Вітаю!

Історія вкотре недобре жартує з Україною, повторюючи події початку ХХ століття. Можливо тому, що ми забули її попередній урок: здобути самостійність набагато легше, ніж утримати її. Тож на початку ХХІ сторіччя наша Батьківщина знову змушена відстоювати власну свободу, зустрічати 25-ту річницю незалежності Української держави в умовах війни. 

24 серпня для нас, українців, які мешкають на окупованих територіях, гірка дата, бо ятрить про те, що в нас силоміць забрали, бо вже втретє змушує замислитися, чому нам досі бракує сили для перемоги. Поки хоча б частина українців буде продовжувати вважати, що це не їхня війна і можна жити ніби нічого не сталося, що є українці справжні і не зовсім (або й зовсім не українці, бо вони не тією мовою говорять, не так поводяться, не там живуть…), війна в нашому домі триватиме. Адже вона вимагає не тільки кривавих жертвоприношень – насправді, вона харчується байдужістю більшості та бездіяльністю влади. 

У День народження України бажаємо нам усім єдності й відповідальності, а ще внутрішньої сили, щоб перемогти, нарешті відновити територіальну й духовну цілісність нашої Держави! 

"Молитва за Україну" (сл.О.Кониського, муз.М.Лисенка)