Краєзнавство

Так починався Донецьк

Частина 11

На початку ХХ ст. у Юзівці «будівельний бум». Ще наприкінці ХІХ ст. неподалік від центральної прохідної металургійного заводу (нині вул.Постишева 20) був збудований готель «Великобританія» (власник - Соболєв), до якого примикав кінотеатр із залом на 350 осіб. У 1916 році тут мешкав статистик патронного цеху Костянтин Паустовський, майбутній радянський письменник. Строкату публіку готелю він описав у своїй «Повісті про життя».

1906 року на Першій лінії споруджено будинок Юзівського відділення Петроградського міжнародного комерційного бінку (нині - частина будівля Міського палацу дитячої творчості). Спочатку будівля мала 2 поверхи і була прикрашена колонадою. На початку 1930-х рр. її продовжили вздовж Садового проспекту та добудували третій поверх.

Будинок Гореліка (сучасний вигляд)

Від тих часів у Донецьку зберігся ще один цікавий будинок на перетині Садового проспекта й вулиці Жовтневої, 72, - купця Гореліка (1904 р.). Незвичайна форма балконів, декор фасадів, вставки з керамічної плитки – ця прекрасна будівля є єдиним (серед тих, що залишилися) у Донецьку зразком купецької архітектури початку ХХ ст. Після революції тут розташовувався популярний клуб Тудоровських з великим танцювальним залом, у роки фашистської окупації – театр-вар’єте, а після Великої Вітчизняної війни – облміськпром, нині (частково) – банк.

Будинок Кроля (сучасний вигляд)

У Донецьку (за адресою: вул.Постишева, 55) залишився ще один купецький будинок (1903 р.) – дім Давида Лазаровича Кроля, який займався торгівлею облицювальною плиткою (що видно з фасаду будівлі). У дворі будинку знаходилася піч, де обпалювали цеглу, а в підвалі зберігалися пляшки з соляною та сірчаною кислотою на продаж. У радянські часи він був житловим, у 90-х рр. там сталася пожежа, однак його вдалося врятувати. Цей красивий будинок у стилі модерн був відновлений завдяки допомозі донецького підприємця Л.Захарової, він занесений до списку пам’яток культурної спадщини Ворошиловського району. Тепер там розташовуються комерційні підприємства. 

Члени спортивного товариства "Сокіл". 1915 р.

Крім ілюзіону Соболєва, в Юзівці існувало ще 4 кінотеатри. Найбільшими були «Колізей» (власник - Сидоренко) на Другій лінії (вул.Кобозєва, 5) в будинку 23, розрахований на 500 глядачів, і «Сатурн» (там же в будинку 21) на 650 місць. Власник другого – Шмідт – мав також ковбасний завод і ковбасну лавку. Після Великої Вітчизняної війни обидві будівлі були передані хлібо-кондитерському комбінату (вул.Кобозєва, 5). На Сьомій лінії, 36 (нині – вул.Постишева), розташовувався клуб прикажчиків, який мав власну бібліотеку (це була перша публічна бібліотека в місті) й актову залу, що була перетворена на кінотеатр «Наш куток» на 350 осіб. Короткий час діяв ілюзіон Лейна з залою на 200 глядачів, він знаходився на Третій лінії (вул.Червоноармійська), 6, на місці нинішнього СІЗО.

І.І.Андрєєв (02.08.1880 - 16.12.1919)

Напередодні першої світової війни в Юзівці мешкало 70 тисяч осіб, із них 47 тисяч – робітники та їхні сім’ї . Серед них був і російський учений та інженер І.І.Андрєєв – основоположник виготовлення азотної кислоти з аміаку. Його дослідна установка поклала початок Донецького заводу хімічних реактивів (лютий 1917 р.). У цей же час на базі механічних майстерень біля залізничного вокзалу було створене Товариство металообробних Путилівських заводів (1916 р., Петроград), навколо майстерень формується селище Путилівка.