Вивчаємо українську мову

Продовжуємо удосконалювати власний лексикон і граматику . Цього разу за допомогою статті "12 поширених помилок в українській мові" ресурсу ВСВІТІ.

Робити вигляд чи вдавати?

Ще одна зайва звичка – це вживання зайвих конструкцій зі словом «робити». Подекуди вони не помилкові, проте ускладнюють мовлення. Наприклад, фразу «зробити крок уперед» можна успішно замінити висловом «ступити вперед».

Утім, словосполучення «робити вигляд» ‒ калька з російського «делать вид». І у згаданому словнику також є правильна рекомендація щодо українського відповідника: це слово «вдавати».

Виключно – тільки, лише, лиш

Поширений покруч «виключно» з’явився в нашій мові подібно до «виключати» ‒ одного з адекватних відповідників російського «исключать». Українське дієслово має й ідентичні варіанти значення: не враховувати надалі (наприклад, виключити цей варіант) або ж позбавитись чогось (виключити зі списку).

Окрім цього, неправильно вживати «виключно» як відповідник російському «исключительно». Російською він має значення, яке українською закладено в прислівниках «винятково» чи «надзвичайно». Тож у цьому разі ми вживаємо саме їх, наприклад, «винятково мудрий правитель». В іншому випадку ми користаємося частками «тільки» або «лиш(е)» (скажімо, він кохає лиш її).

За чимось чи по щось

Ми йдемо до магазину за хлібом чи по хліб, за водою чи по воду? У нашій мові функціонує багато конструкцій з прийменником «за»: стояти за рогом, стежити за порядком, звертатися за допомогою тощо. Проте сполуки зі словами, що мають значення руху (іти/піти, виходити, їхати), «перекочували» до нас із російської. Правильний український варіант – прийти/вийти по щось.

Історія с.Авдотьїне

Частина 1

Історія селища Авдотьїне тісно пов’язана із заселенням Донецьких степів у кінці ХVІІІ ст. Воно було засноване на місці давнього запорозького зимівника в роки великого заселення степів Лукомор'я в 1778 – 1779 роках, коли Катерина II, враховуючи зацікавленість Російської імперії в освоюванні земель на правобережжі Азовського моря та в басейні Сіверського Дінця, видає ряд відповідних законодавчих актів. Згідно з російським Табелем про поселення воно відразу отримало статус села, тобто заселеної місцевості з приходською православною церквою. 

Наталія Суворова (дочка О.В.Суворова).
В.Л.Боровиковський

Саму назву «Авдотьїне» легенда пов'язує з іменем матері російського головнокомандуючого О.В.Суворова Євдокії - Авдотьї Федосіївни, уродженої Манукової (рік народження невідомий, померла близько 1760 року) [1; С.1]*. За однією з версій, її батько, Феодосій Семенович, належав до старовинного роду московського служилого дворянства, з 1725 року був віце-президентом вотчинної колегії. За іншою, вона була дочкою дяка, що служив при дворі Петра І, а за походженням належав до астраханських вірмен (переселених ще Тамерланом із вірменського міста Ани). Ми не знайшли ані портрету Євдокії, ані спогадів з описом її зовнішності чи характеру, однак портрет онуки - Наталії Суворової - засвідчує кавказьку кров. Відомо лише, що Федосій Мануков дав у придане дочці будинок у Срібному провулку (який у ХVІІІ ст. називався Мануковим), що виходив на Арбат у Москві, де й оселилися молодята й народився майбутній полководець. 

О.В.Суворов. К.Штейбен. 1815

До чого тут  Авдотья та Олександр Суворови? Щоб відповісти на це запитання, треба згадати історію роду місцевих поміщиків. 

