або «котка».
Це було вельми поширене серед дiтвори, а то й парубкiв, дiйство. Крiм того, дiвчата заздалегiдь готували писанки i дарували тим хлопцям, до яких лежало серце.
Був колись звичай на Великдень гойдатися на гойдалках. Чи був він поширений по всій Україні – складно сказати, О.Воропай стверджує, що великодня гойдалка була центром розваг усього села чи міста на Херсонщині, південній Київщині, Таврії та на Лівобережжі, у тому числі на Слобожанщині. В Одесі, наприклад, таку гойдалку встановлювали на Куликовому полі аж до 30-х рр. ХХ ст. Тоді вже це була просто розвага, однак у давніх слов’ян метою цього обряду було очищення повітрям від усього злого, що накопичилося за зиму, тому хто гойдатиметься – той буде здоровий, а хто не очиститься – буде хворіти.
Гагілки. Іван Труш, 1905
На Великдень у гаях дівчата співали гагілки – обрядові драматизовані пісні: «Кривий танець», «Коструб» та інші.
Власне, всі великодні обряди колись асоцiювалися з богами, що помирали й воскресали певної пори. Навіть звичай пекти паски i фарбувати яйця пов’язаний ще з дохристиянськими вiруваннями. Не випадково, в Карпатах на паску клали зубки часнику як охоронний символ.
Українська писанка.
Проект "Етномандри". Наталія Курій-Максимів
Великодне свято дуже яскраве й багате своїми обрядовими атрибутами, особливо писанками, фарбованими або орнаментованими курячими або гусячими яйцями, якi вважалися символом життя. Знаменитi у всьому свiтi українськi писанки беруть свiй початок вiд прадавнiх вiрувань нашого народу.
Найперше яйце, за прадавнім міфом, мало всерединi не жовток з бiлком, а зародок цiлого свiту. Розмальованi яйця – писанки уособлювали Всесвіт і присвячувалися Сонцевi й Веснi, а розписували їх напередоднi свята Весни. Із тiєї хвилини, коли на яйце наносився орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало святою писанкою, бо ж були цi орнаменти не простими малюнками, а таємничними знаками, пов’язаними з магiчними обрядами. Сьогоднi люди розучилися “читати” писанки i навiть не здогадуються, про що нам може розповiсти той чи iнший малюнок. Писанка – символ життя. Писанки вважалися вiрними помiчниками й захисниками наших предкiв. Дарувати писанку – означало бажати щастя, здоров’я, доброго врожаю й достатку.
Перед Великоднем. Василь Шпак, 2006
Паски. До свята випiкали круглi калачi – паски, які прикрашали рiзними вигадливими виробами з тiста. Випiкання паски належало до великоднього церемонiалу: якщо паска в печi, не можна було нiкому до хати заходити i не сiдати, бо паска “не ростиме в печi”.
Однак гордiстю кожної господинi були “баби”, до тiста яких давали копу – 60 штук яєць. Випiкали їх у спецiальних керамiчних формах. Коли у печi пеклася “баба”, то треба було тихенько ходити по хатi, легенько зачиняти дверi, бо була “баба” з дуже нiжного тiста. Як виймали її з печi, то колихали на рушнику, щоб “не сiла”, поки не вистигне.
Спеченi “баби” ще гарячими посипали цукром-пудрою з ванiлiном або поливали бiлою помадою, приготовленою з цукру-пудри та бiлка i посипали кольоровим маком. По бiлiй помадi писали помадкою рожевого кольору “Христос Воскрес!”
На Великдень обов’язково мав бути спечений сирник або сирна паска. Також випiкали у спецiальних формах баранчикiв, перев’язували їх стрiчками i ставили на святковому столi. I досi  виробляють таких баранчикiв з масла, сиру. Традицiйними були вироби з м’яса та великоднє порося.

Із Великоднем пов’язано багато народних прислів’їв і приказок, прикмет:
Наталія Чернова. Великодні гуляння
Шити, бiлити, а завтра Великдень.
Обiйдеться на Великдень без гречаної паски.
Не кожен день Великдень.
Не кожен день Великдень, а хлiб не паска.
На Великдень сорочка хоч лихацька, аби бiленька, а на Рiздво хоча й сирова, аби нова.
Дороге яєчко к Великому дню.
Де той у Бога Великдень, а вiн уже з писанками та крашанками.
На великдень перший раз закує зозуля.
Де вовк на Великдень зачує дзвони, то буде там цiлий рiк крутитися.
У день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті, а той, хто в цей день умре, прямісінько піде до раю. Дитина, яка народиться в цей день, буде нещаслива.
Якщо в цей день дощ або небо захмарене, буде врожай.
(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )

on Немає коментарів:
Мітки:

Цікаве народознавство: Паска

Головною обрядовою стравою Великодня є паска - здобний хліб продовгуватої форми, що випікався у спеціальних керамічних або металевих формах - пасківниках. Етнографи і священнослужителі досі сперечаються про походження цього звичаю: багато дослідників вказують на дохристиянське його походження (це фалічний символ, що уособлює родючість), а церква стверджує, що традицію пасхального хліба започаткували святі апостоли. 
Готували паски раніше в Страсну п'ятницю, оточивши цю обрядодію низкою заборон і прикмет. Наприклад, поки замішане для паски тісто росте, його накривають рушником, і зверху у вигляді хреста ставлять свячену напередодні в неділю вербу. А перед тим, як поставити паску пекти, у форму кладуть навхрест два колоски освяченої на останню Трійцю пшениці. Садовлять паску і виймають її з печі з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд. Якщо верх паски западе або вона виявиться порожньою всередині, то це віщує нещастя — хтось, кажуть, помре цього року.  Існує також переконання: якщо до оселі, коли господиня вийматиме з печі паску, зайде хтось чужий — то поганий знак.
Пропоную вам кілька рецептів великодніх пасок (від найдавнішого до сучасного), які не раз були випробувані в моїй родині.

Бабусина паска 

Інгредієнти:
50 г дріжджів,
1 л молока,
125 г вершкового масла,
125 г маргарину,
750 г цукру,
0,5 склянки сметани,
6 яєць,
150 г родзинок,
пшеничне борошно.
Приготування. Із дріжджів, теплого молока й борошна готується рідка опара, яку треба поставити в тепле місце на кілька годин. Коли вона "підійде", її делікатно змішують з іншими інгредієнтами, вимішують тісто й ставлять у тепле місце "підходити", воно має збільшитися в кілька разів (усього здоба має "грати" десь 7 годин). Потім тісто обминають і розкладають у форми, змащені вершковим маслом чи очищеним смальцем, залишають, аби паски підійшли, випікають.
У бабусі виходило 3 великих і 6 маленьких пасок. Готові, вистиглі паски вона змащувала збитим із цукром білком (кольорову присипку вона ніколи не використовувала, можливо, так було заведено на Запоріжжі, звідки вона була родом). А от мама  (вона походить із Дніпропетровщини) розказувала, що в дитинстві вони з бабусею напередодні Великодня фарбували сире пшоно буряковим чи морквяним соком, висушували і прикрашали паски ним.

Сусідчина паска

Інгредієнти:
200 г дріжджів,
1 л молока,
800 г вершкового масла,
100 г коньяку,
1 кг цукру,
сіль,
0,5 склянки сметани,
40 яєць (жовтків),
150 г родзинок,
мускатний горіх,
1,5 кг пшеничного борошна (приблизно).
Опара. 0,5 л киплячого молока влити в каструлю з 1 склянкою борошна і швидко перемішати до однорідної маси. Дріжджі розвести в 0,5 л теплого молока. Змішати обидві маси, поставити на 1 - 2 години у тепле місце.
Тісто. 40 жовтків, цукор, 4 г солі збити до білої піни. Половину цієї маси й 1 кг борошна додати до опари, добре вимісити і поставити в тепле місце на 1 годину.
Вили яйця, що залишилися, додати борошно, вимісити круте тісто, щоб відлипало від рук. Поступово вмісити в тісто м'яке вершкове масло, коньяк (ром або горілку), додати мускатний горіх, родзинки. І місити до сьомого поту. Залишити на 2 - 3 години в теплому місці, щоб добре підійшло. Покласти тісто у форми (на третину) і знову залишити на годину, поки збільшиться втричі. випікати.
Застереження:  маргарин не використовувати (навіть форми змащувати вершковим маслом); вікна не відчиняти; форми ставити обережно, не гриміти, дверцятами духовки не грюкати.
Мої великодні смаколики 2015 року

Моя паска

Інгредієнти:
50 г дріжджів,
700 г молока,
250 г вершкового масла,
400 г цукру,
сіль,
1 склянка сметани,
5 яєць,
150 г родзинок,
50 г коньяку,
прянощі,
пшеничне борошно.
Опара: 350 г киплячого молока влити в 1 склянку борошна, швидко перемішати. Дріжджі залити 350 мл теплого молока, додати 2 столові ложки цукру. Обережно змішати обидві маси, поставити в тепле місце приблизно на годину (у мене опара підходить навіть швидше, тож дивіться - може втекти :) ).
2017 р.
Тісто: збиваємо яйця, сіль, сметану, цукор, додаємо м'яке вершкове масло, родзинки і коньяк (я раніше заливаю їх коньяком), прянощі (кардамон, гвоздика, кориця, ванілін), трохи борошна. Виливаємо в масу опару, додаємо борошна (скільки ввійде) і вимішуємо тісто (повністю відлипати від рук воно не буде, але стає досить крутим). Залишаємо тісто підходити на 2 - 3 години у теплому місці. Потім обминаємо й поступово розкладаємо тісто у форми (крім спеціальних форм, я використовую алюмінієві каструлі), змащені олією з викладеним на дні папером для випічки, даємо знову підійти (приблизно півгодини), випікаємо (перші 15 хвилин на малому вогні, потім збільшуємо його до 200).
2019 р.


Смачного Великодня! :)
on Немає коментарів:
Мітки:
Підписатися на: Дописи (Atom)