Вивчаємо українську мову

Я вже якось розповідала вам, друзі, про цікавий і корисний проект каналу "1 + 1" "Відео-експрес-урок від Олександра Авраменка". А сьогодні хочу познайомити з його книжкою "100 експрес-уроків української". 

«Створюючи цю книжку, я мав задум у легкій і цікавій формі розповісти про поширені помилки як у приватному спілкуванні, так і в офіційному, - розповідає автор. – Аби комфортно було вдосконалювати свою мову й мовлення, пропоную вам коротенькі уроки з ілюстраціями, які сприятимуть якнайкращому запам’ятовуванню норм сучасної української мови».

Українською, по-українськи або по-українському? Скласти чи здати іспит? Протягом дня чи на протязі? Як правильно? Цей кишеньковий посібник допоможе вам більш упевнено й грамотно говорити українською.   

Краєзнавство

Так починався Донецьк

Частина 12

Юзівка. 1917 р. Запис до Червоної армії
на Театральній площі

У травні 1917 р. рішенням Тимчасового уряду Юзівка отримала статус міста, на той час у ній мешкало 57833 особи. Цікаво, що за кілька років до цього, 18 серпня 1913 року, юридичний відділ Новоросійського товариства надіслав лист, у якому обґрунтовував безперспективність селища Юзівка, а міське поселення пропонував збудувати між станціями «Юзове» та «Ясинувата». Існує свідчення (керівник прес-служби Донецького обласного краєзнавчого музею С.О.Гітіс) про те, що 1923 року протягом кількох місяців місто називалося Троцьк. З 1920 р. Юзівка була центром Юзівського тимчасового району, потім повіту, з 1923 р. – округу з такими повітами: Юзівський, Бахмутський, Таганрогський.

Юзівка. 1924 р.

У квітні 1924 р. місто перейменували у Сталіне, а в листопаді 1961 р. – у Донецьк. Рішення про перше перейменування було прийняте 8 березня 1924 р. на засіданні окрвиконкому. 9 березня на урочистому засіданні Юзівської міськради тов.Шкадилов так пояснив це рішення: «До виконкому надійшла маса заяв від робітників, робітниць і селян з пропозицією, як увічнити пам’ять тов.Леніна… За умовами нашого округу, де переважає сталева промисловість, а сама революція нагадує, за словами тов.Леніна, локомотив, виготовлений зі сталі, на якому машиністом був тов.Ленін. Виконком вважає, що символом, який характеризує нашого великого вождя тов.Леніна, буде «Сталь», і вирішили назвати м.Юзівку – містом Сталіним, а округ і завод Сталінськими». Отже, місто стало називатися Сталін, а станція – Сталіне. Проте з 1929 р. місто почали називати «Сталино», хоча спеціальної постанови щодо цього не виявлено. З 1932 року місто стало центром створеної Донецької області (до цього – губернії). Під час фашистської окупації (жовтень 1941 – вересень 1943 рр.) місто знову стало Юзівкою. 

Свою сучасну назву місто отримало від назви регіону — Донецького басейну, власне від Донецького кряжу, названого так завдяки його розміщенню вздовж ріки Сіверський Донець. На перший погляд це здається дивним, адже розташоване воно досить далеко від річища Дінця, - пов'язує з останнім лише спільний корінь. Цікаво, що назва «Донецьк» не є оригінальною: наше місто отримало її останнім. За 11 років до нього – в 1950 році – своє найменування отримав Сєвєродонецьк (до того – селище Лисхімбуд). У 1955 році Донецьком найменували колишню станицю Гундоровську (потім місто Гундоровка) в Ростовській області РФ. У 1784 – 1817 роках так називалося місто, яке тепер ми знаємо як Слов’яносербськ, - Донецьке. А ще є давнє городище часів Київської Русі – Донецьке городище, яке тепер знаходиться на території м.Харкова.