Засновником дворянського прізвища Мандрикіних став син вихідця із Запорізької Січі, козак Київського полку Андрій Мандрика, а сини його, Пантелеймон, Кирило і Давид, придбали землі в тодішній Новоросійській губернії (трохи згодом нові землі були поділені на кілька губерній, зокрема Полтавську та Катеринославську), до числа яких увійшла і територія сучасного селища. У 1865 р. Давид Мандрика, що був козаком Кобеляцької сотні й мешкав у Царичанці, з братом Кирилом купив за 80 рублів ліс біля річки Орелі. Із батьком заснували зимівник у верхів'ях р.Кальміус, на правому березі,  в урочищі Олександрівка, - Мандрикіне (Притулок), який згадується в документах 1775 року. У Давида Андрійовича було четверо дітей: Софія (нар. 1768 р.), Данило (нар. 1771 р.), Ксенія (нар. 1772 р.) і Василь (1778 - 1845 рр.).

Данило Давидович Мандрикін. 1794 р.

Син Давида Данило (1771 - 1854 рр.) був людиною героїчної долі. Він відправився на військову службу в 10 (!) років, додавши собі в метриці 3 роки. Доля привела його до штабу Олександра Васильовича Суворова, і генералісимус призначив Данила Мандрикіна своїм секретарем і ад'ютантом [5; С.7]. Збереглося навіть листування між ними, яке можна знайти в музеї О.Суворова. Листи великого полководця свідчать: Данило Давидович відрізнявся хоробрістю і самовідданістю, за що, серед іншого, був нагороджений орденами Святого князя Володимира і Святого Георгія 4-го ступеня [6; С.1].
Після смерті Давида Мандрики його володіння в Бахмутському повіті перейшли до синів. Згідно з документами, між братами не було розподілу земельної власності, що складалася з маєтків у Катеринославській і Гродненській губерніях. Данило Мандрикін (якому в Бахмутському повіті належало майже 8 тисяч десятин землі, тепер це селища Авдотьїне, Хорошове, мікрорайон Широкий, південна частина мікрорайону Текстильник і станція Мандрикіне), вийшовши у відставку, мешкав у маєтку в Кобринському повіті Гродненської губернії, який він придбав у нащадків Суворова, але помер у Авдотьїному, де й похований у родинному склепі.

* Перелік використаної літератури, на яку ми посилаємося в дослідженні, було подано в першій публікації з цієї теми.

Колискові

Друзі, чи пам'ятаєте ви пісні, що їх співали ваші мама чи бабусі? Я, чесно кажучи, дуже туманно згадую окремі слова бабусиних пісень: щось про люлі та гулі... Найкраще пам'ятаю кілька колискових, які чула в улюблених дитячих програмах.

"Ой ходить сон коло вікон":

"Сонько-Дрімко":

"Вечірню казку":

А ще вам і вашим малятам, можливо, сподобаються такі колискові:
"Колисанка ночі"

Колискова від Росави:

Збірка пісень:

Пісня "Сердечко" Соломії Чубай на слова Пл.Воронька:

Більше різноманітних пісень тут: СОМА.

Сергій Жадан

Усе, що ти побачиш уві сні –

твої аеродроми запасні,

трава в басейнах і птахи в депо,

осіннє пересіяне тепло,

усе лежить під товщею морів,

й команди торгівельних кораблів

витягують із вугільного тла

підводних духів ламані тіла,

не сплять до ранку, збившись зі шляху,

минають темінь — мічену, суху,

з вогнем і льодом в серці та душі

вганяються в негоди і дощі.

І капітани чорної зими,

ховаючись від втоми та тюрми,

вже сваряться заведено в імлі,

затоплюючи власні кораблі.

Пропалюють ракетами туман

і висипають щедро в океан

печальний чай цейлонських узбереж.

Тепер і ти до ранку не заснеш.

“Вогнепальні і ножові” (Харків, 2012)

Вчимося запам'ятовувати

Признаюся чесно: у мене з дитинства великі проблеми із запам'ятовуванням чисел. Коли необхідно було обирати майбутній фах, то між історією та філологією, якими однаково сильно  цікавилася ще в школі, перевагу надала мові саме через те, що не могла відтворити дати подій, як не старалася їх вивчити  Але це тільки між нами, добре? 

