Цікавинки про народні свята
цього тижня
Преподобних Костянтина i Косми Косинських (11 липня). На свято Костянтина i Косми вдома сидiти
– взимку хлiба не мати.
У цей день дозріває бузина. Люди помітили, що цього дня соловей співає востаннє, проте якщо зозуля припинила співати, буде рання зима.
Петра i Павла (12 липня). Цей святодень пов’язаний із лiтнiм сонцестоянням. Найурочистiше його
вiдзначали пастухи. У карпатському регiонi власники тварин органiзовували обхiд
(“петрiвку”) на вигонi. Гуцули, скажiмо, приносили пирiжки з сиром (мандрики,
перевертанки), пiсля чого пастухи влаштовували рiзноманiтнi змагання, розваги,
танцi. У цей день юним пiдпасичам дозволялося зiбрати один удiй з усiх тварин i
вигiдно продати. Вирученi грошi йшли на їхнi потреби.
Напередоднi Петра-Павла пастухи викопували
квадратнi канавки такої глибини, що
можна було спускати в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали
дерном. Середину обкопаного мiсця, яке правило за стiл, застеляли скатертиною i
клали на неї принесенi з дому продукти (переважно пирiжки з сиром, капустою), а
також безалкогольну наливку. Кожен
намагався почастувати iнших поживним їством. Нерiдко пастухи й самi готували зi
сметани й сиру пирiжки – мандрики. Розмова точилася неквапом. Згадували
хлопчики цiкавi бувальщини, забавнi iсторiї. Брати участь у таких дiйствах було
за велику честь для пiдлiткiв. До свого
товариства приймали не всiх, i вважалося великою ганьбою, коли когось залишали
“поза гуртом”. Натомiсть старшi чи однолiтки нерiдко намагалися “засипати
Петра”, а тому за ямкою вели постiйний нагляд.
Петропавлiвське свято мало i
свiй пiсенний цикл. Ось кiлька таких спiванок:
А на Петра вода тепла,
Лиш би ся купати,
Ой на Петра личко бiле,
Лиш би цiлувати!
Ой на Петра вода тепла,
Лишень її пити.
-
Який, мамцю, Петрусь файний,
Лиш би го любити!
Якщо на
Прикарпаттi “копали Петра” не лише пастухи, то в iнших регiонах це було
винятково префесiйне свято.
 |
| Казимир Сіхульський. Пастух (Гуцул з вівцями). 1906 |
На Поднiстров’ї пiдпасичi ходили селом, а господарi
обдаровували їх продуктами та грiшми. На Полiссi та Лiвобережжi пастухи або
господарi худоби спецiально готували мандрики. Особливо урочисто проходив цей
обряд на Херсонщинi. Кожна господиня збирала маслянку – сколотину, яка
залишалася пiсля збиття масла, - зливала її в горнятко i стоплювала. Із цього
продукту, додавши яєць i муки, робила кругленькi сирники, власне, мандрики, якi
варила в олiї чи смальцi. Тому й казали: “На
Петра зозуля мандрикою вдавилася”. Як
вiдомо, із цього часу вона вже переставала кувати.
Крiм того, на
Петра й Павла господинi виготовляли з ячного борошна нового врожаю обрядовий
хлiб i несли до церкви на посвяту. Священик розламував книшi та причащав, наче
проскурками, усiх присутнiх. У такий спосiб жiнки вiддячували Петровi, що
запровадив цей демократичний пiст (на Петра-Павла, власне, й завершувалася
Перiвка).
Про Петрове свято в народi побутує безлiч прислiв’їв:
Раз у рiк Петра.
Бабське лiто до Петра тiльки.
До Петра молочка вiдерце, а по Петровi – глек, i той неповний.
До Петра не сподiвайся тепла, а по Петровi та й по тепловi.
На Петра i душа тепла.
Вiд Петра красне лiто.
Йшло до Петра, а тепер до Рiздва.
За Петра Афонського сонце повертається на зиму, а лiто – на жару, а зi
Спиридона Сонцеворота (25 грудня) сонце повертається на лiто, а зима – на
мороз.
Кожний то знає, що Петро колоски пiдпалює.
На Петра – колос, а на Iллю (2 серпня) – жнива.
Не все в середу Петра.
По Петровi на дворi пусто, а в полi густо.
Соловей спiває до Петра.
Як хлiба вродили, то нi Петро, нi Павло їх не вiднiмуть.
Прийшов Петро – вирвав било (листок), прийшов Iлля – вирвав два, прийшов
Спас (19 серпня) – бери рукавицi про запас, прийшла Пречиста (21 вересня)
- на деревi чисто, а прийшла Покрова (14
жовтня) – на деревi голо.
Коли на Петра сьота, то буде в лiтi багато болота.
Як на Петрiв день спека, то на Рiздво мороз.
Як на Петра один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий.
Полупетра, або Петрового батька (13 липня). Деякi селяни вважали, що ця назва на честь
Петрового батька, iншi – лише самого Петра, а дехто пов’язував її з тим, що
свято наполовину менше. Щоб там не було, але на Полупетра вшановували також
пастухiв i тварин. Деiнде навiть не доїли корiв, варили борщ у трьох горщиках,
оскiльки Петро тричi вiдмовлявсь од Христа. У цей день пастухи мали змогу
вiдпочити – не пасли худобу, а тому казали: “На Полупетра щаслива дiтвора!”
Із Полупетром пов’язано чимало молитов про худобу. Ось
зразок однiєї, зафiксованої на Полiссi:
“Христе, Боже
наш, оберiгай i опасай худобицю нашу вдень пiд сонцем, уночi пiд мiсяцем, пiд
зорями i на пiзнiм ляганнi, i на раннiм вставаннi, i на досвiтнiх годинах, де
вона роси спасає, де води спиває.
Сохрани її, Боже, вiд звiра лютого, що її подстерiгає, вiд язика злого,
клеветучого, i вiд гада гадовитого, усякого чорного зла, щоб повсякчасне
обминало її воно. Щоб зло обминало, а добро зустрiчало.
Нехай прибуває нашiй худобцi усього: iз роси, iз води, iз усякого цвiту, що
квiтує на нашiй землi!”
Щаслива та хата, де худоби багато.
Коло худоби походиш, то сам собi вгодиш.
Як корова у полi, то є харч на столі.
У ледачого господаря кiнь не побiжить.
Кузьми i Дем’яна (14 липня). Усе свiдчить про початок лiтної
спеки, адже, за старим календарем, це полудень лiта. Лiтнi кузьминки – це
жiноче свято.
Кузьма i Дем’ян згубили жупан.
Фотiя (15 липня).
Закiнчували косовицю сiна й починали готуватися до жнив, тому й казали: “З
сiножатi пiшли пожинки”. На гробках висаджували фiалку.
%5B59858%5D.jpg) |
| Т.Яблонська. Сінокіс. 1974 |
Якщо з’являлися
жовтi листочки на деревах – на ранню
осiнь i зиму.
Демида (16 липня). Маків день вважається нещасливим. Наші предки в цей день намагалися не розпочинати нових справ та були обережними.
На травi роса – легше ходить коса.
Андрiя (17 липня).
У цей день дивляться, як поводиться місяць. Якщо його видно при сході, а ще здається, що він ніби перебігає з місця на місце та міняє колір, буде хороший врожай. Також вважають, що цей день визначає погоду на 11 серпня: "Який Андрій - такий і Калинник (11 серпня)".
На Андрiя озимина наливається.
Батечко овес до половини дорiс.
(За
матеріалами книги В.Скуратівського
"Місяцелік. Український народний
календар")
.JPG){kind=icon}