Цього дня народилися: І.Жиленко

Сьогодні День народження прекрасної української поетеси з плеяди шістдесятників, дитячої письменниці, лауреата  двох державних премій, журналістки Ірини (Іраїди) Жиленко (28.04.1941 - 03.08.2013).

Микола Жулинський так писав про неї:

«Поетичний світ Ірини Жиленко твориться за принципом інакшості, іншості, несхожості зі світом реальним, але її уявний світ спровокований дійсністю, яку поетеса змінює завдяки образному виповіданню себе, точніше, завдяки вивільненню себе уявою, мрією, фантазією з реального буття-існування і «поселенню» в художнє буття. У тому, іншому, інакшому світі ‑ світі художньої реальності ‑ вона вільна, нічим і ніким не скута ‑ ні ідеологією, ні соціальним замовленням, ні жодним каноном, формою чи стилем.

Це поезія відвертого, сповідально чистого, як молитва, співчуття й болю, добра і ласки, надії, а головне ‑ свята на цьому земному карнавалі життя; це пошуки духовної опори передусім у собі серед жорстокого і холодного велелюддя; це зазивання вистояти серед щоденної клопітливої неприглядності, підтримати вірою в добро і надію високим злетом уяви, фантазії, підняти людину над гіркотою переживання життя і смерті». 

Моє знайомство з творчістю письменниці розпочалося колись із її дитячої поезії, світлої, сповненої віри в добро і диво. І вам пропоную сьогодні помандрувати у цей прекрасний світ.

Жар-птиця

Сусідка моя — чарівниця — 

годувала надвечір родзинками 

у клітці золоту Жар-птицю 

з очима-намистинками.

І як воно трапилось — 

хто його зна — 

та тільки дверцят не замкнула вона. 

Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, 

і враз освітилась 

казково столиця.

Летіла все вище, так гарно, так вільно,

як в найзолотішім, найкращім мультфільмі.

Дорослим і дітям

яснішали лиця:

«Як хороше жити

під сонцем Жар-птиці!»

І тільки ота трьохсотлітня ґава,

яка себе називала Павою

(старезна, без ока, та ще й кульгава),

знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.

І вся вороняча орава 

зчинила люту стрекотняву: 

«Вона яскра-яскра-яскррава! 

Таку чужу нескромну птицю 

тримать годиться тільки в клітці!»

Вже третій день — нема Жар-птиці. 

І людям посмутніли лиця. 

О, не сумуйте. її нема, 

бо — розумієте? — зима. 

Жар-птиця ж — птаха екзотична, 

південна, до снігів незвична. 

Ну, от і простудилась трішки. 

Лежить вона терпляче в ліжку, 

п'є молоко, клює родзинки, 

чита «Барвінок» і «Мурзилку». 

Пішли на лад у неї справи. 

І скоро знов злетить вона 

на злість лихим, кульгавим ґавам, 

на новорічну радість нам!

Вікно, розчинене у сад

Осінній вітер. Птиця прокричить

і змовкне… І туман обляже птицю.

А я стою у білому плащі

під чорним деревом,

на котрім птиці сниться

весна. І в листя грузнуть каблуки.

І листя мчить із шерехом трагічним.

«Чому з такою спрагою, з таким

дитинством я дивлюсь в твоє обличчя?» —

пита мене коханий. Крізь дощі

пройшов трамвай, од холоду горбатий.

А я собі наказую: «Мовчи!

Ніхто на світі не повинен знати,

що в цьому домі, повному досад,

я не людина, я — вікно у сад».

По світлій шибі котиться сльоза.

І я страхаюсь, радісно і грішно,

розкрить тобі зелені вікна в сад

і потопити в білосніжних вишнях.

Нема шляху з дерев моїх назад.

Крізь цю бузкову захмелілу павіть

щодня благословлять тобі і славить

мене — вікно, розчинене у сад.

1971

***

В затінку чуда, в світлі надії
так і живемо. Веснам радієм.
Рано встаємо — будні чи свята.
В сінях у нас завелись ластів’ята.

Після дощу багряніють черешні.
Рак з-під місточка виставив клешні.
Коник приспить нас, а півень розбудить
в світлі надії, в затінку чуда.

Сонях старенький смутно згорбатів.
Будем на осінь добрі й багаті.
Витопим грубку. Книги розкриєм.
В затінку чуда, в світлі надії.

1977

Цього дня народилися: М.Зеров

Коли ж то, Господи, мине нас цяя чаша? 

Ця старосвітчина, цей повітовий смак, 

Ці мрійники без крил, якими так 

Поезія прославилася наша?

