Звідки береться 29 лютого?
365 днів 5 годин 48 хвилин і 46 секунд - саме стільки потрібно Землі, аби здійснити повний оберт довкола Сонця.
За чинним григоріанським календарем, запровадженим наприкінці XVI сторіччя, один рік має рівно 365 днів. Тоді куди дівається ще майже чверть дня?
Ці 5 годин 48 хвилин і 46 секунд щороку додаються до одного екстра дня, який в результаті трапляється із нами раз на чотири роки. Таким чином наші з вами годинники "йдуть у ногу" із Землею і порами року.
Ось іще цікаві факти про високосні роки.
1. У всьому винен імператор
Коли у І ст. до н.е. Юлій Цезар прийшов до влади у Римі, астрономам дали завдання покращити античний римський календар, рік у якому складався із 355 днів і одного додаткового місяця у 22 дні, що траплявся кожні два роки. Як вважалося, таке літочислення геть поплутало усі пори року.
Тож з'явився рік із 365 днів із одним додатковим днем кожні чотири роки, щоб впоратися із "зайвими" годинами. Так народився перший високосний рік.
На честь Юлія Цезаря назвали місяць - липень (July. - Ред.), який до цього мав назву "квінтіліс" (Quintilis, з лат. - п'ятий. - Ред.). Цей місяць, як і ще шість у новому календарі, мали по 31 дню.
Hulton Archive
Як писав у XIII ст. паризький вчений Йоанн Сакробоско, коли до влади у Римі прийшов перший імператор Октавіан Август, то зажадав, аби на честь нього теж назвали місяць - і аби цей місяць був не менш "значимим" від того, який назвали на честь свого вітчима Юлія Цезаря.
От тільки місяць "август", себто серпень, мав лише 30 днів.
Тож лютий, який до цього мав 29 днів, а у високосний рік - 30, втратив одну добу, аби місяць імператора Августа був не менш важливий, ніж місяць Юлія Цезаря.
Але це були не останні коригування календаря.
За григоріанським календарем, кожен четвертий рік - високосний. Проте кожен рік, що ділиться і на чотири, і на 100 - але не на 400 - технічно високосним не є. Відтак 2000-й і 1600-й були високосними роками, а от 1700-й, 1800-й і 1900-й - ні.
2. Жінка на колінах
Високосні роки майже завжди асоціювалися з різноманітними ритуалами і нічим не підтвердженими віруваннями. Деякі з них стосувалися шлюбу.
У Греції, наприклад, парам не прийнято братися у високосні роки, бо вважається, що це приносить нещастя у майбутнє сімейне життя.
Водночас високосні роки також відомі і тим, що саме у цей рік жінка може просити руки чоловіка, а не навпаки.
Цей звичай став поширений у XIX столітті, коли жінок заохочували освідчуватися чоловікам у поштових листівках. Проте витоки такої традиції відшукати важко.
Вважається, що він бере початок у V столітті, коли ірландська монахиня на ім'я Бріджет (яку пізніше зарахували до лику святих) поскаржилася Святому Патрику на те, що жінкам доводиться дуже довго чекати освідчень від своїх обранців.
І за легендою, Святий Патрик випустив указ, який давав жінкам право освідчуватися, не чекаючи поки це зроблять чоловіки, - але тільки раз на чотири роки.
Водночас інші легенди розповідають, що звичай народився у Шотландії.
Зокрема, авторкою права жінкам просити руки в чоловіка у високосний рік називають королеву Шотландії Маргарет. Закон нібито випустили у 1288 році, й за ним чоловікові, який відмовив у такому освідченні жінці, присуджувався штраф. Водночас дослідники не знайшли жодного реального підтвердження існування такого закону.
, але все ж зверніть увагу:
:
