 |
| Державний герб України з 1992 р., так зв. Тризуб |
Згідно з Конституцією України, державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України (ст. 20). У тій же статті зазнається, що "Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)". Наразі в Україні законодавчо оформлено лише малий герб, затверджений 19 лютого 1992 року відповідною постановою Верховної Ради України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Проект був розроблений групою українських геральдистів: Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким.
Традиція використання тризуба як символу Української Держави веде свій початок від герба Української Народної Республіки, від ухвал 12 лютого 1918 Малої ради у Коростені та 22 березня того ж року Української Центральної Ради в Києві. Окрім тризуба історичними гербами українських державних утворень були руський лев, руська погоня, лицар із самопалом Війська Запорозького тощо. Згідно з початковими положеннями Конституції 1996 року останній символ має бути складовою великого герба. Однак поки великий герб так і не затверджено.
 |
| Печатки князя Святослава Хороброго, Х ст. |
Сучасний тризуб походить від знаків Рюриковичів X – XII століття, зокрема державним символом київського князя Святослава Хороброго був двозуб, який його син Володимир ускладнив і змінював протягом свого правління ще не раз. Його тризуб, у свою чергу, став основою державних знаків його нащадків. Із занепадом династії та Київської Русі загалом зникає і її державний символ.
 |
| Срібники Володимира Великого, початок ХІ ст. |
Першим оригінальним українським гербом, відомим з ХVI ст., був лицар із самопалом, герб Війська Запорозького. Уперше він фіксується на печатці 1592 року. На ній зображено вояка з мушкетом, символ Війська. Імовірно, герб Війська Запорозького мав місцеве українське походження — він виник з ініціативи козацтва для обґрунтування привілейованого статусу та політичної ваги запорозького козацтва.
 |
| Герб Війська Запорозького |
Сталих кольорів герб Війська не мав. У ХVIІІ столітті на полкових і сотенних прапорах Гетьманщини лицаря зображали у червоному або позолоченому жупані на блакитному або золотому тлі.
Герб «лицаря із самопалом» використовувався на більшості козацьких військових печатках кінця ХVI — першої половини ХVIІ століття, печатках гетьманів та кошових отаманів. Виняток становила печатка Івана Виговського, що використовував свій герб. Після розколу козацької держави Хмельницького в середині 17 століття на Військо Запорозьке Городове (Гетьманщину) та Військо Запорозьке Низове (Запорожжя) герб «лицаря із самопалом» використовували обидва утворення. На відміну від городових козаків, низовики додали до традиційного герба спис.
А починалося сучасне українське герботворення в буремні роки початку ХХ століття. Революційні події 1917 року відродили українську державність і поставили на порядок денний питання державного герба України. Але лише проголошення незалежності УНР спонукало творців української держави перейти до конкретних заходів герботворення.
 |
| Проекти герба УНР. У центрі - проект М.Грушевського |
Саме тоді, у листопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д.Антоновичем. Українські геральдисти пропонували використати історичні символи — «козака із мушкетом» або Архистратига Михаїла, інші вважали за потрібне запозичити досвід творення символіки Франції — на синьому полі герба розмістити літеру «У» або абревіатуру «УНР», або ж скопіювати емблему США — на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові «Україна». Серед різноманітних проектів державного герба, з'явилася ідея великого герба. Зокрема, історик Михайло Грушевський запропонував намалювати золотий плуг на синьому полі як символ творчої мирної праці, а навколо нього державні знаки старої України — тризуб Володимира, святий Юрій з галицько-волинським левом на щиті, козак Війська Запорозького, київська куша та львівський лев. Вінчати гербовий щит мусив голуб з гілкою оливи, як вісник національного замирення і спокою. Ці символи, на думку вченого, підкреслювали культурний характер Української республіки. Проте робота комісії так і не була завершена. А професор Дмитро Антонович запропонував Тризуб, який і був розміщений згодом на грошах УНР.
 |
| Малий герб В.Кричевського |
 |
| Великий герб В.Кричевського |
29 квітня 1918 року, з приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського, перед керівництвом новоутвореної Української держави постало питання вироблення нової державної символіки. Розробка Великої Державної Печатки та Державного Герба Української держави 1918 року була доручена відомому українському художнику Георгію Івановичу Нарбуту.
