Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

День Гурiя та преподобного Полiсiя. Пилипівка (28 листопада). Початок Пилипівського посту.

Якщо в цей день лежить снiг, то долежить до повенi.

У Пилипiвку день до обiду.

Яка нiч у Пилипiвку, такий день у Петрiвку.

Як хочеш лози, то в Пилипiвку вози.

Воскресіння Лазаря. Ікона ХІІ ст.
Монастир св.Катерини, Синай

Матвiя, Симеона-Юди (29 листопада). Остаточно замерзає земля.

На Симеона-Юди кiнь боїться груди.

На Симеона горобцi  збираються в табунцi.

Георгiя-чудотворця, Лазаря, Никона  (30 листопада). У народi його ще називають Зимовказником. За цим днем прогнозували погоду на зимовий перiод.

Який день на Георгiя Чудотворця, така й зима.

В однiй з євангельських притч згадується хворий жебрак Лазар. У середнi вiки в Європi виникли невеликi лiкарнi для бiдних, названi за його ім’ям – лазаретами.

Також 30 листопада вшановується Преподобний Никон. Сергiй Радонезький, помираючи, указав на нього як на свого учня – продовжувача його справи. Тому по смертi Сергія вiн управляв Троїцьким монастирем. При ньому був побудований кам’яний Троїцький собор.

З  И  М  А

Зима сніжна – літо дощове.

Узимку сухо й  холодно – улітку сухо та спекотне.

Зима тепла – лiто холодне; зима морозна – лiто жарке.

Якщо зимою хуртовини – літом негода.

Якщо зимою іній – літом роса.

Великий іній усю зиму – літо важке для здоров'я.

Сніжна зима передвіщає добрий ріст трав.

Кільце навколо сонця – до негоди.

Сильно блищать узимку зірки – до морозу.

Якщо вікна починають  потіти при подвійних рамах - до посилення морозу.

Якщо зимою шумить ліс – очікуй відлиги.

Кішка на печі – до холоднечі; кішка на підлозі – до тепла.

Снігур під вікном  цвірінчить – до відлиги.

Горобці дружно цвірінчать – до тепла.

Ворони і галки сідають на південь носами – до тепла, на північ – до холоду.

ГРУДЕНЬ (студень, лютень, хмурень, стужайло, студений, мостовик, трусим, мочавець, андріїв, вiтрозим, груздень, зимник, децембер, просинець, хмурець, сонцеворот, вовчий, дванаїсник, великобожничак)

У грудні зима повертає на мороз, а сонце – на літо.

Сумний грудень у свято і в будень.  

Якщо у грудні великий іній, замети, глибоко промерзла земля – то це до врожаю.

Привалить сніг у грудні упритул до заборiв – погане буде літо; якщо відстає проміжок – до врожаю.

Платона та Романа (1 грудня). День пам'яті святого мученика Романа.

Існують народні прикмети:

Якщо 1 грудня тепло на вулиці – зима буде теплою і м’якою, і навпаки. 

Вітер дме сильний 1 грудня – взимку віхол і хуртовин буде багато. 

Якщо 1 грудня погода протягом дня швидко змінюється, то зима взагалі буде дуже мінливою.

Також цей день знаменний тим, що в 1991 роцi народ України вiльним волевиявленням на референдумi пiдтвердив Акт проголошення незалежностi України.

Авдія (2 грудня). День пам'яті святого Авдія, який за повір'ям є покровителем сімейного благополуччя і домашнього господарства. Для того, щоб всяка нечисть не могла пробратися в будинок, у цей день прийнято стукати по одвірках і віконних рам обухом сокири. 

На Авдія заметіль дорогу переймає, в щілини земні, в тріщини лихі хвороби заганяє. Тому за старих часів люди з побоюванням виходили на вулицю в другий день зими,  щоб уберегтися від застуди.

Прилетіли птахи з півночі — до ранніх холодів.

Прокла (3 грудня). За народними уявленнями, Прокл проклинав нечисть пiд землею, щоб не виходила. 

Якщо заспівав снігур, а сорока лізе під стріху — бути завірюсі.

Якщо на Прокла сніг пішов, то на Олену Льоносійку (3 червня) піде дощ.

Новгородська ікона ХІV ст.

Введення, або Видення, третя Пречиста (4 грудня). Святкують його з IV столiття у пам’ять чудесного введення Богородицi в ЄрусалимськийХрам – її присвячення Богу. Пречистою називають свято, яке присвячується Богородицi. У церковному календарі це одне з найбільших свят. До цього дня потрібно завершити всі сільськогосподарські роботи. Введення – це християнське свято, що знаменувало собою початок зимового циклу обрядовості. Казали: Введення прийде, свят наведе. І дійсно, після Введення йшла низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохрещі.

У народі вірили, що в цей день Бог випускає  праведнi душi подивитися на своє тiло, а тому i свято називають “Виденням”. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи».

Цього дня вiдкривалися ярмарки, робилися пробнi виїзди на санях, починалися зимовi гуляння. Обряд так i називали “катати молоду”. У грудні молодіжні збори відбувалися майже щодня. Крім молодіжних вечорниць, широко практикувалися погостини, на які сходилися люди старшого віку, адже грудень і січень уважалися часом відпочинку.

У селян були й забобони, пов’язані зі святом Введення. Уважалося: хто першим цього дня зайде до хати, той буде “полазником”, тобто тим, що приносить добро або якесь лихо. Сусіди намагалися зранку не заходити одні до одних у гості, щоб потім не було нарікань, що це вони принесли в дім нещастя. Коли на Введення до хати першим ввійде молодий, гарний, здоровий чоловік із грошима, то це хороша прикмета — весь рік у домі будуть усі здорові і вестимуться статки. Коли до хати зайде жінка і щось позичатиме — поганий знак.

На Закарпаттi у Третю Пречисту нiхто не провiдує сусiдiв: коли помiтять, що до хати йде односелець, то намагаються зачинити дверi. Особливо боялися жiночих навiдин, бо «обов’язково принесуть нещастя».

У народі це свято здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося: якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане. А коли після Введення сніг піде – то настане зима.

Третя Пречиста снігом покриває.

Як Введення мостить містки, а Микола (19 грудня) забива гвіздки, то люта зима буде.

Як ляже глибока зима, то готуй  глибокi закрома.

Як буде на Введення в слiдах вода, то на Юрiя – трава.

Як горобець нап’ється на Введення в бичачiм слiду води, то напасеться худоба до Юрiя трави.

Як на Введення буде вода, то вліті буде молоко.

Введенськi морози ще зими не роблять.

Хто по Введенню ся сiє, той на хлiб ся надiє.

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )