Місяцелік: Серпень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Параскеви, Мойсея Угрина (8 серпня). Мойсей служив у сина Володимира Святославича, ростовського князя Бориса, підступно вбитого в 1015 р. поблизу Переяславця. Мойсею вдалося уникнути розправи. Коли в 1018 р. польський король Болеслав Хоробрий захопив Київ, Мойсей потрапив до нього в полон. Згодом повернувся до Києва, де став ченцем щойно створеного Печерського монастиря. Помер близько 1043 р.

Який цей день, такi й наступнi чотири тижнi.

Пантелеймона Паликопа, Палiя (9 серпня). Свято встановлене на честь ранньохристиянського великомученика та цілителя Пантелеймона, який народився в Нікомідії й навчався при дворі імператора на лікаря. У зціленні хворих Пантелеймон досяг чудових результатів, одночасно з цим він прилучився до християнської віри, за що його піддали жорстоким тортурам. За переказами, перед стратою, а це було в 305 р., він читав молитву. Коли її було завершено, з неба пролунав голос, який назвав його Пантелеймоном («всемилостивим»). Після цього цілителя зарубали мечем. Святий Пантелеймон вважається найпершим помічником хворих. Цього дня знахарі заготовляють лікарські трави, якими зцілюють свійських тварин. 

У селах цей день називають Паликопою, або Палієм, тому що починаються грози, а з ними виникають пожежі. Коли траплялась пожежа, то палаючі оселі чи поля тричі обходили з іконою Пантелеймона, промовляючи при цьому молитву. Люди вірили, що на Пантелеймона блискавка влучає в те місце або навіть в тварину чи людину, коли господар цієї землі чи тварини не дотримується святих приписів: працює на великі релігійні свята, порушує піст й навіть гірше – займається чаклунством. Тому в цей день намагалися не працювати, особливо остерiгалися звозити снопи з поля, побоюючись, що Паликоп запалить їх блискавкою. Із цього приводу iснувало безлич легенд. Ось одна з них.

Якось поїхав чоловiк по снопи. У полi вiн зустрiв незнайомця, що ходив помiж копами. Чужинець запитав його: “Що ти тут робиш?” “Хлiб звожу…”, - вiдказав чоловiк. “А хiба ти не знаєш, що сьогоднi Паликопа?” – мовив незнайомець. “Ось звезу копи, - вiдповiв господар, -  отодi i взнаю, що це за Паликопи такий!” Не встиг вiн дiйти до воза, як небо нагло затягли грозовi хмари, загримiв грiм, ударила блискавка, i все жито згорiло. А незнайомця й слiд простиг.

На Закарпаттi з цього дня починали брати бiлi коноплi.

Смоленської iкони Божої Матерi (10 серпня). Її ще називають Одигітрією, тобто Провідницею. Це одна з головних святинь Православної церкви. Була спочатку привезена до Києва разом із Володимирською. За твердженням багатьох дослідників, у Києві вона одержала назву Пирогощої. До неї зверталися з молитвою дарувати перемогу над ворогом. На честь ікони на Подолі було споруджено церкву святої Богородиці Пирогощої, яка згадується в літописах і в «Слові о полку Ігоревім». Храм проіснував 800 років і був знищений за радянської влади. А ікону ще за князювання Володимира Мономаха було перенесено в Смоленськ. У 1525 р., з нагоди приєднання Смоленська до Московської держави, було встановлено перше свято ікони. Друге, яке теж відзначається сьогодні, пов'язане з визволенням Смоленська від французів під час Вітчизняної війни 1812 р. У побуті, особливо сільському, Смоленська ікона вважається вірною заступницею людей, худоби і будівель від пожежі.

Як i попереднi свята, це також стосується пожеж. Із цього проводу казали: “Палiй пале, а Смоленська саже”. Тому, боячись, щоб не погорiли скирти, намагалися не перевозити i не скиртувати збiжжя. Бiля кiп та стiжкiв клали шкаралупи iз свячених крашанок.

Костянтина i Косми Косинських, Калиника (11 серпня). Від імені мученика Калиника, страченого в IV ст. З деякими побоюваннями селяни чекають цього дня, бо раптове настання холоду може позначитись на ще не зібраному врожаї вівса й ячменю: "Не мала дівка лиха, так Каленика привела".

