ОНЛАЙН-ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПИШЕ УКРАЇНСЬКОЮ

Мені подобається порівнювати текст з одягом. Адже текст, як і одяг, може бути простим або складним, чистим або «брудним», природним або штучним, ефектним або ніяким… Але як легко вдосконалити текст? І чи є для цього спеціальні ресурси? От на інтернет-просторах вистачає статей із добіркою корисних ресурсів для роботи з текстом. Російськомовним. А чи є таке для текстів українською мовою? Насправді є, але таких ресурсів дуже мало. Я спробувала зібрати всі, що знаю й використовую.

Первинна перевірка тексту на помилки

Написали текст і маєте сумніви щодо його «чистоти»? Перевірте його за допомогою таких ресурсів:

«Мова – ДНК нації» – ukr-mova.in.ua/perevirka-tekstu. Це повністю безплатний сервіс.

Onlinecorrector – onlinecorrector.com.ua. Є платна й безплатна версії. З останньою працювати не дуже зручно, але можна. Платна версія коштує 199 грн на місяць.

Так, вони працюють неідеально, але дуже прикрі орфографічні, граматичні та стилістичні помилки («будь-ласка», «прийняти участь», «приносити вибачення», «підвести підсумки») допоможуть виправити.

Перевірка орфографії

Не знаєте, як відміняється слово в родовому відмінку? Вітра чи вітру? Банкомату чи банкомата? Я вас дуже прошу – не бійтеся словників! :) 1-3 рази перевірите – і запам’ятаєте, що мрієте поїхати до Парижа, а не до «Парижу». І ще інколи варто перевірити рід іменника в українській мові, щоб не написати ненароком «сильна нежить» чи «дешева шампунь». Оскільки ці слова в українській мові належать до чоловічого роду.

Тож збережіть собі в закладинках: lcorp.ulif.org.ua/dictua

Переклад російських слів

Перекладати слово з російської на українську мову в Google Translate – не найкраща ідея. Він вам запропонує варіант найближчий до російськомовного еквівалента. Хочете дійсно питомий відповідник? Спробуйте ресурс r2u.org.ua, там зібрані словники, які укладалися до нищівного зросійщення нашої мови, яке дуже сплановано чинила радянська влада минулого століття.

Переклад фразеологізмів

А як перекласти не окреме слово, а вислів? Наприклад, «лед тронулся» або «утро вечера мудренее». Точно не варто перекладати дослівно, бо ваш текст стане дуже штучним. Спробуйте ресурс stalivyrazy.org.ua. Щоби знайти влучний переклад, шукайте за ключовим словом. У першому випадку це – «лед», а в другому – «утро». І ви знайдете чудові варіанти: «крига скресла» і «ніч-мати дасть пораду».

Переклад англіцизмів

Набридло надлишкове вживання англіцизмів? Ґаджети, аплікейшени, лайки, барбершопи тощо? Вам сюди – slovotvir.org.ua. Це ресурс для колективного пошуку, обговорення та вибору перекладів запозичень. Тут ви зможете і подивитися запропоновані варіанти (пристрій, застосунок, уподобайка, голярня), і додати свої.

Джерело: ilatanka_reading.

Історія одного слова

Килим. Друга половина ХІХ - початок ХХ ст.
Житомирська обл., Малинський р-н, с. Недашки.
Вовна, ручне килимарство, 210 х 150 см.

Зараз чомусь не дуже модно використовувати в інтер'єрі килими (як на мене, даремно: вони такі приємні на дотик, та й тепла і затишку додають!). А чи знаєте Ви походження цього слова?

Найдавнішою назвою в Україні був "ковер", із XVI століття поширюються "коц" та "ліжник" (від слова "лежати"), на початку ХVІІ ст. із тюркських мов – "килим". Так, у прибутково-видаткових книгах-рахунках Львівського Ставропігійського братства по церковно-братській касі, у видатках за 1618 рік значиться, що було видано «…за килим прокураторові — золот 7». Незважаючи на східне походження слова «килим», польський дослідник Т. Маньківський, зазначає, що ця назва не прийшла на наші землі разом із виникненням якогось нового роду художніх тканин, а що її застосовано до тканин, які вже давно тут вироблялись [1].

Поліський килим

Ось що розповідають про це словники.

кИлим, килимар, килимарниця, ки­ лимарство, [ килимкар J «килимар» я' lкилимкdрство] «килимарство» Я, ки­ лttмниця, [килим.6ваний] «закритий ки­ лимами» Я;-р. [кИлИм, келИм] «килим», бр. [кілім/ «Те.», П. kilim «КИЛИМОК без ворсу», ч. kelim «декоративний барвис­ тий килим ручної роботи», kilim, слu.. kelim «Те.», болг. килИм «килим», м. килим, схв. кіілим, Ііuлим «Те.»;- запозичення з тюркських мов; аз. крим.-тат. тур. kilim «килим» походить, очевидно, від перс. kШim (kelim, gelim) «килим без ворсу».-Макарушка 10; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 130-131; Шан­ ский ЗСРЯ ІІ 8, 127; Фасмер ІІ 232; Шипова 177; Slawski ІІ 161; БЕР ІІ 362; Радлов ІІ 1373; Rasanen Versuch 270. 

