Середа у наших предків, судячи з накопичених народних приказок, найбільше асоціювалась із чимось оптимістичним, легковажним та дещо непередбачуваним.
Переконайтесь самі: середа гуляє, коли молода (правда, невідомо чим займається, коли старіє), кривиться (причому з якогось дива саме на п’ятницю), заповнює собою аж півтижня («Середа у нас аж до п’ятниці»), цілковито нормально почувається без риби («То ще не біда, що без риби середа»), оголошує себе днем череди…
Ну, словом, непроста вона, середа. Тож із середою вас, яка вміє бути ексклюзивною!
А якими саме можуть бути ці опції – читайте народні прислів’я:
• Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
• Гуляла середа, як ще була молода.
• Знає пес середу.
• Не попередить четвер середи.
• Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п’ятниця буде.
• Середа і п’ятниця — четвергу не указчиця.
• Середа у нас аж до п’ятниці.
• Скривився, як середа на п’ятницю.
• То ще не біда, що без риби середа.
• У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.
28 серпня моє місто відзначило День народження. Утретє сумно, бо втретє - в окупації. Вітальних слів у мене вже не залишилося - лише біль і надія на те, що всі окуповані території і мій Донецьк буде незабаром звільнено. А поки давайте з'ясуємо, як починався Донецьк?
Цикл публікацій з історії міста починаю, як завжди, зі списку використаних джерел, аби ви самі, дорогі друзі, могли переконатися в достовірності викладених фактів, але буду вдячна, якщо ви будете додавати щось нове у своїх коментарях.
Література
1.История родного края. Учебное пособие для 6 – 9
классов. Ч. 1. / А.В.Колесник, В.А.Пирко, С.М.Нестерцова, Е.В.Щербинина –
Донецк: Издательство «Фирма «Кардинал», 1998. – 319 с.
2.Ильяшенко Т. История города: какова точка
отсчета? // Наш дом. – 2003. - № 35 (113) от 29 августа. – С.6.
3.Ясенов Е. Жизнь и смерть Семеновки // Донецкие
новости. – 2011. - № 23 (1039) 9 – 15 июня. – С.17.
5.Степкин
В.П. Иллюстрированная история Юзовки-Сталино: Историко-краеведческий очерк /
Валерий Петрович Степкин. – Донецк: Апекс, 2001. – 83 с.
6.Рубинштейн
Л.А. Книга рекордов Донбасса: Проза / Леонид Рубинштейн. – Донецк: ЕАИ-ПРЕСС,
2002. – 304 с.
7.Притыченко Е. Сталинский телецентр: почему его
разместили на территории клуба имени Ленина / Елена Притыченко // Наш дом. –
2003. - № 46 (124) 14 ноября. – С. 19.
8.Герценов
Б.Е., Юрис Ю.И. Донецк: путеводитель / Борис Евсеевич Герценов, Юрий Исакович
Юрис. – Донецк: Донбасс, 1984. – 109 с.
19.Левицкий
Г.Ю. Рабочая биография: Фотоальбом о Донецком машиностроительном заводе имени
Ленинского комсомола Украины / Генрих Юзефович Левицкий. – К.: Мистецтво, 1989.
Усе в цьому світі має свій початок. Ми знаємо день своєї появи на світ, можна легко встановити, коли народилося дерево, коли було винайдено той чи інший пристрій… А як народжуються міста? Що слід вважати днем народження нашого міста: час, коли на донецькій землі вперше з’явилися люди чи коли вони створили постійні поселення, або дату, коли ці поселення вперше згадуються в історичних документах або коли в цих селищах зареєстрована певна кількість населення? Дослідники досі сперечаються з цього приводу. Давайте розбиратися разом…
Частина 1
Ukrania quae et Terra Cosaccorum
cum vicini Walachia Moldovia
Johann Baptiste Homann (Nuremberg 1720)
Поява постійних мешканців у верхів’ях Кальміуса пов’язана з освоєнням запорізькими козаками у кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. Кальміуського водного шляху з Дніпра до Азовського моря та створенням пізніше (ХVІІІ ст.) Кальміуської паланки, територія якої сягала від верхів’їв р.Вовчої до Приазовського узбережжя, де в гирлі Кальміусу знаходилася запорізька фортеця Домаха. Уже в ХVІІ ст. тут існувало 60 укріплених хуторів-зимівників, які розташовувалися вздовж річок Кальміус, Торець, Вовча та ін., охороняючи шлях із Запоріжжя на Дон та «Солоний шлях», що поєднував Азовське море із Запорізькою Січчю. Їхні господарі випасали скот, займалися землеробством, обов’язково тримали вулики.