Подолати цю проблему я змогла лише не так давно за допомогою методу добору асоціацій. Суть його полягає в тому, що окремі частини інформації, яку необхідно запам'ятати, ви пов'язуєте з уже відомою, асоціативно подібною, і відтворюєте спочатку її, а потім нові відомості. Наприклад, дату народження Т.Г.Шевченка я запам'ятала за 2 асоціаціями: він народився після свята 8 Березня і за сто років до Першої світової війни.

Більше подібних мнемонічних прийомів пропонує ресурс СОМА. 
12 таємниць пам'яті, щоб запам'ятовувати іншомовні слова з першого разу, розкриває сайт ТУТКА.

Для глибокого й довготривалого запам'ятовування великих обсягів інформації пропоную такі поради:

• Пов'язуйте нову інформацію з уже відомою (вашим досвідом, прикладами застосування цієї інформації в інших галузях тощо).
• Відтворюйте матеріал якомога більше (зв'язок простий: чим більше пригадуємо, тим краще і надовше  запам'ятовуємо):

- обговорюйте нову інформацію з друзями,

- ставте запитання за  виучуваним матеріалом,

- відповідайте на запитання,

- вигадайте ще один приклад до виучуваного,

- відтворюйте найголовніше з прочитаного.

• Узагальнюйте матеріал (структуруйте свої знання).
• Використовуйте методи розподілення в часі (витрачайте менше часу на один сеанс заучування, але виділіть кілька сеансів) і чергування ("перемикайтеся" з предмета на предмет протягом дня). Навіть десятихвилинні сеанси, присвячені вивченню то мови, то математики, то біології, принесуть більше користі, ніж весь, присвячений лише біології, день (тривалість таких сеансів визначайте індивідуально).
• Під час підготовки до іспитів розкладайте і вивчайте матеріал за темами, а не за датами лекцій.

Ні пуху ні пера!  

Удосконалюємо лексикон і граматику 

















Більше пропонує ВСВІТІ.

Григорій Чубай

Сьогоднішнього іменинника я відкрила для себе зовсім недавно, хоча півжиття любила пісню, створену Тарасом Чубаєм на слова батька - Григорія Чубая - романс "Коли до губ твоїх". Так уже традиційно складається в нашій культурі, що таланти залишаються майже невідомими сучасникам...

Доля Грицька (Григорія Петровича) Чубая (23 січня 1949 - 16 травня 1982), чудового українського поета, перекладача, одного з лідерів львівського літературно-мистецького андеґраунду 1970-х років, видавця самвидавного літературно-мистецького часопису "Скриня" (1971), склалася яскраво, але досить передбачувано для того часу. 

Творчість Грицька Чубая різнобарвна: від експресивної громадянської (антирадянської за своїм спрямуванням) лірики до ніжної інтимної, а ще є весела дитяча поезія й екзистенційна філософська...

Вертеп

(Уривок з поеми)

Вирує світ, сміється, плаче, виє.

Кружляють видива, веселі і сумні.
Іде вертеп, без поділу на дії,
Хіба що з поділом на ночі і на дні.

Кружляє світ. Мовчить, як треба крику.
І правда топиться в брехні чи не щодня.
Невже і я впаду у нього й зникну
Безболісно, безлико, навмання?

Впаду туди, де безум всьому пастир,
й пасе держави, душі і слова.
О боже мій, не дай мені упасти,
Бо обертом іде вже голова.

Бо вже і дням, і ночам моїм боляче.
О боже мій, спаси і одведи
І від отих, лукаво «єсьм» глаголящих,
І від отих, набравших в рот води.

й від тих, за брехні лаврами заклечаних
Й від тих, що ні сюди і ні туди,
Й від ідолів старих і новоспечених,
Й від пустослів'я, боже, одведи!..

***

Коли стає зовсім-зовсім темно,

то річка тоді зупиняється —

адже не видно воді, куди їй текти.

Але тут окунь швиденько бере

шматочок місяця до рота

та й пливе попереду води —

дорогу річці освітлює.

***

Діти не вміють сміятись

заздрісно,
Крізь сльози сміятися
і від злості.
Діти завжди сміються
радісно.
І їм заздрять дорослі.

