Краєзнавство

Риковська лікарня

Так починався Донецьк

Частина 9

На початку 70-х рр. ХІХ ст. землевласник Чоботарев на подарованій йому землі в 400 десятин побудував кілька шахт. Так були засновані Риковські копальні (за прізвищем другого чоловіка вдови Чоботарева). Полковник П.П.Риков 1891 року заклав першу глибоку шахту № 12, де діяв паровий підйом, а також Мар’ївську копальню. 1898 року ці копальні придбало Бельгійське анонімне товариство Риковських вугільних копалень. 

Риковська лікарня (сучасний вигляд)

У середині 1904 р. Катеринівське гірничопромислове товариство викупило Риковські копальні, воно також володіло копальнями біля ст.Кринична. Риковські копальні (шахти № 4, 5, 6 у районі проспекта Павших комунарів та ОблДАІ, шахта № 12 в районі пр.Миру) були відомі наявністю метану, тому там часто відбувалися викиди газу та вибухи.

 Незважаючи на це, 1910 року на цих шахтах працювало більше трьох тисяч робітників, поруч існувало селище (нині – Калінінський район, Калінівка), у якому була лікарня на 46 ліжок і 2 школи, де працювали троє викладачів і навчалися 230 осіб. 

В.П.Пестерова (Карпова)

1876 року поміщик Петро Олександрович Карпов у своєму маєтку Трудове вперше механічним способом розробив підземний вугільний пласт, а копальні «Трудовські» були створені 1901 року. Петро Карпов і його дочка Віра Петрівна Пестерова володіли також Вознесенськими копальнями, заснованими 1881 року. З 1888 року до Вознесенських і Трудовських копалень (нині – Петровський район) були прокладені залізничні колії від станції Мандрикіне, для чого царським наказом у поміщиці Дар’ї Мандрикіної було відчужено більше 4 десятин землі.

Шахти, що з 1896 року належали Анонімному товариству Прохоровських вугільних копалень (Брюссель), були пройдені 1870 року Ігнатієм Прохоровичем Прохоровим та Яковом Івановичем Древицьким. 1895 року їхніми власниками стали Шміцер і Кухаревич, які й продали копальні Товариству. Незважаючи на те, що робота на копальнях була добре налагоджена, за деякий час їх закрили через велику кількість метану. Однак 1905 року знову сворене Товариство орендувало в старого землю й шахти – і Прохоровські копальні знову запрацювали. Тепер Товариству належали 5 шахт, 132 коксові печі, цегельний завод і механічні майстерні, де працювало більше 1500 робітників.