Третiй Спас, або пiслясвято Успiння
(29 серпня).Свято пов'язане зі вшануванням полотняної ікони Ісуса Христа (Спаса на полотні). За давнім переказом, коли Месія вмив обличчя та витер його рушником (убрусом), то на рушнику відобразився його лик. Рушник було передано хворому на проказу царю, і той повністю вилікувався від хвороби. А чудесний убрус згодом викупив візантійський імператор Костянтин Багрянородний. З цієї події було встановлено свято на честь ікон, і, до речі, єдине на честь образу Ісуса Христа.
До Третього
Спаса звичайно дозрiвають горiхи, тому в народі вiн зветься горiховим. Цей день
народний календар пов’язує iз завершенням жнив, сiвбою озимини. Iдея глибокого вшанування хлiборобської працi лежить i в основi святкування закiнчення жнив – обряду “Обжинки”.
В останнiй день
жнив женцi збиралися
гуртом на чиємусь ланi, в’язали останнiй снiп.
Прикрашали його калиною, квiтами, стрiчками й урочисто заносили до хати.
Яскравим моментом обряду був вибiр “царiвни” – дiвчини
або жiнки, яка вiдзначилася пiд час жнив. На її голову
надягали найпишнiший вiнок з колосся й квiтiв i супроводжували по всьому селу. На полi залишали перев’язану червоною ниткою
жменю нескошеного колосся, поряд із
нею скибу хлiба з сiллю i водою. Це називалося “Спасова борода” й означало
притулок польового духу.
Третiй Спас – збирання
врожаю не лише хлiбiв, але й льону, з якого до цього дня виготовляється
полотно, звiдки й назва – Спас на полотнi.
Пiсляуспiння прийшло – сонце на осiнь пiшло.
Починається відліт ластівок. Вiдлiт у цей
день журавлiв вiщує ранню зиму.
Аліпій. Ікона
"Богоматір Свенська-Печерська"
Алiпiя, iконописця
Печерського (30 серпня).Алiпiй (Олiмпiй) – перший відомий з історичних джерел український живописець і золотар. Очевидно, походив із Києва або його околиць. Навчався у константинопольських майстрів, які прибули для оздоблення Успенського собору Печерського монастиря. Разом із ними юнак виконував мозаїчні роботи і вчився мистецтву іконопису. У 1087 р. постригся в ченці. У монастирі Аліпій продовжував малювати ікони і, за словами Нестора-літописця, «добре ізвик хитрості іконній». Його ікони, що сяяли, ніби сонце, розходилися по всій країні, а деякі з них уславилися як чудотворні (до нашого часу залишилася єдина - "Богоматір"). Прославився живописець і як вправний лікар. Помер у 1114 р.
Фрола та Лавра, покровителiв коней (31 серпня). День встановлено на честь святих, які жили в II ст. Це були два брати-близнюки, які навчалися каменярській професії. Вони мали добудувати храм Геракла, але замість нього спорудили християнську церкву, їх наказали стратити, але ангели унесли їхні душі. Історія про Флора (в народній вимові це ім'я нерідко звучить як Фрол) та Лавра за старих часів була дуже популярна в Україні. У народі ці угодники вважаються покровителями коней, тому здавна в селах цей день називають святом коней. За традицією, на Флора та Лавра коням дають можливість відпочити, щоб не накликати пошесті, їх купають у річках і ставках, завивають стрічками гриви у коси, кроплять свяченою водою, тощо. До почесних
дарункiв у цей день належали бойовi пояси та кінська збруя.
У мужика у вересні тільки й
свята, що нові новини (полотна; зерно нового врожаю).
Грім у вересні передвіщає
теплу осінь.
Поки лист з вишень не впав,
скільки би снігу ни випало, відлига його зжене.
Якщо журавлі летять високо,
не поспішаючи і “розмовляють” – буде
стояти гарна осінь.
Павутина стелиться по
рослинах – до тепла.
Багато жолудів у вересні на
дубі – до лютої зими.
Якщо в цьому місяці на дубах
буде багато жолудів, то очікуй і багато снігу перед Різдвом.
