Історія с.Авдотьїне

Ділянка № 25 (1796 р.) належала Д.Д.Мандрикіну,
а згодом його брату Василю [10].

Частина 3

Після смерті учасника закордонних походів російської армії 1813 - 1815 років Василя Давидовича Мандрикіна його володіння перейшло його дочкам: Марії Василівні Туткевич (по чоловікові; 1833 - 1868 рр.), Дарії та Харитині Мандрикіним. 
Авдотьїне та хутір поблизу (Привілля), майже 5 тисяч десятин землі відійшли до дочки Дарії (1833 - 1889 рр.), яка продовжила справу батька, особливо піклувалася про церкву. У 1858 - 1883 рр. пожертвувала на потреби Олександро-Невського храму 7110 рублів сріблом [1; С.1]. 

Дарія Василівна Мандрикіна була незаміжня (мабуть, через фізичну ваду - мала горб), яскрава і незалежна жінка. У 1861 році в Авдотьїному була відкрита церковно-приходська школа, де навчалися діти селян.
Вона не побоялася вести земельну тяжбу з впливовим місцевим поміщиком, промисловцем і горнозаводчиком, якого неодноразово обирали бахмутським повітовим предводителем дворянства Петром Карповим (1838-1901 рр.). Суть суперечки полягала в необхідності поступитися Мандрикіній чотирма десятинами землі для влаштування під'їзної колії від кам'яновугільних копалень Карпова до залізничної станції Мандрикіне, що в нинішньому Петровському районі м.Донецька.

І.Крамськой. Портрет Олександра ІІІ. 1886 р.

У настільки незначне, на перший погляд, питання змушений був втрутитися сам імператор Олександр ІІІ. У своєму указі від 8 липня 1889 р. міністру шляхів сполучення цар наказав вилучити у Дарини Мандрикіної ці чотири з невеликим десятини землі до станції Мандрикіне Донецької залізниці, а збитки компенсувати. Однак Дарина Василівна не дізналася про це рішення. 6 травня 1889 р. вона раптово померла від бронхіту, на той час їй було лише 56 років. На поховання прибули священики всіх сусідніх парафій, у тому числі з Юзівки. Поховали її у родинному склепі біля Олександро-Невської церкви. 

Оскільки Д.В.Мандрикіна була бездітною, її володіння відійшли дітям сестри. У 1896 році маєтком поруч із с.Авдотьїне володіла княжна Ольга Анатоліївна Долгорукова (1885 - 1954 рр.), онучка Марії Василівни, дочка Марії Яківни Туткевич (у дівоцтві) і князя Анатолія Михайловича Долгорукова (1844 - 1926 рр.), сестра якого була другою дружиною імператора Олександра II. 

На жаль, у сімейний склеп Мандрикіних потрапити зараз неможливо: у 80-тих роках ХХ ст. дах підвального приміщення, що веде в усипальницю, обвалився. Хоча існує й інша версія: що це справа рук вандалів. А в 60-ті роки ХХ ст., як кажуть мешканці селища, «там був прохідний двір». Багато хто ще дітьми ходили туди гратися. Завдяки цим свідкам стало відомо, що в усипальниці знаходяться кілька кам'яних трун. Там поховані не тільки нащадки Василя Мандрикіна. Там знаходяться останки Данила Мандрикіна, рідного брата Василя, який був особистим ад'ютантом Олександра Васильовича Суворова.