Першою ланкою поміж Дінцем та Донецьком став термін Донбас (Донецький басейн), упроваджений 1827 року в обіг інженером Є.П.Ковалевським. Попервах він мав суто геологічне навантаження, означуючи багаті корисними копалинами землі, проте зі зростанням економічної значущості регіону поступово втратив вузькоспеціалізоване значення й почав широко вживатися для означення нового соціально-економічного, а почасти й культурного, простору. На початок XX ст. вживання прикметника «донецький» (басейн, регіон тощо) було настільки ж природним, наскільки і необхідним, тож коли зайшлося про виокремлення Донбасу в окрему адміністративно-територіальну одиницю, над назвою довго не думали. Спочатку прикметник «Донецький» увійшов до назви Донецько-Криворізької республіки, створеної в буремні роки революції, а 1919 року на карті з'явилась Донецька губернія, яка проіснувала до 1925 року. Первісно її центром став Луганськ, затим — Бахмут (Артемівськ). Таким чином, на цьому етапі слово «Донецький» та місто Юзівку (Сталіне) іще геть ніщо не пов'язувало. Перша передумова майбутнього перейменування Сталіне у Донецьк виникла 1932 року, коли були повернені до життя великі адміністративно-територіальні утворення, названі областями. Так 2 липня з'явилась Донецька область (що включала території сучасних Донецької та Луганської областей), адміністративним центром якої після деяких вагань між Артемівськом і Сталіне було обрано останній.

І хоча 1938 року слово «Донецький» тимчасово зникло з мапи України - указом від 3 червня Донецьку область було розділено на Ворошиловградську (Луганську) та Сталінську (з центром у Сталіне) — згодом процес десталінізації повернув усе на круги своя. Після XXII з'їзду КПСС та винесення тіла Й. Сталіна з мавзолею (1961) по Союзу прокотилась хвиля перейменувань, яка добігла і наших теренів. Та якщо з назвою області все було зрозуміло — їй просто повернули колишнє найменування, то місто потребувало винаходження імені. Вихід було знайдено настільки ж простий, наскільки й незвичний: утворити назву міста від назви області (як правило, все відбувається з точністю до навпаки!). Указом Президії Верховної Ради УССР від 9 листопада 1961 року це рішення було затверджено. 

Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

День Гурiя та преподобного Полiсiя. Пилипівка (28 листопада). Початок Пилипівського посту.

Якщо в цей день лежить снiг, то долежить до повенi.

У Пилипiвку день до обiду.

Яка нiч у Пилипiвку, такий день у Петрiвку.

Як хочеш лози, то в Пилипiвку вози.

Воскресіння Лазаря. Ікона ХІІ ст.
Монастир св.Катерини, Синай

Матвiя, Симеона-Юди (29 листопада). Остаточно замерзає земля.

На Симеона-Юди кiнь боїться груди.

На Симеона горобцi  збираються в табунцi.

Георгiя-чудотворця, Лазаря, Никона  (30 листопада). У народi його ще називають Зимовказником. За цим днем прогнозували погоду на зимовий перiод.

Який день на Георгiя Чудотворця, така й зима.

В однiй з євангельських притч згадується хворий жебрак Лазар. У середнi вiки в Європi виникли невеликi лiкарнi для бiдних, названi за його ім’ям – лазаретами.

Також 30 листопада вшановується Преподобний Никон. Сергiй Радонезький, помираючи, указав на нього як на свого учня – продовжувача його справи. Тому по смертi Сергія вiн управляв Троїцьким монастирем. При ньому був побудований кам’яний Троїцький собор.

З  И  М  А

Зима сніжна – літо дощове.

Узимку сухо й  холодно – улітку сухо та спекотне.

Зима тепла – лiто холодне; зима морозна – лiто жарке.

Якщо зимою хуртовини – літом негода.

Якщо зимою іній – літом роса.

Великий іній усю зиму – літо важке для здоров'я.

Сніжна зима передвіщає добрий ріст трав.

Кільце навколо сонця – до негоди.

Сильно блищать узимку зірки – до морозу.

Якщо вікна починають  потіти при подвійних рамах - до посилення морозу.

Якщо зимою шумить ліс – очікуй відлиги.

Кішка на печі – до холоднечі; кішка на підлозі – до тепла.

Снігур під вікном  цвірінчить – до відлиги.

Горобці дружно цвірінчать – до тепла.

Ворони і галки сідають на південь носами – до тепла, на північ – до холоду.

ГРУДЕНЬ (студень, лютень, хмурень, стужайло, студений, мостовик, трусим, мочавець, андріїв, вiтрозим, груздень, зимник, децембер, просинець, хмурець, сонцеворот, вовчий, дванаїсник, великобожничак)

У грудні зима повертає на мороз, а сонце – на літо.