Часті й сильні тумани, що
бувають у вересні, особливо без вітру, заподіюють різні хвороби людям слабкого
здоров'я.
Андрiя
Стратилата (1 вересня).
За повiр’ям, цей день має бути теплим, хоч i казали: “День жаркий, але дихає осiнню”. Відтак бралися копати буряки, бо
вже починало спадати листя з лiщини.
Час вiд 1 до 8 вересня
називають семинським тижнем. Тому що протягом семи днiв ще продовжується
справжнє лiто. Iде
поступовий перехiд до осенi.
Цікаво: якщо з 988 р. Новий рiк починався 1 березня, то з 1492 р. – з 1
вересня. Цi двi системи iснували паралельно. Лише в 1582 р. почали лічити Новий рiк тiльки з 1
вересня.
День пророка Самуїла, який боровся за духовне змiцнення держави (2 вересня). Самуїла вважають автором “Книги судей”,
“Книги Руфи”, а також 1-ї i
2-ї книги Самуїла.
Iм’я Самуїл означає “почутий Богом”.
Тадея, Фадея (3 вересня).
На Тадея селянин
не журився – у хатi хлiбець завiвся.
4 вересня вiдзначається
також День мученика Агафона. Селяни вважали, що на Агафона
виходить зі своїх володiнь лiсовик, хазяїн лiсових звiрiв та рослин. Тому вважали, що краще цього
дня в лiс не ходити.
Rastaban – це бельгійсько-голландський гурт, який поєднує традиційні народні мелодії, елементи світової музики та вібрації диких племен. Цей унікальний проект включив українську народну пісню “Горе долом” до свого репертуару та зняв на неї яскравий кліп.
Сьогоднішній ювіляр - Іван Якович Франко (27.08.1856 - 28.05.1916), видатний український письменник, перекладач, публіцист, науковець, що залишив глибокий слід не лише в українській літературі, але й був одним із зачинателів академічної фольклористики, літературознавства, психології творчості... Титан праці - бо постійно працював (його творча спадщина становить 50 грубих томів!), бо писав навіть коли через хворобу вже нестерпно боліли руки...
Поезія Івана Франка досі надихає - її співають молоді українські гурти.
"Один в каное". "Човен"
"К402". "Якби знав я чари, що спиняють хмари"
"Кому вниз", пісня "Орач"
"Kozak System", пісня "Партія снайперів"
Віталій Козловський, пісня на вірш "Чого являєшся мені у сні?"
І трохи класики наостанок - пісня "Ой ти дівчино, з горіха зерня" у виконанні Анатолія Солов'яненка
Цього дня народився й інший класик української літератури - Юрій Іванович Яновський (27.08.1902 - 25.02.1954). Цікаво, що починав він писати російською, однак швидко повернувся до рідної мови, створивши прекрасні романтичні новели, а згодом романи.
Фільм "Всадники" за романом "Вершники" Ю.Яновського (1939)
Шкода, що неординарні, глибокі твори Ю.Яновського не цікаві сучасним режисерам, бо на мій погляд, вони досі актуальні, а з сучасними кінотехнологіями, без перекручень і купюр (як у стрічці 1939 року) стануть кіношедеврами.
Походженням слів займається особлива галузь мовознавства - етимологія. З'ясувати, як виникло чи звідки прийшло до нашої мови слово, можна за Етимологічним словником української мови. Щоб дізнатися також про значення слова, варто звернутися також до Етимологічно-семантичного словника української мови Івана Огієнка (Том І, Том ІІ, Том ІІІ, Том ІV)
А тут кілька цікавих статей про слова та фразеологізми, що ввійшли до української мови порівняно недавно, але відразу стали широковживаними:
Про Володимира Дрозда говорити марно - його треба читати. Із такими оригінальними творами письменника, як повісті «Ирій», «Замглай», «Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новели «Сонце», «Три чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», пов'язані здобутки так званої химерної прози, українського варіанту модного в літературі 1970-х міфологізму. І все ж, за словами письменника, його «завжди цікавило, що сказати, а не як сказати», стиль, форма — похідне, а головне для нього в літературному творі «не література, а душа».
1941 року закінчив десятирічну середню школу; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії, був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь у битві за Київ, у серпні 1941 р. був поранений; після шпиталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого — полон, і до лютого 1945 р. нацистські концтабори смерті - так починався життєвий шлях Героя України Павла Загребельного.
