Місяцелік

Собор Архистратига Михаїла.
Кінець ХVІ ст.

Цікавинки про народні свята цього тижня

Михайла (21 листопада). Цього дня відзначається собор святого Архистратига Михаїла. У народній уяві Михайло – це мужній лицар, який перемагає всі темні сили. «Грім гримить – це Архистратиг Михайло веде війну з чортами, - каже народна легенда, - де б не заховався нечистий, а стріла Архистратига знайде його скрізь». «Іноді, - стверджує інший переказ, - з блискавки робиться хрест: це Михайло благословляє, а Архангел Гавриїл стріляє в чорта».

Михайло неодмiнно має сповiстити про зиму, бо “приїжджає на бiлому конi”. На Закарпаттi останню суботу перед Михайлом називають “задушною”. Жiнки беруть до церкви по чотирi калачi й вiдправляють службу по небiжчиках. Три калачi вiддають поповi й дяковi, а один приносять додому i, розламавши, пригощають усю родину.

Пiсля Михайла закiнчували справляти весiлля, казали: «Пiсля Михайла – хоч за шкандибайла».

І.Руткович. Собор Архангела Михаїла.
с.Воля Висоцька. ІІ половина ХVІІ ст.

За цим днем завбачували весну:

Якщо вiдлига – не жди санного шляху до Миколи (19 грудня).

Iнiй – на великий снiг, а туман – на вiдлигу.

На Михайла зима на бiлому конi приїжджає.

На Михайла зима саньми приїхала.

Вiд Михайла зима морози кує.

Звiдається Михалко, чи маєш теплi ногавки.

Як Михайло закує, то Микола (22 травня) розкує.

Як Кузьма (17 серпня) з медом, то Михаль з ледом.

Як на Михайла вiтер з полудня, то буде тепло й до пiвгрудня.

Якщо Михайло з дощем не услужить – добру й суху весну ворожить.

Коли на Михайла нiч ясна, то буде зима снiжна й красна.

Вважалося доброю ознакою, коли Михайло прийде на бiлому конi – тобто випаде хоч невеликий снiг.

І.Руткович. Собор Архистратига Михаїла.
Іконостас с.Стара Скварява. 1685 - 1687 рр.

День 21 листопада також називають Турами, або Мисливським святом. У давнину цього дня розпочиналися полювання, вшанували всiх богів-покровителiв. З прийняттям християнства мисливці стали вважати своїм покровителем Архистратига Михаїла, створили багато мисливських переказів про нього. Він також став патроном Києва.

Також цей день у деяких місцевостях уважали  святом, коли “вводиться лiто в зиму”, тому 21 листопада ще називають Введенням.

Стежили, щоб на Введення першою до хати не зайшла жiнка або дiвчина: такий вiзит важався небажаним. Натомiсть вiрили, що прихiд особи чоловiчої статi обiцяє щастя i добробут. (За В.Наумком).

Мотрони, Антона (22 листопада). Уже земля має бути вкритою снiгом.

Якщо на Мотронин день гусь вийде на лiд, то ще плаватиме по водi.

Якщо в листопадi Мотря на бiлому конi прийде, то гостру зиму нам привезе.

Якщо в цей день буде дощ, то це до врожаю пшеницi.

Ореста, або Ераста та Родiона (23 листопада).

Ераст настила наст.  

Ераст – це все гаразд.

З Ераста чекай наста.

           Якщо на Ераста на деревах iній i на другий день пiсля Федора Студила (25 листопада) землю снiгом занесе, то мiцному зимовому шляху довго не бути: аж до Введення (4 грудня) буде вiдлига i простоїть осiння погода.

         Якщо пiсля Михайлового морозу на Ореста (Ераста) з’явиться на деревах iній, то селяни чекають великих снiгiв.

           Якщо день починається туманом, то чекай вiдлиги.

        Федора Студита, Вiктора, Мини, Максима (24 листопада). Святий мученик  Мина спочатку був воїном, потiм спасався в пустелi; мученик Вiктор теж був воїном, Максим – чудотворцем, преподобний Федор Студит – iгуменом Студiйського монастиря.

            З Федора Студита зима сердита.

Якщо   цей день теплий, то зима буде м’якою, якщо ж холодний – то суворою.

       

Козацька рада на Січі. Малюнок 1773 р.

У 1638 роцi в цей день козацька рада утвердила ординацію (упорядкування, статут) запорозьких козакiв, згідно з якою козацтво повністю втратило привілеї та самоврядування.

            Iвана Милостивого (25 листопада).

Якщо в цей день випаде снiг, то вiдлига протримається до 4 грудня, до Введення.

            Iвана Златоуста та Гармаша (26 листопада). У цю пору рослинне життя завмирає.

            На Златоуста всяке життя зупиняється в рослинi.

Пилипа. Заговини, запусти на Пилипiвку, Свято Корочун (27 листопада). На цей  же день припадає свято Пилипа. Його ще називають м’ясоїдом, заговинами, запустами на Пилипiвку. Пилипiвський пiст називали Рiздвяним. Продовжується вiн до 7 сiчня, майже 40 днiв. А останнiй день, коли дозволялося все їсти, називали заговинами.

Увечерi, напередоднi Пилипiвського посту, готують смачну  обрядову вечерю: борщ, локшину, пирiжки, вареники, смажене сало, м’ясо (бо це останній день, коли дозволялося їсти скоромне). За звичаєм, до батькiв приходять вечеряти дочки iз зятями, котрі недавно побралися, а також господарi запрошують кумiв та самотнiх односельців. Залишки вечерi вiдносили бiдним людям.

І.Рєпін. Вечорниці. 1881 р.

На заговини дiвчата та хлопцi  органiзовували вечiрку-складчину. На такi сходини збиралися й сiмейнi родини.

Від цього дня жiнки починали прясти кужiль на полотно.

Iнiй на Пилипа – буде овес, як липа.

Чи дуб, чи липа – нинi свято Пилипа.

Хто святкує Пилипа, той буде голий, як липа.

Iнiй – на врожай вiвса, а дощ – на добрi пшеницi.

Якщо хмарно або снiжно – травень буде негожий.

Цього дня, як i на Масляну, зав’язують “колодку”. Її  в’язали батьковi за те, що сина не оженив, а матерi – що доньку замiж не видала впродовж осiнньої пори. Це останнiй день весiльних недiль (розпочиналися з Семен-дня – 14 вересня).

У народi казали:

Пилиповi заговини – початок Рiздвяного посту.

Вороння кряче – до вiдлиги.

За язичницьких часів від цього дня починався  час Корочуна, бо днi ставали все коротшими (від Різдва день почне зростати), хоча остаточно етимологія та образ Корочуна не з'ясовані: в народі так називали найкоротший день року й обрядовий хліб, який пекли 21 грудня.  Корочун символiзував помирання Сонця взимку. Він завершував цикл життя.

Уважалося, що саме з цього дня всi нечистi тiкають у землю, боячись морозiв i  зими. За переконанням селян, зима приїжджає на попелястiй кобилi i розганяє всiх нечистих.

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )