Частина 5
Історія Олександро-Невської
церкви та релігійної громади с.Авдотьїне
 |
| Малюнок Олександро-Невської церкви невідомого автора |
Який вигляд мав той Мандрикінський храм, ми б могли не знати, якби не дві дивом збережені пам'ятки: малюнок олівцем невідомого сільського художника і фундамент, що залишився після руйнування церкви у 1937 році. Дуже, мабуть, поспішали тодішні "богоборці". Сьогодні ж, на щастя, є на підставі чого проводити реконструкцію.
Якщо поглянути на малюнок, то видно, що побудований був Свято-Олександро-Невський храм у стилі російського класицизму [6; С.1]. При церкві була кам'яна дзвіниця 25-ти метрів заввишки, вона оголошувала початок служби дзвоном навкруги на десятки кілометрів, скликаючи прихожан з Олексіївки, Сорокіно, Ларине, Акулова і Мар’янки.
 |
| Ікона Іверської Божої Матері, що зберігається на Афоні |
Зберігся опис Олександро-Невської церкви, правда, дещо пізнішого часу: «Кам'яна, крита залізом, зовні пофарбована в зелений колір. У довжину вона рівняла 10 саженям (21,3 метра), в ширину - 6 саженів (майже 13 метрів). Висота споруди складав 25 метрів. У храмі було 19 великих і 18 малих вікон в залізних рамах, три вхідні двостулкові двері, оббиті залізом. Про внутрішнє убрання можна судити по десятиметровому дерев'яному золоченому іконостасу висотою майже 10 метрів. Його фоном майстри вибрали білий, під мармур, колір. Серед ікон головною була Іверська Богоматір. З чотирьох внутрішніх дверей три засклили. Окремо від церкви стояла двоярусна дзвіниця зі шпилем висотою майже 24 метри. Обидві будівлі знаходилися в доброму стані, хоча і не опалювалися. ніяких інших будівель поруч із храмом не було. З 120 десятин церковної землі тільки на трьох десятинах на березі Кальміусу вели господарство, орали, косили сіно. Решта землі - кам'яниста, глиниста та солонцювата - доходу не приносила» [1; С.1].
З дозволу єпархіального начальства в 1858 р. на кошти поміщиці панни Дарини Мандрикіної церква була перебудована зовні і оновлена всередині, що вартувало поміщиці три тисячі рублів сріблом. У 1870 р. церква оновлена знову, але вже за рахунок прихожан (на суму дві тисячі рублів сріблом). До приходу авдотьїнской церкви відносилися села Новоселівка, Рясне, Григорівка, хутори Вибрановський, Туткевича, Манжоса [7; С.68].
 |
| Залишки фундаменту старого храму |
За даними церковних документів, у 1858 році церква мала 1687 прихожан, а в 1896 році – 2321 (метричні книги Олександро-Невської церкви Катеринославської духовної консисторії, с. Авдотьїне Бахмутського повіту Катеринославської губернії від 1864 до 1918 років зберігаються в Державному архіві Донецької області [11]).
Немає коментарів:
Дописати коментар