середу, 28 лютого 2018 р.

Історія одного слова

Результат пошуку зображень за запитом "картинки українських килимів"
Килим. Друга половина ХІХ - початок ХХ ст.
Житомирська обл., Малинський р-н, с. Недашки.
Вовна, ручне килимарство, 210 х 150 см.
Зараз чомусь не дуже модно використовувати в інтер'єрі килими (як на мене, даремно: вони такі приємні на дотик, та й тепла і затишку додають!). А чи знаєте Ви походження цього слова?
Найдавнішою назвою в Україні був "ковер", із XVI століття поширюються "коц" та "ліжник" (від слова "лежати"), на початку ХVІІ ст. із тюркських мов – "килим". Так, у прибутково-видаткових книгах-рахунках Львівського Ставропігійського братства по церковно-братській касі, у видатках за 1618 рік значиться, що було видано «…за килим прокураторові — золот 7». Незважаючи на східне походження слова «килим», польський дослідник Т. Маньківський, зазначає, що ця назва не прийшла на наші землі разом із виникненням якогось нового роду художніх тканин, а що її застосовано до тканин, які вже давно тут вироблялись [1].
Пов’язане зображення
Поліський килим
Ось що розповідають про це словники.
кИлим, килимар, килимарниця, ки­ лимарство, [ килимкар J «килимар» я' lкилимкdрство] «килимарство» Я, ки­ лttмниця, [килим.6ваний] «закритий ки­ лимами» Я;-р. [кИлИм, келИм] «килим», бр. [кілім/ «Те.», П. kilim «КИЛИМОК без ворсу», ч. kelim «декоративний барвис­ тий килим ручної роботи», kilim, слu.. kelim «Те.», болг. килИм «килим», м. килим, схв. кіілим, Ііuлим «Те.»;- запозичення з тюркських мов; аз. крим.-тат. тур. kilim «килим» походить, очевидно, від перс. kШim (kelim, gelim) «килим без ворсу».-Макарушка 10; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 130-131; Шан­ ский ЗСРЯ ІІ 8, 127; Фасмер ІІ 232; Шипова 177; Slawski ІІ 161; БЕР ІІ 362; Радлов ІІ 1373; Rasanen Versuch 270. 
Етимологічний словник української мови. У семи томах. Том 2. - К.: Наукова думка, 1985. - С. 432.
Пов’язане зображення
Гуцульський килим
КИ́ЛИМ, а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Крикнув Гамалія: — Брати, будем жити,— Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Шевч., І, 1963, 202); Над постіллю [боярина] висів дорогий заморський килим (Фр., VI, 1951, 75); До столу, тепер уже килимом застеленого, знов сіли старі (Головко, II, 1957, 65); * Образно. Мох грубо встелив землю м’яким килимом і манить спочити(Хотк., II, 1966, 316); * У порівн. Вже поминули сади-виногради рясні, кучеряві, Що покривають підніжжя гори, наче килим розкішний (Л. Укр., І, 1951, 105); Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (Рильський, II, 1960, 191).
Здавна ліжники ткали повсюдно в Україні. Але до початку ХХ століття їх виробництво залишилося лише в Карпатському регіоні.
Більше читайте тут: Zbruč.

вівторок, 27 лютого 2018 р.

Історія с.Авдотьїне

Місце, де знаходилася Миколаївська церква
с.Григор'ївка
Частина 4

Історія Олександро-Невської
церкви та релігійної громади с.Авдотьїне

Церква – священне місце, релігійна організація духівництва та віруючих; храм, будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Без неї важко уявити життя українського села чи міста ще якихось сто років тому. 
Ікона Олександра Невського
Село Авдотьїне і прилеглі населені пункти довгий час входили до складу приходу Миколаївської церкви, що була розташована у віддаленому селі Григор’ївка (нині Ленінський район м.Донецька, пустир південніше школи № 27 на Боссе), діставатися до якого було вкрай незручно, особливо у дощову погоду. 
З огляду на це, Василь Мандрикін в 1838 році звернувся до Бахмутського духовного управління з проханням дозволити будівництво кам'яної церкви в селі Авдотьїне («Прошение № 81»). Прохання було задоволено. Василь Мандрикін повинен був протягом трьох років побудувати за свої кошти кам'яну однопрестольну церкву і забезпечити її землею. 
У 1842 році церква була побудована і освячена на честь великого князя Олександра Невського. Вибір святого був невипадковим, давньоруський князь вважався небесним покровителем великого полководця Олександра Суворова, з яким Мандрикіни були тісно пов'язані в минулому [1; С.1].

неділю, 25 лютого 2018 р.

Напередодні весни - пісні про кохання від Піккардійської Терції 

"Зачаруй нас, любов"

 "Запроси мене у сни"


суботу, 24 лютого 2018 р.

Якщо вихідні для вас, друзі, - це час розвиваючого відпочинку, то зазирніть сюди:
Літогляди Сущука – український ютуб-канал про сучасну літературу. Автор дає якісну критику на популярні українські книжки.
СловОпис – відеословник рідкісних слів української мови. Створенням та розвитком займаються студенти Київського університету імені Бориса Грінченка.
Читанка - дитяча публічна онлайн-бібліотека, в якій містяться книги українською мовою, які вже не можна придбати у книжкових магазинах. Однак ви маєте можливість завантажити на комп'ютер чи інший пристрій будь-яку з книг, представлених на сайті.
Цікава наука - мабуть, найвідоміший та найпопулярніший україномовний канал про науку на YouTube, що має понад 11 тисяч підписників. Його автор – шкільний учитель з Рівненщини Віталій Шевчук, що намагався вирішити нестачу наочних матеріалів для своїх учнів. Зараз проектом перекладено та озвучено понад 100 відео таких відомих у світі каналів, як: MinuteEarth, AsapScience, MinutePhysics, Stated Clearly, TED, TED-Ed, Veritassium та інших.