Згодом Павло Архипович написав багато глибоких творів, серед яких я особливо люблю романи "Диво" і "Євпраксія", "Роксолана". Ось які думки запам'яталися найбільше:
"Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку. Витвори думки й уяви триваліші за саму людину. І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина".
"... тільки молоді вважають себе безсмертними".
"Молодість завжди невдячна, коли ж стрічається вона зі зрілістю, коли її безтурботність хочуть порушити картинами нещасть, переживань, поневірянь, коли хочуть, може, бодай не співчуття в неї, а простої уваги, тоді ця молодість стає майже жорстокою, вона нічого не хоче знати, сама не маючи минулого, вона не вірить у його існування в інших, їй тяжко зосередитися на теперішньому, бо тоді неминуче треба буде знову ж таки повертатися до минулого давнього чи недавнього, її цікавить лише прийдешнє, лише те, що буде з нею, бо все її життя попереду, вона не починала ще жити, вона вважає, що все належить тільки їй".
"Що суворіша істина, то більше обурює проти себе той, хто її проповідує у всій оголеності".
Євпраксія Всеволодівна
"У державного мужа кожен вчинок, кожен крок розрахований на майбутнє. Минуле згадується тільки тоді, коли воно так чи інакше слугує цій єдиній меті".
"Як часто доля світу залежить від того, хто кого переможе".
"... людині завжди тяжко дається саме те, що їй найнеобхідніше".
"Ніколи не бійся ворогів великих - лякайся дрібних".
"Військо можна розбити - жінку ніколи".
"... ніщо так не знесилює жінку, ніщо не вкидає в глибший розпач, ніж брак уваги до неї".
"Тільки старі люди вміють чекати, бо вони ближчі до вічності. Молодість нетерпляча".
"Слова іноді мають злі крила. Розлітаючись, вони повертаються, щоб убивати".
"Перш ніж братися за цілий світ, спробуй ощасливити бодай себе".
"... ніколи не пізно починати життя заново".
"Євпраксія"
"... незвичне ламає усталений лад, а це неминуче веде за собою нещастя для когось, надто для жінок, які усе своє життя витрачають на відчайдушні зусилля дати бодай якийсь лад тій суміші хаосу й випадковостей, з яких і складається, власне, життя, коли на нього поглянути оком неупередженим і нечоловічим".
"Всі люди, мабуть, живуть тим, що ждуть: щось має статися, якась подія, якась зміна, злам у житті, щастя, чудо. І ради цього можна стерпіти все: голод, холод, приниження, неславу, бідність, несправедливість, нудьгу. А неволю?"
"Бруд завжди б'є в душу, в саме серце. І порятуватися від нього незмога".
Роксолана, дружина Сулеймана.
Невідомий автор, Венеція
"Раби хоч і нижчі за тиранів, зате стоять на власних ногах, а тирани - на глиняних".
"Безмірне горе і безнадія одних ламають назавжди, для інших несподівано стають шляхом до вершин духу".
"Не жди вірності від того, хто вже раз зрадив".
"... хіба величина підлоти залежить од кількості слів?"
"Вічним усе стає лише тоді, коли зодягається в красу".
Історія вкотре недобре жартує з Україною, повторюючи події початку ХХ
століття. Можливо тому, що ми забули її попередній урок: здобути самостійність
набагато легше, ніж утримати її. Тож на початку ХХІ сторіччя наша Батьківщина
знову змушена відстоювати власну свободу, зустрічати 25-ту річницю незалежності
Української держави в умовах війни.
24 серпня для нас, українців, які мешкають
на окупованих територіях, гірка дата, бо ятрить про те, що в нас силоміць забрали, бо вже втретє змушує
замислитися, чому нам досі бракує сили для перемоги. Поки хоча б частина
українців буде продовжувати вважати, що це не їхня війна і можна жити ніби
нічого не сталося, що є українці справжні і не зовсім (або й зовсім не
українці, бо вони не тією мовою говорять, не так поводяться, не там живуть…),
війна в нашому домі триватиме. Адже вона вимагає не тільки кривавих
жертвоприношень – насправді, вона харчується байдужістю більшості та
бездіяльністю влади.
У День народження України бажаємо нам усім єдності й
відповідальності, а ще внутрішньої сили, щоб перемогти, нарешті відновити
територіальну й духовну цілісність нашої Держави!
