Місяцелік: Березень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Касяна, Касiяна (29 лютого). Припадає один раз на чотири роки, тобто вiдзначається у високосний рiк i вважається нещасливим днем. З цього приводу в народi побутує така легенда.

Якось Касіян та Миколай iшли в церковних справах, зодягнувшись у бiлi ризи. Дорогою вони зустрiли бабусю, що загрузла в багнюцi. Миколай i каже:

-               Давай, Касяне, допоможемо старенькiй.

-               Я не можу, - вiдповiв супутник. – Мої бiлi ризи забрудняться…

Микола тим часом допомiг бабусi вибратися з болота, але забруднив свiй одяг. Ідуть собi мовчки, коли це їм назустрiч вийшов Бог i питає:

-               Чого це в тебе, Миколаю, бруднi ризи?

-               Там, дорогою, загрузла бабуся, - вiдповiв, - то я рятував її.

-               А в тебе чому чистi? – звернувся до Касіяна.

-   А я не схотiв їх бруднити.

-   Гаразд, - вiдказав Бог, - якщо ти злегковажив святу заповiдь- допомагати людям у бiдi, то пам’ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за добрий вчинок ушановуватимуть двiчi на рiк!

Справдi-бо, якщо Касянiв день припадає тiльки на високосний рiк, то Миколая святкують щороку два рази – весною та взимку. Вiдтак вважається, що Касян супроводжується нестачею кормiв i падежем худоби.

Здавна люди з тривожним передчуттям очiкували високосного року . З ним пов’язано безлiч сумних прикмет, бо це “рiк великої мори на людей та худобу”.

Передбачення певною мiрою пiдтверджує й сучасна наука: адже на високосний рiк випадає найбiльша сонячна активнiсть, що негативно впливає на стан усiх живих органiзмiв. Тому, очевидно, мали рацiю нашi пращури, коли казали: “Касян на скот гляне – скот валить, на дерево – дерево валить”.

За народними уявленнями, образ Касяна не вельми привабливий. Не випадково на похмуру людину казали: “Чого ти Касяном дивишся?” Вiн символiзував надмiру сердитого й немилосердного чоловiка з довгими, до колiн, бровами, вiями й бородою, за якою вiн нiкого не бачить протягом трьох лiт. Натомiсть четвертого року брови пiднiмаються, i зле тому, на кого Касян подивиться: на людей – їм горе, на худобу – на неї падiж. Вважалося, що той, хто народився 29 лютого, буде нещасливим. “Касян оком глянув, - казали про таких, - не буде з цього народженого добра”.

Люди в Касянiв день не вставали з лiжка до сходу сонця й не виходили на вулицю, щоб “Касян не глянув своїм оком”. Вони намагалися також не працювати, щоб не розгнiвати немилосердника.

Якщо на Касянiв день багато снiгу, то буде велика повiнь.

А.Куїнджі. Рання весна

БЕРЕЗЕНЬ (зимобор, протальник, сухий, березозол, чернець, марець, марзець, крапельник, сочень, сушець, передвесник, пролiття, дорогоруйнувач, вiтронос, березоль, тратник, гречурчак, новачок)

Березень – не весна, а передвесення.

В березні мороз скрипливий, та не пекучий.

Прийшов марток – надягай семеро порток.

В березні хмари пливуть швидко й високо – до гарної погоди.

Якщо в березні вода не тече, в квітні трава не росте.

Якщо в березневі заметілі сніг лягає на полях нерівно, хвилясто, буграми, то гарно народяться городні овочі та ярові хліба.

Часті тумани в березні передвіщають дощове літо.

Сухий березень – родючість, дощовий - неврожай.

Якщо в березні грім – ознака родючості.

Вода з березневого снігу цілюща: вона від ластовиння та засмаги.

Чайка пролетіла – скоро лід піде.

Зозуля часто й сильно кує навесні, передвіщає теплий час.

Багато майських жуків - до врожаю проса.

З березня до оранки починався дроворуб – заготівля дров, на котру пізніше не буде часу, заготовлені восени дрова не встигнуть висохнути до зими.

Перший день весни, або Ластiвки (1 березня). Перший день березня називався “льотичиця”, “новачок”. Цей день означав початок стародавнього Нового року.

У народi казали: бог Ярило бере зиму за вила.

Весняний Новий рiк (1-3 березня). У цi днi закликають весну, просять про добрий урожай. Передбачають погоду на лiто: гарна погода – на гарне лiто, снiг -  на врожай, теплий вiтер – буде мокра лiтня пора, пiвнiчний вiтер – холодне лiто.

  Казимира (4 березня). Як правило, цього дня спостерiгається нестiйка погода.  “У Казимира, - казали, - непевна вiра”.

  На свято Казимира вийде жайвiр з пiр’я.

  Якщо на Казимира погода, то буде на бараболю урода.

  У цей день дiвчата закликали весну, йшли на найбiльшi пагорбки з круглим хлiбом, пригощали ним птахiв.

  Преподобного Лева, єпископа Катанського (5 березня).

  На цю добу припадала так звана “нiч зорепадiв”, коли, за повiр’ями, не можна дивитися на зорi, якi падають, бо “скотилися з життя”.

  Тимоша, Хоми, Весногрiя (6 березня). У давнину мовили: “Прийде Хома, то не страшна й зима” чи “Прийшов Хома – вважай, що зими нема”. У народi казали, що в цей день “весна вже прийшла до  дверей”, а тому “Тимошеве тепло вiє – старого грiє”.

  На Весногрiя i старцю надiя.

Це день особливого поминання померлих. Ще називають цей день Седмицею Великого посту.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")