Більше цікавинок можна знайти в списках, що їх пропонує сайт "Козакоріум":

пʼятницю, 23 лютого 2018 р.

Донецьким, луганським і кримським ангелам присвячую...

Юрій Андрухович
***
Україна ж — це країна бароко.
Мандрувати нею — для ока втіха.
І тому западає спокуса в око:
зруйнувати все. І скільки б не їхав,
Пов’язане зображення
Донецький аеропорт. 2016
бачиш наслідки: мури і житла хворі
ще, мабуть, від турків. І п'ятикутні
знаки. З криниць повтікали зорі,
тобто їх нема, криниці відсутні,
але є сліди, і це дозволяє
подавати прогноз у вигляді віри
в неминуче. Тому що наша земля є
чимось більшим, аніж сорочка для шкіри.
Це підпільне бароко влаштовує опір
і цвіте шалено навіть в уламках,
хоч забуто нас і мовчать в Європі.
Катувати зручно в палацах, замках,
а в каплицях тісно. Тому каплиці
є найперший крок углиб України.
Мені видно все з чужої столиці.
Все на світі можна підняти з руїни,
крім живої крові, як ми вже знаєм.
Напиши, чи всі живі та здорові.
Чи літають ангели над Дунаєм,
чи дощі у Львові, чи досить крові.

четвер, 22 лютого 2018 р.

Як мотивувати себе

Одним із найпоширеніших клієнтських запитів до психологів і коучів є проблеми з мотивацією. У суспільстві (навіть у науці) досі панує думка, ніби людину можна налаштувати на певні вчинки, роботу, на життя загалом. Однак мотивація - це внутрішнє явище, кожен із нас лише самотужки здатен мотивувати себе. Я, наприклад, перед тим, як щось робити, шукаю, чи буде це мені цікаво, чи приємно, чи корисно, - це і є причини моїх дій.
Якщо ж замотивувати себе ніяк не вдається, цікаві поради щодо способів розправити крила, коли похнюпився навіть ніс, пропонує сайт СОМА.

Як мотивувати себе до дій? 8 кроків від психолога

Часом буває складно почати заплановане. Навіть, якщо визначили собі цілі та начебто знаєте, що вам потрібно – тут і зараз.
Давайте розберемося з тим, як мотивувати себе діяти, особливо – взимку.
Для цього пропоную вісім кроків, які наблизять вас до цілей.

Протестуйте, чи цілі дійсно ваші

Ви подумки визначили, чого б вам хотілося в найближчий місяць, півроку чи рік. Може, навіть написали це в блокноті або повісили список на стіну.
Пройшов тиждень, другий, а ви нічого не робите, щоб досягнути своєї мети.
В такому випадку, чи є цілі вашими, чи нав’язані кимось з оточення або медій? Чи вони принесуть вам бажане задоволення?
Перевірте це, відповівши собі на декілька запитань:
  • як я почуватимуся, якщо моя ціль здійсниться? Які в мене будуть емоції, вчинки та думки?
  • які мої потреби будуть задоволенні у випадку досягнення цілі?
  • чим я можу пожертвувати заради досягнення цілі?
  • що мені дасть досягнення цілі?
  • які переваги у мене будуть, якщо досягну цілі?
Такі запитання допомагають заглибитися в себе, промоніторити свої мотиви для досягнень та визначити: це взагалі моя ціль чи хтось мені її “подарував”?

Проаналізуйте загрози, які можуть перешкодити вам у досягненні цілі

Це можуть бути термінові робочі завдання, приїзд родичів чи відсутність вільного часу в певні дні тижня.
Все це варто продумати заздалегідь, щоб згодом не корити себе за те, що не вдається оволодіти суперсилою та встигати скрізь.
Такий аналіз допомагає помітити проблемні місця, на які йде більшість вашої енергії та часу. Визначити дійсні та вигадані загрози, обдумати кількість часу, яку ви готові реально вкладати для досягнення цілі.
При цьому – не погіршуючи якість інших сфер життя, що є значимими для вас.

Встановіть кінцеву дату для цілі

Ціль від мрії відрізняє те, що вона має конкретний термін для реалізації. Цей термін можна встановити самостійно.
Оскільки вже проаналізували загрози, тепер приблизно уявляєте те, скільки часу необхідно саме вам для досягнення мети.
Напишіть кінцеву дату досягнення цілі, аби активізувати себе та рівномірно розподілити кроки для досягнення бажаного протягом необхідного часового відрізку.

Складіть план дій-кроків на найближчий місяць

Маючи такий план дій чи мапу для досягнення цілі, набагато легше чогось досягнути.
Не доведеться кожного разу думати: що сьогодні я можу зробити для своєї цілі? Є вільна хвилина – є дія, яку можна зробити, щоб стати ближчими до мети.
Варто вписувати такі кроки, які реально зробити протягом 15-60 хвилин. Адже 15 хвилин щодня знайти не так складно, чи не так?
Таке щомісячне визначення подальших кроків є дороговказом до цілі.

Хваліть себе за успіхи в проходженні кроків та намагайтеся визначити причини невдач. Все це дасть вам безцінні знання про себе, свої потреби, мотиви та бажання.