Повно щирості в тому сміхові,
Повно сонця розлитого,
Повно пролісків,
повно втіхи
І ще чогось
невідкритого.

Сміх той тягне
з землі до неба,
Наче жайвір,
струну із радості...
І якщо у душі у тебе
Захвилювалася лють
чи заздрість,—

Ти всміхнися отак
по-простому,
І повернеться щирість втрачена.
...Люди!
Все робіть по-дорослому,
Тільки смійтеся
по-дитячому!

Історія с.Авдотьїне

У 2011 - 2012 роках ми з моєю ученицею Анжелікою Реєнт здійснили цікаве дослідження, результати якого пропоную тепер вам, друзі, у щовівторковій рубриці "Краєзнавство".

Із попереднього дослідження історії Донецька ви знаєте, що наше місто за час свого існування поглинуло багато робітничих і сільськогосподарчих селищ. Одним із останніх таких "здобутків" стало Авдотьїне (колишнє Мандрикіне; координати: 47°55'8"N 37°51'8"E), що тепер є частиною Ленінського району. Про нього й піде мова...

Історія зберігає багато секретів, поєднує минуле з майбутнім. Історія селища Авдотьїне Ленінського району м. Донецька і Олександро-Невської церкви у ньому тягнеться з давніх-давен, вбираючи в себе цікаві факти та легенди, пов’язані з діяльністю різних верств населення протягом довгого часу. Але ніхто не знає правди так, як свідки цих подій – давня церква та столітні велетні-тополі, які бачили навіть самого Василя Мандрикіна і досі стоять на варті нашої духовності. 

Відродження Олександро-Невської церкви стало дуже важливою подією для селища Авдотьїне. А для того, аби повернути храму минулу велич, необхідно вивчити його історію, адже без знання своєї історії народ не матиме майбутнього. Для сучасного українського суспільства звернення до цієї проблеми є важливим тому, що саме зараз відбувається активне відродження духовності, це є безцінним скарбом для історії кожного міста й поселення. 

В основі дослідження – польовий матеріал, зібраний у селищі Авдотьїне 2010 року (спогади людей), а також документи: довідка Держархіву Донецької області, Звернення Ради громади приходу храму ім. Олександра Невського, у якому релігійна громада звертається з проханням до небайдужих допомогти у відновленні церкви, звіти про стан відбудови церкви. Респондентами були люди, які цікавились історією Олександро-Невського храму, також сторожили селища і звичайні жителі. При написанні роботи використані також роботи донецьких краєзнавців. Однак у жодній статті немає повного і всебічного розкриття історії Олександро-Невського храму. Таким чином, історія с. Авдотьїне висвітлена у літературі недостатньо – існує багато білих плям, а проблема Олександро-Невської церкви поставлена лише у двох статтях, що і зумовило актуальність даного дослідження. 

Література 

1. Абуков З. Храм святого Олександра //Жизнь// – www.life.donbass.com. Режим доступу: http://donetsk.church.ua/khram-svyatogo-aleksandra/
2. Боровок Т. //Тайна священного места или Третье рождение храма // - http://mediaua.com.ua/detail./36851

