Місяцелік: Квітень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Василя Теплого (4 квiтня). Цього дня вшановують пам'ять священномученика Василя. Якщо утворилося гало (нiмб, червоні кола) навколо сонця – сподiвайся на врожай.

Якщо сонце на сходi червоне, то рiк буде дорiдний.

На Теплого Василя радується зiлля.

Страсна седмиця (5 квiтня). Це свято рухоме. Залежить вiд того, на який день припадає Великдень. Цим днем починається останнiй тиждень перед Пасхою. Його ще називали весняний Яремин тиждень.

Захарiї i Якова (6 квiтня). У народі казали: на Захарiї i Якова весна бува нiякова.

Найкмiтливiшi примічали, якою буде нiч: теплою – на гарную весну, а холодною – “не жди з моря погоди”.

Благовіщення. Ікона Андрія Рубльова

Благовiщення (7 квiтня). Це свято пов’язане з біблійною легендою про те, що Ангел сповiстив Дiвi Марiї благу вiсть: “Святий Дух зiйде на тебе, i ти народиш Сина Божого”.

Із цим дуже важливим церковним святом пов'язано чимало різноманітних звичаїв та обрядів. Згідно з народними повір'ями, на Благовіщення прокидається земля, яка до цього часу відпочивала. Після Божого благословення пробуджується природа. Ось чому до Благовіщення на городах не веснували. «По Благовіщенню не ворож, а хліб у землю полож, то Бог уродить», — казали в народі. В українськiй народнiй обрядовостi воно пов’язане з прилiтом лелек, що починали вити гнiзда, з початком польових робiт. Ранiше за Благовiщення турбувати землю вважалося великим грiхом.  Селяни з особливою пошаною зустрiчали його, оскiльки вважали, що “Бог у цей день благословляє всi рослини”, а вiдтак було за великий грiх виконувати будь-яку роботу. Особливо застерiгали вагiтних жiнок, бо, якщо вони працюватимуть, неодмiнно вiдрiжуть нiжку своїй дитинi. Існує повiр’я, що навiть птиця на Благовiщення не в’є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла, пiдкидає яйця в iншi, що колись, на свято, вила гнiздо i Бог вiдiбрав у неї пам’ять. Навiть щука-риба, зловлена на Благовiщення, має у народнiй уявi чародiйну силу. Бог благословляє у цей день рослини, пташок вiдпускають на волю.

Благовіщення.
Середина ХVІІ ст., дерево, темпера.
Калущина

Уранці повсюдно в церквах відбувалися великі богослужіння, під час яких святили проскури. Їх використовували як ліки хворим, закопували у землю, щоб град не нищив посівів. Розтерту на порошок проскурку пасічники додавали до весняного підкорму бджолам, щоб добре роїлися. А ось на Полiссi були переконанi: якщо закопати в кiнцi посiву проскурку, то град обiйде стороною збiжжя.

У центральних і східних районах України після церковного богослужіння дівчата біля церкви починали весняні хороводи. Недарма дослідники народного побуту з минулого століття писали: «...на саме Благовіщення дівчат цілком охоплює якесь поетичне натхнення, навіяне пробудженням весни...»

Хлопцi, зустрiвши бусла, обов’язково показували йому свяченi хлiбцi, котрi спецiально тримали при собi для цiєї нагоди, й окликували: “Бусень, бусень! На тобi голвоту (дарунок), а ти менi – жита копну!” З Благовiщенням пов’язане й iнше повiр’я: цього дня чорногуз має обов’язково знести бодай одне яйце. Дiвчата ж, зустрiвши ластiвку,    брали в жменю землю й несли її на город, щоб посiяти – на тому мiсцi обов’язково зiйде крiп.

У домашньої птицi господарi намагалися не брати яєць з кубел, бо, якщо доторкнутися до них рукою, начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Бiльше того, якщо корова розтелювалась на Благовiщення, то деякi селяни одразу ж рiзали приплiд, бо “з таких добра не жди”.