Уявіть свою ціль в трьох вимірах

Пригадуєте походи в кіно на показ в 3-D? Техніка дуже схожа.
Найкраще її робити в тому місці, де ви почуваєтеся затишно та безпечно. Для когось це дім, хтось практикує це в улюбленій кав’ярні чи вдома у батьків.
Знайдіть тихе та усамітнене місце та заплющіть очі. Уявіть, що ви перемістилися в часі в той день, коли ваша ціль вже досягнута.
Роззирніться навколо. Що ви бачите? Які звуки, розмови чуєте? Які відчуття у вашому тілі? Які емоції переповнюють?
Таке повномірне уявлення цілі допомагає налаштуватися на досягнення цілі якомога ґрунтовніше. А коли забракне сил – можете сміливо повертатися до яскравих образів досягнутої цілі, щоб продовжувати шлях з її досягнення.

Визначте свій тип мотивації

Знання того, як ви мотивуєтеся, допомагає пришвидшити процес досягнення.
Якщо вас мотивують інші, швидше за все, це зовнішня мотивація.
Коли ж ви здатні переконати, надихнути та спонукнути себе до дій самостійно, психологи говорять про внутрішню мотивацію.
Також виділяють мотивацію “до”: це коли людина уявляє яскраві образи, де її ціль досягнута. Нею рухає вперед саме омріяний образ, де все добре.
Втім, часто нас мотивують і негативні речі. Так, це мотивація “від”: коли людина дуже детально уявляє собі, що буде, якщо вона не досягне бажаної цілі. Думає про звільнення з роботи та пошук грошей, якщо вона не вивчить ділову англійську мову. Така мотивація теж досить дієва.
Серед типів мотивації взагалі нема кращого чи гіршого.

Оточіть себе дрібницями, що надихають особисто вас

Це можуть бути як сувеніри, привезені з відпусток, так і цитати з книг, що ви полюбили. М’які іграшки, записки від друзів – будь-що, що викликає позитивні спогади та емоції.
Робочий і домашній простір варто прикрасити так, аби ви знаходилися в стані постійного позитивного ресурсу.
Не пошкодуйте часу, щоб продумати, які саме речі, деталі допомагають вам почуватися добре та продуктивно.
Такі дрібнички будуть так званими тригерами, тобто запускачами для мозку. Вони нагадуватимуть про те, що ви вже чогось досягнули, і ще одна ціль – цілком реальна справа.

Попіклуйтеся про себе, аби сили не падали нижче допустимої для вас межі

Щоб досягати нового, спершу варто задуматися над тим: а чи маю я достатньо сил для цього?
Такі, здавалося б, банальні речі, як сон та чергування видів діяльності, здорове харчування допоможуть фізіологічно підготуватися організму до освоєння нового.
А як бути з психологічною підготовкою? Як зробити так, щоб поновлювати запас сил та позитивних емоцій?
Подумайте та напишіть список “Що допомагає мені відпочити/розслабитися?” з принаймні 12 пунктів. Це може бути чашка кави вранці, медитація чи дзвінок друзям.
Тепер, коли ви чітко бачите перед собою можливості для відновлення сил, введіть в звичку робити 2-3 речі зі списку щотижня.
Ви можете піти далі й написати про так звані “місця сили” та “людей сили” – це ті місця та люди, які наповнюють вас радістю, підтримкою, вдячністю. Це буде список психологічної швидкої допомоги.
Коли енергії остаточно забракне, зверніться до списку та зателефонуйте “людині сили” чи підіть туди, де почуваєтеся краще.
Автор: Марта Приріз.

середу, 21 лютого 2018 р.

До Дня рідної мови



Наймилозвучніші слова української мови, на думку авторів ресурсу СловОпис.


big3b4dc







big2d771

big6c14f

big43d0d

big6406a






Більше дивіться тут.
А які слова нашої мови для вас, друзі, звучать найбільш милозвучно?




вівторок, 20 лютого 2018 р.

Історія с.Авдотьїне

1     karta XVIII век  район современного Донецка
Ділянка № 25 (1796 р.) належала Д.Д.Мандрикіну,
а згодом його брату Василю [10].
Частина 3
Після смерті учасника закордонних походів російської армії 1813 - 1815 років Василя Давидовича Мандрикіна його володіння перейшло його дочкам: Марії Василівні Туткевич (по чоловікові; 1833 - 1868 рр.), Дарії та Харитині Мандрикіним. 
Авдотьїне та хутір поблизу (Привілля), майже 5 тисяч десятин землі відійшли до дочки Дарії (1833 - 1889 рр.), яка продовжила справу батька, особливо піклувалася про церкву. У 1858 - 1883 рр. пожертвувала на потреби Олександро-Невського храму 7110 рублів сріблом [1; С.1]. 
Дарія Василівна Мандрикіна була незаміжня (мабуть, через фізичну ваду - мала горб), яскрава і незалежна жінка. У 1861 році в Авдотьїному була відкрита церковно-приходська школа, де навчалися діти селян.
Вона не побоялася вести земельну тяжбу з впливовим місцевим поміщиком, промисловцем і горнозаводчиком, якого неодноразово обирали бахмутським повітовим предводителем дворянства Петром Карповим (1838-1901 рр.). Суть суперечки полягала в необхідності поступитися Мандрикіній чотирма десятинами землі для влаштування під'їзної колії від кам'яновугільних копалень Карпова до залізничної станції Мандрикіне, що в нинішньому Петровському районі м.Донецька.
File:Kramskoy Alexander III (1).jpg
І.Крамськой. Портрет Олександра ІІІ. 1886 р.
У настільки незначне, на перший погляд, питання змушений був втрутитися сам імператор Олександр ІІІ. У своєму указі від 8 липня 1889 р. міністру шляхів сполучення цар наказав вилучити у Дарини Мандрикіної ці чотири з невеликим десятини землі до станції Мандрикіне Донецької залізниці, а збитки компенсувати. Однак Дарина Василівна не дізналася про це рішення. 6 травня 1889 р. вона раптово померла від бронхіту, на той час їй було лише 56 років. На поховання прибули священики всіх сусідніх парафій, у тому числі з Юзівки. Поховали її у родинному склепі біля Олександро-Невської церкви. 
Оскільки Д.В.Мандрикіна була бездітною, її володіння відійшли дітям сестри. У 1896 році маєтком поруч із с.Авдотьїне володіла княжна Ольга Анатоліївна Долгорукова (1885 - 1954 рр.), онучка Марії Василівни, дочка Марії Яківни Туткевич (у дівоцтві) і князя Анатолія Михайловича Долгорукова (1844 - 1926 рр.), сестра якого була другою дружиною імператора Олександра II. 
На жаль, у сімейний склеп Мандрикіних потрапити зараз неможливо: у 80-тих роках ХХ ст. дах підвального приміщення, що веде в усипальницю, обвалився. Хоча існує й інша версія: що це справа рук вандалів. А в 60-ті роки ХХ ст., як кажуть мешканці селища, «там був прохідний двір». Багато хто ще дітьми ходили туди гратися. Завдяки цим свідкам стало відомо, що в усипальниці знаходяться кілька кам'яних трун. Там поховані не тільки нащадки Василя Мандрикіна. Там знаходяться останки Данила Мандрикіна, рідного брата Василя, який був особистим ад'ютантом Олександра Васильовича Суворова.

