Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

Луки (31 жовтня). Крiм осiннього, є й весняний Лука (5 травня). Із цiєї нагоди жартували: “До весняного Луки анi хлiба, анi муки, а прийшов осiннiй Лука – з’явилися хлiб i мука”.

Уже починали перевозити сiно з далеких вiдстаней. До цього дня кожен мусить наповнити хлiбними припасами комори.

До Луки не везуть сiна з луки.

Як не придбаєш до Луки, то не буде анi хлiба, анi муки.

ЛИСТОПАД 

(полузимник, новембер, падолист, напiвзимник, братчин, студений, пiдзимний, листогній, гнилець,  млошний, грудень)

У давнину листопад називали груднем або грудним – від грудок замерзлої землі.

Листопад – ворота зими.

Листопад – вереснів онук, жовтнів син, зимі рідний батечко.

У листопаді зима з осінню бореться.

У листопадi снігу надує – хлібу прибуде.

Якщо сніг ляже на сиру землю і не розтане, то весною рано і дружно зацвітуть проліски.

Якщо сніг випаде на мерзлу землю, тоді напевно можна очікувати в майбутньому році гарного врожаю хліба.

Коли лід на річці стає грудами – будуть хліба купи.

Вечорниці.
І.Рєпін. 1881 р.

Iвана (1 листопада). Продовжують займатися тканням, вишиванням рушникiв, оздобленням стрiчок тощо. Вечорниці мали свої неписані закони. Із настанням посту, наприклад, помітно зменшувалися забави, особливо пісні й танці. Дівчата займалися переважно рукодільництвом, а хлопці лише іграми та розважальними сценками. Василь Скуратівський стверджує: «… на таких сходках, як правило, не лихословили, намагалися поводитись чемно, притаюючи свої вади, бо всі були на виду. Не могло бути мови і про пиятику, з якою ми сьогодні майже безсилі боротися, чи розбишацтво. Таких швидко ставили на місце або ж вилучали з товариства. Хоч, правда, без цього не обходилося. Але в цілому майже всі дотримувались давньої звичаєвості.

Пряля.
В.Тропінін. 1840 р.

Ця форма молодіжного дозвілля мала ще одну цінну рису. Всі чи майже всі хлопці й дівчата були не сторонніми споглядачами, а безпосередніми учасниками й творцями колективних дійств. І в цьому особлива перевага традиційних вечорниць, на яких все краще з арсеналу духовної і морально-звичаєвої культури українського народу не тільки засвоювалось, але й передавалося наступним поколінням, узвичаювалося, ставало непорушною нормою життя».

Артема (2 листопада). Iменинник цього дня – близький за духом лiсовi, звiрам i птахам.

Якова (3 листопада). Народ мовить: “На Якова погода нiякова”.

Проводився обряд “посвячення в парубки”. Коли хлопець дозрiв, вiн мусив “скласти iспит на парубоцтво”: заспівати, станцювати, у крайньому разі дехто вдавався до частування громади. Тiльки тодi його залучали до гурту. Винятком були музики: їх залюбки приймали скрiзь i всюди. Дiвчата, як правило, приймали в гурти без будь-яких умов.

Казанський день – Казанської ікони Божої Матері (4 листопада). Остаточна межа переходу вiд осенi до зими – мiцно сковується земля, а вiдтак “морозцям дорогу вказує”.

Якщо цього дня небо заплаче, то слiдом за дощем прийде зима.

Якщо зранку задощить, то надвечiр має пiти снiг – ознака раннiх пролiскiв.

Якова, Гната, Христофора  (5 листопада). Якщо пiде град або снiгова крупа, то на Мотрону (22 листопада) настане справжня зима.

Панаса (6 листопада). Дiвчата ворожили на суджених.

У народi казали: “Святитель Панас усю правду скаже”.

 (За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар" )