Етимологічний словник української мови. У семи томах. Том 2. - К.: Наукова думка, 1985. - С. 432.

Гуцульський килим

КИ́ЛИМ, а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Крикнув Гамалія: — Брати, будем жити,— Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Шевч., І, 1963, 202); Над постіллю [боярина] висів дорогий заморський килим (Фр., VI, 1951, 75); До столу, тепер уже килимом застеленого, знов сіли старі (Головко, II, 1957, 65); * Образно. Мох грубо встелив землю м’яким килимом і манить спочити(Хотк., II, 1966, 316); * У порівн. Вже поминули сади-виногради рясні, кучеряві, Що покривають підніжжя гори, наче килим розкішний (Л. Укр., І, 1951, 105); Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (Рильський, II, 1960, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 149.

Здавна ліжники ткали повсюдно в Україні. Але до початку ХХ століття їх виробництво залишилося лише в Карпатському регіоні.

Більше читайте тут: Zbruč.

Мовні цікавинки

Незабаром у рубриці "Цікаве народознавство" з'явиться багато матеріалу про український національний одяг. А поки, друзі, знайомтеся з відповідною лексикою: Короткий словник українського національного одягу: що, як, коли і де носили наші предки.

Мовні цікавинки

А Ви знали, що 4 травня 1715 року у Парижі виготовлено першу складану парасольку? 

Лінгвісти стверджують, що етимологія слова французька: зупиняє дощ – «parapluie» (parar - зупиняти, pluie - дощ), і зупиняє сонце – «parasol». До речі, так і в іспанській мові – «parasol» і «paraguas». Пізніше з французької мови слово «parasol» запозичили поляки. Тонкощі використання парасольки (від сонця або від дощу) їх не цікавили, тому «parasol» прижилося в обох значеннях. А вже від поляків слов’янізована форма прийшла до України. Так з'явилася українська «парасолька».

Додамо трохи історії! Як не дивно, але перші парасольки з’явилися в сонячних країнах: Єгипті та Китаї. Парасолі, віяла та опахала були привілеєм царів і вельмож. Сам винахід датується X століттям до нашої ери. Спочатку він застосовувався винятково для захисту від сонця і важив більше 2 кг, а довжина ручки була близько 1,5 м. 

І ще цікавий факт: у середині ХХ століття в США жіночою парасолькою захищалися не від дощу, а від нападів на вулиці. Натиснеш ручку - і прасолька випускала хмару сльозогіного газу та ще й сирену вмикала! 

Щодо українських парасольок, то вони з’явилися в кінці XVIII століття. Прийшли разом із модою, модистками й іншими паризькими досягненнями. У наш час парасолька – це тільки парасолька, а не засіб самооборони, і до цього дня захищає нас від негоди.

Мовні цікавинки: Приказки

"Де відвага, там і щастя", - казали наші предки. А ви, друзі, згодні? 

Старовинні українські приказки зібрали для нас Новини для гарного настрою. Ходімо набиратися мудрості: http://lovelylife.in.ua/tvorchist/kultura/starovynni-ukrayinski-prykazky.html#

Українські народні приказки. - К.: Веселка, 1959. - 44 ст.

Мовні цікавинки

ІСТОРІЯ ЛІТЕРИ «Ґ»

Історія виникнення, вживання та заборон літери «ґ», без перебільшень, заслуговує на детектив. Дослідження «СловОпису» - лише одна з маленьких сторінок історії цих поневірянь.

Уперше літера «ґ» з’являється у працях Мелетія Смотрицького. Цю букву вчений уживав на позначення зімкненого звуку (звук літери «г» є щілинним). Раніше,у старослов’янській мові, існував лише звук [ґ], який практично зник із української мови та перетворився на [г], який на письмі зображувався «г», у той час як інші слов’янські мови використовують звук [ґ], позначаючи його літерами «г», «g». 

Очевидно, що українська мова не могла обійтись без літерного позначення звуку [ґ], тому у великій кількості середньовічних текстів спостерігаємо звукосполучення «кг» (це і «Лексикон» Памви Беринди, і пізніші документи). Згодом почали використовувати літеру «g» на позначення [ґ] («Граматика» Пантелеймона Куліша, журнал «Основа»).

Східна Україна втратила літеру «ґ» після низки заборон української мови, у той час як Західна Україна продовжила традицію: у 1834 році цю букву запровадив Й.Левицький, і саме з його граматики літера переходить до «желехівського» правопису, який матиме чинність на Галичині та Закарпатті до 1939-1944 років.

Протягом того часу, східна частина України переживе тимчасове повернення літери «ґ» до абетки, проте у 1933 році радянська влада знову заборонить використання цієї літери. Хоча видатні мовознавці в теорії довели логічність, доцільність, історичну обґрунтованість літери «ґ», а журналісти, письменники використовують на практиці (так, Грінченко у своєму «Словнику української мови» вживає цю літеру; всього 527 слів).