18 липня 1918 року Нарбут розробив малу Державну Печатку. У центрі розмішувався Державний Герб, обрамлений у коло. По внутрішніх боках цього кола містився вироблений нарбутівським шрифтом напис — «УКРАЇNСЬКА» (праворуч від емблеми) «ДЕРЖАВА» (ліворуч від емблеми).
 |
| Проект герба Г.Нарбута (1918) |
На середину листопада 1918 року митець підготував проект Державного Герба. Він був складений на основі національної символіки гетьманської держави війська Запорозького ХVІІІ ст. У центрі синього восьмикутного щита розміщувався обернений праворуч козак. Він був одягнений у золоті орнаментовані шати і ніс на лівому плечі мушкетом. Над щитом височів золотий тризуб — знак Великого князя Володимира. Щит оточував срібний картуш, підбитий багрянцем, виконаний у рослинному бароковому стилі. 24 листопада цей проект і проект печатки розглядала спеціальна комісія, яка загалом схвалила запропоновані варіанти і висловила дрібні зауваження. Однак нові герб Української Держави і печатка так і не отримали офіційного затвердження.
Документи свідчать, що Георгій Нарбут розробив і проекти великого герба, навколо центральної частини якого мали бути розміщені ще й герби етнічних українських земель. Малюнок проекту та його опис не зберігся.
1918 року ЗУНР затверджує свій герб: золотий лев на блакитному щиті. Однак із 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії.
Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року. Однак і ці спроби законодавчого затвердження герба-тризуба не завершилися ухвалою. А незабаром Українська Держава як незалежне утворення перестала існувати.
 |
| Великий герб за М.Битинським |
 |
| Малий герб за М.Битинським |
Ідея Великого Герба все ж жевріла – у середовищі української еміграції. 1939 року, в передчутті важливих світових змін, з надією на відродження незалежної України на замовлення уряду УНР в екзилі художник Микола Битинський створив комплекс символів України: великого, середнього й малого державних гербів. Лейтмотивом цієї праці стала соборність українських земель, що на час створення проектів перебували в складі різних державних утворень: Чехословаччини, Польської республіки, Румунського королівства, СРСР.
 |
| Гербова печатка Українського державного правління Української Держави (1941) |
Гербом Української Держави, проголошеної 30 червня 1941 року теж став традиційний Тризуб. Але фашистська Німеччина не лише не визнала відновлену державу, а й почала активну боротьбу з її керівництвом (5 липня 1941 року гестапівці заарештували С.Бандеру, Яр.Стецька та близько 300 членіів ОУН, більшість із яких була розстріляна, а провідники відправлені до концтабору «Заксенгавзен») і бандерівським рухом узагалі. Не визнала Тризуб і влада СРСР, призначивши для Української Соціалістичної Республіки інший герб. Повернувся Тризуб до державної символіки лише 1992 року після відновлення незалежності України.
***
Перипетії історії знака тризуба яскраво відображають складний процес творення державної символіки України як складової символіки національної, традиційної, що формувалася протягом тисячоліть і ввібрала в себе багатющий смисловий потенціал. Тризуб насправді прадавній символ, відомий у культурах різних народів задовго до Рюриковичів. Що ж він означав? Попри десятки наукових досліджень, семантика знаку, його сакральне значення досі не з’ясоване, однак тим більше цікаве. Наведемо ті припущення, що, на наш погляд, є найвірогіднішими.