Сумний грудень у свято і в будень.  

Якщо у грудні великий іній, замети, глибоко промерзла земля – то це до врожаю.

Привалить сніг у грудні упритул до заборiв – погане буде літо; якщо відстає проміжок – до врожаю.

Платона та Романа (1 грудня). День пам'яті святого мученика Романа.

Існують народні прикмети:

Якщо 1 грудня тепло на вулиці – зима буде теплою і м’якою, і навпаки. 

Вітер дме сильний 1 грудня – взимку віхол і хуртовин буде багато. 

Якщо 1 грудня погода протягом дня швидко змінюється, то зима взагалі буде дуже мінливою.

Також цей день знаменний тим, що в 1991 роцi народ України вiльним волевиявленням на референдумi пiдтвердив Акт проголошення незалежностi України.

Авдія (2 грудня). День пам'яті святого Авдія, який за повір'ям є покровителем сімейного благополуччя і домашнього господарства. Для того, щоб всяка нечисть не могла пробратися в будинок, у цей день прийнято стукати по одвірках і віконних рам обухом сокири. 

На Авдія заметіль дорогу переймає, в щілини земні, в тріщини лихі хвороби заганяє. Тому за старих часів люди з побоюванням виходили на вулицю в другий день зими,  щоб уберегтися від застуди.

Прилетіли птахи з півночі — до ранніх холодів.

Прокла (3 грудня). За народними уявленнями, Прокл проклинав нечисть пiд землею, щоб не виходила. 

Якщо заспівав снігур, а сорока лізе під стріху — бути завірюсі.

Якщо на Прокла сніг пішов, то на Олену Льоносійку (3 червня) піде дощ.

Новгородська ікона ХІV ст.

Введення, або Видення, третя Пречиста (4 грудня). Святкують його з IV столiття у пам’ять чудесного введення Богородицi в ЄрусалимськийХрам – її присвячення Богу. Пречистою називають свято, яке присвячується Богородицi. У церковному календарі це одне з найбільших свят. До цього дня потрібно завершити всі сільськогосподарські роботи. Введення – це християнське свято, що знаменувало собою початок зимового циклу обрядовості. Казали: Введення прийде, свят наведе. І дійсно, після Введення йшла низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохрещі.

У народі вірили, що в цей день Бог випускає  праведнi душi подивитися на своє тiло, а тому i свято називають “Виденням”. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи».

Цього дня вiдкривалися ярмарки, робилися пробнi виїзди на санях, починалися зимовi гуляння. Обряд так i називали “катати молоду”. У грудні молодіжні збори відбувалися майже щодня. Крім молодіжних вечорниць, широко практикувалися погостини, на які сходилися люди старшого віку, адже грудень і січень уважалися часом відпочинку.

У селян були й забобони, пов’язані зі святом Введення. Уважалося: хто першим цього дня зайде до хати, той буде “полазником”, тобто тим, що приносить добро або якесь лихо. Сусіди намагалися зранку не заходити одні до одних у гості, щоб потім не було нарікань, що це вони принесли в дім нещастя. Коли на Введення до хати першим ввійде молодий, гарний, здоровий чоловік із грошима, то це хороша прикмета — весь рік у домі будуть усі здорові і вестимуться статки. Коли до хати зайде жінка і щось позичатиме — поганий знак.

На Закарпаттi у Третю Пречисту нiхто не провiдує сусiдiв: коли помiтять, що до хати йде односелець, то намагаються зачинити дверi. Особливо боялися жiночих навiдин, бо «обов’язково принесуть нещастя».

У народі це свято здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося: якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане. А коли після Введення сніг піде – то настане зима.

Третя Пречиста снігом покриває.

Як Введення мостить містки, а Микола (19 грудня) забива гвіздки, то люта зима буде.

Як ляже глибока зима, то готуй  глибокi закрома.

Як буде на Введення в слiдах вода, то на Юрiя – трава.

Як горобець нап’ється на Введення в бичачiм слiду води, то напасеться худоба до Юрiя трави.

Як на Введення буде вода, то вліті буде молоко.

Введенськi морози ще зими не роблять.

Хто по Введенню ся сiє, той на хлiб ся надiє.

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )

Для гарного настрою

А ви, друзі, знали про ТАКОГО Жадана?  Насолоджуйтеся разом зі мною!

