Цікавинки про народні свята цього тижня

Миколи Студеного та Федора-затворника (17 лютого). Цього дня вшановується пам’ять преподобного Миколи Студійського. Відсьогодні починалися звірині (вовчі) весілля, тому святого Миколу Студійського називали “вовчим сватом”, казали, що лише він знає всі звірині стежки в лісі, а ще де знаходиться вовче лігво чи як пускаються в танок лисиці. До нього зверталися в молитвах і замовляннях від зустрічі з диким звіром.

У народi помiчали, що цей день завжди холодний.

Про примхливу погоду казали, що “Микола однiєю рукою гладить носа, другою ж за нього щипає”.

День Святої Агафiї (18 лютого). Православна церква вшановує святу мученицю Агафію, яка постраждала за віру під час гонінь на християн. Народилася вона в заможній родині. Про неї дізнався місцевий градоначальник і наказав воїнам привести її. Градоначальник намагався обманом залучити Агафію до язичницької віри, але вона відмовилася. Її засудили до тяжких тортур, але спочатку після мук до Агафії прийшов апостол Петро й загоїв усі рани. Коли ж градоначальник розпорядився продовжити тортури, бог навів землетрус, і перелякані мешканці звернулися до мучителя з вимогою припинити знущання з дівчини. Градоначальник відправив її назад у в'язницю, де вона й померла.

У народі вважали, що Агафія захищає рогату худобу. Саме тому їй молилися за здоров'я тварин, просили зберегти їх від пристріту та порчі.

Також 18 лютого – день поминання померлих. Потрібно помолитися у храмі за їхні душі, особливо це стосується померлих насильницькою смертю.

Народні прикмети:

Морозний день – весна буде ранньою і теплою, а влітку не буде дощів.

Немає снігу 18 лютого – чекай посухи влітку.

Якщо ударить мороз – ознака того, що, ймовірно, літо буде спекотним.

Якщо на Агафії тепло, то зима вже закінчилася – можна очікувати весну.

Якщо на вулиці стоїть мороз, то літо буде теплим і без дощів.

Вуколи-телятника (19 лютого). У цю пору святкують день ангела люди, що носять iмена Доротей, Максим, Марiя, Марфа, Фотiй, Христина, Юлiан, Теофiл (Феофiл).

Ушановують пам’ять преподобного Вуколи, єпископа Смирнського, який прославився як перший єпископ, який служив у Малій Азії. У свій час Вукола хрестив безліч язичників, звернувши їх у віру.

У селі це був час початку отелення. Говорили: «На Вуколу народилися жуколи» (телята, що народжувалися в лютому). Також існували спеціальні прикмети, за якими судили про те, якої статі буде теля, як довго воно проживе. Наприклад: якщо народилися два однакових за кольором телята, значить, це хороший знак, якщо ж малюки з’явилися з різним забарвленням – чекай біди. Молилися цього дня про вдале отелення. Як тільки після отелення коров’яче молоко ставало придатним для пиття, господині варили кашу і замовляли її на численний приплід, здоров’я худоби.

Холодний Вукола – в березні буде тепло.

Луки i Парфенiя (20 лютого). На цей день припадають “зимовi дiди”, якi починаються перед Великим постом. Вiдзначали їх переважно в п’ятницю, яку називали “поминальною”, або “дiдовою”. Це давнi й високогуманнi обряди поклонiння пращурам. До кожного дня готували обрядову страву й залишали на нiч для небiжчикiв “щоб дiди повечеряли”. Деiнде ставили коливо, приготоване з кутi, меду та узвару. До речi, це їство ще називали “четвертою страшною кутею”, бо готували її на поминки. Коливо вiдносили й на могилки.

Крiм “зимових”, були ще “веснянi дiди”, якi припадали на другий тиждень пiсля Великодня, “лiтнi” – в п’ятницю, на останньому тижнi перед Зеленими святами та “осiннi” – в останню п’ятницю та суботу перед Пилипiвськими запустами. У цi днi не брали шлюбiв i не органiзовували розваг.

Захара (21 лютого). На Захара вже починали лагодити сiльськогосподарськi iнструменти для роботи.

У православній церкві шанують в цей день пам’ять святого Захарія Серповидця. Пророк отримав таке прізвисько, оскільки в одному зі сновидінь побачив великий серп, що літає в повітрі, який виявився насправді сувоєм з написаними одкровеннями від Господа. Місячний серп, за народним повір’ям, у цей день був особливо гострим.

Святому Серповидцю моляться баби-жниці. Селяни діставали заткнутий в одвірок 25 або 26 грудня серп і показували його місяцю, щоб він гостро нагострив його. Цього дня серпи кропили святою хрещенською водою. Жителі міст можуть точити не серпи, а ножі – тоді весь наступний рік їх буде супроводжувати удача й достаток.

Никифора, Iнокентiя, Панкрата та Олега (22 лютого). Віддання свята Стрітення Господнього. Ушанування пам'яті святого Никифора, мученика за віру. Також православна церква вшановує пам’ять преподобного Панкратія Печерського — відлюдника, який жив у ХІІІ столітті. За переказами, він пішов у печери і вів там аскетичний спосіб життя, проводячи час у молитвах.

За народними прикметами, з цього дня сильний мороз найчастіше буває лише вночі. Наші предки говорили: «На Никифора ніч темна – тікає зима», тобто небо без зірок вказує на ранню весну. Була традиція на Никифора збирати різне насіння, виставляти його на три ранкові зорі на мороз і після відкладати зерна до посівної. Уважалося, що тоді рослини стійкіші до температурних коливань.

Якщо після 22 лютого наступні 7 днів є холодними – березень буде дуже теплим і сонячним.

На деревах сніг налипає – прикмета до того, що скоро буде потепління.

Захід багряний 22 лютого – чекай снігопаду.

Св.Харлампій. Житійна ікона ХІХ ст.

Весь день відлига – зима не піде ще дуже довго.

Шумить ліс – чекай швидкого тепла.

Верещить свиня  – можна очікувати негоди.

Гілки дерев гнуться під снігом – рік буде врожайним.

Ганни, Валентини, Прохора й Харлампiя (23 лютого).

Це свято робочої худоби. Тому обов’язково святять воду й кроплять нею худобу. Святий Харлампiй є покровителем свiйських тварин. У цей день заможнi селяни, котрi мали чимало худоби, замовляли молитву. У тих господарiв, якi святкують цей день, тварини будуть у доброму станi.

До Прохора баба охала: “Ой, холодно!” А прийшов Прохiр i Влас: “Уже весна у нас!”

На Прохора i зимонька-зима заохає.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу")