Iвана Предтечi, Хрестителя (20 сiчня). Після Водохреща відзначається Собор Івана Хрестителя, адже саме Предтеча,
за біблійною легендою, здійснив таїнство хрещення йорданською водою Ісуса
Христа. Цього дня виносили з хати хлiб i сiль, що
лежали на покутi вiд Багатої кутi i, розламавши буханку на шматочки, годували тварин.
Це ж робили i з сiном. Із 20 сiчня жiнкам дозволялося шити i прясти. Не
випадково мовиться: “Пiсля Iвана Предтечi хто не робить, того б’ють у плечi” чи
“Прийшов Iван Предтеча та й забрав свята на плечi”.
Справдi-бо, цим днем закiнчувались зимовi святки.
На 20 січня цього року припадає також Святий
понеділок. Перший понеділок після Водохреща називали «святим» або «різдвяним».
Етнограф Павло Чубинський писав: «В цей день їдять пісне, хоч у празники не
дотримувалися постів – ні в середу, ні в п’ятницю».
 |
| Преподобномученик Григорій Печерський |
Омеляна, Пiв-Iвана. Рiздвяний день (21 сiчня). Цього дня вшановують пам`ять преподобного Омеляна-Сповідника, Григорія Чудотворця, ченця Києво-Печерського монастиря, що відзначився чудесами зцілення зіллям. Хоча це був не пісний день, але не вживали м’яса, доїдали святкові страви. Але горілку пити
можна і в "святий" понеділок. У народі існує про це приказка: «Святий понеділку, не сварись на мене, що я п'ю горілку».
Присвячували його переважно гостинам, казали: “Пiв-Iвана
полоще ложки”. Власне, на Рiздвяний
день повнiстю завершуються всi святки зимового циклу, а тому його ще називають “виряджанням”, або “проганянням” свят. Заміжнi жiнки, прикрасивши
гребенi (подекуди прив`язавши до днища мотузку, волочили гребені), ходили вiд хати до хати, гостювали по черзі в кожній, повідомляючи, що ввечері будуть свята проганяти, тобто збиратися на останні складчини, а потiм збиралися в однiй з осель за
святковий стiл. Чоловіки ж брали в`язанки гречаної соломи, яку намолотили в Пилипівку, і розносили їх по сусідах, примовляючи: "Нате вам ковбаси!" - і починалося частування. За
обрядовим столом виголошували різноманітні тости, побажання, примовляння. Як і
годилося, першим робив це господар:
-
Померлим
душам,— казав він,— царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам та
діткам маленьким. Нехай легенько згадається і нашому синові, де він у світі
повертається, а нам пошли, Боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадити та
в мирі-покої і з вами, здоровими, щастя діждати. Сподоб, Господи, Боже наш, щоб
Бог родив жито, пшеницю і всяку пашницю, а нам діждати жати, спочивати та людям
честь віддавати!
Присутні
відповідали:
-
Дай,
Боже!
-
Хай
Бог хліб родить та скотину плодить!
-
Роди,
Боже, хліб, а до хліба опеньки!
-
Приспоряй,
Господи, Божу росу, щоб корівка доїлась!
-
Роди,
Боже, жито, пщеницю, а в запічку дітей копицю!
Увечерi годилося внести до хати мички й коноворотки (на Сумщинi
цю обрядодiю робили на Голодну кутю), приповiдуючи: “Тiк i притiк причинок приволiк” – себто можна братися за роботу.
У багатьох регiонах у цей вечiр молодi парубки
“проганяли кутю” за обрядом, наведеним вище.
Багато народних прикмет пов’язано iз iменем
Омеляна, означає воно “той, хто змагається”. Вважалося, якщо вiтер повiє зi
сходу, то лiто буде грiзне, а з пiвдня – грозове. Тому й мовилося: “Який
Омелько, таке й лiтенько”.
Коли в цей день вiтер з пiвночi, то буде лiто
холодне, а з півдня - на грозове літо.
