Мовні цікавинки: Чорнобривці

ЧОРНОБРИВЦЕВА ОСІНЬ

Рання вереснева осінь така романтична і водночас ностальгічно-філософська…

А ще вона неймовірно пахне чорнобривцями. Їхній духмяний насичений запах асоціюється з рідною домівкою, мамою, Україною. Ці квіти, хоч і прибули до нас 400 років тому з Мексики, стали символом нашої рідної землі.

Пам’ятаєте: 

Чорнобривцiв насiяла мати 

У моїм свiтанковiм краю 

Та й навчила веснянки спiвати, 

Про надiю квiтучу свою...

Про ці квіти складають не лише пісні, а й легенди, вірші:

Поспішаю... Та все ж зупиняюся...

Неповторна картина оця:

Пломеніють на клумбі, згораючи,

Чорнобривців гарячі серця.

Заплету я багрянець у косу,

Ніби сонця жаринку ясну.

Чорнобривці, ви, кольору осені,

Мабуть, мрієте про весну?

(Лариса Пасько)

А клумби з ними просто випромінюють сонячне світло.

Я.М.Ліварюк. Чорнобривці

Слово "чорнобривці" в українській мові багатозначне:

ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ 1, вця, ч. Той, хто має чорні брови. Чорнобривець іде. На добридень дає.— Здоров, здоров, козаченьку, Здоров, серце моє (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 152); Наїхали старости Й молодик за ними: Вони собі пішли в хату З батьком розмовляти; А я в його, молодого, В того чорнобривця, Беру коня, та й нічого — Веду до криниці (Шевч., II, 1963, 382); // нар.-поет. Уживається як прикладка до слова хлопець. Ганя сиділа коло молодого..З її лиця ще не сплили ті рум’янці, що виступили при однім слові хлопця-чорнобривця: — Чи будеш ти, мила, навіки моєю? (Н.-Лев., І, 1956, 136).

Марфа Тимченко. Чорнобривці

ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ 2, вця, ч. Однорічна трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих із запашними квітками жовтого кольору. Невеличкі хатки кругом дворища, наче гриби.., коло їх високі рожі, жовтогарячі чорнобривці, пахуча м’ята, м’ятий любисток, зелений барвінок (Мирний, IV, 1955, 205); На руках у неї палахкотить оберемок живих квітів, цілий сніп рясно зрошених росою її чорнобривців та петуній, гвоздик та царських борідок (Гончар, Тронка, 1963, 313); *У порівн. З-за густих верб по воді вилинув човник, а на човнику сидів Улас, чорнявий та гарний, як чорнобривець(Н.-Лев., III, 1956, 330).

ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ 3, вця, ч. (перев. мн. чорнобри́вці, ів), діал. Чобіт, що має кольорову халяву і чорний передок. Часто у жіночих чобітках чорна шкіра комбінується з жовтою; з цього виду взуття, наявного у музеї, дуже цікаві буковинські чорнобривці (Нар. тв. та етн., 1, 1970, 35).

Джерело: Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 356 - 357.

А ще - це рід народної вишивки (Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 643).

Здавна чорнобривці використовували в ритуалах місцевих індіанських племен, а також для позбавлення від різних хвороб. В Європу вони потрапили в 16 столітті. Латинським іменем своїм - Tagetes - квіти чорнобривці зобов'язані Карлу Ліннею, що назвав їх на честь Тагеса, етруського напівбога, онука Юпітера, що прославився своїм даром провидця і красою. 

Щодо української назви (а їх у нас ще називають "оксамитець", "повняки") є чимало легенд. Але одне беззаперечне – ці квіти мали якесь безпосереднє відношення до чорнобривих, тож і стали чорнобривцями. Можливо, їх дарували чорнобривим, можливо, навпаки, чорнобриві дарували ці квіти комусь, словом, могло бути як завгодно. Результат один – є квіти, і вони чорнобривці. 

Сьогодні чорнобривці налічують близько 40 видів і культивуються у багатьох країнах світу. 

Квіти ростуть скрізь по світу: в Америці й Мексиці вони досі зустрічаються в дикорослому вигляді, в Китаї — це «квітка десяти тисяч років», там їх вважають символом довголіття, у Великобританії їх називають «золотом Мері», в Німеччині вони отримали назву «студентські квіти».

Тож знайдіть хвильку, щоб зупинитись та помилуватись надзвичайною природною красою, яку випромінюють чорнобривці. А з ними – й ранньою осінню, яка ще трошки – і закидає землю своїми золотими шатами… Життя насправді таке прекрасне!

Джерела: Словоопис

Vesnanykvity