Краєзнавство

Так починався Донецьк

Частина 8

Мешканці Юзівки під час церковної служби. 1890-ті рр.

Першою культовою спорудою, якою користувалися робітники та службовці заводу Новоросійського товариства, була церква на честь Святителя Миколая Чудотворця, що знаходилася в селі Григор’ївка (тепер це пустир на пагорбі по вул.Пухова навпроти ринку "Боссе", не збереглися навіть фото, хоча до 60-х рр. ХХ ст. фундамент зруйнованої церкви залишався). Церква була збудована на початку ХІХ ст. на кошти поміщика А.Рутченко. Спочатку будівля була дерев’яною, з кам’яною дзвіницею. У 1873 – 1877 рр. церква та дзвіниця були розширені й перероблені. Відкриття церковного приходу в Юзівці відбулося 29 серпня 1883 р., це була дерев’яна будівля (збудована на гроші купця Лобасова) на міському кладовищі. У 1895 р. за наказом губернської духовної влади будівля стала використовуватися тільки для відспівування померлих. Оскільки місто росло, цвинтар опинився в його центрі й у 1925 р. був закритий, а каплиця знищена. 

Пам'ятник В.В.Берві-Флеровському

На місці кладовища розбили парк ім.Флеровського, зрівнявши могили з землею та залишивши тільки могилу відомого російського публіциста і правозахисника В.В.Берві-Флеровського (тепер це парк поблизу площі Комунарів, що досі відомий як «Горсад», на могилі знаходиться пам’ятник видатному демократу); «Кладбищенский» проспект перейменували в Пожежний (нині – пр.Дзержинського). На початку 30-х рр. ХХ ст. у кутку цього парку побудували жіночу школу ім.Орджонікідзе (нині – школа № 3). 

Однокупольна церква на честь Преображення Господня була побудована 1886 року на кошти робітників заводу, купців і поміщиків. У 1894 році були прибудовані трапезна, дзвіниця, чотири бані, два бокові приділи та два вівтарні приміщення. Першим настоятелем церкви був Олександр Георгійович Матвієвський. Саме за його ініціативи в місті 1893 року було засноване Свято-Преображенське братство, яке займалося благодійною та просвітницькою діяльністю. Однак ніщо не врятувало храм у радянські часи: 1922 року, під час усесоюзної кампанії боротьби з голодом, з церкви було вилучено срібні ікони, лампади, кадила та ін. У зв’язку з антирелігійною пропагандою церкву згодом закрили, у 1928 році в Сталіно ударними темпами був побудований кінотеатр «Комсомолець», що закрив собою собор від головної міської вулиці, 11 грудня 1930 року зняли дзвони, а згодом зруйнували дзвіницю. У середині 1931 року храм було підірвано. 

9 серпня 1991 р. Донецький міська рада виділила для зведення кафедрального собору Донецької єпархії майданчик у сквері імені Горького, адже місце, де раніше стояв головний храм Юзівки, було зайняте іншими будівлями. 27 лютого 1993 р. єпископ Донецький і Слов'янський Іполит освятив перший камінь, закладений в основу Спасо-Преображенського собору. Споруджуючи п’ятикупольну будівлю, архітектор собору - В.В.Онуфрієнко - поєднав стильові мотиви класицизму з елементами, притаманними українській архітектурі. У зовнішньому оформленні використані фактурна штукатурка, гранітні і мармурові блоки. Головний і бічні входи собору прикрашають величні барельєфні зображення хрестів, а в нішах розташовані мозаїчні постаті Спасителя, Богородиці і святих. Дзвіниця собору триярусна, височиною 58 м від землі. Бронзова статуя Архістратига Михаїла височіє над Соборною площею перед ажурною кованою огорожею. Скульптура небесного покровителя Києва була подарована донеччанам в 2002 році на знак подяки за «Пальму Мерцалова» - символ працьовитості жителів Донецька.

Свято-Петропавлівська церква на Смолянці
(сучасний вигляд)

Існували також церкви на Вознесенських копальнях (кам’яна однопрестольна церква на честь Вознесіння Господня, збудована на кошти власника копальні Петра Карпова), Рутченківського товариства (дерев’яна однопрестольна церква на честь Святителя Миколая, збудована 1903 року), на Смолянці (церква Петра і Павла, збудована 1910 року).

.