"Молитва за Україну" (сл.О.Кониського, муз.М.Лисенка)
Державний Прапор є одним із державних символів певної країни. Це стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відбивають національні традиції, які ідентифікують певну територію протягом тривалого історичного періоду.
Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992 р. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих. Так, упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі.
Нова повість П.Куща «Чотири нявкісти і ВІН» - цікава розповідь про пригоди незвичайних героїв – домашніх котів, що через воєнні дії залишилися без домівки й господарів і тепер змушені не лише самотужки виживати в страшній м’ясорубці війни, а й узяти на себе небезпечну місію захисту підбитого ворожого танку, адже той є важливим воєнним доказом. А ще вони рятують пораненого під час чергового обстрілу хлопця, що стає командиром цього незвичайного хвостатого танкового екіпажу, але згодом виявиться зовсім не земним підлітком, а прибульцем – представником розумної котячої цивілізації. Однак фантастичною назвати повість складно – надто вже наочно постають реалії сьогоднішньої Східної України: окупація, обстріли, страх, голод, жахливі підвали бойовиків…
Оповідачем виступає один із чотирьох «нявкістів» (як охрестив хвостатих урятований хлопчак – Веніамін Ігорович Непужайкіт, а простіше – ВІН), і всі події набирають дещо іншого змісту: фантастичні здаються не такими вже й надуманими, а реальні – не занадто жахливими. Тонкий гумор, притаманний оповіді (самі лише дотепні вступи до кожного розділу змушують посміхатися навіть коли зовсім не до сміху, а ще ж чудові каламбури, гра слів тощо!), допомагає не зосереджуватися на важких емоціях і думках про жахіття війни, а зрозуміти дуже важливу думку: війна – це наша сьогоднішня реальність, і ми маємо в ній не просто вижити, а й зробити все можливе й неможливе, щоб перемогти і залишитися при цьому Людьми. А ще така от ідея: кожен із нас (навіть найбоязкіший і найслабший) може посприяти перемозі. Чи не так, котохлопці? Ой пробачте, - друзі
Святого апостола Матвiя (22 серпня). Був учнем Ісуса Христа. Спочатку входив до складу апостолів із числа сімдесяти. Згодом його приєднали до дванадцяти апостолів замість Іуди-зрадника. За одним із переказів, Матфій проповідував євангеліє в Ефіопії, де загинув мученицькою смертю близько 63 р.
Лаврентiя (23 серпня). Ушановується пам'ять римського мученика Лаврентія, що був архідияконом, тобто заступником єпископа, відав судочинством. Лікував багато хвороб, але найбільше прославився зціленням очної недуги, тому здавна йому молилися щодо прозріння очей. Помер у 258 р.
Якщо на ставках вода тиха, то й осiнь буде спокiйною, i зима – без завiрюх.
Федора Острозького (24
серпня). Преподобний походив із Волинського княжого роду. У молодому віці обіймав посади луцького старости, а потім воєводи, активно виступав проти поневолення українських земель Польщею. Князь Федір Данилович брав участь у Грюнвальдській битві 1410 р., під час якої було розгромлено військо хрестоносців. Згодом князь Федір невдало виступив у битві з поляками, і це, як припускають, стало поворотним пунктом у його житті: невдовзі він став ченцем Києво-Печерського монастиря. Постриг прийняв під іменем Феодосія. Помер близько 1446 р.
Фотiя, Фоки (25 серпня).На честь єпископа з малоазійського міста Комани. За молодих років заробляв собі на життя виробництвом і продажем деревного вугілля. Оскільки він сам і його одяг були завжди брудні, то його називали Вугільником.
День свята вогню в гуцулiв. Більше про гуцульські вірування тут:
За народними прикметами, якщо цiєї днини листя картоплi завернене до
неба – значить буде гарна погода.
Тихона Задонського. Стрiтення Вишгородської (Володимирської) iкони Пресвятої Богородицi (26 серпня). Святитель Тихін народився в 1724 р., навчався в Новгороді і Твері. Був єпископом Воронезьким, прославився чудотворенням. Його богословськими працями захоплювався Ф.Достоєвський. Помер у 1788 р.
Iснують народнi прикмети: якщо 26 серпня в’юнок, калюжниця закривають вiнчики – це до поганої,
похмурої, дощової погоди.
Якщо
цiєї днини журавлi летять у вирiй, то в середнi жовтня буде мороз, якщо нi, то
зима прийде пiзнiше.
