Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

Святі Кузьма і Дем'ян. ХVІІ ст.
Лемківська ікона з історичного музею м.Сянок (Польща)

Кузьми i Дем’яна (14 листопада). День зустрiчi зими (так званi “курячi iменини”), адже, за старим стилем, це початок листопада. 

У давні часи Кузьми-Дем'яна особливо чекала молодь: у цей день робили складчину. Дівчата приносили курей, яких різали і та готували з них страви, а хлопці — солодощі для дівчат та напої. Це був своєрідний конкурс дівочої кулінарної майстерності.
У господарів були свої клопоти. Eсі вирушали до саду та обкопували на зиму дерева. Господині сплітали у вінки вже добре просушену цибулю-сіянку та вішали на жередку в хаті. Там вона висіла до Явдохи (14 березня). Вірили: якщо таку цибулю висадити у грядку, то вона не буде стрілкуватися.

Кузьма i Дем’ян вважалися захисниками людей i тварин од укусiв змiй та iнших гадiв. Крiм того, їм приписували покровительство ремесел, зокрема ковальства, дякували за навчання селян землеробству. Найпишнiше цей день вiдзначали ковалi – найпочеснiшi фахiвцi селянського середовища; це пiдтверджує й той факт, що, як не було попа, згоду на шлюб мiг дати коваль. Не випадково поширене таке прислiв’я: “Кузьма з Дем’яном ковалi: закують дороги й рiчки – до весни не розкувати”.

Чесний i мудрий коваль посiв належне мiсце в народнiй творчостi. Вiн символiзує охоронця хлiборобської працi, винахiдника плуга. В однiй із найдавнiших пiсень, що дiйшла до нас ще з дохристиянської доби, мовиться:

Благослови, Господи, Кузьма-Дем’ян,

Ладо моє!

У давнину на Кузьму-Дем’яна справляли “осiннiх дiдiв” – ушановували набiжчикiв (таких вiдзначень, нагадаємо, було чотири – на кожну пору року).

Якщо розвезе дорогу – не чекай морозiв до початку грудня. Якщо ж Кузьма-Дем'ян скує землю морозом, до весни вона вде не розмерзнеться.

Випаде снiг - на весняну повiнь.

Акундина та  Пігасiя (15 листопада). У народi кажуть: “Акундин поспiшає на млин, Пігасiй – сонце гасить”, “Акундин (Акиндин) розпалює овин, Пігасiй сонце гасить” (бо дуже короткий день).

Молотили хлiб.

Ікона святого Юрія зі с.Станилі. Поч. ХІV ст.

Львівський музей українського мистецтва

Георгiя (Юрiя) (16 листопада). Святий Юрiй вважається захисником i покровителем домашнiх тварин.

У перекладi з грецької iм’я Георгiй означає “землепашець”. Тому з його iм’ям фольклорна традицiя пов’язує реліктору обрядовiсть весняних скотарських i частково землеробських культiв. Його ототожнювали з божеством, що символiзувало врожай – Ярилом (Яровитом), із чим, можливо,  зв’язанi народнi варiанти його iменi типу Юрiй, Юра, Юр, Єри.

День пам’ятi померлих (17 листопада). Для поминання пропонується готувати страву з нацiональної кухнi, наприклад, козацьку юшку з риби.

Григорiя (18 листопада). Iм’я Григорiй грецького походження i означає “того, хто бореться”.

Павла, Симеона, Юди, Варлаама, Дмитра (19 листопада). Із ним пов’язують початок льодоставу – замерзання рiчок i озер.

Архангел Михаїл. 1698 - 1705 рр.

Робота І. Рутковича

За народними віруваннями, 19 листопада вiдбувається зустрiч мiж добрим i вiрним Святим Архангелом Михаїлом та гордим ангелом Люципером, яка закiнчується запеклою боротьбою – битвою добра проти зла. Діянням архангела присвячено багато фольклорних творів та ікон. За християнською міфологією, ще до створення світу Бог створив ангелів - невидимих, безсмертних і чистих духів, що мають розум і волю. Їх число безмежне. Пророк Даниїл бачив у видінні престол Бога, де тисячі ангелів Йому служили. Але й серед них були бунтівники, яких разом із Люцифером переміг архангел Михаїл. Святий архангел Михаїл — проводир духовної боротьби, адже очолив добрих ангелів у боротьбі проти збунтованих. Звідси і його почесний титул Архистратига (з грецької - верховний вождь). На іконах його зображають як озброєного полководця: шолом на голові, вогненний меч у руках, а під ногами в'ється змій — символ сатани, іноді - терези в руках, на яких він важить душі померлих. У четвертому столітті на честь Архангела Михаїла та інших безтілесних Сил був встановлений окремий празник.

Як бачимо, Архангел Михаїл виступає ангелом-охоронцем, до якого звертаються з такими словами:

Бiлий Ангел крилатий,

Iз небес, з височини

Ти нас, хлопцiв i дiвчаток,

Все вiд злого хорони!

Іде снiг – чекай зиму снiжну й добру для озимини.

Феодора, Кирила (20 листопада).

Зима сiдає на покуть.

Феодор сидить i землю студить.

З Феодора-студита стає холодно й сердито.

Якщо вiдлига – чекай морозiв.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар" )