неділю, 18 лютого 2018 р.

Сьогодні для гарного настрою вам, друзі, відома пісня Адель "Hello" у новому звучанні. Українські музиканти Максим Бережнюк, Ярослав Джусь та Валентин Богданов виконали композицію на бандурі, пан-флейті, джембе та фортепіано.

суботу, 17 лютого 2018 р.

Вітаю!

Я не знаю інших ознак переваги, крім доброти.
(Людвіг ван Бетховен)
Доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий.
(Марк Твен)
З всіх чеснот і достоїнств душі найбільше достоїнство - доброта. 
(Френсис Бекон)
Доброта - якість, надлишок якого не шкодить.

 (Джон Голсуорсі)
Сьогодні День спонтанного прояву доброти. Ось так! Це точно наш день, друзі, - правда ж? Бо девізом нашого з вами кожного дня є слова Роберта Бейдена-Поуелла: "Жодного дня без доброї справи!" 
А для підтримування сили внутрішнього сонця кілька прекрасних поезій українських митців 





Іван Драч
***
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека!

Добро твориться просто – ні за так.
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в’ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.

Хай сіє зерна скрізь метка рука,
І в океан добра тече ріка,
І не зросте із нього ковила…
Лиш так змагаймо океани зла…


Марія Матіос
***
Якщо в мені – ані сльози добра,
Якщо в мені – лиш відгомін любові,
Нехай вода моєю стане кров’ю
І затвердіє серце, мов кора.

У воду прийде нересту пора,
В корі постане дерево могутнє,

То буде небанальна моя сутність,
Якщо в мені – ані сльози добра.

пʼятницю, 16 лютого 2018 р.

Емма Андієвська

Я вже якось розповідала про нашу дивовижну землячку - письменницю й художницю Емму Андієвську. Сьогодні пропоную її послухати - натрапила на унікальний запис (Мюнхен, 2017) у ФБ: https://www.facebook.com/lina.kushch/videos/1218076604990817/

середу, 14 лютого 2018 р.

Святковий урок української ;)))

Пов’язане зображенняДавайте говорить друг другу комплименты,
Ведь это все любви счастливые моменты.
Булат Окуджава

Не втрималася, щоб не процитувати свого улюбленого поета саме сьогодні. Я вже говорила в попередні роки, що до Дня всіх закоханих ставлюся спокійно, навіть прохолодно. Але той вибух любові, що відбувається кожного року 14 лютого, для мене переважає безглуздість цього свята (чому в закоханих є лише один день на рік? хіба для них кожен день не повинен бути святом?..). І якщо багатьом людям для того, щоб проявити свою справжню суть - любов, потрібен Валентинів день, то варто, як на мене, оголосити його державним святом. Але мені би дуже хотілося, щоб у вас, дорогі друзі, кожен день був ущерть сповнений щасливими моментами кохання 
А для того, щоб легше було проявляти свою симпатію словами, невеличкий словничок компліментів. Доповнюйте його своїми винаходами в коментарях 
Результат пошуку зображень за запитом "картинки до дня валентина"
  • А в якому модельному агентстві Ви працюєте, дівчино? Вибачте за допитливість.
  • Ви пробували позувати художнику? Ваша прекрасна зовнішність просить про це!
  • Десь я вас бачив. Можливо, уві сні (або У мрії).
  • Дівчино, дозвольте мені подякувати Вам за те, що Ваша зовнішність допомогла забути про всі мої проблеми. Я милувався Вами всю дорогу й навіть не згадував про них.
  • Зараз я розумію, чому ваш чоловік так поспішає додому після роботи. Ваша краса мені сказала про це.
  • Мені подобається, як ти змінилася (або Який у тебе сьогодні вигляд). Що? Ти не нафарбована (або Що? Це повсякденний одяг?)?
  • Моя мама, звичайно, дуже добре готує, але ти перевершила її!
  • Не хотів я говорити, що ти краща за всіх, але це неспростовний факт.
  • Твоя впевненість - це причина твоєї краси, розуму, енергійності і привабливості.
  • Твоя усмішка і ластовиння! Та я просто закоханий в них!
  • Як тебе завоювати? О, моя казкова принцеса!
  • Який незвичайний крій у вашого костюма! Він мені надзвичайно подобається.
  • Я не можу встояти перед вашою красою. Ой! Я навіть забув, куди збирався йти.
  • Я осліп від Вашої краси!
А наостанок кілька порад від  Pan-Ta-Pani.

