Місяцелік: Квітень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Зенонiв день (25 квiтня). Весна землю парить. Ведмедi виходять з барлогiв.

Цього дня ходили на водоймища. На верхнiй частинi ставу чи рiчки ходакiв зустрiчали “водяники” – перевдягненi односельцi. Пiсля вiдповiдної обрядодiї вони вдавали, що “йдуть в очерети”. Присутнi кидали кiлька ложок колива у воду, а решту споживали.

Ця високопоетична обрядодiя мала не тiльки символiчний, а й практичний сенс: у такий спосiб  люди не лише згадували добрих духiв, умилостивляли водяника й русалок, але й очищали та лагодили ставки, русла рiчок, греблi й лунки. 

Фомаїди, Медунка (26 квітня). За церковним календарем це день пам'яті святої Фомаїди, що, за народними віруваннями, захищає від пристрастей. Але в народі його називали за рослиною, що якраз зацвітала в цей період, - медункою. Цікавою особливістю медуниці (Pulmonaria officinalis L.)

є те, що залежно від стадії цвітіння забарвлення пелюсток змінюється: спочатку з'являються рожеві бутони, потім квіти набувають фіолетового або синього відтінку. Вивористовували її й у весняних стравах, і як ліки від сухого кашлю, хвороб кишківника. Цю запашну цілющу траву жінки збирали в лісі, переодягшись у чоловічі кожухи, так, за повір'ям, вони захищалися від хижих звірів.

 Існувала дуже цікава легенда про медунку. Одного разу Бог захотів перевірити, наскільки йому віддана бджола, адже вона вважалася найбільш працьовитою істотою в світі. І Бог вирішив запитати у бджоли, які квіти дають віск, а які - мед. Бджола облетіла всю землю і відшукала велику кількість квітів. Найбільше їй сподобалася саме медуниця, а також черемха та дятлина. І вона вирішила приховати їх від Бога, оскільки злякалася, що він усе це забере. Однак Бог дізнався, і коли бджола почала перераховувати квіти, то сказав, що вона може вживати нектар із усіх квітів, крім медунки, дятлини і черемхи. Також він попередив бджолу: якщо вона візьме нектар черемхи, то осліпне на 12 днів, з дятлини - ніколи не наїсться і не принесе меду, із медунки - помре в той же момент. Із тих пір бджоли ніколи не беруть нектар з медунки.

Цей день також називали Заячими іменинами. Спостерігали, що саме 26 квітня починають вилітати джмелі, також наприкінці квітня починає кувати зозуля.

Мартина (27 квiтня). У православ'ї цього дня вшановують пам'ять святих Євстафія і Мартина. А за народним календарем, у цей період починалися польові роботи. Також від Мартина розпочинався мисливський сезон. У народі вірили, що лисиці цього дня переселяються в нові нори й протягом трьох днів сліпли і глухли, тому їх можна ловити голими руками. Через це, мабуть, 27 квітня в народі називали днем "Мартина-Лисогона".

Якщо жаби на Мартина кричать, а пiсля Мартина мовчать, то неодмiнно похолодає.

       

Аристарха, Пуда i Трохима (28 квiтня). Святий апостол Аристарх, соратник святого апостола Павла, став єпископом сирійського міста Апамеї. Його ім'я неодноразово згадується в книзі Діянь святих апостолів і в Посланнях апостола Павла. Святий апостол Пуд згадується в Другому посланні апостола Павла до Тимофія. Він займав високе становище члена римського Сенату. У своєму будинку святий приймав первоверховних апостолів і збирав віруючих християн. Його будинок був перетворений на церкву, що дістала назву «Пастирської». У ній, за переказами, звершував богослужіння сам святий апостол Петро. Святий апостол Трохим походив з міста Едесси. Його ім'я згадується в книзі Діянь святих апостолів і в Другому посланні апостола Павла до Тимофія. Він був учнем і супутником святого апостола Павла, розділяючи з ним усі скорботи і гоніння. Усі три апостоли прийняли мученицьку смерть в Римі за часів імператора Нерона, одночасно зі святим апостолом Павлом близько 67 року.

      У цей день оглядають пасіки: «На день святого Пуда діставай бджіл з-під споду». Вважалося, що бджолиний рій, який залетів на чужий двір, обіцяв господарю дому щастя. На Пуда калина і горобина бруньки розпускають. При нормальній весні у цей час розпускаються листя на березі. З'являються жаби.

Iрини (29 квiтня). За церковним календарем, це день пам'яті мучениць Агапії, Ірини та Хіонії. 

Цього дня часто траплялися повенi, рiки виходили з берегiв, тому в народі його називали ще "Ірина - заграй ярки", "Ірина - урви береги". Господині цього дня займалися розсадою, працювали на городі.

Ікона Зосима і Савватія Соловецьких

Зосима (30 квiтня). Зосим, як i Савватiй, вважається покровителем бджiльництва. Вiддавна в Українi, де вельми розвинутий цей промисел, пасiчники особливо шанували своїх заступникiв, насамперед Зосима. Усюди на пасiках з початком медозборiв виставляли iкони захисників бджiл, вiдправляли молебнi й улаштовували рiзноманiтнi обряди.

У побутовому життi було безлiч пасiчницьких молитов та заклинань од злодiїв, хижакiв, мору тощо. Для прикладу наведу лише одну молитву-заклинання, якою користувалися власники бджіл на Поліссі:

“Полети ж, моя пчiлко, на всi чотири сторони за жовтими восками, за солодкими медками, приспор медку в свої вулики. Як риба-щука бiжить по водi, нехай так моя пчiлка поспiшає до моєї пасiки; як по стовпових рiчках та потiчках бiжить вода до моря, отак би й до мене, раба Божого, моя пчола летiла з усiх-усюд – з темних лiсiв та лукiв, з болот, чорних хащ, де вовки не водяться й птиця гнiзда не в’є, з чистих полiв, назбиравши ярих воскiв, сiдає до своїх вулiїв з приплодом Господу Богу на офiру во славiє, а менi, рабовi Божому, на пожиток во вiки вiкiв, амiнь!”

         У цей день власники бджiл тричi обходили пасiки зі страсною свiчкою та свяченою водою, скроплюючи всi вулики, а при входi прибивали «вовчу пащеку» для вiдлякування напрасникiв.

Про бджiл, якi вважалися священними створiннями (їх не можна було проклинати, навiть казати “здохли”, а тiльки “загинули”, “вимерли”, бо “то Божа комаха”), складено безлiч прислiв’їв і прикмет. (За В.Скуратівським)