Місяцелік: Грудень

                   Цікавинки про народні свята цього тижня

        Варвари (17 грудня). Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з м аком чи сиром, серед яких обов’язково мали бути й пирхуни – заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пирхуном».

         Дівчата в цей день заготовляли галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.

         Яка погода на Варвари, така й на Різдво.

         Дерева в інеї – урожай на фрукти.

         Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Ганни – сідай за санки.

         Варвара кусочок ночі увірвала, а дня приточила.

         Свята Варвара по світі брикала.

         Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, а витягай віз.

         Прийшла Віруня – гляди ніс та вуха.

         Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй вози, а якщо розтане, то кажи оглянути сани.

         Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.

         Сави (18 грудня). З цим святом пов’язано найбільше жартівливих обрядів. У тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям, справляли обряд «похорону Савки». Збиралися переважно родичі й сусіди, щоб увіншувати іменинника: «Як був Савка, то не їв сала, їв паляниці, щоб любили молодиці!»

         На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити». 

         Миколи (19 грудня). Усі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали Миколаєвими святами. На відміну од весняного (22.05), зимового Миколая відзначали особливо врочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть існує легенда про те, що Миколай рятував дітей серед моря.

         Традиційно на Україні, особливо у західних областях, до цього дня готували обрядодії, пов’язані зі святим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в «доброго Миколая» (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які батьки, знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь. Вручаючи кожному окремо гостинець, святий Миколай згадував усе те добре, що зробив дітлах протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити «Діда Миколая, який знає про все». Це був вельми дієвий виховний момент.

         Особливою повагою в народі користувалася ікона Миколая Чудотворця. Вона була майже в кожній оселі, оскільки, як уже мовилося, він захищав усіх бідних і знедолених.

         На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.

         Після Миколи пшениця вкриє поле.

         Хвали зиму після Миколи.

         До Миколи та й ніколи.

         Миколай – жінки своєї не май.

         Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.

  (За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")