 |
| Постійність пам'яті. С.Далі. 1931 |
і час коли камінь – тіло і хліб
є час коли світ починають двоє
і час коли двох розділяє світ
є час коли небо утримує воду
і час коли гине в воді родовід
є час коли світло іде зі сходу
і час коли темрява сходить на схід
є час коли морок ховає минуле
і час де майбутнє – суцільна пітьма
є час коли миті свистять ніби кулі
і час де ніякого часу нема
є час для молитви й благої довіри
і час де прокляття засліплює зір
є час поклоніння останньому звіру
і час коли віри лякається звір
усе що триває – триває у часі
а все що стається залежить від нас
буття – тільки шанс на любов і на щастя
лови і живи поки маєш ще час
2 коментарі:
Вразило те, що це ПРО НАС!!! Дуже доречна "Постійність пам'яті"! Дякую, Марино, за публікацію, на яку відгукується серце!
Дякую, Марино! Люблю цей вірш: він, попри сум, дає Надію!
Дописати коментар