Коли в цей день буде
буря, то буде непогiдний вересень.
Михея Тихого, Феодосiя (27 серпня).На честь біблійного пророка, який жив у VIII ст. до народження Христа. У його книзі пророцтв є згадка про Віфлиєм як місто народження Месії.
У народi кажуть, що Михеїв день з бабиним лiтом бурею i вiтром перекликаються. На Михея, як правило, дмуть вітри. За характером вітру визначають погоду на осінь: якщо вітер тихий, то осінь буде доброю; коли ж буря, слід чекати непогожого вересня.
Якщо день був вітряним - на вітряну осінь, якщо буде буря - вересень дощовий.
На Михея дмуть вітри-тиховії - до тихої осені.
Якщо цього дня буде буря, то чекай непогiдного вересня.
Успіння Богоматері. Ікона Феофана Грека
Успiння Пресвятої Богородицi, Велика (Перша) Пречиста (28 серпня).Найбільше свято, встановлене на честь Діви Марії. За апокрифічними переказами, вона померла в 48 років. Своє тіло Марія заповіла поховати у Гетсиманській печері. Під час похоронної процесії з'явився Ісус Христос із небесними силами в ореолі сяйва, узяв душу Марії та вознісся на небо. А за три дні після Успіння, Богородиця воскресла і вознеслася на небо. Свята Діва Марія зветься Пречистою, тому й свято одержало назву Першої Пречистої. Протягом осіннього періоду є три «Пречисті», що про них у народі
говориться так: «Перша Пречиста жито засіває, друга (Різдво Богородиці 21 вересня) – дощем поливає, а третя (Введення у храм 4 грудня) снігом покриває».
Це пора, коли хлiбороби повнiстю закiнчували жнивувати й
готувалися зустрiчати осiнь; початок вiльного випасу в Карпатах.
Хто до цього часу не
встиг зiбрати хлiб, то влаштовували для
нього братчину. До Успiння треба було зiбрати всi фрукти. Це стверджує
примовка:
Пречиста по грушi ходила,
Пречиста
мiшок загубила.
А Спас ішов, мішок знайшов.
-Спасику-братику, оддай менi мiшок –
Не буду ходити в твiй лiсок!
(або: Спасику батьку, віддай мій мішок,
Не буду ходити у твій садочок.)
Ф.Красицький. Подруги. 1915
З Першої Пречистої починали
сiяти всюди в Українi. Господарi, розiм’явши колоски з обжинкових вiнкiв та
“спасових борiд”, перед засiвом казали: “Роди,
Боже, i благослови!”
За традицiєю, селяни в цей
день не голилися, бо “не годиться, доки
не обсiюсь”.
Уже починають готуватися до
весiльної пори. Після Першої Пречистої дівчата в селі вже звільнялися від
тяжкої роботи. Приповідка каже: “Як
прийде Пречиста, стане дiвка речиста” (багато говорить, бо немає вже що
робити).
Пiсля Успiння вже
починається “молоде” бабине лiто, що триває до 11 вересня. Якщо о цiй порi
гарна погода, то на “старе” бабине лiто
(13 - 21 вересня) чекай негоди.
Яка перша Пречиста - така й осінь.
Як на Пречисту йде дощ, то осінь буде погана, дощова, сльотлива і холодна. І навпаки: як не буде дощу, то тепла, сухувата, без болота .
Мелодійність української пісні підкорює серця не тільки наших співвітчизників, але й відомі іноземні гурти – це і бельгійці, литовці, поляки, грузини та навіть фіни. Пропонуємо вам насолодитися піснями українською мовою, які іноземці виконали просто неймовірно.
Від цих грузинів мурашки по шкірі! Просто сидячи за столом хор Shvidkatsa заспівав "Реве та стогне Днiпр широкий" так, що хочеться слухати ще і ще (правда, відео любительське).
А це вже національний хор Грузії "Тбілісі":
Литовський дует BEISSOUL & EINIUS – це дивовижна харизма, гіпнотична електроніка та сюрреалістична хореографія. А їхня пісня "Як ти й сказав" українською мовою стала хітом не тільки у нас, але й у Литві.
Польський колектив Enej не соромиться співати український рок. Їхня пісня "Radio Hello" українською мовою стала найкращою піснею року в Польщі.