"Листопад"

"Бийся за неї! Вмирай за неї!"

"Дерева"

"Жінка"

Пам'ятаймо!

Сьогодні День пам'яті жертв голодоморів 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років. Вічна пам'ять загиблим!

Історичні факти про Голодомор 1932 - 33 рр.: http://www.bbc.com/ukrainian/science/2013/11/131120_holodomor_10_facts_ko?ocid=socialflow_facebook
http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/11/121122_holodomor_coverage_rl?ocid=socialflow_facebook
http://vsviti.com.ua/interesting/history/60730
10 книг про Голодомор

Унікальна Україна

Якщо ви, друзі, зараз плануєте свою наступну подорож, але не знаєте, куди саме поїхати, перегляньте добірки проекту "ВСВІТІ" - можливо, вони надихнуть вас на цікаві мандри.

"Україна незбагненна"

"Втекти до природи"
Найкращі місця для зимового відпочинку

Дивовижні відеоролики з неповторними пейзажами України

Ukraine My Home Олега Прилуцького

Поетична сторінка

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.

Сучасний угорський художник Emerico Imre Toth

Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов'ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.

Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.

Л.Костенко

Раджу прочитати

Сьогодні хочу познайомити вас, друзі, з різноманітними новинками дитячої та підліткової літератури:

Інтерактивні книги українською

Добірка цікавих зарубіжних авторів

"Різдвяні" книжки

25 найзнаковіших книжок незалежної України
Новинки листопада 2016 року

Приємного читання вам і вашим малюкам! 

Мовні цікавинки

Українська мова-2041: Українсько-англійський суржик та зникнення "іваничів"

О.Пономарів

Думками про майбутнє української мови з depo.ua поділився український мовознавець, перекладач, публіцист, доктор філологічних наук, професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Академії наук вищої школи України Олександр Пономарів.

Пономарів говорить, що в Україні "скоріше загине влада, ніж мова" і зрештою українська повністю витіснить російську.

На думку професора, засилля англійських слів в майбутньому відчуватиметься не настільки сильно. "Зараз воно є, але я впевнений, з часом все нормалізується. У переломні моменти в житті країни завжди у мові з’являються запозичення. Виникає безліч нових процесів та понять, які потрібно називати. Але я пропоную спочатку подивитися, чи нема відповідника в нашій мові, а вже потім запозичувати. Звісно, за такий період буде дуже багато неологізмів, які з часом стануть звичайною лексикою, але історизми і архаїзми залишаться також", - наголошує Пономарів.

А.Висоцький

Анатолій Висоцький - мовознавець, педагог, доктор філологічних наук, професор, декан факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету ім. Драгоманова– вважає, що за 25 років українська мова має стати однією з найрозвинутіших у світі.

"Перш за все зміни відбудуться у лексиці. Насамперед, у загальновживаній, науково-технічній та у політичній. Звісно, зміниться й сленг. Відбудеться старіння лексики. Наприклад, терміни, які з'явилися під час Революції гідності, будуть відходити. Але це стосується не тільки суспільно-політичної лексики. Навіть побутово-ужиткова лексика старіє і молоде покоління не знає значення давніх слів", - говорить експерт про можливі перспективи української.

Додає, що на українську переходитиме все більше міст. 

"За останні 20 років міста, які були абсолютно зросійщені – наприклад, Хмельницький і Чернігів – стали україномовними. Це сталося не тільки через еволюційні зміни, але й завдяки тому, що почали відкривати українські школи, виші. Навіть Київ змінився кардинально в цьому плані", - каже професор.

Тож в майбутньому суржик може стати не українсько-російським, а українсько-англійським.

"Вже зараз молодь використовує у спілкуванні, особливо у соцмережах, половину англомовних термінів, які вплітаються в українську мову. Цей сленг, на щастя, не має широкого вжитку, і достеменно невідомо, чи буде він панувати у мові. У будь-якому разі українська існуватиме, адже існує так званий самозахист. У критичні часи, за будь-якої влади, при ухвалюванні законів, які шкодили мові, вона підносилася. Наразі конкурс на спеціальність "Українська мова та література" зріс – так проявляється самозбереження мови", - акцентує Висоцький.

