Місяцелік: Страсний тиждень

Страсний тиждень

Останній тиждень перед Великоднем називається "білим" або "чистим", а в деяких регіонах "чорним". Вiн пов’язаний із розп’яттям Iсуса Христа i є останнiм вiдлiком Великого посту. Кожен день тижня має свою назву в різних регіонах України: Чорна середа, Чистий, або Живий четвер, Великодня п’ятниця, Великодня, чи Страсна, субота тощо. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і на першому тижні Великого посту. Старі люди, колись бувало, сповідалися вдруге.

Селяни вірили, що це найкращий час для сівби ранніх ярих зернових культур і гороху - "буде колосисте і без бур'янів".

Чистий четвер

Найважливішим днем цього тижня є четвер, який називається чистим, світлим, великим, страсним або живним. За християнським вченням, цього дня відбулася тайна вечеря Ісуса Христа й апостолів,

Тайна вечеря. Симон Ушаков. 1685

а пiзно ввечерi один із дванадцяти учнiв – горезвiсний Iуда – за тридцять срiбнякiв продав свого вчителя, якого й розп’яли опiвночi. Тому вважали, що в четвер оживають усi зловiснi гади i плазуни. Вiдтак люди намагалися в цей день обов’язково вмитися або скупатися, тобто очиститись од грiхiв, як це нібито вчинив один із палачiв Пілат перед тим, як провести екзекуцiю, - вiн вимив руки i сказав: “Я не беру на себе вини, бо не бачу провини в ньому”. 

У Карпатах Чистий четвер називали ще “живим”, а тому гуцули з цiєї нагоди розпалювали вогонь i тримали його доти, доки не вигонили тварин на пасовиська. Ним обкурювали домашню худобу вiд злих духiв. Увечерi, пiсля вiдправи в церквi, люди запалювали свiчки i намагалися принести живий вогонь до хати, щоб зробити на сволоковi чорний хрестик.

Інтер'єр української хати. Луганська область. ХІХ ст.

Чистий четвер - це день весняного очищення. Ще вдосвіта (у багатьох регіонах протягом кількох попередніх днів Страсного тижня) селяни чистили у стайнях, коморах, на подвір'ї, у хатах - усе повинно бути чистим і виглядати по-святковому. У саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля й підпалював - "щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисти". Робилося це зі спеціальеим заклинанням: "Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!" 

Існує повір'я, що в Чистий четвер, до схід сонця, ворон носить із гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі - "поки ворон дітей не купає", щоб очиститися від хвороб. Викупавшися, хворий набирав зі свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав - "щоб там усе лихо зоставалося". При цьому примовляли таке замовляння: "Господи Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай Боже, здоров'я в ручки, в ніжки і в живіт трішки". Обережні люди ранком цього дня з хати не виходили, а як були в дорозі, то обминали перехрестя - "щоб хвороба не вчепилася". Зі здоров'ям пов'язаний звичай стригти дітей у Чистий четвер - "щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла".

Відтворення О.Угланова ("Девы Д'Арии")

А на Покутті у Великий четвер дівчата заворожували собі красу. Вони збиралися перед світанком на берегах рік і озер. Як тільки сонце з'являлося з-за обрію, дівчата роздягалися, розпускали коси і стрибали у воду, примовляючи: 

Водане, на тобі русу косу,

Дай мені дівочу красу!

Уночі перед світанком господиня сідала на порозі й виводила з кужеля нитку, сучачи її навпаки: крутила веретеном пальцем від себе. Таку нитку змотували в клубок і зберігали на те, щоб, коли у когось із родини "розійдеться" нога чи рука, перев'язати цією ниткою хворе місце.

У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку солі, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Уранці на Великдень, як прийдуть, бувало, із церкви і сядуть за стіл розговлятися, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покуті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових хворобах.