На Калинiв день не буде холодних ранкiв, так i Лука (5 вересня) не заморозить.

Якщо свiтлий овес у другий раз зазеленiє – осiнь буде дощовою, холодною.

У цей день удома сидiти – зимою хлiба не їсти.

Сили, Iвана-воїна (12 серпня). За іменем військового чиновника-християнина Іоанна, який служив при римському імператорі (IV ст.). При нагоді він допомагав братам тікати з в'язниць, укривав їх від розправ тощо. У народному побуті Іван-воїн вважається захисником від різних напастей та образ, від усіх видимих і невидимих ворогів. Саме тому його називають карателем злодіїв.

Щоб упiзнати злодiя, в церквi цього дня ставили бiля iкони Іоанна свiчку, перевернуту догори. Вважалося: якщо вона горiтиме, то крадiй мучитиметься.

З дня Сили можна було починати сiяти озимину.

Євдокима. Тихона, єпископа Воронезького, Задонського чудотворця (13 серпня). Від імені ченця Євдокима, що жив у IX ст. в найбільшій області Малої Азії — Каппадокії, нині частина Туреччини. 

Цей день нерідко звуть Євдокимовими запустами, тобто заговинами перед Успенським постом.

Перший Спас, або Маковiя (14 серпня). У серпнi є три свята, що їх iменують Спасами: медовий, яблучний i горiховий. Кожний із них має по двi (i бiльше) назви: одна врочиста, церковна, а друга - народна, селянська. 

Із цим святом пов’язують закiнчення лiта. У народі казали: "Прийшов Спас - пішло літо від нас".

Перший Спас називається ще медовим i Спасом на водi. Свято виникло на зорi християнства. Його назва свiдчить про поєднання в ньому християнської i народної традицiй. За церковною легендою, саме цього дня зародилося дерево, з якого згодом зробили хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. Основним обрядом цього свята є церемонія освячення води. Згідно з офіційною церковною версією, цього дня (1 серпня за старим стилем) 988 р. відбулося хрещення киян Володимиром Великим. Народна назва “Спас”, бузумовно, пов’язана iз iменем Спасителя-Христа. Цього дня у давнину в Києвi святили на Днiпрi воду, в iнших мiсцях влаштовували хреснi ходи на рiки, озера, рiзнi водоймища. Воду освячували, а потiм люди купались у цiй водi й купали худобу, щоб очиститися вiд нечистої сили i запобiгти хворобам. Ось чому – Спас на водi.

Звiдки ж виникла назва Спас медовий, або Спас на меду? Бджолярі помітили, що до цього дня стiльники у вуликах бувають наповненi, i пасiчникам пора починати збирати мед. Вирiзанi соти освячували в церквi й поминали померлих батькiв. Однак, за народним звичаєм, не дозволялося їсти зiбраний мед аж до Другого Спаса. Проте чекати залишається зовсiм недовго:  п’ять днiв.

У церковному календарі 14 серпня було днем поминання мученикiв Маккавеїв (у народi – Маковiїв). На честь свята у церквах вiдправляють пообiдню службу, святять мак, васильки й чорнобривцi. Квiти i трави  зберiгали за iконами як лiки. Із чорнобривцiв та василькiв роблять вiдвар i купають хворих дiтей. Вважалося, що такi купелi з чорнобривцiв особливо допомагають лiкувати жовтяницю. Якщо в дитини безсоння, то свяченi маковi голiвки клали їй пiд подушку. Зерном обсипали корiв, котрi отелювалися, щоб телятам “не було нiякої порчi”. Освячений мак використовувався для охорони житла, худоби, двору вiд нечистої сили.

На свято Маковія до церкви на освячення приносять букети з особливих трав та збіжжя. Букет повинен бути різнобарвним, пов'язаний червоною стрічкою. В нього можна зібрати різні квіти. Та перевагу надають чудодійним травам та квітам – чебрецю (Satureja hortensis), миколайчикам (Eryngium planum), чорнобривцям, руті-м'яті (Ruta graveolens), василькам (Centaureae cyani), туї (Thuja occidentalis) або тої, материнці (Origanum vulgare), роман-зіллю, полин-дереву (Artemisia abrotanum).