О.Мацько

На думку Оксани Мацько, доцента Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, прогнозувати тенденції розвитку мови важко, адже вони залежать від розвитку суспільства. З тенденцій можна виділити лібералізацію мовної норми і компресію.

"Тексти стають компактними, речення коротшими, виникає багато абревіатур. Це пов’язано з багатьма позамовними чинниками. Особливо це помітно у інтернет-комунікації, яка відіграє все більшу роль у житті сучасної людини", - зазначає Мацько.

В мові з'являться нові запозичення, адже і зараз активно запозичають з англійської. А от кількість російські запозичень (особливо жаргонних), які люди черпали зі спільного інформаційного простору - наприклад, з серіалів, зменшиться.

Може змінитися і традиційна форма звертань.

"Форми звертання по батькові є традиційними для української мови, але, за моїми спостереженнями, на практиці їх використовують все менше. Їх уже уникають у сучасній бізнес-комунікації. Хотілося б, щоб в майбутньому стали невимушеними звертання "пан" та "пані". Наразі їх легко вживають на заході, але на сході і півдні до них ставляться упереджено, спрацьовує якась пострадянська перепона", - каже експерт.

Джерело: http://www.depo.ua/ukr/life/ukrayinska-mova-2041-ukrayinsko-angliyskiy-surzhik-ta-zniknennya-24082016140000

Краєзнавство

Так починався Донецьк

Частина 11

На початку ХХ ст. у Юзівці «будівельний бум». Ще наприкінці ХІХ ст. неподалік від центральної прохідної металургійного заводу (нині вул.Постишева 20) був збудований готель «Великобританія» (власник - Соболєв), до якого примикав кінотеатр із залом на 350 осіб. У 1916 році тут мешкав статистик патронного цеху Костянтин Паустовський, майбутній радянський письменник. Строкату публіку готелю він описав у своїй «Повісті про життя».

1906 року на Першій лінії споруджено будинок Юзівського відділення Петроградського міжнародного комерційного бінку (нині - частина будівля Міського палацу дитячої творчості). Спочатку будівля мала 2 поверхи і була прикрашена колонадою. На початку 1930-х рр. її продовжили вздовж Садового проспекту та добудували третій поверх.

Будинок Гореліка (сучасний вигляд)

Від тих часів у Донецьку зберігся ще один цікавий будинок на перетині Садового проспекта й вулиці Жовтневої, 72, - купця Гореліка (1904 р.). Незвичайна форма балконів, декор фасадів, вставки з керамічної плитки – ця прекрасна будівля є єдиним (серед тих, що залишилися) у Донецьку зразком купецької архітектури початку ХХ ст. Після революції тут розташовувався популярний клуб Тудоровських з великим танцювальним залом, у роки фашистської окупації – театр-вар’єте, а після Великої Вітчизняної війни – облміськпром, нині (частково) – банк.

Будинок Кроля (сучасний вигляд)

У Донецьку (за адресою: вул.Постишева, 55) залишився ще один купецький будинок (1903 р.) – дім Давида Лазаровича Кроля, який займався торгівлею облицювальною плиткою (що видно з фасаду будівлі). У дворі будинку знаходилася піч, де обпалювали цеглу, а в підвалі зберігалися пляшки з соляною та сірчаною кислотою на продаж. У радянські часи він був житловим, у 90-х рр. там сталася пожежа, однак його вдалося врятувати. Цей красивий будинок у стилі модерн був відновлений завдяки допомозі донецького підприємця Л.Захарової, він занесений до списку пам’яток культурної спадщини Ворошиловського району. Тепер там розташовуються комерційні підприємства. 

Члени спортивного товариства "Сокіл". 1915 р.

Крім ілюзіону Соболєва, в Юзівці існувало ще 4 кінотеатри. Найбільшими були «Колізей» (власник - Сидоренко) на Другій лінії (вул.Кобозєва, 5) в будинку 23, розрахований на 500 глядачів, і «Сатурн» (там же в будинку 21) на 650 місць. Власник другого – Шмідт – мав також ковбасний завод і ковбасну лавку. Після Великої Вітчизняної війни обидві будівлі були передані хлібо-кондитерському комбінату (вул.Кобозєва, 5). На Сьомій лінії, 36 (нині – вул.Постишева), розташовувався клуб прикажчиків, який мав власну бібліотеку (це була перша публічна бібліотека в місті) й актову залу, що була перетворена на кінотеатр «Наш куток» на 350 осіб. Короткий час діяв ілюзіон Лейна з залою на 200 глядачів, він знаходився на Третій лінії (вул.Червоноармійська), 6, на місці нинішнього СІЗО.