"Нова українська поезія"

26 квітня - День народження Миколи Зерова (26.04.1890 - 03.11.1937), українського поета з когорти Розстріляного Відродження, лідера "неокласиків", літературознавця, перекладача. 

На Страсному тижні згадуються вірші М.Зерова на релігійну тематику:

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕРГ

И абіе пътель возгласи.

Огні і теплий чад. З високих хор 

Лунає спів туги і безнадії. 

Навколо нас кати і кустодії, 

Синедріон і кесарь, і претор.

Це долі нашої смутний узор, 

Для нас на дворищі багаття тліє, 

Для нас пересторогу півень піє, 

І слуг гуде архиєрейський хор.

І темний ряд євангельських історій 

Звучить як низка тонких алегорій 

Про наші підлі і скупі часи.

А навкруги — на цвинтарі, в притворі — 

Свічки і дзвін, дитячі голоси 

І в темному повітрі вогкі зорі.

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ

Благообразный Іосіфъ…

"Благообразний муж з Аримафеї", 

Шановний радник, учень потайний, 

Господню плоть повив у пелени 

І до гробниці положив своєї.

І от під чорне сонце Іудеї 

Мене провадять таємничі сни, 

Хвилює образів наплив рясний 

Смутний аккорд святої епопеї.

Глибокий спокій впав на темний сад — 

Хрести і гроб, і військовий наряд, — 

Все спить, все снить під синьою імлою.

І в синій темряві, мов ряд примар, 

Жінки несуть свій вікопомний дар — 

Пахучий нард і мірру, і алое.

Поезія М.Зерова: http://poetry.uazone.net/zerov/

Цікаві статті про трагічний життєвий і творчий шлях поета: 

http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/06/17/88788/ (Джувага В. Микола Зеров: "неокласик" і "терорист")

http://www.smoloskyp.org.ua/bulPDF/NEO_v.pdf (Котенко Н. Неп'ятірне гроно київських неокласиків)

http://www.chytomo.com/issued/10-istorij-pro-neoklasikiv-pislya-yakix-vam-zaxochetsya-iix-pochitati (Коцарев О. 10 історій про неокласиків, після яких вам захочеться їх почитати)

http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Litobr/2010_18/79_85.pdf (Якубчак Н. «КАМЕНА» МИКОЛИ ЗЕРОВА (1924 РОКУ): АСПЕКТИ ЦІЛІСНОСТІ)

Телепередачі про М.Зерова:

Місяцелік: Квітень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Зенонiв день (25 квiтня). Весна землю парить. Ведмедi виходять з барлогiв.

Цього дня ходили на водоймища. На верхнiй частинi ставу чи рiчки ходакiв зустрiчали “водяники” – перевдягненi односельцi. Пiсля вiдповiдної обрядодiї вони вдавали, що “йдуть в очерети”. Присутнi кидали кiлька ложок колива у воду, а решту споживали.

Ця високопоетична обрядодiя мала не тiльки символiчний, а й практичний сенс: у такий спосiб  люди не лише згадували добрих духiв, умилостивляли водяника й русалок, але й очищали та лагодили ставки, русла рiчок, греблi й лунки. 

Фомаїди, Медунка (26 квітня). За церковним календарем це день пам'яті святої Фомаїди, що, за народними віруваннями, захищає від пристрастей. Але в народі його називали за рослиною, що якраз зацвітала в цей період, - медункою. Цікавою особливістю медуниці (Pulmonaria officinalis L.)

є те, що залежно від стадії цвітіння забарвлення пелюсток змінюється: спочатку з'являються рожеві бутони, потім квіти набувають фіолетового або синього відтінку. Вивористовували її й у весняних стравах, і як ліки від сухого кашлю, хвороб кишківника. Цю запашну цілющу траву жінки збирали в лісі, переодягшись у чоловічі кожухи, так, за повір'ям, вони захищалися від хижих звірів.

 Існувала дуже цікава легенда про медунку. Одного разу Бог захотів перевірити, наскільки йому віддана бджола, адже вона вважалася найбільш працьовитою істотою в світі. І Бог вирішив запитати у бджоли, які квіти дають віск, а які - мед. Бджола облетіла всю землю і відшукала велику кількість квітів. Найбільше їй сподобалася саме медуниця, а також черемха та дятлина. І вона вирішила приховати їх від Бога, оскільки злякалася, що він усе це забере. Однак Бог дізнався, і коли бджола почала перераховувати квіти, то сказав, що вона може вживати нектар із усіх квітів, крім медунки, дятлини і черемхи. Також він попередив бджолу: якщо вона візьме нектар черемхи, то осліпне на 12 днів, з дятлини - ніколи не наїсться і не принесе меду, із медунки - помре в той же момент. Із тих пір бджоли ніколи не беруть нектар з медунки.