Результат пошуку зображень за запитом "картинки до дня валентина" Мистецтво говорити компліменти

Уміння говорити компліменти покращує стосунки з оточуючими і допомагає налагодити особисте життя. За допомогою компліментів можна завоювати серце людини.
Справжній комплімент виходить від серця і здатний вмить підняти настрій тому, кому він адресований. За допомогою компліменту можна легко і майстерно підкреслити те, що відрізняє людину від інших, робить його особливим. Зрозуміло, комплімент припускає деяке перебільшення існуючих достоїнств співрозмовника, але в розумних межах. Це, якщо можна так сказати, лестощі в терапевтичних дозах.
Комплімент, красиво сказаний чоловікові - не менше короткий шлях до його серця, ніж шлях через шлунок. Отже, розглянемо основні види компліментів:
1. Непрямий комплімент. Це коли хвалять не найбільшого співрозмовника, а щось, що особливо дорого йому і становить предмет його гордості. Не було ще жодного чоловіка, якого залишив би байдужим комплімент, сказаний про його автомобілі. Не соромся в вигуках, використовуй метафори ("це не машина, а симфонія", "це втілений в метал політ") - і він навіки твій. За відсутності автомобіля можна похвалити його собаку, зі смаком обставлену квартиру, нарешті, геніально зварену каву.
2. Констатація факту. Підкресли якусь його незаперечну принаду. Наприклад: "Ти, як завжди, пунктуальний". Або: "Маєш чудовий вигляд, схуд". Краще бути заздалегідь упевненою, що такі компліменти припадуть йому до смаку.
3. Порівняння. "Ти сексуальний, як Джонні Депп!". Однак, тут потрібно бути впевненою, що чоловік обізнаний про твої симпатії і має схожий смак.
4. Комплімент "мінус-плюс". Досить сильнодіючий засіб. Спочатку потрібно висловити критичне зауваження ("мінус"), а потім "підсолодити" його приємним повідомленням. "Ти сильно запізнився на зустріч у банк, але без твоєї допомоги я б ні за що не розібралася з усіма цими розрахунками".
5. Деяке приниження власних заслуг: "Я ніколи б не зуміла так дипломатично поговорити з цим офіціантом, як ти".
6. Визнання авторитету. Чоловікові, безперечно, підлестить, якщо ти звернешся до нього за порадою в справі, у якій він уважає себе компетентним. "Знаєш, я хотіла би з тобою порадитися. Я хочу купити новий ноутбук/мобільний телефон/автомобіль..." Йому приємно буде усвідомлювати свою потрібність, авторитетність. А як приємно буде відчути себе лицарем, який прийшов на допомогу прекрасній дамі!

Деякі правила компліментотворення: 

1. Звертаючись до співрозмовника, завжди називай його на ім'я. Ім'я - перше слово, що входить у наше життя, і відгук на нього - рефлекторна позитивна реакція, що йде корінням у дитинство.
Результат пошуку зображень за запитом "картинки до дня валентина"2. Не говори банальностей, не підкреслюй очевидне: "Який ти розумний!", "Який ти красивий!" Звичайно, зустрічаються чоловіки, які здатні "проковтнути" такі грубі лестощі, але все ж краще придумувати особливі, оригінальні компліменти.
3. Не перегравай. Комплімент має бути щирим!!! Але пам'ятай, що людина швидко звикає до хорошого, тому "перегодовувати" її компліментами не варто.

4. Стеж за інтонацією. Цінність компліменту збільшується, якщо він сказаний щиро й серйозно. У жодному разі не варто говорити з іронією, глузуванням - це може мати абсолютно протилежний ефект.
5. Говори коротко і зрозуміло. Іноді, намагаючись висловитися яскравіше, автор компліменту залазить у такі стилістичні нетрі, що нікому вже не зрозуміло, заради чого, власне, вся ця каша заварювалася.
6. Не забувай про правила хорошого тону. Уяви ситуацію, що ти обсипала компліментами на вечірці чоловіка, поруч із яким сидить його дружина. Якими б благородними не були твої наміри, навряд чи дружина це зрозуміє.

вівторок, 13 лютого 2018 р.

Історія селища Авдотьїне

Частина 2
Пов’язане зображення
Сучасний вигляд будинка В.Мандрикіна

На початку ХIХ століття село Авдотьїне стало власністю поміщика Василя Давидовича Мандрикіна (1778 - 1845 рр.), брата Данила Мандрикіна. Будівля маєтку Василя Мандрикіна збереглася до нашого часу, зараз належить середній школі № 40 (вул.Кленова, 1а). 

Пов’язане зображення
Школа № 40
Село і прилеглі до нього населені пункти входили до складу приходу Миколаївської церкви, що була розташована у віддаленому селі Григор’ївка (нині Ленінський район м.Донецька), діставатися до якого було дуже незручно, особливо у дощову погоду. З огляду на це, Василь Мандрикін в 1838 році звернувся до Бахмутського духовного управління з проханням дозволити будівництво кам'яної церкви в селі Авдотьїне. Прохання було задоволено. Василь Мандрикін повинен був протягом трьох років побудувати за свої кошти кам'яну однопрестольну церкву і забезпечити її землею. У 1840 році ним також були збудовані школа, лікарня, маслоробна фабрика.

неділю, 11 лютого 2018 р.

Моє нове відкриття - гурт ATMASFERA:
Український мультиінструментальний інді-гурт ATMASFERA здобув престижну Американську премію RoundGlass Music Awards 2018 в номінації «Гурт Року». Більше читайте та слухайте на офіційному сайті гурту ATMASFERA.