3. Герасимова І. О. Книга памяти Украины. – Донецьк: вид. Донецької обласної редколегії Книги Пам'яті України, 1996. - Стор.26-31.
4. Дружінина Є. І. Північне Причорномор'я 1775-1800 рр. - М.: Изд-во АН СРСР, 1995.
5. Онищенко Т. Старина авдотьинская //П’ятниця. – 2006 – 12 травня
6. Калінін А. Самій старій храм Донецка построили соратники Суворова//Комсомольская правда// - http://dn.kp.ua/daily/240608/45870 - 24 червня 2008р.
7. Крижная Ж.П. «Церкви нашего города» (Летопись Донбасса. Краеведческий сборник. Выпуск IV-V. Часть I. (Приложение к «Археологическому альманаху») — Донецьк: — 1997.—68 с.).
8. В мире молитвы// Воскресная школа Свято-Александро-Невского храма// - http://molitva.com.ua/node/298
9. Свято-Александро-Невский храм в Авдотьино//Донецкая епархия УПЦ МП// - http://avdot.prihod.ru/duhovenstvo
10. Дворянские корни Донецка и Енакиево//Режим доступу: http://infodon.org.ua/uzovka/dvoryanskie-korni-donecka-i-enakievo
11. Державний архів Донецької області: анотов. реєстр описів. Т. 1: Фонди періоду до 1917 року / Держ. ком. архівів України, Держ. архів Донец. обл.; авт.-упоряд.: Т. Церковнікова, І. Шишолік. – Донецьк, 2011. – 172 с. - Режим доступу: http://dn.archives.gov.ua/fondy/reestr_do_1917.pdf
12. “Донецкий раскрой”: после финиша. Авдотьино и Тепличный. - Режим доступу: http://donjetsk.com/life/1777-doneckiy-raskroy-posle-finisha-avdotino-i-teplichnyy.html
13. Степкин В. О владельцах села Авдотьино и Александро-Невской церкви. - Режим доступу: http://dongeosociety.ru/%D0%BE-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B0%D1%85-%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B0-%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%B8%D0%BD%D0%BE-%D0%B8-%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD/

 Сподіваюся, матеріали цього дослідження будуть цікаві шанувальникам історії та культури донецького краю.

Місяцелік

Покровитель гончарства 

Зима повернула вже на літо, водохресними обрядодіями завершуються різдвяні святки, що за прадавнім народним календарем, починалися від 25 грудня – дня Спиридона-сонцеворота. В історії Церкви святитель Спиридон ушановується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мирлікійським. Його ім’я як особливо шанованого святого постійно згадується й під час Водосвятного молебню. А чи знаєте Ви, що святитель і чудотворець Спиридон Триміфунтський вважається покровителем гончарства й ремесел узагалі?

Можливо, цьому сприяв такий апокриф. Єпископ Триміфунтський Спиридон у 325 році брав участь у діяннях I Вселенського Собору, де вступив у суперечку з грецьким філософом, що захищав арієву єресь (олександрійський священик Арій відкидав Божество і предвічне народження від Бога Отця Сина Божого й учив, що Христос є тільки вищим творінням). У результаті бесіди противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв святе хрещення. На тому ж соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ єдності в Святій Трійці. Він узяв у руки цеглину і стиснув її: миттєво вийшов з неї вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Се три стихії, а цеглина одна, - сказав тоді святитель, - так і в Пресвятій Трійці – три особи, а божество єдине».

Цеглина ж є еталоном гончарства, дивовижним витвором магії людських рук, символом єдності стихій: землі (глина), води і вогню. А ще вона є основою дому, елементом, що об'єднує прості, на перший погляд, речі у щось прекрасне, живе... Недаремно майстри різноманітних галузей обрали саме цей глибокий образ, а разом із ним святого Спиридона, як символ ремісництва. 

Здавна прийнято вважати, що кожен святий особливо сильний у певній сфері. Наприклад, Пантелеймон Цілитель допомагає при хворобах, святі безсрібники Косьма і Даміан – у навчанні, а святий Спиридон охоче відгукується на молитви ремісників, а також тих, хто відчуває фінансові труднощі. Віруючі вважають також, що він допомагає у зціленні навіть від невиліковних хвороб.

В Україні в селищі Кореїз є пам'ятник святителю Спиридону Триміфунтському (він був відкритий 25 грудня 2012 року, автори – Олесь Сидорук і Борис Кирилов).

Станом на 28.03.2016 року мощі Св. Спиридона є на постійному перебуванні у м. Львові (вул. Лисенка, 43 – церква св. Йоанна Золотоустого (колишній костел Серця Ісусового), а також у м. Борислав у церкві Св. Анни та у м. Вінниця в церкві Покрови Пресвятої Богородиці (по вул. Київській, 1).

Детальніше читайте про святого на УНІАН: https://religions.unian.ua/religinossociety/588824-spiridon-trimifuntskiy-chudotvorets-yakscho-namiri-chisti-obovyazkovo-dopomoje.html