Цей день також називали Заячими іменинами. Спостерігали, що саме 26 квітня починають вилітати джмелі, також наприкінці квітня починає кувати зозуля.

Мартина (27 квiтня). У православ'ї цього дня вшановують пам'ять святих Євстафія і Мартина. А за народним календарем, у цей період починалися польові роботи. Також від Мартина розпочинався мисливський сезон. У народі вірили, що лисиці цього дня переселяються в нові нори й протягом трьох днів сліпли і глухли, тому їх можна ловити голими руками. Через це, мабуть, 27 квітня в народі називали днем "Мартина-Лисогона".

Якщо жаби на Мартина кричать, а пiсля Мартина мовчать, то неодмiнно похолодає.

       

Аристарха, Пуда i Трохима (28 квiтня). Святий апостол Аристарх, соратник святого апостола Павла, став єпископом сирійського міста Апамеї. Його ім'я неодноразово згадується в книзі Діянь святих апостолів і в Посланнях апостола Павла. Святий апостол Пуд згадується в Другому посланні апостола Павла до Тимофія. Він займав високе становище члена римського Сенату. У своєму будинку святий приймав первоверховних апостолів і збирав віруючих християн. Його будинок був перетворений на церкву, що дістала назву «Пастирської». У ній, за переказами, звершував богослужіння сам святий апостол Петро. Святий апостол Трохим походив з міста Едесси. Його ім'я згадується в книзі Діянь святих апостолів і в Другому посланні апостола Павла до Тимофія. Він був учнем і супутником святого апостола Павла, розділяючи з ним усі скорботи і гоніння. Усі три апостоли прийняли мученицьку смерть в Римі за часів імператора Нерона, одночасно зі святим апостолом Павлом близько 67 року.

      У цей день оглядають пасіки: «На день святого Пуда діставай бджіл з-під споду». Вважалося, що бджолиний рій, який залетів на чужий двір, обіцяв господарю дому щастя. На Пуда калина і горобина бруньки розпускають. При нормальній весні у цей час розпускаються листя на березі. З'являються жаби.

Iрини (29 квiтня). За церковним календарем, це день пам'яті мучениць Агапії, Ірини та Хіонії. 

Цього дня часто траплялися повенi, рiки виходили з берегiв, тому в народі його називали ще "Ірина - заграй ярки", "Ірина - урви береги". Господині цього дня займалися розсадою, працювали на городі.

Ікона Зосима і Савватія Соловецьких

Зосима (30 квiтня). Зосим, як i Савватiй, вважається покровителем бджiльництва. Вiддавна в Українi, де вельми розвинутий цей промисел, пасiчники особливо шанували своїх заступникiв, насамперед Зосима. Усюди на пасiках з початком медозборiв виставляли iкони захисників бджiл, вiдправляли молебнi й улаштовували рiзноманiтнi обряди.

У побутовому життi було безлiч пасiчницьких молитов та заклинань од злодiїв, хижакiв, мору тощо. Для прикладу наведу лише одну молитву-заклинання, якою користувалися власники бджіл на Поліссі:

“Полети ж, моя пчiлко, на всi чотири сторони за жовтими восками, за солодкими медками, приспор медку в свої вулики. Як риба-щука бiжить по водi, нехай так моя пчiлка поспiшає до моєї пасiки; як по стовпових рiчках та потiчках бiжить вода до моря, отак би й до мене, раба Божого, моя пчола летiла з усiх-усюд – з темних лiсiв та лукiв, з болот, чорних хащ, де вовки не водяться й птиця гнiзда не в’є, з чистих полiв, назбиравши ярих воскiв, сiдає до своїх вулiїв з приплодом Господу Богу на офiру во славiє, а менi, рабовi Божому, на пожиток во вiки вiкiв, амiнь!”

         У цей день власники бджiл тричi обходили пасiки зі страсною свiчкою та свяченою водою, скроплюючи всi вулики, а при входi прибивали «вовчу пащеку» для вiдлякування напрасникiв.

Про бджiл, якi вважалися священними створiннями (їх не можна було проклинати, навiть казати “здохли”, а тiльки “загинули”, “вимерли”, бо “то Божа комаха”), складено безлiч прислiв’їв і прикмет. (За В.Скуратівським) 

Для гарного настрою: "Океан Ельзи" "Не йди"

Сьогодні пропоную послухати нову пісню від "Океану Ельзи" - "Не йди".
"Пісня народилася, як багато моїх улюблених пісень, за 15 хвилин зі слів "не йди". І я не хотів нічого змінювати», - говорить автор Святослав Вакарчук.Написана була півтора року тому і на репетицію групи потрапила у лютому 2015-го, де певні нюанси були підкореговані.
"Фактично правок майже не було після того. Буквально одне-два слова, які не дуже співаються. Ну і кінцівку ми змінили. Кінець пісні непритаманний групі Океан Ельзи і він в такому стилі електропопу зроблений. Це результат репетицій і це вже наша спільна робота" - FDR Media http://fdr.com.ua/news_item.php?id=29293
І справді, не йдіть від коханих, від тих, кому дорогі ви, а якщо вже йдете, обов'язково повертайтесь туди, де вас чекають 

Місяцелік: Вербна неділя

Із Вербною неділею!

"Не я б'ю - верба б'є," - примовляли наші предки цього дня, легенько б'ючи своїх рідних, особливо дітей, освяченим вербовим гіллям. І це було зовсім не покарання - так вони зичили здоров'я, передавали силу верби один одному.

Неділя за тиждень до Великодня називається "вербною", "шутковою" або "квітною" ("цвітною"), а тиждень перед цим - "вербним". У Вербний тиждень, за народними віруваннями, не можна сіяти конопель і городини, бо "буде ликовате, як верба", не сіяли і буряків, бо "будуть гіркі". У Вербну неділю святять вербу.

Ікона З.М.Пономаренка

Цього дня святкується Вхід Господень у Єрусалим. За біблійною легендою, коли Спаситель в'їжджав на віслюкові в Єрусалим, люди радо вітали його, устеляючи шлях пальмовим гіллям. З того часу й пішов звичай святити гілля дерев у цю неділю. У південних країнах, де росте пальма, святять її гілля, а в Україні, де пальми не ростуть, обрали інше дерево - вербу. Пояснити цей вибір тепер складно. Можливо, це пов'язано з тим, що верба має велике значення в народній медицині. Знахарі й досі напаром кори верби білої (Salix alba L.) лікують головний біль, пропасницю й ревматизм, товчене вербове листя прикладають до ран, бо має вона болетамувальні й жарознижуючі властивості. Інший вид верби - красна - допомає при запаленні горла, а ще її бруньками ("котиками") раніше фарбували тканину в темний колір (залежно від концентрації навару отримували від темно-фіолетового до чорного відтінків). Із верби плели кошики, короби, личаки. Крім того, за народним віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів'я: "Закохався, як чорт у суху вербу!" Незважаючи на таке неоднозначне ставлення до неї, верба для наших предків мала, очевидно, велике сакральне значення. Звичай святити вербу дуже старий, бо вже в "Ізборнику" (1073 р.) згадується "Праздьник вьрбьны". Згадує про вербу й Данило Паломник (1095 - 1108), що відвідав Єрусалим і там бачив "древіе много по брегу Іорданову превысоко, яко вербіе есть и подобно"; то були пальми, але мандрівникові вони нагадали рідне чернігівське "вербіе".

Колись господарі, повертаючися з церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі чи в полі по кілька гілок, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток", а решту, що залишалася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. На Галичині чоловіки прикрашали нею капелюхи.

Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, хто проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:

Не я б'ю - верба б'є,

За тиждень Великдень, 

Недалечко червоне яєчко!

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще коло церкви та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись, примовляли: 

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

У Галичині примовляли так:

Шутка б'є - не я б'ю,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишалося після освячення, палили, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило. Свяченій вербі приписується магічна сила.

Як уперше навесні виганяють худобу на пасовисько, то тільки свяченою вербою - "щоб нечисть не чіплялася до тварин" і "щоб корови та телиці швидше побігали". А під час граду викидають гілля свяченої верби надвір, "щоб град зупинився". Подрібнені гілочки також додають до інших трав у відварах, аби посилити їхню лікувальну дію.

З Вербною недiлею пов’язанi й деякi прислiв’я:

Прийде тиждень вербовий – бери вiз у дорогу дубовий.

Дме вербич – кожуха тербич.

Вербич - два кожухи тербич.

Верба красна – б’є напрасно, верба бiла – б’є за дiло.

 (За книгою О.Воропая "Звичаї нашого народу")

Література, втілена у ... грі

У США створили відеогру на основі драми Лесі Українки

Ярина Вілінська

Американська компанія Colabee Studios з Сієттла створила гру “Forest song”. В її основі – один із найвідоміших творів Лесі Українки,  драма-феєрія “Лісова пісня”, передає VIDIA.

У “Forest song” гравець перевтілюється у селянина, який має надзвчайну зустріч з Лісовим Духом. Їхній зв’язок відкриває гравцю зовсім інший світ, де у драматичному зіткненні сходяться надприродні сили лісу та світ людей, ідеться в описі до гри.

Щоб максимально правдиво відтворити культурні особливості “Лісової пісні”, розробники вирушили в експедицію на Волинь, звідки походить Леся Українка та природа якої надихнула поетесу на створення драми.

“Місією нашого візиту було поглибити розуміння минулого, теперішнього та майбутнього людей, які проживають у цьому регіоні, а також провести зустрічі з експертами культури та пізнати цю традиційну культуру з перших вуст”, – розповідають розробники. Деталі, які вдалося зібрати під час подорожі, увійшли до гри.

Зйомки з пані Світланою, яка пережила Чорнобиль та має чимало вражаючих істрій з власного життя

Зйомки з пані Домінікою, яка знає понад 200 народних пісень

Діма Верьовка на модному показі традиційного українського одягу

Традиційний вітряний млин

Спілкування з професором Олексієм Долею, дослідником фольклору

Colabee Studios – міжнародний колетив розробників ігор, який створили Діма Верьовка та Шон Вес. Вони також вдомі як творці гри “Never Alone”, що розкриває культуру однієї з корінних груп Аляски – інупіатів. Гра була відзначена премією BAFTA як найкращий дебют 2015 року.

Colabee Studios вважають, що створюючи ігри на основі багатих культурних традицій різних народів, вони запрошують людей по всьому світу до пізнання чогось нового про самих себе.

Нагадаємо, у Канаді цьогоріч проведуть більше сотні різних заходів, щоб вшанувати українців.

Джерело: http://vidia.org/2016/55482

Вивчаємо українську мову: Скоромовки

Ось як треба представляти новини!  
Але відео буде корисним не лише дикторам :)  Разом із ведучою, що протягом 5 хвилин, ніби справжні новини, читає українські скоромовки, вчимося правильно говорити українською! 

724 слова і 70 скоромовок — в одній. Найдовша скоромовка в Україні — надзвичайно складна, бо увібрала в себе комбінацію українських скоромовок абсолютно на всі важкі звуки: Ж, Ч, З, С, Б, П, В, Ф та інші. Презентувала її телеведуча Анастасія Смєхова 30 листопада у Києві.

Телеведуча Анастасія Смєхова

Вивчаємо українську мову: Інтернет-ресурс "Перевірка"

Чудова новинка від "Мова - ДНК нації": на сайті додали нову функцію для знаходження помилок у тексті – «Перевірка», яка допоможе виявити більшість орфографічних, граматичних і лексичних помилок - необхідно просто вставити текст. 

Нова функція працює на основі LanguageTool.

"Перевірка": http://ukr-mova.in.ua/perevirka-tekstu

Краєзнавство: Історія Донеччини

Короткий нарис

 з історії заселення Донецького краю

Частина 11

Герб роду Шидловських

У 1776 – 1782 рр. відбувається масова роздача запорізьких земель: тоді було засновано 488 поселень, серед яких 84 % складали поміщицькі поселення (у тому числі запорозької старшини), 16 % - усіх інших форм, переважно державні та військові поселення. Нерідко запорожці, не бажаючи служити царському уряду, записувалися за поміщиками, які надавали їм пільги для створення господарств не менше, ніж на 10 років (ці пільги були вимушеним кроком: якщо землі не освоювалися протягом трьох років, господар обкладався подвійним податком або землі поверталися до державної казни). Таку угоду 1779 року з поміщиком (нащадком ізюмського полковника) Євдокимом Шидловським (представником давнього польського роду) уклали 

Дівчина з Молдови. Аглая Розетті

запорожці, що оселилися на отриманих ним землях у верхів’ях Кальміусу та заснували дві слободи – Олександрівку (Олександрівка-Шидловка, а в народі - Щегловка) та Крутогорівку (у 

деяких джерелах – Крутоярівку; нині – Київський та Ворошиловський (відповідно) райони м.Донецька), у яких згідно з ревізією 1782 р. мешкало 142 чоловіки та 83 жінки.