Знаменний день 21 сiчня i тим, що в 1919 роцi у
Хустi на народних зборах було проголошено злуку Карпатської України з
Українською Народною Республiкою.
 |
| Універсал Директорії УНР |
Пилипа (22 сiчня). День пам’ятi святителя Пилипа, митрополита Московського, чудотворця. Iм’я Пилип – грецького походження й означає
того, хто любить коней.
День 22 сiчня оголошений Днем соборностi
України на згадку про визначну подію 1919 року, коли Директорiя
Української Народної Республiки проголосила на Софiйськiй площi в Києвi злуку всiх
українськиi земель в одну Українську державу, головою Директорiї на той
час був Володимир Винниченко.
 |
| В.К.Винниченко (28.07.1880 - 06.03.1951 рр.) |
Маркiяна (23 сiчня). Цей день називали ще “Грицем-лiтозазивачем”,
Днем Григорiя-лiтовказiвника, або Григорiя Ниського (Григорiй – молодший брат
Василя Великого (Василiв день – Старий Новий рiк), один із найвiдомiших
богословiв i дiячiв християнської думки).
У цей день по снiговi примiчають, яким буде
лiто: дощовим чи сухим. Вважається: якщо дерева в снiгу – небо буде синє, а ось
якщо iнiй на скирдах сiна (хлiба), то лiто буде сiрим та мокрим.
Лiто
очiкується дощове, якщо в Григорiїв день хуртовина.
Який день – таке й лiто.
Iнiй на стiжках – на мокрий рiк.
 |
| Преподобний Феодосій Великий. Житійна ікона ХVІІІ ст. |
Феодосiя-весняка (24 сiчня). За релігійним
календарем, сьогодні віряни вшановують пам'ять Преподобного Феодосія Великого, який жив у V – VI ст. і був основоположником спільножитних
монастирів. Синонiмiчнi форми до
iменi Феодосiй – Тодось, Теодось, Тодосiй, Феодось. Означає воно “божий дар”.
Вважалося,
що не можна на Федосія піднімати хустку, яка буде лежати на дорозі, інакше
накличете на себе біду. Також не прийнято було приймати ніяких подарунків від
чужих людей. Цей день варто проводити з сім’єю. Люди вірили: якщо зібратися
всім разом за одним столом – сім’я буде міцною та дружною.
Наші
пращури у цей день звертали особливу увагу на поведінку домашніх тварин: якщо кішка багато спала і шукала тепле
місце, то скоро неодмінно повинні вдарити сильні морози; а скавучить собака –
хтось із родини захворіє. За повір’ями, захиститися від проблем зі здоров’ям
допоможуть сильні, різкі запахи. Тому 24 січня наші предки проводили обряд
обкурювання всього будинку сухим полином та іншими ароматними травами.
У цей день кажуть: Федосiєве тепло на
ранню весну пiшло.
Уранці йде сніг
– увечері вдарить мороз і холодні дні триватимуть довго.
Яка погода на
Федосія, таким буде весь листопад.
На дахах 24
січня висять бурульки – лютий буде теплим.
Тетяни (25 сiчня). Це день
пам’ятi мученицi Тетяни, i з нею вшановують тих, хто
постраждав вiд будь-яких нещасних випадкiв. За легендою, мучениця Тетяна,
знатна римлянка (вона була дочкою римського проконсула, побожного християнина,
таємно прийняла християнство, жила в дівоцтві, була страчена 225 року після
відмови повернутися до язичницької віри), мала
великi здiбностi й сильний потяг до знань. Вона постiйно
чогось навчалася, оволодiваючи все новими i новими науками. Тому
її вважають покровителькою студентiв i школярiв, а також усiх, хто
прагне до вдосконалення, незважаючи на жодні перешкоди.
Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з
вирiю, а коли снiжно, то дощитиме по лiтi.
Також цього дня православна церква вшановує пам’ять
рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії.
У народному календарі цей день відзначений
особливими обрядами, пов’язаними з худобою. Селяни ретельно прибирали стайні,
встеляли підлогу свіжою соломою, чистили всіх домашніх тварин і ситно годували
їх. Особливу увагу приділяли коровам. Вважалося, що цього дня коров’яче молоко
набуває цілющої сили, навіть здатне загасити пожежу.
На Тита наші
предки помічали погоду.
Якщо дерева вкривалися інеєм — це віщувало тепло, а
от білі хмари обіцяли холоднечу. Якщо у морозний день йшов сніг — чекали на
потепління, а якщо на заході з'являвся стовп сонячного світла — навпаки,
готувалися до морозів.
Прийнято вважати, що ранній спів півнів обіцяє
тепло, а каркання ворони вранці — заметіль.
Місяць не має яскравого насиченого кольору – до
снігу.
Якщо навколо місяця видно серпанок, то незабаром
закрутить заметіль.
Якщо на Ніну зірки яскраво почали мерехтіти, то
мороз посилиться.
 |
| Зустріч Святого Антонія і Павла (коптська ікона) |
Отдання, Видення, Павлів день (28 сiчня). Сьогодні православні вшановують пам’ять
Павла Фівейського – першого християнського ченця та відлюдника, який, за
переказами, прожив 113 років, із яких 91 рік він провів на самоті.
У народі
говорили: “Павло день додав”. Дні
ставали довшими, ночі – коротшими, а весна була вже близько. У народному
календарі цей день – перелам зими. На Русі його називали днем відунів і
нещасливою датою. Вірили, що на Павлів день чаклуни можуть передати свої
здібності учням. Прості люди остерігалися вроків, які могли наслати відуни.
Вважають, що в цей день чаклунки дають «даннє».
У народi побутує безліч повiр’їв про те, що деякі люди можуть будь-кого
приворожити до себе, наслати рiзноманiтнi хвороби тощо. Iснувало повiр’я: щоб
стати чаклуном, треба пiти на мiсце, де сходяться три дороги, i здiйняти галас,
на який неодмiнно приповзе гадюка; вбивши її, необхiдно порiзати палець i
змiшати свою кров з гадючою; якщо рана одразу заживе, то такий уже може “давати
даннє”. Подiбнi мiстичнi уявлення в давнину були вельми поширеними, не даремно
Видення пов’язували з чаклунством.
Спостерігали і
за погодою:
Блискучі зірки у Павлів день передвіщають мороз,
тьмяні — тепло, а «блимаючі» — завірюху. Крім того, якщо на півночі з’явилися
хмари — не варто сподіватися на відлигу.
Якщо в цей день
дме сильний вітер, значить літо буде дощовим.
Якщо синиці
вранці 28 січня щебечуть під вікном, шукають укриття – незабаром вдарять сильні
морози і почнеться завірюха.
Каркають ворони
– чекай відлиги.
Вітер дме – прикмета
того, що весь рік буде багато снігу і дощу.
На небі 28 січня
багато зірок – чекай доброго врожаю льону.
На північній
стороні видно хмари – мороз буде міцнішати.
Сильний снігопад
– вночі вдарять морози.
Горобці сидять
на деревах і не цвірінькають – скоро піде сніг.
Ворон на півночі
голосно закаркав опівдні – прикмета того, що буде мороз; на півдні – чекай
відлиги.
 |
| Чесні окови апостола Петра у церкві Сан П'єтро ін Вінколі, Рим |
Петра Вериги, або поклонiння чесним веригам (кайданам) святогоапостола Петра (29 сiчня). Цього дня зима «або поставить, або
поломить криги». А ще казали: «На Петра
Вериги розбиваються криги», бо за народним віруванням – це останній день
зими.
На Петра Вериги – половина снiгу,
половина криги .
З Вериги чекайте вiдлиги.
Є такий рiк, що на день – сiм погод.
На Вериговий день селяни органiзовувались у
гурти, вирушали заготовляти лiс. У давнину було правило: вирубку лiсiв
проводили не будь-коли, а лише взимку – “коли дерева сплять”. На Петра
ніколи не прали. Із Вериговим днем люди пов’язували закiнчення зими, а
вiдтак i прогнозували погоду.