І.І.Андрєєв (02.08.1880 - 16.12.1919)

Напередодні першої світової війни в Юзівці мешкало 70 тисяч осіб, із них 47 тисяч – робітники та їхні сім’ї . Серед них був і російський учений та інженер І.І.Андрєєв – основоположник виготовлення азотної кислоти з аміаку. Його дослідна установка поклала початок Донецького заводу хімічних реактивів (лютий 1917 р.). У цей же час на базі механічних майстерень біля залізничного вокзалу було створене Товариство металообробних Путилівських заводів (1916 р., Петроград), навколо майстерень формується селище Путилівка.

Місяцелік

Собор Архистратига Михаїла.
Кінець ХVІ ст.

Цікавинки про народні свята цього тижня

Михайла (21 листопада). Цього дня відзначається собор святого Архистратига Михаїла. У народній уяві Михайло – це мужній лицар, який перемагає всі темні сили. «Грім гримить – це Архистратиг Михайло веде війну з чортами, - каже народна легенда, - де б не заховався нечистий, а стріла Архистратига знайде його скрізь». «Іноді, - стверджує інший переказ, - з блискавки робиться хрест: це Михайло благословляє, а Архангел Гавриїл стріляє в чорта».

Михайло неодмiнно має сповiстити про зиму, бо “приїжджає на бiлому конi”. На Закарпаттi останню суботу перед Михайлом називають “задушною”. Жiнки беруть до церкви по чотирi калачi й вiдправляють службу по небiжчиках. Три калачi вiддають поповi й дяковi, а один приносять додому i, розламавши, пригощають усю родину.

Пiсля Михайла закiнчували справляти весiлля, казали: «Пiсля Михайла – хоч за шкандибайла».

І.Руткович. Собор Архангела Михаїла.
с.Воля Висоцька. ІІ половина ХVІІ ст.

За цим днем завбачували весну:

Якщо вiдлига – не жди санного шляху до Миколи (19 грудня).

Iнiй – на великий снiг, а туман – на вiдлигу.

На Михайла зима на бiлому конi приїжджає.

На Михайла зима саньми приїхала.

Вiд Михайла зима морози кує.

Звiдається Михалко, чи маєш теплi ногавки.

Як Михайло закує, то Микола (22 травня) розкує.

Як Кузьма (17 серпня) з медом, то Михаль з ледом.

Як на Михайла вiтер з полудня, то буде тепло й до пiвгрудня.

Якщо Михайло з дощем не услужить – добру й суху весну ворожить.

Коли на Михайла нiч ясна, то буде зима снiжна й красна.

Вважалося доброю ознакою, коли Михайло прийде на бiлому конi – тобто випаде хоч невеликий снiг.

І.Руткович. Собор Архистратига Михаїла.
Іконостас с.Стара Скварява. 1685 - 1687 рр.

День 21 листопада також називають Турами, або Мисливським святом. У давнину цього дня розпочиналися полювання, вшанували всiх богів-покровителiв. З прийняттям християнства мисливці стали вважати своїм покровителем Архистратига Михаїла, створили багато мисливських переказів про нього. Він також став патроном Києва.

Також цей день у деяких місцевостях уважали  святом, коли “вводиться лiто в зиму”, тому 21 листопада ще називають Введенням.

Стежили, щоб на Введення першою до хати не зайшла жiнка або дiвчина: такий вiзит важався небажаним. Натомiсть вiрили, що прихiд особи чоловiчої статi обiцяє щастя i добробут. (За В.Наумком).

Мотрони, Антона (22 листопада). Уже земля має бути вкритою снiгом.

Якщо на Мотронин день гусь вийде на лiд, то ще плаватиме по водi.

Якщо в листопадi Мотря на бiлому конi прийде, то гостру зиму нам привезе.

Якщо в цей день буде дощ, то це до врожаю пшеницi.

Ореста, або Ераста та Родiона (23 листопада).

Ераст настила наст.  

Ераст – це все гаразд.

З Ераста чекай наста.