До української мови ця літера повертається лише у правописі 1990 року. 

Тож поневіряння української літери «ґ» нагадують поневіряння всієї нашої української мови, яка, не зважаючи ні на що, вистояла.

Джерело: СловОпис

Мовні цікавинки

Українська мова-2041: Українсько-англійський суржик та зникнення "іваничів"

О.Пономарів

Думками про майбутнє української мови з depo.ua поділився український мовознавець, перекладач, публіцист, доктор філологічних наук, професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Академії наук вищої школи України Олександр Пономарів.

Пономарів говорить, що в Україні "скоріше загине влада, ніж мова" і зрештою українська повністю витіснить російську.

На думку професора, засилля англійських слів в майбутньому відчуватиметься не настільки сильно. "Зараз воно є, але я впевнений, з часом все нормалізується. У переломні моменти в житті країни завжди у мові з’являються запозичення. Виникає безліч нових процесів та понять, які потрібно називати. Але я пропоную спочатку подивитися, чи нема відповідника в нашій мові, а вже потім запозичувати. Звісно, за такий період буде дуже багато неологізмів, які з часом стануть звичайною лексикою, але історизми і архаїзми залишаться також", - наголошує Пономарів.

А.Висоцький

Анатолій Висоцький - мовознавець, педагог, доктор філологічних наук, професор, декан факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету ім. Драгоманова– вважає, що за 25 років українська мова має стати однією з найрозвинутіших у світі.

"Перш за все зміни відбудуться у лексиці. Насамперед, у загальновживаній, науково-технічній та у політичній. Звісно, зміниться й сленг. Відбудеться старіння лексики. Наприклад, терміни, які з'явилися під час Революції гідності, будуть відходити. Але це стосується не тільки суспільно-політичної лексики. Навіть побутово-ужиткова лексика старіє і молоде покоління не знає значення давніх слів", - говорить експерт про можливі перспективи української.

Додає, що на українську переходитиме все більше міст. 

"За останні 20 років міста, які були абсолютно зросійщені – наприклад, Хмельницький і Чернігів – стали україномовними. Це сталося не тільки через еволюційні зміни, але й завдяки тому, що почали відкривати українські школи, виші. Навіть Київ змінився кардинально в цьому плані", - каже професор.

Тож в майбутньому суржик може стати не українсько-російським, а українсько-англійським.

"Вже зараз молодь використовує у спілкуванні, особливо у соцмережах, половину англомовних термінів, які вплітаються в українську мову. Цей сленг, на щастя, не має широкого вжитку, і достеменно невідомо, чи буде він панувати у мові. У будь-якому разі українська існуватиме, адже існує так званий самозахист. У критичні часи, за будь-якої влади, при ухвалюванні законів, які шкодили мові, вона підносилася. Наразі конкурс на спеціальність "Українська мова та література" зріс – так проявляється самозбереження мови", - акцентує Висоцький.

О.Мацько

На думку Оксани Мацько, доцента Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, прогнозувати тенденції розвитку мови важко, адже вони залежать від розвитку суспільства. З тенденцій можна виділити лібералізацію мовної норми і компресію.

"Тексти стають компактними, речення коротшими, виникає багато абревіатур. Це пов’язано з багатьма позамовними чинниками. Особливо це помітно у інтернет-комунікації, яка відіграє все більшу роль у житті сучасної людини", - зазначає Мацько.

В мові з'являться нові запозичення, адже і зараз активно запозичають з англійської. А от кількість російські запозичень (особливо жаргонних), які люди черпали зі спільного інформаційного простору - наприклад, з серіалів, зменшиться.

Може змінитися і традиційна форма звертань.

"Форми звертання по батькові є традиційними для української мови, але, за моїми спостереженнями, на практиці їх використовують все менше. Їх уже уникають у сучасній бізнес-комунікації. Хотілося б, щоб в майбутньому стали невимушеними звертання "пан" та "пані". Наразі їх легко вживають на заході, але на сході і півдні до них ставляться упереджено, спрацьовує якась пострадянська перепона", - каже експерт.

Джерело: http://www.depo.ua/ukr/life/ukrayinska-mova-2041-ukrayinsko-angliyskiy-surzhik-ta-zniknennya-24082016140000

Мовні цікавинки: лічилки

Під час канікул з'являється час для забав та активного відпочинку. 

Твій малюк пропонує добірку лічилок українською мовою, яка допоможе уникнути суперечок у рухливих іграх. 

***
Качка з річки йшла, 
гурт качок вела: 
це - качатко сиве, 
це - як жовта слива, 
це - брудненький квачик, 
це - м'якенький м'ячик,
це - як вовни жменька,
це - кривеньке,
це - сніжок побіг... 
Скільки ж їх усіх?

***
Раз, два -
дерева
три, чотири -
вийшли звірі,
п'ять, шість -
падолист,
сім, вісім -
птахи в лісі,
дев'ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.