О.Мурашко. Благовіщення. 1909. НХМУ

Великим грiхом уважалося в цей день позичати вогонь. Такий звичай зафiксований на всiй територiї України. Але найбiльше вiрувань, пов’язаних із Благовiщенням, побутувало на Закарпаттi. Дiвчата поспiшали до сходу сонця розплести коси, оббiгти довкола оселi та тричi замести в хатi долiвку; смiття ж разом із вiником вiдносили до рiчки i, набравши у вiдерце води, скроплювали нею те мiсце, де мали садити капусту, щоб не слизла (до речi, на Слобожанщинi в цей день старалися  обов’язково висадити капустяну розсаду).

Особливi надiї пов’язували з цим святом i пасiчники. Дехто кидав у мед проскурку й пiдгодовував комах, щоб “зубастими були”, iншi до медової сити додавали червоного перцю  й  годували тим бджiл, аби були здоровими. Деiнде навiть ставили на льотки вовчу пащу (“Бджола, котра пролiзе через неї, зумiє одгризтися вiд чужих”) або ж розстеляли перед вуликом червону тканину (“Най комахи зляться на напасникiв”).

Деякi обряди стосуються також домашнiх тварин. Щоб корови давали багато молока, ввечерi напередоднi Благовiщення, наповнювали вiдра й дiйницю водою, обсiвали хлiви “од відьом” маком-самосiєм, спалювали старi постоли чи капелюхи, а попiл давали тваринам, якi важко звикали до пасовиська. Крiм того, у цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жiнок i дiвчат, “щоб лиха не принесли”. У Карпатах існувало повір'я, що на Благовіщення, як і на Введення, відьми мають більшу здатність зашкодити худобі — «відібрати молоко». Щоб заздалегідь знешкодити підступні дії чародільниць, худобу обкурювали зіллям, мастили хрестики на чолі, хребті, вим'ї. Удосвіта на Благовіщення худобу добре годували отавою, яка стояла на святвечірньому столі.

Мирослав Ясинський

Із Благовiщенням пов'язаний ще один обряд, котрий у народi називали “вдовиним плугом”. Ця високогуманна форма допомоги засвiдчує доброчиннiсть народної моралi i  шляхетнiсть взаємин простого люду. Саме цього дня сiльськi громади, зiбравшись на свої вiча, вирiшували, хто й коли буде обробляти ниви вдовам та сиротам, адже здавна в Українi iснував звичай: першу весняну оранку починали в тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну й важку роботу толокою, тобто колективно й без оплати. Вважалось аморальним, якщо хтось з односельцiв, знехтувавши  звичаєм, ранiше од удiв починав орати своє поле.

Прислiв’я, пов’язанi з цим святом, стверджують: “На Благовiщення весна зиму остаточно переборола”; “Благослов зиму руйнує”. Тому уважно стежили за погодою.

Якщо ввечерi зоряно, то вродять коноплi.

Яка погода на Благовiщення, така й на Великий день.

Олександр Гармидер

Гарна погода – гарний врожай.

Туманний ранок – повiнь на рiчках.

Якщо на Благовiщення лежить снiг – лiто неврожайне.

Якщо з’являться жаби i зникнуть, то стiльки ще буде холодно.

Благовiщення без ластiвок – холодна весна.

На Блаовiщення всяка гадь вилазить із гнiзда.

На Благовiщення зими не лай, а саней не ховай.

На Благовiщення чорногуз прилiтає i ведмiдь встає.

На Благовiщення птиця гнiзда не в’є.

Якщо на Благовiщення пiвень на порозi   нап’ється, то на Юрiя (6 травня) вiл напасеться.

Благовiсника, Архангела Гавриїла (8 квiтня). Архангел Гавриїл уважався володарем блискавок, тому люди намагалися вiдповiдно вшанувати свого покровителя, “щоб блискавкою не спалив хати”.

Люди вiрили, що все, народжене в цей день, “буде неблаговiсне”: у ягнят з’являються “кручаки” – черви в головi, а iз знесених яєць не вилупляться курчата тощо.

Якщо пiзня весна, то з Благовiсника починали сiяти ярину.

Мотрони (9 квiтня). Завершується прилiт раннiх птахiв.

У народі казали: Мотря вийшла з хати пташок зустрiчати.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")