Цього дня народилися: Олесь Гончар

...і в усьому, в єдності всього - гармонія. І самий смисл буття чи не в тому, щоб пити красу цих ночей, жити у мудрій злагоді з природою, знати насолоду праці й поезію людських взаємин? І щоб навчитися цим дорожити, відчути потребу все це берегти...

Мистецтво в наш час притягує найшляхетніших. Мистецтво... - це, можливо, останнє пристанище свободи...

А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?

Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!..

То не ідеал, до якого йдуть через руїни та через трупи. Дух руйнівний, стихія руйнацтва - це не моя стихія...

Людині властиво прагнути вічності, знаходити в ній для себе мету і натхнення...

...любов - це ж, мабуть, і є найбільша свобода...
(Роман "Собор")

Дорога - це ж завжди тайна! В її незвіданості й нерозгаданості є щось спільне з людською судьбою...

Справжнє почуття хоча ні на кого й не зважає, проте й не ображає нікого, скоріш, воно викликає симпатію, зацікавлює вас і приваблює, як усе прекрасне, що зустрічається, на жаль, не так і часто в житті. 

Може, в цьому найприкметніша риса людського життя: доки ти дитина - не помічаєш краси дитинства. Доки юний - не вмієш цінувати дар юності, рідкісний, скороминущий. Оціниш і станеш це помічати, коли посивієш і коли все пережите лиш самою згадкою стане для тебе, згадкою щемливою, мов чиясь далеко в полях тануча пісня...
Юна душа завжди шукає в житті щось істинне, справжнє, тобто шеминуще, для формування своєї структури їй, певне, саме такий вітамін потрібен... До того ж дитяче сприймання - це сприймання поетів, іноді дитина одним зблиском інтуїції схоплює саму суть, щоб потім своє відкриття зберегти надовго, надійно...

По-моєму, краще бути сентиментальним, аніж черствим та бездушним.

...найменша похибка в житті, вона не минає безслідно, рано чи пізно, а людині відгукнеться... Через астрономічні відстані літ, десь у крайсвіті, на якому-небудь, скажімо, хайвеї, а раптом дожене, нагадає: ось і я...

А ви себе знаєте? Ви самозбагнулись? Що, коли ви зовсім не ті, ким себе уявляєте? Так, так, раптом ви - інші?

Атланти були, навіть якщо Атлантиди й не було...
(роман"Твоя зоря")

3 квітня народився мій улюблений письменник Олесь Гончар (03.04.1918 - 14.07.1995). Герої його творів "Собор" і "Бригантина", "Твоя зоря" ще з юності стали взірцями Людини, а проблеми національної пам'яті та самоусвідомлення, справжньої гуманності, краси людських стосунків, призначення людини, що колись стали відкриттям, залишаються актуальними й у наш час. 

Найяскравішою перлиною спадщини Олеся Терентійовича і найбільшим його болем став роман "Собор".

Документальний фільм пам'яті Олеся Гончара

"Це був просто подарунок долі українцям в ХХ столітті," - Володимир Яворівський. Короткометражний фільм про Олеся Гончара:

За мотивами творів Олеся Гончара знято художній фільм "Все перемагає любов" (1987).

Мало хто знає, що Олесь Гончар писав і вірші (переважно в роки війни).

ЛЕБЕДІ

На кривавій вечірній воді 

Білі ячать лебеді. 

Вітре бурхливий, повій, 

Озера зруш супокій. 

Тиші ясної раби, 

Не знали ми вік боротьби. 

Чого ми бажали, куди пливли? 

Для чого на світі жили? 

На кривавій вечірній воді 

Білі ячать лебеді.

1941, Харків

Поезія Олеся Гончара: http://poetry.uazone.net/honchar/