**
- Попіл, попіл, попільниця,
- А де ж твоя зозулиця?
Попід небом літає,
Сивим оком киває.
Хоч кивай, не кивай,
З цього місця утікай!

***
Раз, два, три, чотири -
Вийшли звірі,
П'ять, шість - пада лист,
Сім, вісім - птахи в лісі,
Дев'ять, десять - полуниці:
Хто знайде - тому й жмуритися.
Джерело: http://gazeta.ua/articles/sogodennya/_ak-uniknuti-superechok-u-gri-dobirka-ukrayinskih-lichilok/710016

Мовні цікавинки

НІЖНА КРИХІТКО МАЛА

Чому ми так любимо вихідні дні? Тому що вони дають нам можливість побавитись зі своїми крихітками і радісно заповнити ними весь наш батьківський чи материнський простір!

А звідки ж пішло це слово, яким ми називаємо справді найдорожче, що в нас є? Так от, слово «крихітка» - зменшувально-пестлива форма слова «крихта», яке словниками тлумачиться так: «дрібненька частинка, шматочок, грудочка чого-небудь (переважно хліба)».

Але з часом «крихта хліба» трансформувалась і набула багато нових значень. Правдиво кажуть: не хлібом єдиним! І от крихтами стали міряти щастя, сором, совість, правду, та, власне, багато що.

«Крихітко!» - кажемо ми своїм дітям чи дуже близьким людям, підкреслюючи їхню дефіцитність і необхідність присутності у нашому житті. Бережімо один одного і вивчаймо нашу рідну прекрасну мову!

Джерело: Словоопис.

Мовні цікавинки

КАВА

У п'ятницю особливо хочеться помріяти про спокійні вихідні, які в багатьох зазвичай асоціюються з домашнім затишком та запашною кавою, що робить ці дні особливо приємними. Духмяний гарячий напій зі смажених кавових зерен допомагає прокинутись, збадьоритись, підсумувати тиждень, що минув, виокремити головне.

А звідки ж походить це слово? Українське «кава» прийшло до нас із турецької мови, а до турецької це слово потрапило з арабської, і з походженням його немає остаточної ясності. Деякі дослідники пов'язують його з назвою провінції Каффа в Ефіопії - батьківщиною кави, бо її мешканці ще в І столітті знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда, у той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими у тваринний жир. Такі енергетичні «палички» були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих та виснажливих походів у пустелі.

Близько І століття араби через Ємен привезли кавове дерево й почали його вирощувати на своїх землях. Саме араби почали заварювати кавові зерна в окропі й пити цей напій (за іншими версіями, це почали робити турки). З арабських країн і прийшло до нас слово кава, арабською qahwa, буквально «те, що позбавляє сну» (за іншою версією, арабською це слово означає «напій, що надає сил», і з цим важко сперечатися!). 

Споживання кави швидко поширилось серед арабів. Проте певний час воно було забороне: у Мецці в 1511, Каїрі в 1532, але через величезну популярність напою, заборона була анульована. Близько 1450 р. кава з'явилася у Туреччині, де у Стамбулі відкрилися перші кав'ярні (різні джерела надають різні дати між 1450 та 1560 роками).

Мало також хто знає, що популярним цей запашний напій став у Європі саме завдяки козакам. Козаки, запозичивши вживання кави у турків, дуже її полюбляли.

Так, наприклад, бувалий запорожець-характерник Семен Палій (а так його називав сам гетьман Іван Мазепа) говорив своїм козакам: «…вживаючи каву, українському воїнству буде легше зрозуміти турецькі думки, маневри і військові помисли…». Щоправда, козаки Семена Палія придумали свій унікальний рецепт вживання кави: з молоком та медом. 

Портрет Ю.Кульчицького
(хроніка Готфріда Уліха)

Випадок, який трапився у 1683 році під Віднем, став уже відомим історичним фактом: кмітливий шляхтич Юрій-Франц Кульчицький (1640 - 1694) попросив собі у винагороду кілька сотень мішків нікому ще не потрібної в Європі кави в зернах, що залишилась в таборі розгромленої турецької армії. А було це так.
Під час облоги турками Відня у 1683 він, перевдягнувшись у турецький одяг, проніс листа про допомогу місту, за що був щиро нагороджений віденцями, у тому числі 300 мішками кави, що їх європейці вважали непотрібом - кормом для верблюдів, з турецького обозу. Перебуваючи в Туреччині, Юрій ознайомився з технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців — почав додавати до кави цукор. 

Кав'ярня Кульчицького "Під синьою пляшкою"

А далі цей підприємливий козак відкрив 13 серпня 1684 року першу кав`ярню в Європі, де продавав порцію кави по крейцеру за філіжанку.  І – пішло-поїхало: завдяки старанням козака Юрія Кульчицького кава стала одним із наймодніших напоїв численних закладів харчування Відня, Будапешта, Праги, Мюнхена, Амстердама, Лондона та інших великих тогочасних європейських міст.

