 |
| В.Гр.Дрозд |
Сьогодні маємо двох іменинників - видатних українських прозаїків: Володимир Григорович Дрозд (25.08.1939 - 23.10.2003) і Павло Архипович Загребельний (25.08.1924 - 03.02.2009).
Про Володимира Дрозда говорити марно - його треба читати. Із такими оригінальними творами письменника, як повісті «Ирій», «Замглай», «Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новели «Сонце», «Три чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», пов'язані здобутки так званої химерної прози, українського варіанту модного в літературі 1970-х міфологізму. І все ж, за словами письменника, його «завжди цікавило, що сказати, а не як сказати», стиль, форма — похідне, а головне для нього в літературному творі «не література, а душа».
Аудіокнига В.Дрозда "Острів у Вічності"
Статті про життя і творчість В.Дрозда:
М.Ткач "Шістдесятник Володимир Дрозд": http://www.hvilya.com/publ/shistdesjatnik_volodimir_drozd/1-1-0-393
Тарнашинська Л.Б. "Володимир Дрозд: "Письменник - лише уста народу". Бібліографічний нарис": http://www.nplu.org/resourses/nashi_vydannya/b-drozd.pdf
 |
| П.А.Загребельний |
1941 року закінчив десятирічну середню школу; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії, був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь у битві за Київ, у серпні 1941 р. був поранений; після шпиталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого — полон, і до лютого 1945 р. нацистські концтабори смерті - так починався життєвий шлях Героя України Павла Загребельного.
Згодом Павло Архипович написав багато глибоких творів, серед яких я особливо люблю романи "Диво" і "Євпраксія", "Роксолана". Ось які думки запам'яталися найбільше:
"Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку. Витвори думки й уяви триваліші за саму людину. І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина".
"... тільки молоді вважають себе безсмертними".
"Молодість завжди невдячна, коли ж стрічається вона зі зрілістю, коли її безтурботність хочуть порушити картинами нещасть, переживань, поневірянь, коли хочуть, може, бодай не співчуття в неї, а простої уваги, тоді ця молодість стає майже жорстокою, вона нічого не хоче знати, сама не маючи минулого, вона не вірить у його існування в інших, їй тяжко зосередитися на теперішньому, бо тоді неминуче треба буде знову ж таки повертатися до минулого давнього чи недавнього, її цікавить лише прийдешнє, лише те, що буде з нею, бо все її життя попереду, вона не починала ще жити, вона вважає, що все належить тільки їй".
"Що суворіша істина, то більше обурює проти себе той, хто її проповідує у всій оголеності".
 |
| Євпраксія Всеволодівна |
"У державного мужа кожен вчинок, кожен крок розрахований на майбутнє. Минуле згадується тільки тоді, коли воно так чи інакше слугує цій єдиній меті".
"Як часто доля світу залежить від того, хто кого переможе".
"... людині завжди тяжко дається саме те, що їй найнеобхідніше".
"Ніколи не бійся ворогів великих - лякайся дрібних".
"Військо можна розбити - жінку ніколи".
"... ніщо так не знесилює жінку, ніщо не вкидає в глибший розпач, ніж брак уваги до неї".
"Тільки старі люди вміють чекати, бо вони ближчі до вічності. Молодість нетерпляча".
"Слова іноді мають злі крила. Розлітаючись, вони повертаються, щоб убивати".
"Перш ніж братися за цілий світ, спробуй ощасливити бодай себе".
"... ніколи не пізно починати життя заново".
"Євпраксія"
"... незвичне ламає усталений лад, а це неминуче веде за собою нещастя для когось, надто для жінок, які усе своє життя витрачають на відчайдушні зусилля дати бодай якийсь лад тій суміші хаосу й випадковостей, з яких і складається, власне, життя, коли на нього поглянути оком неупередженим і нечоловічим".
"Всі люди, мабуть, живуть тим, що ждуть: щось має статися, якась подія, якась зміна, злам у житті, щастя, чудо. І ради цього можна стерпіти все: голод, холод, приниження, неславу, бідність, несправедливість, нудьгу. А неволю?"
"Бруд завжди б'є в душу, в саме серце. І порятуватися від нього незмога".
| Роксолана, дружина Сулеймана. Невідомий автор, Венеція |
"Раби хоч і нижчі за тиранів, зате стоять на власних ногах, а тирани - на глиняних".
"Безмірне горе і безнадія одних ламають назавжди, для інших несподівано стають шляхом до вершин духу".
"Не жди вірності від того, хто вже раз зрадив".
"... хіба величина підлоти залежить од кількості слів?"
"Вічним усе стає лише тоді, коли зодягається в красу".
"... той, хто вбиває інших, убиває передовсім себе. Повільно, жорстоко, неминуче".
"З примусової любові виростає тільки ненависть".
"Хто не вміє сидіти на місці - не вміє думати. Мудрість - у непорушності, у вмінні зосередитись".
"... що спокій, коли немає волі?"
"Словом можеш проломитися крізь найміцніші мури, куди не проб'ється ніяке військо..."
"Колись вважав: сонце над головою, здоров'я і життя - ось і все щастя для людини. Тепер збагнув: щастя тільки там, де є надії".
"Роксолана"
Немає коментарів:
Дописати коментар