Місяцелік: Лютий

Цікавинки про народні свята цього тижня

Напiвхлiбницi (8 лютого).

Із нею пов’язували перелом зими, тому казали: “Який день – така й весна”.

День святителя Iоанна Златоуста (9 лютого).

Це день великого богослова Івана Золотоустого – учителя, просвiтителя, засновника шкiл, одного зі  святителiв православної церкви, її подвижника. Життя його було переповнене вболіванням за людей, стражнаннями за них, але дух його був непереможним. За легендою, слова, якi вiн часто повторював, були: “Слава Богу за все!” Жив Iоанн Златоуст у IV ст. н.е.

Юхима (10 лютого). Юхим принiс вiтер на сире лiто.

Називають ще цей день Днем Єфрема Сирого та Панкратiя-затворника.

Трьох Святих (12 лютого). Називають ще цей день Собором трьох святителiв церкви Iвана Златоуста, Василя Великого та Григорiя Богослова. Вони заслужили велику повагу давнiх християн своїми добрими дiлами: засновували школи й лiкарнi, писали церковнi твори i повчальнi листи. Їхнє життя є добрим служiнням народовi, а праця цих проповiдникiв приносить користь донинi.

У цей день не можна прясти, щоб протягом року не було наривiв.

Вселенський батьківський м’ясопусний день, в який всi православнi  поминають своїх батькiв (13 лютого).

Цей день почав вiдзначатися з часу прийняття християнства. Будь-кому вiдомо, що наша м’ясопуста абсолютно вiдповiдає захiдному карнавалу, назва якого складається з двох латинських слів: carnos-bale, тобто “яловичина прощай”. Є iнша версiя походження слова “м’ясопусний”. Це похiдне вiд слiв: carnos-abut, тобто “яловичину поїдай”.

Валентина, Трифона (14 лютого). Якщо вiтряно, то лiто буде мокрим.

Вважається днем закоханих. Саме любов – саме життя людини. I нехай не до всiх вона прийшла, але кожен її прагне, навiть несвiдомо – єдиної, неповторної, на все життя.

Чому святий Валентин – покровитель закоханих?

Існує певна проблема з усталенням про якого святого докладно йдеться у Мартирологові (тобто книзі, в яку на кожний день вписані імена святих, яких згадує Римська Церква). Справа в тому, що в той самий день згадується двоє святих Валентинів – один священик і лікар, який працював у Римі і якого стратили (ймовірно через усікновення голови) під час гонінь на християн за панування Клавдія II Готіка (268-270) якраз 14 лютого. Його поховали на вулиці Фламінія. На місці його поховання у 350 році була збудована базиліка. Другий Валентин – це єпископ з Терні (місцевість неподалеку від Риму), який практично повторив історію свого попередника. Єпископ Валентин у 270 році прибув до Риму і згодом за свою приналежність до християн був страчений у 273 році, тобто за часів імператора Авреліана, наступника імператора Клавдія II Готіка. Ті самі імена, той самий час, та сама смерть, те саме місце поховання, та сама дата згадування – все це спричинилося до неодноразового ототожнення цих двох святих протягом історії, починаючи від найдавніших Римських Мартирологів. Тому сьогодні важко у деталях розрізнити, що саме відноситься до римського священика Валентина, а що відноситься до Тернійського єпископа тезки. Не виключено також, що тут насправді мова про одну й ту ж саму особу. Одне можемо сказати з впевненістю, що покровителем закоханих слід вважати єпископа Терні, саме він є тією легендарною особою, про якого ми вестимемо мову далі.

Початок вшанування святого Валентина як покровителя людської любові має давню історію. Стародавні легенди розповідають про його пастирську діяльність серед молодих людей. Розповідають, що у той час імператор Клавдій II для зміцнення боєздатності своєї армії ввів заборону чоловікам одружуватися і мати дітей. Звичайно, що такий наказ розлучив багатьох закоханих. Таємно і всупереч владі єпископ благословив молодих, які бажали з’єднати своє життя. За цю свою „антидержавницьку” діяльність святий неодноразово був ув’язнений і остаточно страчений. Таким чином людська вдячність приписала йому титул покровителя закоханих і прикрасила його пам’ять багатьма легендами.
Папа Геласій I у 496 році присвятив йому день пам’яті 14 лютого, ймовірно для того, щоб витіснити язичницьке свято римських «люперкаліїв», свято плідності і материнства, а у практиці розв’язної любові і еротизму. Образ святого Валентина мав підкреслити передусім романтичну любов між чоловіком і жінкою, показати її духовний вимір. Адже всі легенди про святого Валентина сповнені саме романтизму. Наприклад ця: одного разу єпископ, прогулюючись, побачив двох молодих людей, які сварилися, і підійшовши до них, вручив їм троянду і попросив, що вони вдвох потримали її: молоді відійшли примирившись. Інша версія цієї ж легенди розповідає про те, що святому вдалося привернути їм любов, наказавши чудесним способом кружляти довкола них молодим голубкам, які воркували любовні пісні.
Звичайно, свого найбільшого романтизму свято святого Валентина набрало у час романтиків Середньовіччя. Одним з перших письмових записів про день святого Валентина як день закоханих знаходимо у Джеффрі Чосера (1344?–1400), батька англійської літератури, у його творі «Пташиний парламент», де розповідається про сон, в якому птахи влаштували собі Валентинин день, і який звичайно відображає атмосферу цього дня в епоху письменника, і, звичайно, не без іронії.
У святому Валентинові християни вбачали також покровителя подружньої любові. Так, наприклад, під покровительством святого у Парижі 14 лютого 1400 року був заснований Верховний Трибунал любові – інституція, яка була інспірована засадами лицарської любові. Трибунал мав за завдання вирішувати справи, які стосувалися подружніх контрактів, зрад, насильства над жінками тощо. Судді вибиралися на основі знайомства з поезією любові.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")

Джерело: http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/46732/