Тож наші прадіди почали вживати каву років на 100 - 150 раніше, ніж європейці.

Мовні цікавинки: Походження слова "школа"

ЧОМУ ШКОЛА НАЗИВАЄТЬСЯ ШКОЛОЮ?

Найбільш вживане зараз слово - «школа». Після тривалих канікул до школи йдуть усі, при цьому одні радісно поспішають, інші - сумно плентаються Словом, хто як...

А звідки ж прийшло це слово? Чому школа називається саме школою?

Слово «школа» було ще в давньоруській мові. Перший запис про школу датується 1388 р. Це слово має грецьке походження. У давньогрецькій мові, правда, буквальне значення слова “σχολείο” було спочатку іншим: “затримка, відпочинок”, потім - “знання у вільний час”, далі “читання”, згодом “лекція”, іншими словами - "приємне проведення часу". Етимологія слова "школа" мала на увазі під цим не повну бездіяльність і розслаблення, а ведення у вільний від роботи час розумних і повчальних бесід - улюбленого мистецтва грецьких філософів. Із часом у цих мудреців з'явилися постійні учні, і поняття «школа» стало позначати навчальний процес, а пізніше і приміщення, під нього пристосоване. У Давній Греції школи з’явилися у VІ ст. до н.е., діти йшли до школи, в якій навчали писати, читати, рахувати. В інших школах учні вивчали співи, музику, поезію. А тоді вже записувалися до гімназій, де здійснювалося фізичне виховання і загартування: тут готували майбутніх воїнів. Усі школи Давньої Греції були приватними.

У Київській Русі перші школи з’явилися у Х ст. У часи середньовіччя наша школа була багатоступеневою : спочатку елементарна школа, потім граматична, а потому - школа риторів. Училися в школах тільки діти привілейованих верств.

Канікули тоді теж були. Це слово латинське, перекладається - "собака, пес". Виявляється, що зоря в сузір’ї Великого Пса - Сиріус - у південних країнах найяскравіша від 22 липня до 23 серпня. У цей час там особлива спека. Це викликало потребу зробити перерву в навчанні. У латинській мові така перерва не мала спеціальної назви, а у нас вона пов’язується із згаданим терміном - канікулами.

Але яка школа без шкільного коридору? Коридор недарма має спільний корінь зі словом корида. Обидва слова походять від латинського correre - “бігати”. Але ж для бігу, як усі ми знаємо, є спортивні зали. Та хто на це зважає? 

Мовні цікавинки: Чорнобривці

ЧОРНОБРИВЦЕВА ОСІНЬ

Рання вереснева осінь така романтична і водночас ностальгічно-філософська…

А ще вона неймовірно пахне чорнобривцями. Їхній духмяний насичений запах асоціюється з рідною домівкою, мамою, Україною. Ці квіти, хоч і прибули до нас 400 років тому з Мексики, стали символом нашої рідної землі.

Пам’ятаєте: 

Чорнобривцiв насiяла мати 

У моїм свiтанковiм краю 

Та й навчила веснянки спiвати, 

Про надiю квiтучу свою...

Про ці квіти складають не лише пісні, а й легенди, вірші:

Поспішаю... Та все ж зупиняюся...

Неповторна картина оця:

Пломеніють на клумбі, згораючи,

Чорнобривців гарячі серця.

Заплету я багрянець у косу,

Ніби сонця жаринку ясну.

Чорнобривці, ви, кольору осені,

Мабуть, мрієте про весну?

(Лариса Пасько)

А клумби з ними просто випромінюють сонячне світло.

Я.М.Ліварюк. Чорнобривці

Слово "чорнобривці" в українській мові багатозначне:

ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ 1, вця, ч. Той, хто має чорні брови. Чорнобривець іде. На добридень дає.— Здоров, здоров, козаченьку, Здоров, серце моє (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 152); Наїхали старости Й молодик за ними: Вони собі пішли в хату З батьком розмовляти; А я в його, молодого, В того чорнобривця, Беру коня, та й нічого — Веду до криниці (Шевч., II, 1963, 382); // нар.-поет. Уживається як прикладка до слова хлопець. Ганя сиділа коло молодого..З її лиця ще не сплили ті рум’янці, що виступили при однім слові хлопця-чорнобривця: — Чи будеш ти, мила, навіки моєю? (Н.-Лев., І, 1956, 136).

Марфа Тимченко. Чорнобривці

ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ 2, вця, ч. Однорічна трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих із запашними квітками жовтого кольору. Невеличкі хатки кругом дворища, наче гриби.., коло їх високі рожі, жовтогарячі чорнобривці, пахуча м’ята, м’ятий любисток, зелений барвінок (Мирний, IV, 1955, 205); На руках у неї палахкотить оберемок живих квітів, цілий сніп рясно зрошених росою її чорнобривців та петуній, гвоздик та царських борідок (Гончар, Тронка, 1963, 313); *У порівн. З-за густих верб по воді вилинув човник, а на човнику сидів Улас, чорнявий та гарний, як чорнобривець(Н.-Лев., III, 1956, 330).

ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ 3, вця, ч. (перев. мн. чорнобри́вці, ів), діал. Чобіт, що має кольорову халяву і чорний передок. Часто у жіночих чобітках чорна шкіра комбінується з жовтою; з цього виду взуття, наявного у музеї, дуже цікаві буковинські чорнобривці (Нар. тв. та етн., 1, 1970, 35).

Джерело: Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 356 - 357.

А ще - це рід народної вишивки (Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 643).

Здавна чорнобривці використовували в ритуалах місцевих індіанських племен, а також для позбавлення від різних хвороб. В Європу вони потрапили в 16 столітті. Латинським іменем своїм - Tagetes - квіти чорнобривці зобов'язані Карлу Ліннею, що назвав їх на честь Тагеса, етруського напівбога, онука Юпітера, що прославився своїм даром провидця і красою. 

Щодо української назви (а їх у нас ще називають "оксамитець", "повняки") є чимало легенд. Але одне беззаперечне – ці квіти мали якесь безпосереднє відношення до чорнобривих, тож і стали чорнобривцями. Можливо, їх дарували чорнобривим, можливо, навпаки, чорнобриві дарували ці квіти комусь, словом, могло бути як завгодно. Результат один – є квіти, і вони чорнобривці. 

Сьогодні чорнобривці налічують близько 40 видів і культивуються у багатьох країнах світу. 

Квіти ростуть скрізь по світу: в Америці й Мексиці вони досі зустрічаються в дикорослому вигляді, в Китаї — це «квітка десяти тисяч років», там їх вважають символом довголіття, у Великобританії їх називають «золотом Мері», в Німеччині вони отримали назву «студентські квіти».

Тож знайдіть хвильку, щоб зупинитись та помилуватись надзвичайною природною красою, яку випромінюють чорнобривці. А з ними – й ранньою осінню, яка ще трошки – і закидає землю своїми золотими шатами… Життя насправді таке прекрасне!

Джерела: Словоопис

Vesnanykvity

Мовні цікавинки: Фразеологізми зі словом "середа"

ГУЛЯЛА СЕРЕДА, ЯК ЩЕ БУЛА МОЛОДА

Середа у наших предків, судячи з накопичених народних приказок, найбільше асоціювалась із чимось оптимістичним, легковажним та дещо непередбачуваним. 

Переконайтесь самі: середа гуляє, коли молода (правда, невідомо чим займається, коли старіє), кривиться (причому з якогось дива саме на п’ятницю), заповнює собою аж півтижня («Середа у нас аж до п’ятниці»), цілковито нормально почувається без риби («То ще не біда, що без риби середа»), оголошує себе днем череди…

Ну, словом, непроста вона, середа. Тож із середою вас, яка вміє бути ексклюзивною!

А якими саме можуть бути ці опції – читайте народні прислів’я:

• Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.

• Гуляла середа, як ще була молода.

• Знає пес середу.

• Не попередить четвер середи.

• Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п’ятниця буде.

• Середа і п’ятниця — четвергу не указчиця.

• Середа у нас аж до п’ятниці.

• Скривився, як середа на п’ятницю.

• То ще не біда, що без риби середа.

• У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.

• Як прийшла середа, то вчепилася біда.

Джерело: Словоопис

Мовні цікавинки: Етимологія

Походженням слів займається особлива галузь мовознавства - етимологія. З'ясувати, як виникло чи звідки прийшло до нашої мови слово, можна за Етимологічним словником української мови. Щоб дізнатися також про значення слова, варто звернутися також до Етимологічно-семантичного словника української мови Івана Огієнка (Том І, Том ІІ, Том ІІІ, Том ІV) 

А тут кілька цікавих статей про слова та фразеологізми, що ввійшли до української мови порівняно недавно, але відразу стали широковживаними:

"Бікіні, хот-дог, папараці" - як історія змінила значення слів: http://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_bikini-hotdog-paparaci-yak-istoriya-zminila-znachennya-sliv/717834

Від "кравчучки" до "порохобота": топ-5 неологізмів незалежної України: http://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_vid-kravchuchki-do-porohobota-top5-neologizmiv-nezalezhnoyi-ukrayini/717330

Мовні цікавинки: Фразеологізми зі словом "четвер"

ЯК НЕ ТЕПЕР, ТО В ЧЕТВЕР

«Як не тепер, то в четвер», - народний крилатий вислів, який заслужив неабиякої популярності. Є й варіації - доповнення на цю ж тему типу: «Після дощику в четвер». Але багатьом невтямки з того всього: чому саме четвер? Чому саме цей день характеризується такою непевністю? Звідки це пішло? Чому не вівторок, середа чи п’ятниця?

Ретельно вивчивши це все, маємо таку версію.

Українське село… Різні люди в ньому живуть: красиві, розумні, скупі, заздрісні, добрі, стрункі, товсті, багаті, бідні, дотепні й не дуже. 