Під час війни з Туреччиною 1768 – 1774 рр. до Слов'яносербії (Бахмутського повіту) було переселено молдаван. За свідченням академіка Петербурзької академії Й.-А.Гільденштедта, який відвідав 1774 року слободи Біла, Іванівка, Штеричівка сербського полковника Штерича, вони швидко призвичаїлися до місцевого життя, і за одягом чи мовою їх важко було відрізнити від українців.

Ікона Ігнатія Маріупольського

Окремою сторінкою історії нашого краю є переселення з Криму греків. Аби підірвати економіку Криму після Кючук-Кайнарджийського миру (за яким Росія отримала лише кілька міст, а Кримське ханство було визнане незалежним, правда, лише до 1883 року, коли воно було анексоване Російською імперією), царський уряд запропонував кримським християнам переселитися на територію Росії. За допомогою митрополита Ігнатія він схилив греків, вірмен, молдаван і грузинів переїхати до Азовської губернії. На початку осені 1778 року більше 30000 християн Криму були привезені у Приазов’я. На зиму їх оселили в покинутих запорозьких дворах Новоселиці (на р.Самара), в Олександрівській фортеці та селах Самарського монастиря. 

Храм Георгія Переможця в смт.Сартана.
Сартана сьогодні - культурний центр
греків Приазов'я  

Побутова невлаштованість, відсутність обіцяної державної допомоги призвели до того, що в перші два роки померло майже 4000 осіб, частина повернулася до Криму. Митрополит Ігнатій звернувся до царського уряду, нагадуючи про обіцяні пільги переселенцям і вимагаючи поселити їх компактно в місцях, які б нагадували залишені ними в Криму. 1779 року 

Жалованою грамотою Катерини ІІ та спеціальним ордером Гр.Потьомкіна були визначені умови та місця розселення греків: межиріччя Кальміусу, Берди та Вовчої. 15 серпня 1780 року близько трьох тисяч греків на чолі з митрополитом Ігнатієм увійшли в залишене запорожцями поселення Кальміуська слобода в гирлі Кальміусу (колишню Домаху) і на відведеному для майбутньої церкви місці підправили молебен. Так починалося славне місто Маріуполь (з грецької – місто Марії, Богоматері). Того ж року греки заснували 21 поселення: Бишів, Богатир, Велика Каракуба, Велика Янісоль, Георгіївка, Камара, Карань, Керменчик, Костянтинополь, 

Інтер'єр грецького будинка

Ласпа, Малий Янісоль, Мангуш, Сартана, Старий Крим, Стила, Улакли, Чемрек, Чердакли, Чермалик, Урзуф, Ялта.

 Справами переселенців керував Маріупольський грецький суд (який обирали самі греки) як найвища інстанція Маріупольського грецького округу.

Таким чином, до кінця XVІІІ століття Донеччина вже являла собою багатоетнічний регіон (з переважанням українців і української мови спілкування, про що свідчить, наприклад, карта українських говірок 1872 року).

"Карта южно-русских наречий и говоров"
К.П.Михальчука (С.-Петербург, 1872)

Згідно з переписом 1793 року дві третини населення складали українці, далі – росіяни, греки, молдавани, невеличку кількість складали інші народності. Переважна більшість мешканців (а всього тут жило близько 250000 чоловік) – державні селяни і військові поселяни, також іноземні колоністи (разом – 60 %), близько 38 % – поміщицькі селяни, на інші групи населення припадало лише 2 %, в тому числі мешканців міст був усього 1 %. Однак густота населення була все ще найнижчою в Україні: 5 осіб на квадратний кілометр, хоча в середньому по Україні – 25 осіб.

Українська хата. І.Рєпін. 1881

Основним видом діяльності жителів Донецького краю були тваринництво та хліборобство, городництвом та садівництвом займалися менше, переважно для власних потреб. Найбільше садів було в Слов’янському повіті (45 «регулярних» садів з 88 в усьому регіоні!). За словами Й.-А.Гільденштедта, «біля кожної української хати росли вишні, сливи, яблуні, груші та інші фруктові дерева, однодворці [росіяни – М.Д.] полюбляли висаджувати верби й тополі». Греки вирощували виноград і тутові дерева, займалися виробництвом шовку. 

