Краєзнавство

Так починався Донецьк

Частина 12

Юзівка. 1917 р. Запис до Червоної армії
на Театральній площі

У травні 1917 р. рішенням Тимчасового уряду Юзівка отримала статус міста, на той час у ній мешкало 57833 особи. Цікаво, що за кілька років до цього, 18 серпня 1913 року, юридичний відділ Новоросійського товариства надіслав лист, у якому обґрунтовував безперспективність селища Юзівка, а міське поселення пропонував збудувати між станціями «Юзове» та «Ясинувата». Існує свідчення (керівник прес-служби Донецького обласного краєзнавчого музею С.О.Гітіс) про те, що 1923 року протягом кількох місяців місто називалося Троцьк. З 1920 р. Юзівка була центром Юзівського тимчасового району, потім повіту, з 1923 р. – округу з такими повітами: Юзівський, Бахмутський, Таганрогський.

Юзівка. 1924 р.

У квітні 1924 р. місто перейменували у Сталіне, а в листопаді 1961 р. – у Донецьк. Рішення про перше перейменування було прийняте 8 березня 1924 р. на засіданні окрвиконкому. 9 березня на урочистому засіданні Юзівської міськради тов.Шкадилов так пояснив це рішення: «До виконкому надійшла маса заяв від робітників, робітниць і селян з пропозицією, як увічнити пам’ять тов.Леніна… За умовами нашого округу, де переважає сталева промисловість, а сама революція нагадує, за словами тов.Леніна, локомотив, виготовлений зі сталі, на якому машиністом був тов.Ленін. Виконком вважає, що символом, який характеризує нашого великого вождя тов.Леніна, буде «Сталь», і вирішили назвати м.Юзівку – містом Сталіним, а округ і завод Сталінськими». Отже, місто стало називатися Сталін, а станція – Сталіне. Проте з 1929 р. місто почали називати «Сталино», хоча спеціальної постанови щодо цього не виявлено. З 1932 року місто стало центром створеної Донецької області (до цього – губернії). Під час фашистської окупації (жовтень 1941 – вересень 1943 рр.) місто знову стало Юзівкою. 

Свою сучасну назву місто отримало від назви регіону — Донецького басейну, власне від Донецького кряжу, названого так завдяки його розміщенню вздовж ріки Сіверський Донець. На перший погляд це здається дивним, адже розташоване воно досить далеко від річища Дінця, - пов'язує з останнім лише спільний корінь. Цікаво, що назва «Донецьк» не є оригінальною: наше місто отримало її останнім. За 11 років до нього – в 1950 році – своє найменування отримав Сєвєродонецьк (до того – селище Лисхімбуд). У 1955 році Донецьком найменували колишню станицю Гундоровську (потім місто Гундоровка) в Ростовській області РФ. У 1784 – 1817 роках так називалося місто, яке тепер ми знаємо як Слов’яносербськ, - Донецьке. А ще є давнє городище часів Київської Русі – Донецьке городище, яке тепер знаходиться на території м.Харкова.

Першою ланкою поміж Дінцем та Донецьком став термін Донбас (Донецький басейн), упроваджений 1827 року в обіг інженером Є.П.Ковалевським. Попервах він мав суто геологічне навантаження, означуючи багаті корисними копалинами землі, проте зі зростанням економічної значущості регіону поступово втратив вузькоспеціалізоване значення й почав широко вживатися для означення нового соціально-економічного, а почасти й культурного, простору. На початок XX ст. вживання прикметника «донецький» (басейн, регіон тощо) було настільки ж природним, наскільки і необхідним, тож коли зайшлося про виокремлення Донбасу в окрему адміністративно-територіальну одиницю, над назвою довго не думали. Спочатку прикметник «Донецький» увійшов до назви Донецько-Криворізької республіки, створеної в буремні роки революції, а 1919 року на карті з'явилась Донецька губернія, яка проіснувала до 1925 року. Первісно її центром став Луганськ, затим — Бахмут (Артемівськ). Таким чином, на цьому етапі слово «Донецький» та місто Юзівку (Сталіне) іще геть ніщо не пов'язувало. Перша передумова майбутнього перейменування Сталіне у Донецьк виникла 1932 року, коли були повернені до життя великі адміністративно-територіальні утворення, названі областями. Так 2 липня з'явилась Донецька область (що включала території сучасних Донецької та Луганської областей), адміністративним центром якої після деяких вагань між Артемівськом і Сталіне було обрано останній.

І хоча 1938 року слово «Донецький» тимчасово зникло з мапи України - указом від 3 червня Донецьку область було розділено на Ворошиловградську (Луганську) та Сталінську (з центром у Сталіне) — згодом процес десталінізації повернув усе на круги своя. Після XXII з'їзду КПСС та винесення тіла Й. Сталіна з мавзолею (1961) по Союзу прокотилась хвиля перейменувань, яка добігла і наших теренів. Та якщо з назвою області все було зрозуміло — їй просто повернули колишнє найменування, то місто потребувало винаходження імені. Вихід було знайдено настільки ж простий, наскільки й незвичний: утворити назву міста від назви області (як правило, все відбувається з точністю до навпаки!). Указом Президії Верховної Ради УССР від 9 листопада 1961 року це рішення було затверджено.