Крім того, до букету іноді додають невеличку голівку соняшника, включають колоски зернових та голівки дикого маку. Дикий мак, що зветься видюком, в'яжуть в невеличкі букетики по сім головок. У букеті таких макових букетиків може бути декілька. Кожне зілля чи квіти мали своє призначення. Рута-м'ята мала оберігати господарів від усякої напасті та додавати здоров'я. Ласкавці (Bupleurum aureum) необхідні були, щоб в сім'ї панувала ласка, злагода та любов. Кудрявці (Deskurainia Sophia) потрібні, щоб у хлопців чуби були кучерявими та щоб їх дівчата любили. Маточник (Origanum vulgare) сприяв плодовитості бджіл. Соняшник уособлював сонце, тому сприяв процвітанню сім'ї, добрій долі. Колоски пшениці, жита та вівса символізують життя та Божий промисел. Призначення маку-видюка, миколайчиків, рути та туї вирізняється з поміж усіх квітів і трав, що входять до маковійного букету. Ці рослини захищають господарів від нечистої сили. Наприклад, рута та туя за допомогою ефірної олії не підпускають до тих, хто їх носить або туди, де вони лежать, стоять чи висять, нечисту силу. Так, в одній легенді розповідається, що нечистий не зміг підійти до дівчини через запах цих рослин: „Коли б не рута та й не тоя (туя), була б ти, дівчино, вже моя”. Миколайчики мають синьо-фіолетовий колір та колючки. Такий колір та колючки, за народними віруваннями, запобігають хворобам і навіть смерті людини чи тварини. 

В.Тітуленко. Свято Маковія

Мак-видюк росте завжди на геопатогенних місцях Землі, чим вирівнює інформаційно-енергетичне поле цієї місцини подібно до дуба. Посвячений на Маковія мак-видюк здатний притягувати до себе і знищувати нечисту силу. Він нібито бачить нечисту силу і знищує її. Освяченим маком-видюком обсипають хату знадвору, навіть усе подвір'я, „щоб відьми не доїли корів і не приносили уроків”. Якщо господар помічає, що в хаті діється щось неладне, наприклад, дитина вночі дуже лякається, плаче, неначе є хтось у хаті, ночами неначе хтось давить, то треба на 19 місячний день по усіх кутках розкласти (на папірцях) мак. Його слід тримати 9 днів і на 28 місячний день зібрати і висипати у проточну воду, наприклад, у річку. Якщо існує велика небезпека, то хату або квартиру можна очищати кожний місяць.

На Маковія освячують криниці, що, мабуть, пов'язано з давнім уявленням слов'ян про виникнення життя з води. 

Серед маковiйських розваг – встановлення високих хрестiв, прикрашених квiтами та головками маку, до яких прикрiплювали гарбузову маску iз запаленою свiчкою всереденi. Усю нiч дiвчата i хлопцi спiвали й танцювали навколо них.

З Маковiя починається двотижневий Успенський пiст – Спасiвка. Жiнки пекли пiсне печиво – “шуліки”. Його виготовляли з пшеничного тiста, обливали зверху густою медовою ситою, приправленою зверху товченим маком. Крiм того, з медом й товченим маком робили знаменитi “маковики” – смачнi коржики.

На Маковiя – остання колективна толока.

З цього часу починали вiдлiтати у вирiй раннi птахи, бо вже “святий Спас приготував усього про запас: i дощ, i вiтер, i холод, i тепло”.

Який Маковій, таке й Успіння (28 серпня).

Спасiвка (з 14 по 29 серпня). Це двотижневий пiст, що припадає на кiнець лiта. У Спасiвку харчуються ситнiше, нiж у Петрiвку, оскiльки є досить овочiв i фруктiв. Такий нетривалий пiст начебто є продовженням Великого, оскiльки святi упросили Бога, щоб вiн зробив перерву, бо селяни його не витримають. Очевидно, це пов’язано з нагальними хлiборобськими роботами.

Спасiвка – ластiвка, а Петрiвка – голодiвка.

До Спасiвки бджола робить на пана, а пiсля Спасiвки - на себе.

Кусючий, як мухи на Спасiвку.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")