           Якщо на Ераста на деревах iній i на другий день пiсля Федора Студила (25 листопада) землю снiгом занесе, то мiцному зимовому шляху довго не бути: аж до Введення (4 грудня) буде вiдлига i простоїть осiння погода.

         Якщо пiсля Михайлового морозу на Ореста (Ераста) з’явиться на деревах iній, то селяни чекають великих снiгiв.

           Якщо день починається туманом, то чекай вiдлиги.

        Федора Студита, Вiктора, Мини, Максима (24 листопада). Святий мученик  Мина спочатку був воїном, потiм спасався в пустелi; мученик Вiктор теж був воїном, Максим – чудотворцем, преподобний Федор Студит – iгуменом Студiйського монастиря.

            З Федора Студита зима сердита.

Якщо   цей день теплий, то зима буде м’якою, якщо ж холодний – то суворою.

       

Козацька рада на Січі. Малюнок 1773 р.

У 1638 роцi в цей день козацька рада утвердила ординацію (упорядкування, статут) запорозьких козакiв, згідно з якою козацтво повністю втратило привілеї та самоврядування.

            Iвана Милостивого (25 листопада).

Якщо в цей день випаде снiг, то вiдлига протримається до 4 грудня, до Введення.

            Iвана Златоуста та Гармаша (26 листопада). У цю пору рослинне життя завмирає.

            На Златоуста всяке життя зупиняється в рослинi.

Пилипа. Заговини, запусти на Пилипiвку, Свято Корочун (27 листопада). На цей  же день припадає свято Пилипа. Його ще називають м’ясоїдом, заговинами, запустами на Пилипiвку. Пилипiвський пiст називали Рiздвяним. Продовжується вiн до 7 сiчня, майже 40 днiв. А останнiй день, коли дозволялося все їсти, називали заговинами.

Увечерi, напередоднi Пилипiвського посту, готують смачну  обрядову вечерю: борщ, локшину, пирiжки, вареники, смажене сало, м’ясо (бо це останній день, коли дозволялося їсти скоромне). За звичаєм, до батькiв приходять вечеряти дочки iз зятями, котрі недавно побралися, а також господарi запрошують кумiв та самотнiх односельців. Залишки вечерi вiдносили бiдним людям.

І.Рєпін. Вечорниці. 1881 р.

На заговини дiвчата та хлопцi  органiзовували вечiрку-складчину. На такi сходини збиралися й сiмейнi родини.

Від цього дня жiнки починали прясти кужiль на полотно.

Iнiй на Пилипа – буде овес, як липа.

Чи дуб, чи липа – нинi свято Пилипа.

Хто святкує Пилипа, той буде голий, як липа.

Iнiй – на врожай вiвса, а дощ – на добрi пшеницi.

Якщо хмарно або снiжно – травень буде негожий.

Цього дня, як i на Масляну, зав’язують “колодку”. Її  в’язали батьковi за те, що сина не оженив, а матерi – що доньку замiж не видала впродовж осiнньої пори. Це останнiй день весiльних недiль (розпочиналися з Семен-дня – 14 вересня).

У народi казали:

Пилиповi заговини – початок Рiздвяного посту.

Вороння кряче – до вiдлиги.

За язичницьких часів від цього дня починався  час Корочуна, бо днi ставали все коротшими (від Різдва день почне зростати), хоча остаточно етимологія та образ Корочуна не з'ясовані: в народі так називали найкоротший день року й обрядовий хліб, який пекли 21 грудня.  Корочун символiзував помирання Сонця взимку. Він завершував цикл життя.

Уважалося, що саме з цього дня всi нечистi тiкають у землю, боячись морозiв i  зими. За переконанням селян, зима приїжджає на попелястiй кобилi i розганяє всiх нечистих.

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )

Для гарного настрою

Знайомтеся: український рок-гурт "Біла вежа"

Поетична сторінка

Чого я хочу ще для себе?

І що мені ще не дано?

Вже маю крила. Дайте неба.

І трішки щастя. Заодно.

Пропоную вам, друзі, поринути в дивовижний світ поезії однієї з моїх улюблених письменниць - Ганни Чубач.

***

В рідному краї сонце тепліше

І зеленіша в полі трава.

Вищі дерева, люди добріші.

І голосніші в пісні слова.