четвер, 8 лютого 2018 р.

Програми зовнішнього оцінювання 2018 року

Зовнішнє незалежне оцінювання 2018 року буде проводитись за програмами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки № 77 від 3 лютого 2016 року.
На підставі зазначених програм будуть укладатися тестові завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання містять вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учасників ЗНО з одинадцяти навчальних предметів та конкретизують, що повинен знати та вміти випускник навчального закладу в межах визначених тематичних розділів з предмета.
Крім того, у програмі ЗНО з історії України наведено перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, а також список персоналій обов’язкових для розпізнавання абітурієнтами.
Програма ЗНО з української мови та літератури у блоці «Українська література» містить перелік літературних творів, які виносяться на зовнішнє незалежне оцінювання.
Більше інформації на Освіта.ua.

неділю, 4 лютого 2018 р.

Давно в нас не було мультиків .
Кумедний мультик про трьох дурнуватих братів з села Паньківка. Усе, що їм не доручається, вони примудряються зіпсувати, а якщо їм не вдається знайти пригод на свою голову, то вони легко придумають щось, здатне виставити їх із найдурнішого боку. Вони і півня підстрижуть замість брата, і юшку в озері зварять, і далекою дорогою підуть, ще й сусідам по господарству від душі "допоможуть".

"Три Панька" (1989, режисер - Єфрем Пружанський)

"Три Панька хазяйнують" (1991)

"Три Паньки на ярмарку" (1991)

Веселого перегляду! 

суботу, 3 лютого 2018 р.

Унікальна Україна: Тіра


Цього літа я побувала на Хортиці (обов'язково розкажу про неї іншим разом ), де остаточно переконалася в нашому тотальному небажанні розвивати туризм в Україні, доводити розпочате до кінця, перетворювати цікаві, а часто й унікальні місця Батьківщини на привабливі й зручні для мандрівників перлинки . Але сподіваюся, що незважаючи на відсутність інформаційних табло, вказівників, зручної транспортної розв'язки та інфраструктури, Ви, друзі, продовжуватимете відкривати історичні та культурні цікавинки нашої багатющої країни! Зокрема залишки давньогрецького міста Тіра поблизу сучасного Білгород-Дністровського Одеської області, про яке докладно розповідає ресурс СОМА.

пʼятницю, 2 лютого 2018 р.


Пов’язане зображення


Ти мені снилася, 
Ти мене кликала,
Цілісіньку нічку я 
за тобой йшов,
За тобой чистою,
За тобой білою,
Ангеле мій, привиде,
Моя любов.

Юрій Андрухович

четвер, 1 лютого 2018 р.

Цікаве народознавство

Весільний викуп. Костянтин Трутовський, 1881
Останнім часом тема давніх подружніх традицій вивчається етнологами дуже активно. Загальний опис сімейних звичаїв міститься в ілюстрованому довіднику "Українська минувшина": http://etnography.national.org.ua/mynuvshyna/r18.html і "Шлюбні стосунки".
Однак у медіа-просторі поширюються й просто дивовижні міфи про сімейні, особливо сексуальні, звичаї українців. Давайте розбиратися...
Що зі стародавніх сексуальних звичаїв українців правда, а що - наклеп журналісту depo.ua розповіла аспірант відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України Поліна Новікова.
Весільна перейма. Микола Пимоненко, 1908

МІФ: Дівчата освідчувалися хлопцям

До 17 століття українські дівчата могли першими освідчуватися хлопцям: дівчина приходила додому до хлопця, в якого була закохана, і при всіх його рідних пропонувала одружитися. Відмовити дівчині вважалося поганою прикметою, тож хлопці були змушені погоджуватися.
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. В Україні існувала така традиція. Дівчина збирала всі свої речі та йшла до хати, де жив її коханий. Вона віталася з батьками та прямо казала про свої почуття. Якщо парубок не хотів одружуватися, то вона сідала під вікном і чекала, поки її не запросять додому. Вважалося, що негарно, якщо дівчина довго сидить і чекає, тому старалися домовитися скоріше та влаштувати весілля. Відмова батьків парубка була зневагою всього роду дівчини та навіть каралася на церковному рівні накладанням єпитимії.

МІФ: Притули – український дошлюбний петинг

На вечорницях була традиція, яка дозволяла молодим людям поспілкуватися ближче. Неодружені хлопці й дівчата збиралися на вечорниці, їли, пили, грали в ігри, а потім займалися "притулами". Сформовані пари лягали спати разом і займалися "сексом наполовину", тобто так, аби зберегти дівочу цноту. Однак, це не завжди вдавалося, й інколи дівчата навіть вагітніли. Є дані, що 45,6% дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу.
Таємниці українського сексу. Частина 1
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Скажу навіть більше, тема статевого життя українського народу набагато глибша, ніж прийнято вважати. Особливо вона замовчувалася під час СРСР, але слід сказати, що в українців є сороміцький фольклор, якому позаздрили б інші народи.
Так, традиція існувала і колись вважалося нормальним явищем мати статеві стосунки до весілля. На вечорницях ця гра мала назву "притула". "Притула" - це неповноцінний статевий акт, адже цнота дівчини при ньому зберігалася. Дівчата та хлопці ніби імітували статевий акт, але кожен мав на увазі, що повноцінний акт можливий лише після шлюбу. Звісно, ставалися інколи "проколи", через які дівчата вагітніли. Тому вважалося, що краще за все грати в такі ігри лише тоді, коли впевнений у своєму виборі. Такі пари швидко грали весілля, а ось у разі випадкового вибору партнера усе було складніше. Парубка не могли змусити одружитися, і така дівчина назавжди осоромлювала себе та свій рід.
Цікаво, що за такими іграми у деяких регіонах мала спостерігати вдова, у домі якої все відбувалося, а в деяких випадках саме вона несла відповідальність за втрату дівчиною цноти чи навіть вагітність, про таку жінку казали "не вгледіла". До того ж, ще до початку вечорниць саме старша жінка запитувала у дівчат, хто з хлопців їм подобається, і на вечорниці запрошувалися пари, які ніби проводили репетиції шлюбного життя.
Також додам, що така форма відносин могла існувати навіть поза вечорницями: на сіннику, в будинку дівчини чи хлопця, поки батьки сплять. Інколи замість терміну "притула" використовували термін "ламати калину" (калина=цнота).
При цьому у громади зберігався дуальний погляд на статеві стосунки до шлюбу. З одного боку такі ігри існували століттями і були досить традиційними, тому їх не забороняли, а з іншого боку вважалося, що дівчина має берегти цноту до весілля. У деяких регіонах України навіть казали, що дівчина, яка не грає, не дає "притулу" - навіть і не дівчина…
Таємниці українського сексу. Частина 2

