Григорій Чубай

Сьогоднішнього іменинника я відкрила для себе зовсім недавно, хоча півжиття любила пісню, створену Тарасом Чубаєм на слова батька - Григорія Чубая - романс "Коли до губ твоїх". Так уже традиційно складається в нашій культурі, що таланти залишаються майже невідомими сучасникам...

Доля Грицька (Григорія Петровича) Чубая (23 січня 1949 - 16 травня 1982), чудового українського поета, перекладача, одного з лідерів львівського літературно-мистецького андеґраунду 1970-х років, видавця самвидавного літературно-мистецького часопису "Скриня" (1971), склалася яскраво, але досить передбачувано для того часу. 

Творчість Грицька Чубая різнобарвна: від експресивної громадянської (антирадянської за своїм спрямуванням) лірики до ніжної інтимної, а ще є весела дитяча поезія й екзистенційна філософська...

Вертеп

(Уривок з поеми)

Вирує світ, сміється, плаче, виє.

Кружляють видива, веселі і сумні.
Іде вертеп, без поділу на дії,
Хіба що з поділом на ночі і на дні.

Кружляє світ. Мовчить, як треба крику.
І правда топиться в брехні чи не щодня.
Невже і я впаду у нього й зникну
Безболісно, безлико, навмання?

Впаду туди, де безум всьому пастир,
й пасе держави, душі і слова.
О боже мій, не дай мені упасти,
Бо обертом іде вже голова.

Бо вже і дням, і ночам моїм боляче.
О боже мій, спаси і одведи
І від отих, лукаво «єсьм» глаголящих,
І від отих, набравших в рот води.

й від тих, за брехні лаврами заклечаних
Й від тих, що ні сюди і ні туди,
Й від ідолів старих і новоспечених,
Й від пустослів'я, боже, одведи!..

***

Коли стає зовсім-зовсім темно,

то річка тоді зупиняється —

адже не видно воді, куди їй текти.

Але тут окунь швиденько бере

шматочок місяця до рота

та й пливе попереду води —

дорогу річці освітлює.

***

Діти не вміють сміятись

заздрісно,
Крізь сльози сміятися
і від злості.
Діти завжди сміються
радісно.
І їм заздрять дорослі.

Повно щирості в тому сміхові,
Повно сонця розлитого,
Повно пролісків,
повно втіхи
І ще чогось
невідкритого.

Сміх той тягне
з землі до неба,
Наче жайвір,
струну із радості...
І якщо у душі у тебе
Захвилювалася лють
чи заздрість,—

Ти всміхнися отак
по-простому,
І повернеться щирість втрачена.
...Люди!
Все робіть по-дорослому,
Тільки смійтеся
по-дитячому!