Відкриття трипільської культури на території України належить видатному археологу Вікентію Хвойці. Пізніше свідчення цієї багатої і блискучої хліборобської культури, яка має безпосереднє відношення до праукраїнської історії, були знайдені на величезних обширах від Центральної України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова.
Це археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині (у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села Кукутень), яка набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовуваласья між Карпатами та Дніпром на території сучасних України, Молдови та Румунії загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури їй належали найбільші за розміром поселення в Європі: кількість мешканців деяких із них перевищувала 15 тис. осіб.
Визначальними рисами цієї могутньої і видатної прадавньої цивілізації, названої “Золотим віком людства”, як відомо, були:
- надзвичайно багата, блискуче розвинена культура хліборобів – вирощувались практично всі види головних сільськогосподарських культур, що культивуються і зараз;
- досконалі, як на той час (мідний вік!!!), знаряддя хліборобської праці;
- поширене продуктивне скотарство;
- розвинене ткацтво;
 |
| Житло трипільців (реконструкція) |
- розвинене місто- та житлобудування - будувались 2-3 поверхові будинки площею до 500 кв. метрів. Для порівняння зазначимо, що знаменитий храм Соломона, опис якого є в Біблії, мав розміри 20 (ширина) на 40 (довжина) та на 30 (висота) ліктів (лікоть - 44 см) і площа його сягала десь біля 200 кв. метрів, тобто співставлена з трипільськими поселеннями. Але ж Соломон жив принаймні на півтори тисячі років пізніше!!! План трипільських будівель, як і самий характер їх будови, нагадують звичайні селянські українські хати минулого століття – ще одне свідчення неперервності автохтонного населення України протягом тривалого (багатотисячолітнього) часу. Засвідчено, що трипільські поселення існували від 50 до 80 років, після чого спалювалися (можливо, пов’язано з культом Предків, чи виснаженням земель), а мешканці закладали будинки в новому місці;
- надзвичайно розвинене гончарство, що є головною прикметою трипільської культури. Посуд вражає багатством та досконалістю форм, орнаменту, асортименту. Деякі форми посуду живуть і зараз. Трипільські ж орнаменти найкраще простежуються на сучасних писанках;
- поширені фігурки різних тварин і, головне – ЖІНКИ різного типу. Відсутність чоловічих фігурок, що свідчить про розвинений культ та обожнювання ЖІНКИ – МАТЕРІ-БОГИНІ-БЕРЕГИНІ, який склався 20-15 тис. років тому, і матріархат трипільського суспільства;
- початок формування поділу суспільства на стани – сколотів (мисливців) та грамів (осілих);
- усталений сільськогосподарський сонячний календар з відпрацьованою природньою обрядовістю свят (включаючи вшанування Предків, природних сил, Сонця, Землі, Води, рослин, свійської животини тощо – всього, від чого залежить життя людини), яка в більшості своїй до сих пір зберігається на Україні;
- наявність різних видів писемності;
- відсутність зброї – отже війська не було і владу в суспільстві мала не сила, а інтелект. Тому головною метою розвитку було, очевидно, збирання і накопичення знань;
- поєднання знань (науки) і релігії. Враховуючи, що це були часи матріархату, то, як зазначає Н.Денисюк, “всі знання були спрямовані на продовження роду, потім – нації, і, нарешті, на продовження її досконалої генерації якомога далі в майбутнє”;
- безпосередній зв’язок з іншими культурами східної Європи та західної Азії, що поєднувало в єдине ціле тодішній культурний світ (зокрема з Крито-Мікенською або Егейською культурою, розквіт якої припадає на II тис. до н.д.).
Археологи датують виникнення трипільської культури VII-VI тис. до н.д., хоч гіпотези щодо її походження та характеру досить різноманітні, а часом і взаємовиключні. Зокрема проф. Штерн вважав цю культуру “до-мікенською”, тобто старшою за “Егейську культуру”. Проф. Х.Вовк, В.Щербаківський, О.Менгін виводили Трипілля з Месопотамії. Деякі дослідники, зокрема проф. Л.Залізняк, корені трипільської культури шукають у семітів. Проф. П.Курінний вважає, що “чим більше ми заглиблюємося в досліди над Трипільською культурою, тим більше виявляється ниток, які сполучають цю культуру з культурою Еллади. …найстарші фази поширені на Наддніпрянщині, а пізніші мають сполучення з культурами Дунаю, Балканів, Малої Азії та Кавказу, показуючи тим напрям ширення впливу цієї культури з півночі - з України – на південь у період 1500-1000 рр. перед нашою ерою…”
Наукові дослідження петрогліфів Кам’яної Могили та інших курганів України, здійснені протягом останніх 20-30 років, в першу чергу, шумерологом А.Кефішиним та археологом Ю.Шиловим, дозволили їм зробити досить обгрунтований висновок щодо первинного впливу трипілля не тільки на Елладу і Мікени, але й на стародавній Шумер, який ще й досі вважається першоцивілізацією людства. Більше того, Ю.Шилов вважає, що виникнення Шумеру співпадає в часі з поділом уже розвиненої держави Аратти на дві частини – північну і південну. Південна частина – Оріяна (усатівська археологічна культура) – мала тісні зв’язки зі скотарями, яким був притаманний патріархальний устрій. Завдяки цьому впливу, який був значним, Оріяна швидко втратила притаманні Трипіллю ознаки. В північній же частині (безпосередньо Аратті) традиції трипільської культури, зокрема матріархального родового устрою зберігаються ще довго.
 |
| Одяг трипільців (реконструкція) |
У 2005 році з печери Вертеба на Поділлі (Тернопільська область) були отримані перші за історію вивчення трипільської культури зразки для генетичного аналізу. У 2010 році були представлені перші результати. Ще через три роки висновки отримали підтвердження в результаті порівняльного аналізу філогенетичних витоків неолітичних попередників трипільців в Центральноєвропейському — Балканському регіоні. Було встановлено, що трипільці несли в собі материнські генетичні лінії, характерні для всієї землеробської неолітичної ойкумени, яка започаткована ще на території Малої Азії — прабатьківщини європейського сільського господарства. Проте, домінуючими в останках трипільців є автохтонні гени донеолітичного населення, яке існувало в районі від Карпатських гір до Північного Причорномор'я ще до приходу туди хліборобів.
Тож, проблема походження трипільців і досі не до кінця з'ясована. Більшість археологів усе ж схиляється до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, у процесі поширення на нові східні території включали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур.
 |
| Модель трипільського святилища |
Але у будь-якому разі трипільська культура, як і її попередники, - незаперечне свідчення, з одного боку, неперервності протягом десятків (якщо не сотень) тисяч років людського життя на теренах України, її прадавньої історії, і, з другого, високорозвиненого світогляду та культури наших далеких пращурів. Маємо зазначити, що основні моменти звичаю (свят, обрядовості, вірувань) трипільців збереглись і надалі (практично до сьогодні) в дещо зміненому вигляді. Своєрідність полягає в тому, що в післятрипільський період на перше місце в суспільстві – в соціальному становищі, у релігії, у святах, а потім уже і в обрядовості цих свят - вийшов чоловічий початок і місце ЖІНКИ посів ЧОЛОВІК – патріархат прийшов на зміну матріархату з усіма наслідками… Але роль жінки в сім’ї та суспільстві в Україні й досі набагато вища, ніж в інших країнах.
Немає коментарів:
Дописати коментар