Дивосвіт рідної культури: Місяцелік: Весняне рівнодення

Важливою віхою зміни сезонів є день весняного рівнодення, астрономічний початок весни. Як відомо, навесні день збільшується, а ніч скорочується. І 20-21 березня наступає момент, коли тривалість дня і тривалість ночі стають рівними. Такий день називається днем весняного рівнодення. Тільки двічі на рік Сонце сходить точно на сході і заходить точно на заході. Це явище спостерігається в дні весняного і осіннього рівнодення. У день рівнодення центр Сонця можна спостерігати рівно 12 годин. Якщо стати на лінії екватора в день рівнодення, можна побачити сонце прямо над головою.

У 2017 році день весняного рівнодення припадає на 20 березня.

Настання весни наші пращури вважали великим святом, а в першу неділю після настання рівнодення у слов’ян святкувся Велик-день – «великий день», – сонячне свято, час, коли день перемагає ніч, весна – зиму і починається новий рік за сонячним календарем. Язичницькі святкування приходу весни були сповнені важливим сакральним змістом перемоги світла над пітьмою, пробудження всього живого і початку нового життя.

Для цього дня існувала і безліч народних прикмет. Наприклад, якщо цього дня буде ясна погода, це до теплого літа.

З приходом християнства розпочалася непримиренна боротьба духовенства з «поганськими» звичаями і первісною культурою народу, що вкорінювалися тисячоліттями у народну пам’ять.

І.Труш. Веснянки (Гагілки).
Початок 1900-х рр.

Тому багато народних свят і обрядів залишилися, але під виглядом християнських.

Широко поширені веснянки-гаївки, що співали дівчата і водили хороводи у гаях, на галявинах біля води, символізували прихід весни, яка перемагала стару зиму. Із часом веснянки «християнізувалися», а в XIV - XV ст. веснянки-гаївки почали водити біля церков після християнського Великодня.

Ой, весна, ой красна,

Що ти нам принесла?

Де зимувала, кого зігрівала?

А ми за тобою насумувались,

А ми тебе, весно, навиглядались.

У Великдень весна перемагає зиму, світовий день починає збільшуватися, воскресає Бог життя - Дажбог-Сонце. Життєтворяще Сонце особливо виграє першого Великого дня вранці, коли сходить. Тоді люди відчиняли усі вікна, щоб запустити у хату його чудодійне проміння.

Стародавні жерці на Великдень ходили від хати до хати і сповіщали: "Радуйтеся, Син Божий воскрес!" І разом із Сонцем-Дажбогом, яке дарувало світло і тепло воскресала природа. Дажбог-Сонце запліднював життям Землю. У ніч перед приходом Великого дня - воскресіння новолітнього, весняного життєдайного Сонця - на пагорбах, щоб бути ближче до Божича, запалювали вогнища, які палали всю ніч, єднаючи людські душі з великою душею зоряного неба предків.

У перший день Великодня всі сідають за стіл ще досвіта. Але перед цим уся родина вмивається крашанками. Мати наливає у чепреп’яну миску холодної води, а на дно кладе три червоні крашанки. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються. Усім, хто вмивається крашанками, Божич-Сонце дарує здоров’я, а дівчатам ще й вроду.

На Великдень випікався священний хліб, який посипався пшоном і який освячували в спеціальних мисках - ночвах. Така посудина зберігалася у хаті лише для цього свята - в жодних інших потребах не використовувался. У священий коровай встромляли гільце верби, яке вважалося тим священним першодеревом, що росте посеред Вирію і тримає на собі вогонь Дажбога.

У багатьох народів у різні часи весняне рівнодення було початком Нового року. Цей момент слугує відліком для важливих подій у різних релігіях, зокрема в іудаїзмі (Песах), християнстві (обчислення дати Пасхи) тощо.

У зороастрійській традиції, якої також дотримуються іранські, кавказькі і тюркські народи, з першим сходом Сонця після настання весняного рівнодення, починається тотожне свято - Навруз (дослівно - “новий день”), Свято Весни і Новий рік за сонячним календарем.

Також в цей день відзначається Всесвітній день Землі. За традицією при проведенні свята дзвонить Дзвін Миру.