Але ніщо не єднає їх так міцно, як гасло, яке придумав Микола півроку тому. Коли до нього прийшли сусіди, щоб позичити гроші, він, погладивши вуса й примружившись, чомусь сказав: «Позичу! Як не тепер, то в четвер!». Історикам ще належить дослідити, чому саме цей день обрав Микола для пролонгування своїх зобов’язань. Може, тому, що на календарі був понеділок і четвер видавався чимось ніби й віддаленим і водночас не дуже. Може, так просто ляпнув… 

А гроші в нього були, про це всі знали і багатьом він сам про це казав, тож сусіди прийшли до Миколи й наступного тижня, в четвер. «Позичу, - знову сказав Микола, обома руками розгладжуючи вуса, - як не тепер, то в четвер!». 

Те ж повторилося, коли до нього прийшли вони й за тиждень, другий... Потім сусіди зрозуміли, що ходити туди марно, але вислів їм сподобався, і вони його запам’ятали. Потім швидко згадали та повторили, коли й до них навідався Микола позичити плуга, бо в нього свій зламався.

Отак потихеньку цей вислів став неабияк популярним у селі. 

«Коли ти зі мною одружишся?», - допитувалась Оксана в Петра. «Як не тепер, то в четвер!» – радісно, ховаючи очі поміж макітрами, обіцяв той.

«Коли ти заметеш нарешті у світлиці?» - допитувалась Якилина у своєї доньки Христини. «Як не тепер, то в четвер!» - бурмотіла у відповідь дівиця, не відриваючи очей від нових дивайсів.

Набув цей вислів й індивідуального значення. Галина, яка повніла ледь не щодня, як здобна булка, обіцяла собі сісти на дієту як не тепер, то в четвер.

А Наталка, яка спочатку з понеділка вирішила почати бігати на леваду й назад з метою оздоровлення, тепер заспокоювала себе іншим – як не тепер, то в четвер.

Омелян, який раніше подумки безжально себе лаяв, коли рука тягнулася до тютюну й люльки, тепер заспокоївся отим – як не тепер, то в четвер.

І згодом соціологи, провівши дослідження, констатували: немає на найближчих теренах монолітнішої громади, ніж ця. «Нетеперівсько-четверівська група людей» - так класифікували вони нову спільність, з якою планували проводити ще й інші соціологічні виміри. Згодом констатували її стрімке та бурхливе розширення.

Зацікавились цією групою людей і політики, які напередодні виборів відчували серйозний електоральний дефіцит. Ці селяни їм дуже подобалися, адже зможуть сприймати їхню, політиків, відповідь. Якщо, наприклад, політиків питатимуть, коли ж саме щось корисне вони зробили/ зроблять, вони нарешті зможуть відповісти їм, як пристойним людям, сподіваючись на повне розуміння: «Як не тепер, то в четвер!» І не будуть вигадувати казна-що, брехати, обіцяти… Милі такі, хороші люди бачилися політикам у тому селі. 

Тож зачастили вони в ці краї, зачастили…І навіть вибори призначили про всяк випадок на четвер!

Проте ніхто не прийшов. Як констатували соціологи в своєму наступному дослідженні, вислів - «як не тепер, то в четвер» - трансформувався серед цієї громади того дня в інший, споріднений, але категоричніший: «Ні тепер, ні в четвер!» 

Джерело: https://www.facebook.com/slovopys/posts/1839281689633401:0 
:)Джерело: https://www.facebook.com/slovopys/posts/183928168

Джерело: https://www.facebook.com/slovopys/posts/1839281689633401:0

Мовні цікавинки: Милозвучність

Ми часто чули про те, що українська — наймелодійніша і наймилозвучніша, але чи є цьому якісь підтвердження? 

У 1928 році в Парижі відбувся міжнародний конкурс мов. На ньому знавці мали визначити, яка з мов світу наймилозвучніша. Зачитували тексти різними мовами. Прозвучали там і вірші Тараса Шевченка. Виразність і мелодійність української мови належно оцінили члени журі. Серед чотирьох переможниць наша мова посіла третє місце, поступившись французькій та італійській і залишивши після себе мову фарсі (перську). 

1934 року, також у Парижі, відбувся новий конкурс на мелодійність мови. Цього разу французька знову виявилася найкращою, друге здобула фарсі, а третє — знову українська мова. 

Наймилозвучнішими словами української мови є кохання, сонечко та серденько. А найбільш уживаною літерою українського алфавіту є літера "п". З неї починається найбільше слів! 

Джерело: zukrainyuvserci.uol.ua/text/14065071/naymilozvuchnishi-slova-ukrayinskoyi-movi/

Мовні цікавинки: Монофон

Унікальна мова

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. У купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, котрій із них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

- Англія - країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.

- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччині, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець довго думав і нарешті промовив:

- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?

- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.

- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, - звернувся він до німця.

- Нехай буде "П", - сказав той.

- Добре. Оповідання буде називатися...

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Кароль Ауер. Замок у Підгірцях. І пол. ХІХ ст.

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: "Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета.

Потім під’їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

К.Ф.Андервуд

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

У купе пролунали оплески. Усі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.

Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!

- Я своєю мовою можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися з "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНІЙ САД

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад

Сріблом стеляться сніжинки

Спить самітній сонний сад...

Сипле, стелить сад самітній

Сірий смуток - срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Панас Столярчук, професор

("Українська думка", Лондон)

Джерело: http://fakeoff.org/uk/culture/genialno-pro-ukrainsku-movu#.V5dnQR_2inI.facebook

Мовні цікавинки: Історія української мови

Ми вже якось говорили про походження й історію української мови. Сьогодні пропоную Вашій увазі кілька статей на цю тему, які з'явилися останнім часом (деякі з них досить суперечливі, тож чекаю ваших думок у коментарях).

О.Редченко. Не молитвою єдиною. Українська мова в Київській Русі: http://fakeoff.org/uk/history/ne-molitovoyu-yedinoyu-ukrainska-mova-v-kiivskiy-rusi

Г.Тарновський. Якою була українська мова 400 років тому: http://www.uamodna.com/articles/yakoyu-bula-ukrayinsjka-400-rokiv-tomu/

Ще раз про українську мову і санскрит: http://spadok.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=476%3A2015-04-18-16-33-18&catid=57%3Asacrallingvistic&utm_source=feedburner&utm_medium=twitter&amp
Оприлюднені вражаючі факти про виникнення української мови: http://m-ukraine.com/574-oprylyudneni-vrazhayuchi-fakty-pro-vynyknennya-ukrayinskoyi-movy.htm

Хронологія заборон української мови: http://www.uamodna.com/articles/ukrayinsjka-mova-za-400-rokiv-perezhyla-134-zaborony/

Лекція "Українська мова - від давнини до сучасності" ученого секретаря правління Товариства "Знання" України, члена НСПУ і НСЖУ, заслуженого журналіста України Василя Василашка:

Мовні цікавинки: Роль мови

Питання доцільності вивчення рідної мови - одне з найважливіших для кожної людини. Залежно від відповіді на нього і відбуватиметься розвиток особистості, адже мова - не лише засіб спілкування, її роль у нашому житті й історії загалом - виняткова. 

За допомогою мови людина долучається до національної культури. І справа тут не тільки в тому, що народні звичаї, знання передаються від покоління до покоління під час спілкування. Мова, її фонетичний склад, лексика, фразеологія, навіть граматичні правила, конденсує в собі національні традиції, характер. Тож глибоко сприйняти культуру свого народу без допомоги рідної мови просто неможливо. Учені давно довели, що оперування нерідною мовою гальмує процес пізнання, уповільнює мислення, збіднює мислетворення, а також ускладнює прояв емоцій і почуттів. Усе це негативно впливає на розвиток особистості, перешкоджає повному розкриттю її індивідуальних якостей. Цікавий факт: переважна більшість видатних учених і митців формувалася в органічному національному мовному середовищі.

Тож вивчати чи не вивчати, спілкуватися чи не спілкуватися рідною мовою - питання зовсім не філософське і, тим паче, не політичне. Практична доцільність життя в системі рідної мови і національних координат, по-моєму, визначається відповіддю на запитання, чи хочемо ми й надалі обкрадати себе і власних дітей. Але вирішувати, звичайно, вам 

А надодачу цікавий фільм про вплив мови на людину - дослідницький проект "Код нації" каналу "Україна":

Мовні цікавинки: Прислів'я про мову

ХТО МОВИ СВОЄЇ ЦУРАЄТЬСЯ – ХАЙ САМ СЕБЕ СТИДАЄТЬСЯ 

24 травня – День слов’янської писемності і культури, а 25 травня - День філолога. В основі філології - любов до слова, мови. 

«Коня керують уздами, а чоловіка — словами», «Краще переконувати словами, як кулаками», - так каже українське прислів’я про всепереможну сутність слова.

Загалом в українських прислів’ях та приказках сказано багато на теми мови та слова. Ось деякі з них:

• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
• Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
• Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
• Будь господарем своєму слову.
• Мовивши слово, треба бути йому паном.
• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
• Від красних слів язик не відсохне.
• Від солодких слів кислиці не посолодшають.
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Де мало слів, там більше правди.
• Діла говорять голосніше, як слова.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
• І від солодких слів буває гірко.
• Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Красне слово — золотий ключ.
• Краще переконувати словами, як кулаками.
• М'які слова і камінь крушать.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
• Не кидай слова на вітер.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Шабля ранить тіло, а слово — душу.
• Слово — не полова, язик — не помело.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово — вітер, письмо — грунт.
• Слово до ради, а руки — до звади.
• Слово до слова — зложиться мова.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Слово старше, ніж гроші.
• Удар забувається, а слово пам'ятається.
• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• Як овечка: не мовить ні словечка.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Перше погадай, потім повідай.
• Що кому треба, той про те й теребить.
• Байка байкою, а борщ стигне.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
• Дурний язик попереду розуму біжить.
• Дурний язик — голові не приятель.
Джерело: спільнота "СловОпис"