Місяцелік: Липень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Юлiана (4 липня). Середина лiта. Спека. Тому особливо оберiгали садиби вiд пожеж, адже бiльшiсть дахiв були солом’яними.

Уляни (5 липня). Улян Уляну кличе в поле рано. Уляна його чує, часу лiтнього не марнує.

Горпини Купальної (6 липня). Цей день вважається одним із найкращих для заготiвлi лiкарських трав. Усюди в Українi люди удосвiта, до сходу сонця, вирушали в лiс i на левади, щоб запастися природними ліками. Заборонялося заготовляти трави лише “нечистим” жiнкам, у яких у цей день були мiсячнi.

Цього дня починають купатися в рiчках та озерах. Кажуть: “Красуня Горпина поспiшає зустрiтися з Iваном”. Ранiше ставили столи посеред села, годували бiдних. Ворожили. Називали цей день ще так: День Святої жiнки  напередоднi свята чоловiка.

Г.Семирадський. Ніч на Івана Купала. 1880

Купайла, Iвана Купала, Іванів день (7 липня). Давнє дойбожиче свято Купала – свято краси, молодостi й очищення.  Первiсно Купалою називали ляльку, або опудало, яких купали-топили у водi (пізніше його спалювали на купальському вогнищі). Християнська церква включила свято в свiй календар, надавши йому назву “Iвана Купала” вiд наймення Iоанна Хрестителя – Предтечi Христового. Цiкавi обрядодiйства влаштовувала молодь бiля води у нiч з 6 на 7 липня. Хлопцi готували вогнище, а дiвчата вибирали Марену – живу гiлку, яку заквітчували стрічками, квітами, або робили солом'яне опудало, одягнене в жіночу сорочку, з намальованим обличчям. Із настанням сутiнкiв парубки запалювали багаття (це мав бути обов'язково живий вогонь - видобутий тертям дерев'яних паличок), через яке попарно перестрибували. Це нiбито очищувало i приворожувало любов, щастя. Натомiсть дiвчата топили Марену, яка символiзувала русалку, й пускали на воду вiночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя (поганою прикметою було, якщо вінок тонув, - значить цього року дівчина заміж не піде).

І.І.Соколов. Ніч на Івана Купала. ІІ пол. ХІХ ст.

У цей день годилося обов’язково скупатися  (удень, до обряду купання Марени), а дiтям, замiсть вогню, пострибати через трави (для них влаштовували своєрідне купальське багаття, встромляючи в землю "букет" із кропиви та будяків). Якщо ж хтось, стрибаючи, зачепить "купайла", хлопець-"сторож" бив невдаху кропивою по ногах. Потім кропиву кидали в річку зі словами: "Іван купався та й у воду впав!"
Повертаючись із купайлiвського свята, намагалися не оглядатися, щоб не наздогнала вiдьма, котра обов’язково була присутня там. Для того, щоб її впiзнати, необхiдно було взяти попiл з купайлiвського вогнища, загорнутий у ганчiрочку. Тодi вiдьма неодмiнно пiдiйде (або прийде наступного ранку) i скаже “Вiддай менi те, що в тебе є”. Якщо цей попiл закопати бiля ворiт, то жодна з вiдьом не доїтиме корiв.

І.І.Соколов. Купало

У деяких регiонах наступного дня, себто на Купайла, дiвчата робили з соломи ляльку, одягали в жiночий одяг, вiшали намисто на шию, а голову прикрашали стрiчками, квiтами й вiночками (деiнде голову робили з глини, замiсть очей вставляли вуглини й фарбували щоки). Потiм у супроводi дiтей ходили з Мареною всiма вулицями, наспiвували купайлiвських пiсень; обiйшовши, йшли до рiчки чи ставу, роздягали ляльку й топили у водi:

Потонула Маренонька, потонула,

Наверх кiсонька зринула…

В iнших селах Марену закопували в левадi, ставили поруч стiл, накривали його скатертиною, клали хлiб з дрiбком солi i,  взявшись за руки, ходили довкола, наспiвуючи пiсень. Дiвчата й хлопцi намагалися облити один одного водою, хоч купатися з Мареною не годилося, бо вона накличе бурю.
Протягом усіх обрядодійств співали купальські пісні.

На Закарпаттi жiнки робили на Купайла вiночки й вiдносили на могилки своїх дiтей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли.

У цей день навiть не пускали корiв на пашу. До дiйних тварин на цiлу нiч i день пiдпускали малих телят, “щоб вiдьма  не повредила”.

Зiбраний на Купайла подорожник вважався помiчним од багатьох хвороб.

Купайлiвськi дiйства оспiванi й у прислiв’ях:

Зелене Купало в лiто упало.

До Iвана Купала дiтки просять дощу, а пiсля Купала вiн i сам йтиме.

Коли до Iвана проса буде з ложку, то буде i в ложку.

На Iвана Купала баба муки не мала, а на святого Петра (12 липня) пирогiв напекла.

Празник – Iван Бражник.

На Iвана нажала, а на Петра напекла.

Пiсля Купала не треба жупана.

До святого Iвана робить муха на пана.

Бджола каже: “Годуй мене до Iвана – я зроблю з тебе пана”.

Догодуй бджолу до Iвана, то вбере тебе як пана.

Згадай мене до Iвана, а я зроблю з тебе пана.

Люди вiрили, якщо пiти в лiс вночi на Купала, то можна побачити, як цвiте й “горить вогнем” папороть. Коли  зiрвану квiтку сховати за капелюх, то  обов’язково пощастить знайти пiд землею золотий скарб.

Велика роса на Iвана – буде врожай огiркiв та горiхiв.

Купальська нiч зоряна – вродять гриби.

Дощовий день – на неврожай.

Петра та Февронiї (8 липня). Муромський князь Петро дуже любив свою дружину Февронiю. Померли вони майже в один час, ставши символами вiрного, сильного i чарiвного кохання. Петро i Февронiя визнанi святими саме за любов i вiрнiсть один одному. Цей день щасливий для закоханих.

Усiєю родиною iдуть у поле до схiд сонця, щоб вклонитися хлiбному полю. У цей день печуть пирiжки, пригощають сусiдiв, родичiв. Вiд Петра та Февронiї починаються 40 спекотних днiв.

Свято Давида Суничника. Тихвинської iкони Божої Матерi (9 липня). У народi казали: “На Тихвинську ягода поспiває, дiвчат у лiс зазиває”. 

Якщо в цей день дощ, то буде йти до бабиного лiта.

Самсон Дощовий (10 липня). Його ще називали Сiногнiй. “На Самсона, - казали,- бiйся мусона”.

Якщо йтиме дощ, то негодитиме сiм тижнiв – аж до бабиного лiта.

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

 і О.Воропая "Звичаї нашого народу")