Увечері в церкві відправляються т.зв. "Страсті", під час цього богослужіння запалювалися особливі свічки, які в народній уяві мали велику магічну силу. Їх селяни лили самі, бо "трудова свіча лучче Богові вгодна", і лили їх такими, щоб вистачило надовго (бували свічі завдовжки більше метра й вагою більше чотирьох кілограмів!). Повертаючись із церкви, люди намагалися донести страсну свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціальні ліхтарики з кольорового паперу або фарбованого скла. Полум'яс страсної свічки випалювали (викопчували сажею) хрест у хаті на сволоці - "щоб лиха нечисть хату минала". Її запалювали перед святими образами, коли на мешканців дому нападав страх, а також під час грози - "щоб грім хати не спалив", тому страсна свіча називалася ще "громичною" або "громицею". Запалювали цю свічку й при тяжкій хворобі людей або худоби, під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. Пасічники з цією свічкою ходили до бджільника. У день Стрітення, коли "зима з літом зустрічається", запалювали громицю - "щоб літо зиму побороло", тому Стрітення ще називається "Громицею". 

Картина "Русалки. Травнева ніч (за Гоголем)" І.М.Крамського (1871)

На Київщині, Поділлі та Лівобережжі Чистий четвер - це "Навський Великдень" (на Херсоншині "Мертвецький Великдень" припадає на Жилавий понеділок). За стародавнім народним віруванням, Бог тричі на рік відпускає душі померлих із "того світу": першого разу в Чистий четвер, удруге - коли квітують жита (напередодні Трійці) і втретє на Спаса. На Навський Великдень мерці встають опівночі й приходять у церкву, де відправдяють своє богослужіння і каються в гріхах. Із Навським Великоднем пов'язано багато страшних оповідок і заборон.

Страсна п'ятниця

Українська ікона "Розп'яття з пристоячими"
(Полтавщина, 1680-ті рр.)

П'ятниця перед Великоднем присвячена пам'яті про розп'яття Ісуса Христа. Віруючі цього дня нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви (а це звичайно буває коло другої години пополудні). Повернувшися з церкви, родина сідала до столу. Обід був пісним, навіть риби їсти не можна. 

Цього дня не можна працювати, особливо рубати дрова чи щось тесати сокирою. Колись господині робили цього дня лише дві роботи: пекли паски та садили капусту. 

"В п'ятницю печуть паски. Як тільки господині посадять паски в піч і загнітять їх свяченою вербою, вони йдуть на город і садять розсаду - "щоб капуста була здорова, як паска". Паски в печі вони накривають хусточками, які потім зберігаються і, як треба, вживаються на підкурювання від бешихи. Якщо верх паски западе або вона виявиться порожня всередині, то це віщує нещастя - хтось, кажуть, помре в цьому році," - записав О.Воропай на Слобожанщині.

Самі ж паски пеклися так: робили опару на молоці, до неї додавали пшеничне борошно та яйця, імбир, настоянку на шафрані й місили тісто. Виробляючи паски, клали їх у високі форми, а зверху прикрашали хрестом із тіста і "шишками". На якийсь час форми з тістом ставили в тепле місце - "щоб паски посходили", потім ставили в напалену піч. У Галичині та Закарпатті паски переважно печуть у вигляді круглого хліба зі спеціальним орнаментом зверху: жайворонок зі складеними вісімкою крилами, мотив геометричного колоса, "баранячі ріжки" та квіти.

Великодня субота

У Великодню суботу роблять крашанки, або, як кажуть на Київщині, "галунять яйця", а в Карпатах - "сливчать сливки". Вважалося, що пофарбовані у п'ятницю яйця швидко псуються, а суботні зберігаються протягом усіх свят. Власне, фарбували яйця протягом свят до Провідної неділі. Шкаралупу крашанок зберігали, бо в народі вірили в її магічні властивості: нею підкурювали хворих на пропасницю, її закопували в городі й полі "на добрий врожай".

Фарбували крашанки (їх мало бути 13: 12 апостолів і Спаситель) природними барвниками у різні кольори, крім чорного. Для жовтого кольору вживали відвар яблуневої кори, для золотисто-коричневого цибулиння, для синього варили проліски тощо.

Крім відомих на всій території України крашанок і писанок, виготовляли й інші види великодніх яєць: крапанки, дряпанки й мальованки.