МІФ:  На Івана Купала

На Івана-Купала дівчата плели вінки і кидали їх у воду чи вогонь, якщо хлопець діставав вінок — дівчина була змушена цілуватися з ним. Крім того, весь вечір дівчина мала провести з хлопцем у парі. І мало що могло статися в нічному лісі…
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Від самого початку свято Купала було язичницьким, зовсім не пов'язаним із християнством. Тому логічно, що і звичаї та традиції були більш простими, можна сказати, більш зручними для народу. Оскільки про таке божество як Купало майже нічого не відомо, його ототожнюють із давньослов'янським божеством сонця Ярилом. Тим паче, що це свято відзначали у день весняного рівнодення, і воно було присвячено весні і коханню.
На літо припадали тяжкі роботи на землі, тому це свято було перепочинком для чоловіків і жінок. Не заборонялося в цю ніч займатися коханням, тим паче, що все ж таки це відбувалося між жінками та чоловіками, які вже були у стосунках і планували весілля, а ця ніч прискорювала бажання пари побратися.
У давнину саме з дня Купала й до Петра було прийнято грати весілля. Тому, хто в цю ніч знайшов собі пару, то вже й не розлучався з коханим, а одразу грали весілля.
Також існують деякі дані, що в давнину цієї ночі відбувалися групові заняття сексом, які дозволялися лише раз на рік і були покликані не задовольняти фізичні потреби, а задля родючості та для того, щоб задобрити матінку-природу.
Вбирання молодої. Василь Васильєв

МІФ: Келих цноти

Наступного дня після першої шлюбної ночі у присутності всіх гостей молодий виголошував тост-подяку батькові молодої. Батько підходив до столу, за яким сидять молоді. Молодий правою рукою брав дерев'яний келих, указівним пальцем закриваючи дно, промовляв: "П'ю до вас, тату" - і випивав, не відпускаючи пальця від дна.
Після цього алкоголь наливався батькові нареченої. Якщо наречена була цнотлива — келишок був без дірки на дні. Якщо ж цнота нареченої була порушена до весілля — наречений давав батьку келишок з діркою і батько при всіх гостях обливався напоєм.
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Цей ритуал є частиною давньої традиції "комора". Після весілля (його першого дня) гості нікуди не йшли, а залишалися святкувати, адже весілля відзначали декілька днів поспіль. При них і відбувалася перша шлюбна ніч.
Перший статевий акт між подружжям міг проходити як у сусідній кімнаті, на горищі, так і в тому ж приміщенні, де сиділи гості, адже частіше за все уся хата складалася з однієї кімнати. Між молодими та гостями вішали якусь шторку, щоб не заважати подружжю. Гості співали сороміцьких пісень, іноді навіть підбадьорюючи молодого.
Після статевого акту гості вимагали доказів цноти молодої. Треба зазначити, що з роками ця традиція занепала і мала лише обрядовий характер, як частина весільного ритуалу. Зокрема, вона відбилася у піснях, які співали молодим гості.
У різних регіонах та областях України були різні традиції. На Гуцульщині та в Центральній Україні простіше ставилися до цноти нареченої: звичай із келихом був не тривалим і поступово зник.
Ось на Поліссі більш серйозно ставилися до цноти не тільки дівочої, а й чоловічої. Після шлюбної ночі зранку молодята мали вклонитися хлібній діжці, адже обманути хліб – це святотатство. Якщо молоді були чесними (цнотливими) – вони вклонялися.
Щодо обряду "келиха цноти", то слід згадати й інші народи. Наприклад, у гірських народів, такий обряд відбувався за допомоги рогу для вина, в якому у разі нечесності нареченої робили дірку.

МІФ: Нареченому у першу шлюбну ніч допомагав дружба

Весілля на Україні. Іван Айвазовський, 1892
Перша шлюбна ніч молодят була розвагою для усіх гостей. Поки пара вперше займалася сексом, під дверима стояли гості і співали сороміцьких пісень. На любощі молодята мали не більше півгодини. Зрозуміло, що за таких обставин не будь-який чоловік міг зробити те, що від нього вимагалося, тож на допомогу йому приходив старший дружба. Часто це був близький родич нареченого, а в деяких випадках допомагав навіть батько нареченого. Якщо вони за це не бралися, наречену цноти позбавляли свашки… пальцями!
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. З приводу дружби є багато сороміцьких пісень та анекдотів, але як кажуть, у кожному жарті лише частина жарту, а все інше - правда, тому не виключено, що й таке бувало. Перемовини дружби зі свахою були неодмінною частиною ритуалу "комори". Якщо молоді поралися більше 30 хвилин, то дружба перемовлявся зі свахою: "А чи ще довго?", "А можна зайти?".
Дійсно, є свідчення, що коли чоловік не міг здобути "калину" дружини, до справи брався дружба, інколи сама молода допомагала чоловіку, адже головним був не процес, а результат. Щоправда, існувала така традиція не дуже довго.