Якщо напередодні Петра Вериги ніч місячна і на
небі видно зорі, літо врожайне буде, а рік щасливий. Якщо ніч понура, то й рік
понурий: неврожай, пошесть на худобу.
Як мороз у цей день, то літом – спека.
Якщо дворова птиця – гуси, качки, сидячи на
снігу, машуть крильми, ніби пливуть, - буде відлига. Те саме, як пси качаються
по снігу.
Як уночі місяць обгородиться хмарами, буде
вітер.
Гайвороння кряче в цей день на метелицю.
 |
| Меморіал пам`яті героїв Крут |
Ще день 29 сiчня назавжди вписаний в iсторiю
боротьби українського народу за власну державнiсть як День слави i скорботи.
Цього дня 1918 року загинуло бiля 300 чоловiк, переважно
студентської молодi, захищаючи незалежнiсть рiдного мiста Крути. Зараз на полi
бою нагорнуто Курган скорботи, увiнчаний хрестом. Тут – вiнки i квiти.
Лицарський подвиг юних українцiв не забутий.
 |
| Преподобний Антоній Великий. Ікона ХVІ ст. |
Антона (30 сiчня). Цього дня вшановується
пам’ять Антонія Великого, якого вважають
засновником християнського чернецтва. За прадавніми віруваннями цього дня треба
було пекти обрядові круглі хлібці з толокна (колобки), що символізували сонце,
і пригощати ними дітей, щоб швидше літо прийшло.
У народi казали: “Хитрий Антон зо всiх
сторон”, адже погода в цей час дуже оманлива та нестійка. Мабуть, тому його
ще називали Перезимником: “Перезимник подасть надію й утеплить, а потім
обмане – все морозом візьме”.
Якщо
весь день на Антона відлига, чекай ранньої весни та гарного улову риби.
Іде
сніг – буде пізня весна. Відлига на Антона – опадів навесні майже не буде.
Якщо
білки збираються зграйками в одному дуплі, то морози будуть довгими й сильними.
Якщо
лисиця лягла на сніг – будуть холоди. Гучний щебет синиць уранці 30 січня також
віщує похолодання. Ясний і безвітряний день 30 січня – чекай похолодання.
Якщо
місяць лише зрідка визирає з-за хмар, то врожай зернових буде гарним. А ясне
небо й місячна ніч пророкують поганий урожай.
Місяць
на Антона має круті роги – погода буде сонячною та морозною.
 |
| Святі Афанасій Великий і Кирило Олександрійський. Візантія. Початок ХІV ст. |
Кирила та Опанаса (31 сiчня). Православні християни
згадують Олександрійських архієпископів святителів Афанасія і Кирила. За
народним календарем, дата отримала назву Афанасіїв
день, Афанасій-Ломиніс.
Афанасій-Ломиніс
здавна відомий своїми міцними морозами. У народі з цього приводу навіть склали
приказку: «Коли прийшов Ломоніс, ховай
швидше щоки і ніс».
З Панасовими морозами жарти лихi.
На Опанаса-ломиноса бережи носа.
Цього
морозного дня у слов’ян було прийнято займатися домашніми справами, поратися по
господарству. Жінки печі топили та їсти готували, а чоловіки робили обереги від
нечистої сили. За народними повір’ями, відьми сьогодні на свій шабаш
злітаються. Але від буйних веселощів втрачають сили і пам’ять, тому стають
вразливими. Тому саме цього дня з ними легше було боротися: запрошувати
знахарів, проводити обряди, заговорювати пічні труби в будинку, через які
відьми пробираються в людське житло.
 |
| Т.Г.Шевченко. Знахар. Ілюстрація до однойменного твору Гр.Квітки-Основ`яненка. 1841 р. |
Починався
короткий період весіль. Раніше якщо хлопець не встигав засватати
дівчину до 31 січня, то вже до Масляної весілля не буде, тільки після Великодня
можна було одружуватися.
(За матеріалами книги В.Скуратівського
"Місяцелік. Український народний календар"
і О.Воропая "Звичаї нашого народу")
Немає коментарів:
Дописати коментар