Історія с.Авдотьїне

Частина 8

Історія Олександро-Невської

церкви та релігійної громади с.Авдотьїне

Храм проіснував зовсім небагато і в лютому 1963 року був закритий радянською владою. Із цим пов’язано багато містичних історій (2 легенди нам вдалося занотувати), але реальність була не менш жахливою.

Спочатку храм використовували як складське приміщення: звозили церковне начиння з усього Донецька. І звозили не просто так, а проводили суворий опис майна (куди воно поділося потім - не вдалося з'ясувати). Потім вирішили у ньому зробити музей комсомольців-підпільників, розстріляних за часів окупації німцями недалеко від церкви, і зробити філією обласного краєзнавчого музею. Але після обстеження будівлі технічною комісією вона була визнана непридатною для експлуатації. Наслідок був такий: будівлю вирішили зрівняти з землею. А церковне майно, яке знаходилося в ній, вивезли в невідомому напрямку. 

Фото на фоні зруйнованого Успенського собору в Києві. 1941
 (так же діяла і радянська влада)

А відомості про те, ким саме був зруйнований храм, плутаються. За офіційною версією, він був зруйнований 1963 року, однак є твердження очевидця [12], що в 1965 році храм ще стояв, був зачинений, біля нього валялися хоругви й розбиті ікони. В одному джерелі йдеться про те, що церкву зруйнували танки, а в іншому сказано, що це була бригада трактористів (або екскаваторників і бульдозеристів). Таку неоднорідність спогадів можна пояснити дитячим віком очевидців. Більш достовірною видається друга версія, записана зі слів Анісімової Раїси Олексіївни (вона підтверджується й іншими документами): «В 1963 году, ночью решили разрушить церковь. Позвали тракториста из Старобешевского района... И вот он несколько раз пытался разить стены церкви. ...потом таки разбили. Церковь была уничтожена за ночь. Колокол так и остался валяться в балке, а потом исчез. Тракториста этого в течении нескольких дней парализовало...». Хоча і ця легенда теж не є повністю правдивою. Адже кажуть, що всі трактористи, а також ті, хто давали їм наказ, захворіли невиліковними хворобами та померли. Однак це твердження спростовує той факт, що Анісімов Володимир Ілліч, один із представників радянської влади, який отримав і віддав наказ зруйнувати храм, тим не менш дожив до глибокої старості.

Легенди, пов’язані з руйнуванням церкви

№ 1. Анісімова Євгенія Андріївна, 1938 р.н., с. Авдотьїне, українка.

“В 1963 году, после того, как решили разрушить церковь, председатель поселкового совета, забрала ризы священика и сшила себе платья и юбки. Потом одела одно платье и пошла по посёлку, что бы показать безнаказанность их деяний. А уже на следующий день она заболела -началась гангрена на ногах. Умирала она долго - сгнивая заживо”.

№ 2. Анісімова Раїса Олексіївна, 1946 р.н., с. Авдотьїне, українка.

“В 1963 году, ночью решили разрушить церковь. Позвали тракториста из Старобешевского района, имя которого мне не известно. И вот он, несколько раз пытался разить стены церкви. Попытка не удавалась несколько раз, потом таки разбили. Церковь была уничтожена за ночь. Колокол так и остался валяться в балке, а потом исчез. Тракториста этого в течении нескольких дней парализовало. А по посёлку пошли слухи, что Бог наказывает тех, кто принимал участие в этом варварстве”.