"Мила моя"
The Rasmus — один із найуспішніших фінських гуртів: по всьому світу продано більше 3,5 мільйонів їхніх альбомів, вони отримали вісім золотих і п’ять платинових нагород. Для концерту в Києві “The Rasmus” вивчив пісню "Україна" Тараса Петриненка і виконав її дуже проникливо.
20 серпня 1939 року народився Валерій Олександрович Шевчук - український прозаїк, літературознавець, публіцист, що належить до яскравої когорти шістдесятників.
«Як не тепер, то в четвер», - народний крилатий вислів, який заслужив неабиякої популярності. Є й варіації - доповнення на цю ж тему типу: «Після дощику в четвер». Але багатьом невтямки з того всього: чому саме четвер? Чому саме цей день характеризується такою непевністю? Звідки це пішло? Чому не вівторок, середа чи п’ятниця?
Ретельно вивчивши це все, маємо таку версію.
Українське село… Різні люди в ньому живуть: красиві, розумні, скупі, заздрісні, добрі, стрункі, товсті, багаті, бідні, дотепні й не дуже.
Але ніщо не єднає їх так міцно, як гасло, яке придумав Микола півроку тому. Коли до нього прийшли сусіди, щоб позичити гроші, він, погладивши вуса й примружившись, чомусь сказав: «Позичу! Як не тепер, то в четвер!». Історикам ще належить дослідити, чому саме цей день обрав Микола для пролонгування своїх зобов’язань. Може, тому, що на календарі був понеділок і четвер видавався чимось ніби й віддаленим і водночас не дуже. Може, так просто ляпнув…
А гроші в нього були, про це всі знали і багатьом він сам про це казав, тож сусіди прийшли до Миколи й наступного тижня, в четвер. «Позичу, - знову сказав Микола, обома руками розгладжуючи вуса, - як не тепер, то в четвер!».
Те ж повторилося, коли до нього прийшли вони й за тиждень, другий... Потім сусіди зрозуміли, що ходити туди марно, але вислів їм сподобався, і вони його запам’ятали. Потім швидко згадали та повторили, коли й до них навідався Микола позичити плуга, бо в нього свій зламався.
Отак потихеньку цей вислів став неабияк популярним у селі.
«Коли ти зі мною одружишся?», - допитувалась Оксана в Петра. «Як не тепер, то в четвер!» – радісно, ховаючи очі поміж макітрами, обіцяв той.
«Коли ти заметеш нарешті у світлиці?» - допитувалась Якилина у своєї доньки Христини. «Як не тепер, то в четвер!» - бурмотіла у відповідь дівиця, не відриваючи очей від нових дивайсів.
Набув цей вислів й індивідуального значення. Галина, яка повніла ледь не щодня, як здобна булка, обіцяла собі сісти на дієту як не тепер, то в четвер.
А Наталка, яка спочатку з понеділка вирішила почати бігати на леваду й назад з метою оздоровлення, тепер заспокоювала себе іншим – як не тепер, то в четвер.
Омелян, який раніше подумки безжально себе лаяв, коли рука тягнулася до тютюну й люльки, тепер заспокоївся отим – як не тепер, то в четвер.
І згодом соціологи, провівши дослідження, констатували: немає на найближчих теренах монолітнішої громади, ніж ця. «Нетеперівсько-четверівська група людей» - так класифікували вони нову спільність, з якою планували проводити ще й інші соціологічні виміри. Згодом констатували її стрімке та бурхливе розширення.
Зацікавились цією групою людей і політики, які напередодні виборів відчували серйозний електоральний дефіцит. Ці селяни їм дуже подобалися, адже зможуть сприймати їхню, політиків, відповідь. Якщо, наприклад, політиків питатимуть, коли ж саме щось корисне вони зробили/ зроблять, вони нарешті зможуть відповісти їм, як пристойним людям, сподіваючись на повне розуміння: «Як не тепер, то в четвер!» І не будуть вигадувати казна-що, брехати, обіцяти… Милі такі, хороші люди бачилися політикам у тому селі.
Тож зачастили вони в ці краї, зачастили…І навіть вибори призначили про всяк випадок на четвер!
Проте ніхто не прийшов. Як констатували соціологи в своєму наступному дослідженні, вислів - «як не тепер, то в четвер» - трансформувався серед цієї громади того дня в інший, споріднений, але категоричніший: «Ні тепер, ні в четвер!»
.jpg)
_%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D1%97_%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96.jpg/655px-%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0(%D0%A1%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0)_%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D1%97_%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96.jpg)
