Цікавинки про народні свята цього тижня
Варвари (17 грудня). Святкують тільки жінки. У цей день дівчата
готували вареники з м аком чи сиром, серед яких обов’язково мали бути й пирхуни
– заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб.
Відтак невдаху довгий час дражнили «пирхуном».
Дівчата в цей день заготовляли галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки
зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.
Яка погода на Варвари, така й на
Різдво.
Дерева в інеї – урожай на фрукти.
Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Ганни – сідай за санки.
Варвара кусочок ночі увірвала, а дня приточила.
Свята Варвара по світі брикала.
Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, а витягай віз.
Прийшла Віруня – гляди ніс та вуха.
Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй вози, а якщо розтане, то кажи
оглянути сани.
Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.
Сави (18 грудня). З цим святом пов’язано найбільше
жартівливих обрядів. У тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям, справляли
обряд «похорону Савки». Збиралися переважно родичі й сусіди, щоб увіншувати
іменинника: «Як був Савка, то
не їв сала, їв паляниці, щоб любили молодиці!»
На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора «і савити, і
варварити, і куделю кучматити».
Миколи (19 грудня). Усі три свята – Варвари, Сави та Миколи –
називали Миколаєвими святами. На відміну од весняного (22.05), зимового Миколая
відзначали особливо врочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і
знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним
охоронцем. Навіть існує легенда про те, що Миколай рятував дітей серед моря.
Традиційно на Україні, особливо у західних областях, до
цього дня готували обрядодії, пов’язані зі святим Миколаєм. Ввечері хтось
найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в «доброго
Миколая» (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які батьки,
знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь. Вручаючи кожному окремо
гостинець, святий Миколай згадував усе те добре, що зробив дітлах протягом
року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього
доброго захисника і намагалися не гнівити «Діда Миколая, який знає про все». Це
був вельми дієвий виховний момент.
Особливою повагою в народі користувалася ікона Миколая Чудотворця. Вона була
майже в кожній оселі, оскільки, як уже мовилося, він захищав усіх бідних і
знедолених.
На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.
До Миколи та й ніколи.
Миколай – жінки своєї не май.
Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.
(За матеріалами книги В.Скуратівського
Немає коментарів:
Дописати коментар