Інтер'єр української хати. с.Ново-Петриківка,
Донеччина. Автор Ю.Полідович

Розвивається також промисловість: були перебудовані Торські соляні заводи, для цього там же було започатковане виробництво цегли, у Святогірському монастирі існував гутний заводик (виготовляв скло), на Азовському узбережжі працювали рибні заводи, розбудовувалися заводи з переробки сільськогосподарської продукції (млини, маслобійні, крупорушки, винокурні, миловарні, салотопильні, свічні, чинбарні (шкіряні), текстильні мануфактури). Існувало багато кузень, де використовували місцеві руди та кам’яне вугілля. Однак саме на XVІІІ століття припадає початок промислової розвідки корисних копалин у цьому регіоні. На початку 40-х рр. купець І.Гінкін побудував «железоделательный завод» поблизу Сухаревської слободи й розпочав виплавку свинця, однак незабаром завод довелося закрити, бо запаси свинцевих руд виявилися незначними. У 40-х рр. полковником І.Глібовим за завданням 

Автентична українська хата. м.Харків

Соляної контори, а потім членом петербурзької Берг-колегії Г.Райзером були досліджені відомі до того поклади залізних руд і кам’яного вугілля та нанесені на план Бахмутської провінції, який став основою майбутніх експедицій.

Місяцелік: Квітень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Федули (18 квiтня). Святий мученик Феодул був читцем при храмі у Фессалоніках. Він відрізнявся праведним життям і благочестям.

До цього дня раніше не виставляли подвiйних вiкон, бо “до Федули ще не раз морози були”, а коли “прийшов Федул – тепло роздув”.

Цей день буває переважно сонячним або дощовим.

Святого Євтихія та 120 мученикiв персидських (19 квiтня). Святитель Євтихій народився у фригійської області в сім'ї воїна і дочки священика, отримав гарну освіту і християнське виховання. Вирішивши стати ченцем, він за свою строгу життя був поставлений архімандритом всіх амасийских монастирів, а в 552 році зведений на патріарший престол.

Люди казали: “Хто в цей день народився – землi пригодився”. Усе в нього буде гаразд. Називають ще цей день Перун перший (весняний).

Килини (20 квiтня). Мучениця Килина, мученик Руфін, диякон, і з ними 200 воїнів постраждали близько 310 року в місті Синопі на Чорному морі.

Родiона, Руфи (21 квiтня). День пов'язаний з пам'яттю апостолів Иродиона, Агава, Руфа та інших святих з числа 70 апостолів, обраних Христом і посланих Їм на проповідь.

Настав перiод, коли Сонце зустрiчається з Мiсяцем. “На Руфа все з землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно і посаджено цього дня, піде рости вгору. І всяка гадина полізе з землі, а птиця полетить із вирію, ” - так говорять про це свято на Слобожанщині. Очевидно, у день Руфи в давнину вшановували диких звiрiв i плазунiв, особливо змій. Це пiдтверджують численнi обряди в рiзних регiонах України.

За народними віруваннями, на Руфа не можна ходити в ліс, бо вилазить iз землi всяке гаддя, але його в цей час не можна вбивати, тому що “хто побачить гадюку i вб’є, то сонце три днi буде плакати”. Вiдтак, запримiтивши плазуна, казали: “Гадина, гадина! Не кажи ти гадовi, що я тебе бачила, i я не буду нiкому казати”. Якщо ж так трапилося, що гадюка вкусила, вона відразу повзе до води. Якщо вона доповзе швидше за того, кого вкусила, і шубовсне у воду, то вже немає рятунку чоловікові – мусить умерти. “Отож, як укусила тебе гадюка, то все кидай і біжи до води – річки чи криниці; а прибігши, мочи те місце, де гадюка вкусила і промовляй: На єнісейській горі совиняче гніздо, а в тім гнізді цариця-совиця; виймай свої слуги, виймай свої зуби, і сірі і білі, смугасті, полосасті, хатні, загатні, лугові, лісові, земляні і водяні та жовті жовтениці. Так примовляти дев’ять разів уряд,” – таке замовляння записав О.Воропай. На Херсонщині вірять, що цього дня вилітає з вирію зозуля – “ключниця того раю, де живуть узимку змії та птиці”.

З давнiх-давен iснує повiр’я, що на Родiона з’являються iз землi загадковi “руфи” – такi собi невизначенi iстоти.

Цього дня господинi намагалися вперше винести на двiр маленьких курчат або гусят iз зав’язаними очима (“щоб ворони та шулiки слiпли”). Коли ж бачили перший раз журавлiв, брали грудочку землi, змiшували її з насiнневим просом i висiвали його – вважалося, що воно щедро заврожаїться; або ж селяни навколо себе збирали соломинки й клали в гусяче гнiздо “на приплiд та несучiсть”.

Воскресіння Лазаря

Почувши грiм, дiвчата миттю бiгли вмиватися й витиралися червоною полотниною, щоб на щоках з’являвся рум’янець. Чоловiки ж притулялися до дерева, щоб “не болiла спина пiд час жнив”, бо на Руфа “рушиться” (тобто проростає) зерно.

