Чи знаєте ви, як виникли приказки "Що з возу впало, те пропало" і "Язик до Києва доведе"?
 |
| Давній Київ. Десятинна церква |
Давній Київ був великим торгівельним містом. Купці з усіх усюд приїжджали сюди. Місто брало з них мито не за кількість привезеного товару, а за транспортний засіб, що в'їжджав до міста. Торгівці, які прагнули зекономити, навантажували свої вози так, що ті буквально ломилися від краму, аби тільки платити один збір - за один віз. Таким чином середньовічні бізнесмени оминали додаткове оподаткування. У відповідь на ці хитрощі один із київських князів (за однією з версій, це сталося за часів Ярослава Мудрого) видав наказ: "Якщо з возу товар випаде на бруківку, він конфіскується на користь скарбниці" - так купців змушували використовувати більше возів. Тож, "Що впало, те пропало" - це і не приказка взагалі, а такий собі податковий закон Давнього Києва.
 |
| Паломники в Києво-Печерській Лаврі. ХІХ століття |
Появу приказки "Язик до Києва доведе" пов'язують із Києво-Печерською Лаврою. Коли монастир став духовним центром Русі, сюди масово йшли паломники з різних, часто дуже далеких, місцевостей. Найпростішим способом дізнатися шлях до Києва було постійно уточнювати його в місцевих жителів. І язик справді доводив до мети! Власне, "Язик до Києва доведе" - це коротка дорожня інструкція популярного протягом століть маршруту.
Немає коментарів:
Дописати коментар