Існує близько десятка груп гіпотез походження та смислового навантаження тризубу, докладно проаналізованих О.Ф.Бєловим та Г.І.Шаповаловим у книзі «Український Тризуб», однак їхня теорія про походження тризуба з Візантії та втілення в ньому якоря-хреста, на наш погляд, малоймовірна.
 |
| Промальовки підвісок Володимира Великого та Ярослава Мудрого |
Цікаві припущення висловлені ще 1992 року кандидатом філософських наук О.Братком-Кутинським у книзі «Нащадки святої трійці. Ґенеза української державної символіки» [1]. На думку самого дослідника, тризуб належить до символів світотворення та світобудови - разом із хрестом, трикутником, шестикутною зіркою, сваргою, триколом, деревом життя, і означає «трійцю життєтворчих енергій…, тобто Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду й Життя (Землю), або Ян, Інь та Ці), однак не як початковий процес породження третьої сили двома первинними, а вже як другу стадію цього процесу, тобто як дію трьох рівноправних сил, що виходять з єдиного, спільного для всіх джерела – Абсолюту (Вакууму, Дао)» [1; 11]. Те саме означає і кольорова гама знаку: жовтий – утілення астрального вогню (чоловіче начало), синій – води (жіноче начало), поєднання яких символізувало породжуваний (синівський) чинник (проявлений світ). Отже, і знак тризубу, і жовто-сині його кольори «символізують одне й те ж – Триєдину силу світотворення, або Трійцю» [1; 13]. Відомий із часів пізнього палеоліту, тризуб пов’язаний із найархаїчнішими культами наших предків: культу Праматері, культу життєдайного вогню та культу вогненосного Змія.
Знайдені в могильниках Х – ХІV ст. археологами підвіски із зображенням тризуба справді наштовхують на таку думку: це релігійний знак, який повинен був забезпечити небіжчику «сприяння богів» в потойбічному світі. А оскільки ці підвіски клали переважно в могили жінок, то божество з яким вони асоціювалися, було, певно, «покровителем жінок; Великою богинею, яка опікувалася і сім'єю-коханням, і війною».
 |
| Фрагмент плінфи з відбитком знаку князя Володимира Великого з Десятинної церкви в Києві, кін. Х ст. |
Подальші зображення богів із тризубами стали символізувати троїсту силу цих богів. «У такому значенні Тризуб вже символізує не стільки світобудову, скільки світотворення, життєдайну силу…» [1; 18]. На час прийняття Руссю християнства тризуб «був настільки популярним, що хрест довелось об’єднати з ним в один знак, - для сприймання широкими верствами народу» [1; 19].
Таке трактування семантики тризуба перегукується з гіпотезою, викладеною в статті Олександра Зінченка [2]. Ідеться про сакральний зв’язок тризуба з культом Дерева життя та вогню (грому й блискавки), а згодом – Перуна, слов’янського бога грому й блискавки. За часів Володимира це був знак Перуна. Після прийняття християнства цей символ набув просто нового значення: «Використання мотиву дерева в такому контексті народжувало красиву алюзію: Володимир Хреститель використовує язичницький мотив (символ дерева, через яке відбулося відступництво людини від Бога) як символ нового вже навернення до Бога «щоби деревом був переможений диявол». Красиво? Простий знак перунової блискавки від моменту хрещення починають декорувати у вигляді плетеного дерева життя, розгалуженого «на три вершечки». Далі автор пояснює, чому не можна було кардинально змінити княжий знак: «Тобто зміна цієї емблеми означала, що треба перетесати купу знаків на бортних деревах, перетаврувати княжих коней, на рибальських сітках позрізати старі важки та поплавки і навісити нові, замінити підвіски-печаті вірників, мечників, тисяцьких, видати нові купцям і послам, та пояснити весь цей ребрендинг ошелешеному хрещенням населенню, розкиданому від Ладоги до Тмутаракані, від Галича до Білоозера - скільки то забрало би часу та зусиль? Погодьтеся: дещо простіше і дешевше змінити ідеологічні акценти».
 |
| Особисті знаки князів династії Рюриковичів |
 |
| Тризуб і двозуб на глеках з Трубчевська (ХІІ ст.) |
У давній символіці наших предків тризуб уживався поряд із двозубом – символом могутності, чоловічого начала (первісно – сили тура). О.Братко-Кутинський зазначає, що «у V – ІІІ тис. до н.е., коли сузір’я Теляти (Тура, Волоса) репрезентувало весняне рівнодення, Тур був головним богом, і його символ – бичачі роги – став головним символом світотворення. Значення могутності для двозуба – найпоширеніше, однак воно не виключає й інших, наприклад, розуміння двозуба як символу двох протилежних первісних комплексів сил – Батьківської й Материнської (позитивної й негативної) і т.п. Однак для трипільської (і пізніших на території України) та егейських культур характерне зображення двозуба у вигляді бичачих (турячих) рогів» [1; 31]. Саме він і був родовим знаком Рюриковичів, «адже князівську династію насамперед цікавила сила й самоутвердження. Показово, однак, що що ті з князів, для яких державні інтереси переважали особисті, змінювали двозуб на тризуб. Це – Володимир Великий, його сини, Ярослав Мудрий та Мстислав і його правнук Володимир Мономах, - тобто найзначніші державні мужі з роду Рюриковичів» [1; 31].
