Поетична сторінка: Л.Костенко

Моя душа звільняється від пут.

Їй необхідна нескінченна путь.

Їй необхідні обрії круті.

І щоб нічого зайвого в путі.

Тягар дрібниць і мудрощі дурниць

шпурну на дно покинутих криниць.

Нехай іде кошлата суєта

в очерета, на болота...

Несу на плечах небо і печаль.

Несу в очах довірливість і даль.

Моїй душі, як тону обертон,

потрібні рани взятих перепон.

Потрібна мудра тиша самоти,

щоб з неї людям пісню принести.

І день прожить - аж знайдеться душа.

І світло пить з Великого Ковша.