МІФ: Гостям демонстрували простирадло нареченої

Простирадло чи сорочку з кров'ю після першого статевого акту наречених виносили на всезагальний огляд. Наречена, яка виявилася вже "початою", отримувала клеймо на все життя.
І.Соколов. Ранок після весілля в Малоросії. 1857
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Такий звичай дійсно існував, але не набув розповсюдження по всій Україні, адже ситуації, за яких молоді одружувалися, були різними. Історії є різні, зокрема, дівчата, які втрачали свою цноту до весілля, проносили до кімнати, де відбувався статевий акт голки, щоб вколоти себе і засвідчити свою цноту ритуальною кров'ю. Тому старші жінки, переважно з боку нареченого, які споряджали наречену до шлюбної ночі, мали ретельно перевіряти наявність гострих предметів на тілі, у волоссі дівчини.
Також обряд вивішування сорочки чи простирадла на дворі, на воротах супроводжувався піснями. Пізніше українці обмежувалися обрядовими піснями на другий день весілля після шлюбної ночі чи відзначали цноту досить символічно, наприклад, вплітали у вінок червоний мак та підфарбовували горілку буряком на другий день весілля.

МІФ: Питво з кров'ю

Уважалося, що жінка, яка підмішала чоловікові у питво свою менструальну кров, приворожує його до себе на все життя.
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Такі методи використовували ворожки та відьми. Ще сорочки з такою кров'ю спалювали у печі, щоб не мати більше дітей, приговорюючи: "Нехай діти горять у моїй утробі, як ця сорочка у печі".
Під час критичних днів жінка вважалася нечистою. У ці дні вона не мала відвідувати церкву, бути присутньою під час родинних обрядів, поратися на городі і навіть просто виходити до саду - буцімто це могло спричинити загибель дерев і городини. Заборонялося навіть збирати гриби у лісі і трави. Порушення цих табу вважалося гріхом.
Також вважалося, що в такі дні негоже жінці й готувати, бо все буде пересоленим, несмачним. Не можна консервувати, випікати хліб.
Щодо народження дитини, то саме через 40 днів (за цей час організм жінки відновлювався), вона могла знову приступати до робіт на городі, поратися по дому, а головне – хрестити дитину. Інколи дитину було необхідно хрестити при народженні, якщо вона була слабка чи її життю щось загрожувало, але частіше за все мати просто не була присутньою на хрестинах.

МІФ: Секс на похороні

Гуцули померлого тримали два дні, на третій ховали. Вечорами навколо покійника збиралися рідні й сусіди, дяк читав псалми, а після того усіх пригощали горілкою. Молодь під час похорон бавилася в ігри на зразок тих, у які бавилися під час весняних гулянь і весіль, а сімейні пари займалися сексом, щоб показати смерті свою зневагу та відлякати її.
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Традиції займатися сексом під час похоронної церемонії не було.
Було прийнято охороняти тіло померлого до того моменту, поки його не поховають. Робили це вдень і вночі. Подекуди в Карпатах, на Закарпатті, в деяких місцевостях Полісся зберігався давній звичай влаштовувати забави при померлому, щоб розважити його родину, не дати заснути присутнім. Ці ігри часто мали характер певних сюжетних сценок і були відомими під назвами грушки, лопатки, лубки.
Наприклад, така практика відома в інших народів. Зокрема, у Мексиці прийнято веселитися на похороні, адже діє заборона на сльози, які можуть завадити душі померлого знайти свою дорогу до раю. До речі, в українців також існувала заборона на сльози. Не можна було плакати біля помираючої людини, а вже після смерті належало оплакати померлого. Зазвичай, було не прийнято виконувати цей ритуал родичам, тому запрошували спеціально навчених жінок, які професійно оплакували померлого.

МІФ: Запліднювання землі

Щоб земля давала добрий врожай, подружжя виходило на своє поле та займалося там сексом.
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Це був прадавній звичай запліднення землі небом, подружжя дійсно це робили, щоб показати землі "хороший приклад". А ще був такий звичай, що молоді дівчата роздягалися догола і так бігали своїм полем, також щоб надихнути на родючість землю.

МІФ: Табу на секс в шлюбі

Табу накладалися не тільки на статевий акт до шлюбу, але й у шлюбі. Вважалося, що через секс перед оранкою чи приготуванням вечері, родина могла отримати невдачу.
ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Насправді, через відсутність контрацептивів та заборону абортів, українцям доводилося коригувати статеве життя за допомогою заборон та забобонів. Наприклад, було відомо, що зовсім не можна займатися сексом під час чотирьох церковних постів, свят та в передсвяткові дні. Також є деякі дані, що заборона діяла й у середу, п'ятницю і неділю. Також накладалося табу на статевий акт перед риболовлею, полюванням, різними роботами на землі та навіть перед колінням дичини. Жінкам заборонялося мати секс перед виготовленням основи тканини, приготуванням обрядової їжі, замішуванням хліба.


Цікавими, думаю, будуть і статті:

Звичаї та побут українського народу: про що ви не знали? за книгою Марка Грушевського «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу» (1906).
Книги Ірини Ігнатенко «Жіноче тіло у традиційній культурі українців» та «Чоловіче тіло у традиційній культурі українців».