Якщо цього дня гарна погода – буде погоже лiто, а сльота -  холодне й дощове.

Коли наступного дня погода не встановиться, то рiк буде сухий.

Красна Гора, Велика Лада  (22 квiтня). Житло прикрашають букетами iз рослин, що цвiтуть у цю пору (цвiтуть в’яз, терен, черемха, медуниця), запалюють свячену свiчку.

Терешка (23 квiтня). За стародавнім календарем, день Ярила, Лельника. До цього часу мають стужавiти дороги, а  вiдтак закiнчується найбiльше бездорiжжя.

На цей день також припадає день пам'яті про воскресіння праведного Лазаря (Лазарева субота), що відзначається в суботу на 6 седмиці Великого посту. За легендою, святий Лазар був братом Марфи i Марiї, Христос любив його i воскресив пiсля смертi. 

          Антипа Водопiя (24 квiтня). Священномученик Антипа - учень святого апостола Іоанна Богослова - був єпископом Пергамської Церкви. 

Це день очищення водою перед визначними подiями у життi.

Цього року на 24 квітня припадають великі свята: Вербна неділя та Вхід Господній в Єрусалим, про які мова йтиме окремо.

 (За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )

Для гарного настрою: Квітка Цісик

Сьогодні пропоную вам насолодитися піснями у виконанні американської співачки українського походження Квітки Цісик. 

Більшість пісень, що співає Квітка, відомі у виконанні інших співаків. Але ніхто не зміг «переспівати» її. Не лише тому, що у неї чарівний, навіть хвилюючий тембр голосу, витончене сопрано, що заворожує, але й завдяки потужній енергетиці її пісні. Здається, що співачка, яка народилася за тисячі миль від України, знає про українську пісню і відчуває українську душу краще, ніж етнічні мешканці. У цьому, напевно, один із феноменів Квітки. Її талантом зачаровувалися в Україні, бажали досягти її рівня, її інтерпретація народної пісні стала взірцем для інших виконавців. Про це із захопленням згадував під час інтерв’ю з українським радіо у Вінніпегу незадовго до смерті Назарій Яремчук: «Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка».

Заворожує те, наскільки органічно і тонко Квітка передала дух і ментальність українців. Кожна пісня була для неї не просто виконанням, інтерпретацією відомих пісенних сюжетів та мотивів, які вона, треба сказати, знала лише частково завдяки батькам, але й моментом переживання, відкривання України для світу і творення своєї маленької Батьківщини тут, у невеликій студії в Америці. У її пісні все: політ душі, фантазія, свобода і натхнення, чистота і трохи наївність, радість і життєва сила, а також смуток, тривога. Дивно, але пісні, заспівані напівукраїнкою, з музичним супроводом американського композитора та симфонічного оркестру, звучать автентичніше за більшість українських аналогів і власне українських пісень. Можливо, через те, що душа співачки завжди належала Україні, хоча голос – Америці.

Джерело: http://zaxid.net/news/showNews.do?ya_mriyala_shho_v_ukrayini_mene_pochuyut&objectId=1280275

Альбом "Пісні з України" (1980)

Альбом "Два кольори" (1989)

Унікальна Україна: Заповідник "Кам'яна Могила"

Поблизу Мелітополя (смт. Мирне) Запорізької області знаходиться унікальне місце - світова пам'ятка давньої культури - заповідник "Кам'яна Могила".

Розказувати про це цікаве, а для багатьох навіть містичне місце складно. Там треба побувати. Але якщо ви поки відкладаєте подорож, на сайті заповідника можна здійснити віртуальну екскурсію пам'яткою: http://ua.stonegrave.org/

Докладніше про неї читайте в статті: http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/04/blog-post_1.html

Валерій Бебик називає Кам'яну Могилу найдавнішим храмом планети:

Ще один цікавий фільм із циклу "Прихована реальність" про це святилище:

А трохи далі на схід, біля с.Назарівка Володарського району Донецької області, розташовані не менш цікаві "Кам'яні могили", що є філією Українського державного степового природного заповідника НАНУ. У стародавні часи це урочище також було сакральним для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. По всьому периметру заповідник оперезаний поховальними курганами цих стародавніх культур. Цікаво, що безпосередньо на території гранітних виходів Кам'яних могил не було знайдено жодного поховання.

Вивчаємо українську мову: Синоніми

Продовжуємо вивчати синоніми разом з Лепетуном.

Вивчаємо українську мову: Синоніми

Збагачуймо наше мовлення разом з Лепетуном!