Хустка тернова, мамина мова

Знов нагадають серцю про те:

В рідному краї сонцем любові

Навіть колючий терен цвіте.

СВЯТКУЮ ДЕНЬ

Святкую день: веселий і сумний,

Який не є, а я його святкую.

У кожнім ранку стільки новизни, 

Що я невдач минулих не рахую.

Хай кожна мить минається, летить…

Але на святі довшають хвилини.

Чим яскравіше день мій відгорить,

Тим більше світла до людей полине.

І вечори святкові не спішать:

Останній промінь спішно не ховають.

Якщо із буднів не зробити свят,

То і найвищі обрії злиняють.

ЖІНКИ

Хтось підставляє власну мірку,

А хтось дивується при всіх:

- Ну як це так? Тобі так гірко,

А ти даруєш людям сміх?

Не проявляйте зверхню милість.

Не вчіть мене, як треба жить.

Сльоза, що потайки скотилась,

На вітрі висохне за мить.

Такі не схожі ми на вдачу.

І кожна має власний гріх.

Одна - сміється, інша - плаче.

Болить однаково в усіх.

***

А висота - душі потреба.

Не осуди хоч ти мене.

Я піднімаюся у небо,

Щоб краще бачити земне.

***

Не помились на першім слові,
Сказавши в зустріч щось сумне.
В мені багато є любові!
Багато! Більше, ніж мене!

***

Хіба що вітер, тихий вітер

Присяде вранці на траву,

І сам собі почне радіти,

Що ти - десь є, а я - живу...

Фото Ірини Джуль

В КІНЦІ ЖИТТЯ

Вийду у поле.
Гляну за обрій.
Сонце з-за хмари всміхнеться.
Як воно гарно!
Як воно добре!
Як моє серденько б'ється!

Гірко ридала.
Дзвінко сміялась.
Крила носила небесні.
Не нажилася!
Не наспівалась!
Не надивилась на весни!

Вивчаємо українську мову

Пропоную вам, друзі, перевірити свої знання з української за допомогою цікавого тесту від "24 каналу" за цим посиланням: http://24tv.ua/na_zhal_chi_nazhal__yak_dobre_vi_znayete_ukrayinsku_movu_n747476

Вивчаємо українську мову

Завершуємо говорити про лексичні кальки, але продовжуємо з ними боротися!

Краєзнавство

Брати Рутченки

Так починався Донецьк

Частина 10

Багато копалень розташовувалося на землях братів Рутченків, які 1898 р. викупило Рутченківське гірничопромислове товариство, засноване того ж року. Поступово вся орендована земля стала належати Товариству, були придбані копальні Чулковської компанії поблизу станції Мушкетово (нині – Пролетарський район), а також шахти № 29 і 32 на орендованих у В.П.Нестерової землях. У 1914 р. всі шахти Рутченківського товариства були придбані Товариством Брянського рейкового, залізоробного та механічного заводу, яким 1915 року на шахті № 30 були збудовані коксові печі. На базі механічних майстерень Товариства в 1931 р. був створений Рутченківський машинобудівний завод гірничого обладнання.

Лідіївська копальня розташовувалася за дві версти від ст.Рутченкове, на землі (5000 десятин) спадкоємців Горбачової (тому селище називалося Горбачове), і була орендована Південноросійським дніпровським металургійним товариством до 1919 року. Перші шахти тут були створені 1899 р. інженером О.Шеном (першу шахту він назвав на честь дочки Лідії), 1900 року вони стали власністю Товариства. Біля копальні розташовувалося робітниче селище. Цікаво, що саме сюди 1922 року приїхали працювати робітники зі США, зокрема І.М.Пінтер.

Переважна більшість міст розвиваються традиційно – від маленького містечка до великого. Донецьк від самого початку йшов іншим шляхом: місто вбирало в себе селища та робітничі поселення навколо копалень або заводів, які спочатку були окремими адміністративними одиницями.

Деякі з них згодом зникали з карти міста, а деякі досі живуть у пам’яті мешканців Донецька. На запитання «Де ти живеш?» корінні донеччани відповідатимуть просто: «На Ларінці» чи «На Трудовських». Треба зазначити, що за час існування нашого міста на його карті з’явилося дуже багато нових селищ-кварталів, з якими можна ознайомитися завдяки проекту Є.Ясенева та О.Жукова «Донецький розкрій».