 |
| Євангеліє апраксос. Заставка |
Поряд із офіційною функцією державного і релігійного символів тризуб мав і широку естетичну функцію, а також був оберегом. Він зображався не лише на монетах, печатках чи державних відзнаках, а й в орнаментах тканин, килимів, рукописних текстах, навіть на посуді. У старовинних рукописах, а саме вміщених у них орнаментальних мініатюрах заставок часто зустрічається мотив тризубу. Вигадливе плетиво початкових літер тексту, на думку багатьох дослідників, не є випадковим. Міфічні семаргли, що обвивають Дерево життя і сонце в його кроні, відображають прадавній міф про світотворення, тому, очевидно, й нагадують стилізований тризуб.
 |
| Пролог, ХІV століття: семаргли охороняють Жерево життя із сонцем у гіллі |
Ідея символічного втілення в тризубі Світового дерева, на вершечку якого, за уявленнями наших предків, жив бог Сокіл-Род, таким чином, виявляється найбільш вірогідною. У зв’язку з нею гіпотеза Олега Рапова про те, що тризуб є схематичним зображенням сокола, теж має право на існування.
Цікава історія й самого слова «тризуб». До вжитку його ввів російський історик М.Карамзін, не знаючи, що знак цей у народі мав іншу назву – трійця. «Ця емблема (за браком ширшої інформації хибно оцінена Карамзіним як родовий знак Рюриковичів), справді нагадує три зубці на спільній основі, однак зображає вона триязике полум’я давньоарійського (як і давньослов’янського) бога Огня (Агні), яке, в свою чергу, символізує Святу Трійцю космічних енергій, організований простір, Дерево Життя» [1; 20]. Учений наводить результати експедиції в Карпати (І половина ХХ ст.) дослідника української національної символіки Володимира Січинського, коли було зафіксовано знаки трійці, зображені на гуцульських хатах. Як стверджує Січинський, «вони трактували їх як «охоронний засіб від всього злого, нещастя і т.ін.», як знак, що «притягає добре» [1; 22 ]. Також С. Шелухін ще у 1934 р. писав про поширену здавна серед українців і зафіксовану етнографічно на початку ХХ ст. народну традицію використання знаків-оберігів у вигляді тризубів» («Український Тризуб», с. 169) [3].
Отже, Тризуб – прадавній сакральний символ триєдності світобудови, знак державної влади князя Володимира та його нащадків, сучасний малий герб України. Цей прадавній символ пов’язаний із культом вогню, можливо, Перуна, бога грому та блискавки, та Світового дерева, на вершечку якого, за уявленнями наших предків, жив бог Сокіл-Род. Імовірно, він вказує на триєдність світу: чоловічої та жіночої енергій, що створили проявлений світ, або ж світобудову, де Права – світ богів, закону, Ява – земний світ людей, Нава – світ померлих. Із введенням християнства символізував Трійцю: бога Отця, Сина та Святого Духа. Знак активної енергії, справедливої перемоги, успіху, потужний захисний оберіг від усякого зла.
Література
1.
Братко-Кутинський О. А. Нащадки Святої Трійці. Ґенеза
української державної символіки / Олексій Андрійович Братко-Кутинський. – К.: видавництво
Міжнародного товариства «Білий птах», 1992. – 85 стор.
2.
Зінченко О. Таємниця княжого тризуба. Що символізує наш
герб? //Українська правда. Історична правда. – 26 березня 2019 р. – Режим
доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/10/18/578/
4. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B1_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
